У систему земських установ входили:

1. Земські виборчі з'їзди.Були першим елементом системи земських установ. Система земського представництва грунтувалася на принципі всестановості. Вибори в земські установи проводилися на трьох виборчих з'їздах - від трьох виборчих курій. Курії були наступні:

а) курія повітових землевласників - складалася в основному з дворян-поміщиків.

б) міська курія - в ​​ній брали участь особи з купецькими свідоцтвами, певним обсягом нерухомості.

в)сільська курія - в ​​ній не був встановлений майновий ценз, але була введена система триступінчастих виборів.

2. Земські зібрання - другий елемент системи земських установ. Земські зборів формувалися на виборчих з'їздах. Земське зібрання обиралося один раз на три роки, збиралося регулярно раз на рік, але якщо виникали надзвичайні обставини, то частіше. Головою земського зібрання, як правило, ставав предводитель дворянства.

Положення 1864 року, не містило чіткого визначення функцій земств. Основним їх завданням вважалося впорядкування виконання земських повинностей.

У статті 2 Положення містився перелік занять для земств, в принципі можливих, але не завжди обов'язкових. До них належали:

· Завідування майном, капіталами та грошовими зборами земства, земськими благодійними закладами;

· Піклування «про розвиток народного продовольства», місцевої торгівлі і промисловості;

· Управління взаємним земським страхуванням майна;

· Участь в піклуванні про народну освіту і народне здоров'я (у господарському відношенні);

· Розкладка державних грошових зборів, розподіл яких покладено на земство;

· Стягнення і витрачання місцевих зборів.

43. Селянська реформа 1861 року, її основні положення і оцінка.

Однією з центральних проблем соціальної історії України в складі Російської імперії була проблема зміни економічного і правового статусу селянства, пов’язаного із скасуванням кріпацтва. Протягом тривалого часу в українській історіографії домінувала радянська точка зору щодо оцінки селянської реформи 1861 р. та її соціальних наслідків. У рамках офіційної радянської історіографії в Україні реформа 1861 р. оцінювалася як «непослідовна», «половинчата». З одного боку, вона звільняла селян від кріпосної залежності і давала їм «можливість вільно розпоряджатися своєю робочою силою». З іншого боку, розмежування поміщиками селянських земель, позбавлення селян луків, випасів, лісу, викупні платежі – усе це означало пограбування селян у результаті реформи. І після скасування кріпосництва, стверджував В.Ленін, селяни залишалися «в тій самій, безвихідній кабалі у поміщиків» На відміну від радянської історіографії, яка ці реформи визначала терміном «буржуазні», О.Субтельний використовує означення «великі реформи». Хоча ці реформи не революціонізували умов життя українців, вони спричинилися до суттєвих змін. Канадський історик визнає, що реформи мали «серйозні недоліки», але без них була неможлива «подальша соціально-економічна модернізація імперії». Увесь комплекс реформ – удосконалення системи освіти, поширення юридичного захисту, зміцнення місцевого самоврядування, все це сприяло вираженню «національних особливостей і місцевих інтересів.»

Особливу увагу дослідник звертає на оцінку передумов та значення селянської реформи. Основна причина реформи – економічна, тобто непродуктивність кріпацької праці, яка себе не виправдовувала

42.(оля)

41. Застосування на західноукраїнських землях австрійських кодексів.

Галичина була своєрідним полігоном для випробування нових законів, чинніть яких поширювалась на інші австрійські провінції. Коли закінчилась робота над складанням повного цивільного кодексу , він декретом 13 лютого 1797р під назвою Галицького цивільного кодексу був запроваджений у Західній, а декретом 8 вересня того ж року - і у Східній Галичині. Таким чином припинило дію старе польське феодальне право, а сам кодекс став фундаментом для подальшого вдосконалення цивільного законодавства . На Тернопільщині цивільний кодекс 1811 року був введений 1816року. Кодекс продовжував діяти на галичині і після включення її за ризьким мирним договором 1921року до польщі . 1933 року був затверджений пльський кодекс зобовязань, який припинив дію значної частини австрійського цивільного кодексу 1811року Також на території галичини і буковини діяв кодекс вексального права(охоплював питання кредиту),цивільний та цивільно-процесуальний кодекси,( згодом галицький цивільно-процесуальний кодекс), кодекс кримінального права не діяв в галичині матеріально, але був запроваджений там 1774 року у частині процесуального права . також новий кримінальний кодекс 1796-7рр у галичині, оновлено було 1852р і діяв до 1932р. австрійське законодавство діяло півтора століття в галичині. За його допомогою австрійські правлячі кола через відповідні органи державного апарату , насамперед суд і прокуратуру , забезпечували собі панування на західноукр землях