2002 Року n 12-рп/2002 ( v012p710-02 ), від 27 травня 2008 року

N 11-рп) ( v011p710-08 ).

Крім того, не враховано положення статті 15 Закону N 334

( 334/94-ВР ), в якому безпосередньо зазначено, що ставки податку

на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок

обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та

зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися і

змінюватися лише шляхом внесення змін до Закону N 334

( 334/94-ВР ).

В контексті конституційного звернення і з огляду на сутність

конституційних засад розмежування компетенції парламенту та

органів місцевого самоврядування у сфері податкових відносин поза

увагою залишилися також положення пункту 1 частини другої

статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ), де зазначається, що

податки і збори встановлюються виключно законами України, а також

частини першої статті 143 Основного Закону ( 254к/96-ВР ) держави,

де вказано, що територіальні громади села, селища, міста

безпосередньо або через утворені ними органи місцевого

самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до

закону, тому встановлення пільг на сплату загальнодержавних

податків належить до сфери законодавчого регулювання і є

компетенцією Верховної Ради України.

Суддя Конституційного Суду України В.І.ШИШКІН

157.12. З метою оподаткування центральний орган державної

податкової служби веде реєстр всіх неприбуткових організацій та їх

відокремлених підрозділів, які звільняються від оподаткування

згідно з положеннями цього пункту.

Право неприбуткової організації на користування пільгами в

оподаткуванні податком на прибуток виникає після внесення такої

організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ

органами державної податкової служби в порядку, встановленому

законодавством.

Стаття 30. Податкові пільги

30.1. Податкова пільга - передбачене податковим та митним

законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо

нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та

збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом

30.2 цієї статті.

30.2. Підставами для надання податкових пільг є особливості,

що характеризують певну групу платників податків, вид їх

діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне

значення здійснюваних ними витрат.

30.3. Платник податків вправі використовувати податкову

пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її

застосування і протягом усього строку її дії.

30.4. Платник податків вправі відмовитися від використання

податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька

податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть

бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок

майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з

бюджету.

30.5. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання

встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про

захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями

Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого

самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

30.6. Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом

господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг,

обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік

зазначених коштів ведеться в порядку ( 1233-2010-п ), визначеному

Кабінетом Міністрів України.

30.7. Контролюючі органи складають зведену інформацію про

суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання

податкових пільг.

30.8. Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю

надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим

використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів

використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним

поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання

пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги,

використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті,

повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі

120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

30.9. Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу

оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування

податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

7) Рішення неправомірне.

1.1.ПК

Податковий кодекс України регулює відносини, що

виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає

вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні,

та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх

права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження

і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового

контролю, а також відповідальність за порушення податкового

законодавства.

4.4. ПК

Установлення і скасування податків та зборів, а також

пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу

Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної

Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх

повноважень, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та

законами України.

7.3. ПК

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим

Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими

законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо

внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють

відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Ст..92 КУ

Виключно законами України встановлюються: система оподаткування, податки і збори..

8) http://www.minjust.gov.ua/0/11350

Податки є складною й надзвичайно впливовою на всі економічні явища та процеси фінансовою категорією. З одного боку, податки - фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту громадян. З іншого боку, податки — знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі, їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп.

На сьогодні роль податків як регулятора економіки зростає. Держава шляхом встановлення ставок податків та їх видів стимулює чи обмежує розвиток окремих галузей або сфер економіки. Так, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технологічний розвиток виробництва, а саме на інновацію та модернізацію, держава сприяє науково-технологічному потенціалу. Таким чином, держава через регулювання податками може впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку. Податкова політика держави має забезпечити виконання таких завдань, як встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, та забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

На цей час в Україні діє податкова система, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій.

Проте, на відміну від країн Європейського Співтовариства податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами яких є неузгодженість окремих норм, наявність значних обсягів тіньових оборотів.

Існуюча податкова система України характеризується наступними негативними рисами:

- податкова система України характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства;

- нормативно-правові акти з питань оподаткування є складними та нестабільними, окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і декретами Кабінету Міністрів України, указами Президента України. Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. У зв’язку з тим, що чимало податкових норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, це негативно позначається на діяльності суб’єктів господарювання, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів;

- витрати на адміністрування окремих податків є більшими порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

- механізм митно-тарифного регулювання не дає можливості оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світового ринку та структури економіки в Україні.

Вищезазначені недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі, як:

- податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами. Ця проблема породжена низкою причин, а саме, відсутністю ефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань; практикою щодо списання та реструктуризації державою податкової заборгованості підприємств перед бюджетом; проведення масових бюджетних взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків, сприяють укоріненню у суспільній свідомості зневажливого ставлення до податкових зобов’язань;

- широкомасштабне ухилення від оподаткування. В Україні на масштаби ухилення від податків впливають не стільки розміри податкових ставок, скільки викривлення умов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірного розподілу податкового тягаря; корупція; недосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у тому числі податкового; загальне недотримання норм законів платниками податків;

- бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість. Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов’язань перед платниками податку на додану вартість, є недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування та пред’явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов’язань;

- нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше податкове навантаження покладено на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.

Враховуючи вищезазначене можливо зробити висновок, що основою реформування податкової системи України має бути визнання того факту, що в цілому податкова система України вже склалася і не дивлячись всі свої недоліки не повинна розглядатись як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Тобто, створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем.

Оскільки відповідно до статті 1 Конституції Україна є соціальною правовою Державою, то її податкова система має відповідати вимогам соціальної держави, передусім щодо рівня фінансування суспільних благ. Податкова система, сформована внаслідок податкової реформи, має забезпечувати акумуляцію фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави.

Результативність податкової реформи залежатиме від вирішення проблеми забезпечення ефективного та цільового використання бюджетних коштів і на цій основі — безпосереднього взаємозв’язку між обсягом сплачених

податків та обсягом і якістю суспільних благ, отриманих платниками. У зв’язку з чим, податкова реформа має передбачити й удосконалення бюджетної політики держави. Метою реформування податкової системи України має бути створення податкової системи, сприятливої для економічного зростання.

Основними завданнями податкової реформи в Україні мають бути:

- формування нового інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом,

недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань;

- підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращання адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків;

- підвищення регулюючого потенціалу податкової системи на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій з податку на прибуток підприємств;

- забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків;

- демократизація податкової служби України, а саме зміна ідеології її функціонування на основі реформування податкової служби.

На сьогодні Концепцією реформування податкової системи, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 року № 56, передбачено, що реформування податкової системи проводитиметься до 2015 року виходячи із стратегічних цілей - побудови соціально-орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство відповідно до положень Конституції України, Універсалу національної єдності, завдань, передбачених проектом Державної програми економічного і соціального розвитку на 2007 рік, а також Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008 - 2010 роки, схваленого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року N 1359.

Відповідно до положень цієї Концепції реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами: на першому етапі (протягом 2007 року) передбачається проведення заходів, спрямованих на подолання основних недоліків податкової системи, розроблення та ухвалення Податкового кодексу; на другому етапі (2008 - 2012 роки) передбачається реалізація положень Податкового кодексу для створення сприятливого середовища сталого економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі; на третьому етапі (2013 - 2015 роки) передбачається поглиблення реформування податкової системи з урахуванням досягнутого соціально-економічного рівня розвитку держави.

Основою для реалізації принципів Концепції має стати прийняття Податкового кодексу України.

Так, проект Податкового кодексу України схвалено на засіданні Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2007 року.

Податковий кодекс України має на меті кодифікацію податкових законів України, спрощення їх викладу, максимальне наближення принципів податкового та бухгалтерського обліків. Прийняття цього нормативно-правового акта забезпечить адаптацію фіскального законодавства до принципів та директив Європейського Союзу. Крім того, введення його в дію забезпечить уніфікацію правил оподаткування з міжнародними стандартами обліку і скасування дискримінаційних норм щодо окремих сфер або видів діяльності.

Податковим кодексом України встановлюватимуться основні засади визначення суб’єктів правових відносин, їхні права та обов’язки, перелік податків, зборів (обов’язкових) платежів, що становлять систему оподаткування, об’єкти та база оподаткування, розміри податкових ставок. Крім того, Податковим кодексом України пропонується врегулювати питання, пов’язані з порядком ведення податкового обліку, забезпеченням виконання податкових зобов’язань та умовами настання та мірою відповідальності за порушення у сфері оподаткування.

Прийняття Податкового кодексу України сприятиме розвитку підприємництва в Україні та має бути значним кроком на шляху до створення сприятливого інвестиційного клімату в нашій державі за рахунок спрощення податкового законодавства. Створення прозорих правил ведення господарської діяльності та оподаткування, а також забезпечення єдиних справедливих підходів до всіх суб’єктів податкових правовідносин сприятиме укріпленню партнерських відносин між громадянами, суб’єктами господарювання та державою. Вказане також має призвести до збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, зростання прибутків підприємств та доходів громадян.

Заступник директора департаменту

фінансового законодавства

Олена Ференс

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/znpnudps/2011_1/pdf/11cavraf.pdf

Прийняття Податкового кодексу як шлях до ефективності системи оподаткування України

Прийняття Податкового кодексу як шлях до ефективності системи оподаткування України

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Система оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в нашій державі почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону України "Про систему оподаткування". В цьому Законі було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування 1. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

"Податок – це економічна категорія, що визначає сукупність відносин між державою і членами суспільства з приводу безеквівалентного вилучення і присвоєння частини доходів державою для здійснення своїх функцій" 2, с.7–8.

Професор Воронова Л.К. визначає податок "як обов’язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб у формі забезпеченого державним примусом законного відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління коштів, з метою фінансування завдань та функцій держави та місцевих органів самоврядування" 3, с.210.

В свою чергу, на думку М.В. Карасьова "податкова система – це взаємозалежна сукупність всіх існуючих у державі суспільних відносин, що складаються в сфері оподатковування і мають економічний, політичний, організаційний і правовий характер"4, с. 324.

В Україні конституційно закріплено обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів 5/sup>.

Аналіз сучасної системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По–перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток діяльності суб’єктів господарювання, не дають можливості підприємствам нормально функціонувати, впроваджувати нові технології та випускати конкурентноспроможну продукцію. По–друге, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено. На сьогодні у сфері оподаткування діє близько 2500 нормативно–правових актів. Безумовно, що працювати безконфліктно і комфортно платникам податків у такому заплутаному правовому середовищі дуже непросто. По–третє, наявність значної кількості колізій в податковому законодавстві. Без вирішення цієї проблеми податкова реформа не зможе стати успішною, навіть якщо інші її аспекти будуть вдалі.

Крім того, податкова система України як сукупність відносин між державою і платниками характеризується такими негативними рисами:

фіскальною спрямованістю податкової політики держави, тобто без належного врахування платоспроможності платників намагання максимально використати наявний їх податковий потенціал;

різний підхід з боку держави до категорій платників, який виявляється в наданні одним з них численних невиправданих пільг у списанні та реструктуризації їх заборгованості перед бюджетом і перекладанні податкового тягаря на інших, що свідчить про дискримінаційний характер оподаткування в Україні. Прикладом є постійне списання податкового боргу компанії НАК "Нафтогаз" та її дочірнім підприємствам. Такі дії держави "відбивають" у добросовісних платників будь–яке бажання платити податки і змушують їх постійно відшуковувати схеми ухилення від оподаткування. Але, у більшості випадків, не потрібно бачити у таких діях платників злочинних намірів, скоріше за все це слід розглядати як безвихідь;

відсутністю еквівалентності у відносинах не лише між державою і окремими платниками, а й між державою і всім загалом платників внаслідок значних масштабів марнотратства і розкрадання державних коштів, що зумовлюють значну розбіжність між загальною сумою податкових платежів і сукупністю суспільних благ, які надаються платникам.

Найголовнішим недоліком також є те, що існуюча податкова система пригнічує підприємництво. На сьогоднішній день в Україні відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" налічується 42 податків та зборів. У разі добросовісної сплати усіх цих податків та зборів підприємство зобов’язано перераховувати до бюджету 45–50% створюваної на ньому доданої вартості. Навіть розвиненим країнам із стабільним соціально–економічним становищем такий рівень не властивий і, як правило, призводить до низьких темпів економічного зростання. Українським підприємствам, на відміну від західних, доводиться пристосовуватися до змін у відносинах власності, опановувати принципи корпоративного управління, адаптуватися до конкуренції. За умов існування несприятливого податкового режиму це малоймовірно, що і підтверджується вітчизняною практикою.

Крім того, велика кількість податків та численних бюджетних і позабюджетних фондів цільового призначення істотно ускладнює сплату податків і зборів, контроль за їх сплатою та форми звітності. Така громіздка система створює значні перешкоди безпосередньо для платників податків.

Всі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватиме всі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

При цьому, проблема побудови ефективної податкової системи – одна з найбільш актуальних проблем в процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання основ для економічного зростання. Проблеми, пов’язані з неефективністю податкової системи, ще більше загострилися в умовах світової економічної кризи, що почалася в 2008 році.

Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання.

Реформа оподаткування в Україні, що має за мету побудову ефективної та справедливої податкової системи шляхом забезпечення її стабільності, ясності та передбачуваності, є в даний час однією з найважливіших умов підвищення підприємницької та інвестиційної активності для забезпечення виходу економіки України з кризи та інтеграції її в світовий простір.

Незважаючи на різноманітність аспектів вирішення проблем оподаткування, забезпечення його дійсної ефективності можливе в межах системного підходу. Однак сьогодні податкова система України не досягла своєї завершеності як система. Серед основних причин такого стану – недостатня наукова розробленість, незбалансованість теорії та практики, що особливо яскраво проявились у чинному законодавстві. Практичні напрями його доопрацювання при прийнятті Податкового кодексу полягають у чіткому визначенні податкової системи, обґрунтуванні її призначення, класифікації (замість простого переліку) податків і принципів її побудови та наявності конкретного механізму забезпечення взаємозв’язку між окремими складовими при внесенні у них змін та уточнень.

Ефективна податкова політика – це постійний пошук балансу між тяготами податкового навантаження та ефектом від вироблених за його рахунок суспільних благ, у першу чергу загальної і господарської інфраструктури й інституціональних умов економічної діяльності (безпека, підтримка порядку і законності, дотримання правил гри в сфері відносин між суб’єктами господарювання і т.п.).

Ефективність припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, але і стимулювання платників податків до розвитку бізнесу, удосконалення технології виробництва.

Головними критеріями оцінки ефективності податкової системи є:

рівність і справедливість податків стосовно всіх платників податків;

визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти і тлумачити і платнику податків і працівнику контролюючого органу. Порушення цього принципу приводить до того, що платник податків цілковито залежить від працівника контролюючого органу;

зручність для платників податків, що означає наближення термінів сплати податків до моменту одержання доходів, мінімум бюрократичних процедур, простоту розрахунків податків;

стабільність, що дозволяє прогнозувати фінансові результати, у сполученні з гнучкістю реакції на зміну економічної ситуації.

У цілому підвищення ефективності податкової системи України можливо лише при наявності сучасної наукової концепції удосконалювання податкового законодавства, побудованої на основі системного підходу, з урахуванням реалізації основних правостворюючих факторів і створення оптимальної взаємодії всіх частин податкової системи.

Як зазначає Капаєва Л.М., "система оподаткування тим ефективніша, чим вона більш зручна як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контролюючі функції. Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому" 6, с.106.

При цьому, слід зазначити, що окремий податок як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів у економічного суб’єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування. З огляду на її всезагальність, податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб’єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення. Стимулююча функція податкової системи належить до складових економічної стратегії держави, оскільки потребує комплексного, послідовного, узгодженого та тривалого застосування інструментів економічної політики.

Застосування відносно невисоких та уніфікованих ставок оподаткування, обмеження звільнень від податків це стратегія, що забезпечить ефективність оподаткування. Однак, у перехідних умовах, коли ринкові відносини недостатньо сприяють зростанню, резервом вдосконалення механізму впливу держави на подолання кризових явищ може стати використання моделі, що дає змогу задавати певні інтервали основним параметрам податкової системи в залежності від пріоритетів розвитку чи необхідності вирішення певних суспільно виправданих завдань. Тобто, має існувати і нижня межа податкових вилучень в залежності від необхідності зміни ключових показників діяльності. Вона визначатиме обґрунтованість рішень щодо диференціації податкових ставок, встановлення податкових пільг.

Серед основних факторів ефективності оподаткування – ступінь володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин. Організація та розвиток оподаткування мають формуватися під впливом складного взаємозв’язку потреб і можливостей їх задоволення. Між тим, сьогодні в теорії та на практиці такий підхід до розв’язання протиріч національної податкової системи практично відсутній. У разі подальшого ігнорування цієї основоположної передумови ефективності податкових відносин процес їх поступального розвитку може загальмуватися, що створить перепони економічному розвитку та суспільному добробуту.

Концептуально реформування податкової системи в Україні повинно бути спрямовано на створення організаційно–правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання, враховуючи темпи глобалізації економіки. Запровадження нових концептуальних підходів у Податковому кодексі України повинно привести до побудови стабільної та прозорої податкової системи, до встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

Податки впливають на відносні ціни в економіці і, таким чином, відображуються на структурі виробництва, споживання і доходу. З точки зору ефективності бажано мати податок, який матиме мінімальній вплив на відносні ціни і, відповідно, суттєво не зачіпатиме розподілу ресурсів. Надзвичайно великий податок на конкретний товар призведе до скорочення виробництва та споживання останнього і, в результаті, обумовить втрати в ефективності, якщо бідні ресурси відволікатимуться від свого найпродуктивнішого використання, а це, в свою чергу, негативно відобразиться на зростанні. На практиці ефективність досягається за рахунок обкладання якнайширшої податкової бази і застосування відносно невисоких ставок. У цьому контексті розуміється також зведення до мінімуму звільнення від податку.

Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання того факту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повинна розглядатися як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Це означає, що необхідно забезпечити незмінність складу її ядра, що включає податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то їх склад може переглядатися на основі порівняння їх ефективності.

Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов’язково мають бути включені податок на нерухоме майно та податок з власників транспортних засобів, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від загальнодержавних податків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання.

На нинішньому етапі розвитку нашої країни, коли основним мотивом економічної політики повинна бути безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, активізацію інвестиційної і підприємницької діяльності, є нагальна необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного податкового законодавства.

Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яка повинна відображатися у Податковому кодексі.

Податковий кодекс України за своїми загальними ознаками має перевагу у тому, що в одному документі можна визначити єдину методологію загальнодержавних та місцевих податків, основні принципи та положення податкової системи, надати однозначне тлумачення податкової термінології, окреслити загальні положення правового регулювання податкових відносин, фінансової відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Основною вимогою до проекту Податкового кодексу України має бути те, щоб цей законодавчий акт не дублював чинних норм податкового законодавства, а здійснив реалізацію якісних та ефективних реформ.

Проект Податкового кодексу має бути продуктом плідної співпраці податківців, представників зацікавлених органів виконавчої влади, науковців, представників громадськості та бізнесу, щоб передбачити усунення існуючих недоліків чинного податкового законодавства, створення нормативно–правових умов для ефективного ведення бізнесу.

Проект Податкового кодексу України має бути спрямовано на:

створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала ефективне функціонування економіки країни;

стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів i підтримку технологічного оновлення суспільства;

стимулювання розвитку малого підприємництва;

упорядкування механізму справляння податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх невчасну сплату;

забезпечення чіткого визначення об’єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;

забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;

дотримання міжнародних угод з питань оподаткування;

реальне забезпечення прав платників податків;

створення дієвого механізму контролю;

усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, забезпечення їх гармонізації та взаємодії.

Удосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, повинно мати на меті створення умов для подальшого інтегрування країни до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Прийняття Податкового кодексу може забезпечити ефективність існуючої на сьогодні системи оподаткування та зробити співпрацю між державою та платниками податків справді партнерською – з добровільною сплатою податків.

Список використаних джерел:

Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – Ст. 510

Качур О.В. Налоги и налогообложение: учебное пособие/ О.В. Качур. – М.:КНОРУС, 2007. – 304 с.

Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

Финансовое право Российской Федерации: Учебник / Отв. ред. М.В. Карасева – М.: Юристъ, 2004. – 576 с.

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141

Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.

Заступник начальника відділу

зовнішньоекономічного законодавства

Департаменту фінансового законодавства,

кандидат юридичних наук,

Майстренко Олександр Віталійович

http://docs.google.com/viewer?a=v&q=cache:R-A5VEs0bIgJ:www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2011_1/23.pdf+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0&hl=uk&gl=ua&pid=bl&srcid=ADGEESh2cA3tTNK39RCBokiSck7CsNHKk68-faDoaG90OyJoUYAwKugInlJ3EBFWg-OMoePQKSGjWdK1DqJssOX9U3TYcV1s5KMs37mEV5ju-apJT2aJ9OTrt3l8E0jms-mSUD2euVrA&sig=AHIEtbRZuV7Feck6w5sBZOctF2wIi1Mkmw&pli=1