Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
52.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
18.07.2019
Размер:
267.78 Кб
Скачать

47 Місцеві судові установи

Розглядали дрібні цивільні та кримінальні справи,передусім намагаючись примирити сторони. Система місцевих судів складалася з 2 ланок:

-дільничий мировий суддя,почесний мировий суддя

-повітовий з’їзд мирових суддів-апеляційна інстанція для справ,що розглядалися дільничими мировими суддями(у складі не менше як трьох суддів)

Загальною касаційною судовою інстанцією ,яка також поширювалася на мирові(місцеві) суди був Сенат.

Провідною ланкою у системі мирових судів був мировий суд із підсудністю в цивільних справах на суму до 500рублів,а в кримінальних злочинах і проступках із санкцією до 300 рублів штрафу,3 місяців арешту чи до 3 років тюрми.

Мирові суди в українських губерніях ,порівняно з центрально-російськими,створювалися на декілька років пізніше.Судді у мирових судах обирали повітові земські збори на три роки для сільської місцевості,а для міст-обирали міські думи.Кандидат на посаду мирового судді мав відповідати певним вимогам:мати високий майновий статус,середню або вищу освіту,стаж практичної роботи не менше 6 років та бути не молодшим 25 років.

Перебудову системи місцевих судів було проведено наприкінці 80-х років 19 ст на підставі Положення про земських дільничних начальників 1889р. Згідно з цим документом,дільничі мирові суди та зїзди мирових судів на деякий час(до 1912р) було ліквідовано у більшості місцевостей України .

Компетенція дільничних мирових судів у сільській місцевості передавалася земським начальникам,у повітових містах,що входили до складу земських дільниць,частково земським начальникам,частково-повітовим членам окружного суду,призначеним міністром юстиції.

Земські начальники,міські судді та повітові члени окружного суду вирішували справи одноособово,Другою інстанцією для земських начальників і міських суддів було судове»присутствіє» повітового зїзду.Його очолював повітовий «предводитель» дворянства,а до його складу входили земські начальники,міські судді,повітовий член окружного суду та почесні мирові судді.

46.(оля)

45. Міська реформа 1870 року, її основні положення і оцінка.

Реформа 1870 р. міського самоуправління скасувала становий принцип представництва, натомість запровадила майновий ценз. Це і надалі давало змогу управляти містом найбільш заможним мешканцям. Дума здійснювала нагляд за діяльністю виконавчих органів, за станом торгівлі, визначала розміри місцевих зборів та займів, встановлювала такси на продукти харчування, вирішувала питання про виділення земельних ділянок під будівництво, спірні питання у справах ремісників та купецьких гільдій тощо. Спочакту укладався список виборців до думи, котрий потрібно було оголосити за два місяці до виборів. Процедуру висунення кандидатів у члени міської думи спеціально не обумовлювали. Міська управа розповсюджувала запрошення на голосування серед виборців через поліційні органи. Виборців мало бути більше, ніж кількість осіб, котрих обирали до думи. У випадку відсутності достатньої кількості виборців, вибори переносили на інший день. Повторні вибори не потребували такої норми. Це стало важливим уточненням, оскільки активність виборців була слабкою, а їхнє ухилення від голосування було в цей час поширеним явищем. Це пояснювалось тим, що вибори відбувалися в робочі дні. а голосування могло затягнутись на цілий день. Голосували за кожного кандидата окремо, таємно, балотуванням кулями (опускання кулі в ліву (“за”) або праву (“проти”) частину скриньки). Кандидати на гласних подавались кожним розрядом окремо перед початком голосування. Офіційна агітація була заборонена. Суб’єктами виборчого права були і юридичні особи , що мали нерухомість у місті та сплачували відповідні збори Членом міської думи міг стати кожен, хто мав право голосу.

44. Земська реформа 1864 року, її основні положення і оцінка.

1 січня 1864 було прийнято «Положення про губернські і повітові земські установи». Земства вводилися тільки в великоруських губерніях, в яких переважало російське дворянство. З 78 губерній Росії «Положення» поширилося на 34 губернії. Але і в тих 34 губерніях, на які поширився закон про земства, земські установи вводилися не відразу.