37. Організація управління на Закарпатті

Основними адміністративно –територіальними одиницями на Закарпаття були жупи і комітети. Загалом було 4 жупи(Беретанська,Мармарошська,Ужгородська,Утанська) , на чолі яких стояли чиновники- жупани, котрі призначались королем з вищої адміністрації. У 40-вих рр. 18ст. канцелярії, що здійснювали політичне керівництво, очолювали наджупани, а виконавчі функції відійшли до під жупанів, які підпорядковувались наджупанам, міністру внутрішніх справ. Жупи поділялися на комітети (управління , до яких входили 30-40 осіб 9окружні начальники, секретарі,касити)). Найнижчою посадовою особою був староста села,який призначався феодалом, з 1722 староста обирався на 1 рік. Крім адміністративно-територіального поділу на Закарпатті існував ще територіально-економічний поділ на домінії. Вони об’єднували землі з містами і селами,які належали феодалу,церкві,державі) Домінії: Ужгородська, Мармарошська,Великобичівська,Мукачево-Чинадіївська.

36. Органи урядової адміністрації в Галичині і Буковині, порядок їх формування, компетенції і діяльності.

а)намісник(крайовий президент)

Замість губернського правління на Галичині встановлювалось одноособове правління намісника,а на Буковині,що з 1849 р. стала окремою адміністративно-територіальною одииницею- правління крайового президента.

На чолі коронного краю став крайовий начальник, призначений імператором і підлеглий йому та його міністрам.

Крайовим начальникам підпорядковувалася поліція , крайові та повітові органи управління,управи міст.

Вони наглядали за пресою, спілками,підготовляли списки виборів,призначали більшість чиновників, боролися зі всілякими небажаних для уряду проявами.

У Буковині крайовий начальник називався крайовим президентом,а в Галичині- намісником.

майже всі галицькі намісники(11 з 17) були польськими магнатими,які вороже ставились до українського населення краю.Особливо лютим ворогом українського народу виявився намісник граф А. Потоцький, якого у квітні 1908 р вбив студент Львівського університету М. Січинський.

Першим намісником Галичини був великий польський магнат граф А. Голуховський,останнім- австрійський генерал- полковник К. Гуйн.

До праці у галицькому намісництві ,що розділявся на департаменти , які і в усьому апараті управління Галичиною приймали майже виключно представників панівної польської національності .

Наміснику Галичини і крайовому президентові Буковини підпорядковувались повітові старости.

б) повітові старости

Їх призначав міністр внутрішніх справ. До відання повітових старост, щл діяли одноособово, належало адміністративне управління у галузі економічного життя, народної освіти, охорони здоров*я, поліції. Старостатське управління було створено як орган, наділений сильною владою.

Основне його завдання пологало у придушенні навіть найменшого незадоволення австрійським пануванням.У селах такі ж функції виконували війти,яких призначали повітові старости.

Повітові старости мали широкі повноваження у вирішенні господарсько-адміністративних питань,в їх розпорядженні перебувала жандармерія,вони могли використовувати віськові частини,розташовані на території повіту. Будучи виконавчою інстанцією вищих державних установ,причому не тільки суто адміністративних, а й фінансових,військових, торгівельних, повітові старости здійснювали функції нагляду за товариствами,об*єднаннями, пресою та органами місцевого самоврядування.

Отже, старостами були створені як місцеві органи управління, наділені великою владою.Основне їх завдання полягало в придушенні будь-якого руху спрямованого проти австрійського владарювання і поміщиків та капіталістів.

Наприклад, повітовий староста міг зупинити виконання рішень повітової ради під приводом їх недоцільності,повітовими старостами затвердились бургомістри у містах і війти у селах.