6. Особлива природа і винятковість справ за зверненнями суб’єктів владних повноважень.

У відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори за зверненням суб'єкта владних повно­важень у випадках, встановлених законом, відносяться до компетенції адміністративних судів. Розгляд цих справ віднесено до компетенції адміністративних судів у зв'язку з тим, що названі спори виникають із суто публічно-правових відносин. У цьому аспекті згідно зі статтею 50 цього Кодексу до таких справ належать: 1) справи про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) справи про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) справи про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) справи про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) та інші справи у випадках, встановлених законом. До «інших справ у випадках, встановлених законом» можуть бути віднесені справи: 1) про виселення зі службового житла або самовільно заселених будинків чи приміщень, що знаходяться у віданні адміністративного органу (див., наприклад, ст. 47 Конституції України); 2) справи про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, наприклад, уразі провадження ними діяльності, що заборонена законом (див.: ч. 2 ст. 38, ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року // Офіційний вісник України. - 2003. - № 25. - ст. 1172; п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні * від 4 грудня 1990 року (у редакції Закону України від 12 січня 2005 року № 2322-ГУ) // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 6. - ст. 37; Відомості Верховної Ради України. - 2005. ст. 187); 3) справи про визнання протиправними актів підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів місцевого самоврядування, за позовом органу чи посадової особи місцевого самоврядування тощо (див.: ч. 5 ст.ст. 2, З Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року).

Такі справи розглядаються лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень. Відповідачами у них можуть бути громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, об'єднання громадян, юридична особа, які у цих правовідносинах не є суб'єктами владних повноважень.

7. Принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Принципи адміністративного процесу — г/е закріплені у статтях Конституції України, законодавчих актах керівні, найголовніші та непорушні правила здійснення адміністратив­ного прогресу, які в імперативній формі регламентують по­ведінку учасників такого процесу та у загальній формі визна­чають процедури адміністративного судочинства.

Наслідок порушення чи недотримання принципів адмініст­ративного процесу лише один — недійсність, незаконність, безпідставність, необґрунтованість процесуальних дій та рі­шень, вчинених та постановлених під час вирішення публіч­но-правового спору по суті.

Принципи адміністративного процесу можна класифікувати за рядом критеріїв²:

1. за способом закріплення — на: а) конституційні та законодавчі. Це такі види принципів, які закріплені або у Консти­туції України, або у законодавчих нормативно-правових ак­тах; б) писані (закріплені у чинному національному законо­давстві) та неписані (ті, що реалізуються у судовій практиці і виводяться із положень законодавства про адмі­ністративне судочинство)¹;

2. за сферою поширення — на: а) загальноправові — тобто принципи, що поширюються на всі без винятку галузі на­ціонального права; б) міжгалузеві — діють у межах кількох галузей права; в) галузеві — керівні начала, що функціону­ють виключно у межах однієї конкретної галузі права;

3. за цільовою спрямованістю — на: а) організаційні, тобто ті, які сприяють створенню належних умов здійснення адмі­ністративного процесу (наприклад, принцип незалежності суддів), та б) функціональні — основні засади, на яких має здійснюватись адміністративне судочинство (наприклад, прин­цип гласності і відкритості адміністративного процесу).

До принципів судочинства як основи для діяльності адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, закріплених Консти­туцією України, належать: здійснення правосуддя виключно судами (ст. 124); незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки закону (ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 129); законність (п. 1 ч. З ст. 129); змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. З ст. 129); гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п. 7 ч. З ст. 129); державна мова судочинства (ст. 10); забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. З ст. 129); ухвалення судами рішень іменем України і їх обов'язковість до виконання на всій території України (ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129); доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і громадянина (ч. З ст. 8, ч, 4 ст. 32,ч. 1, 2 ст. 55,ч. 1ст. 59, п. 6ч. Зет. 129).

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

1) верховенство права; (відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.)

2) законність; (1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.)

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; (Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.)

5) гласність і відкритість адміністративного процесу; (Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.)

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;

7) обов'язковість судових рішень.( Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.)