Природні екологічні чинники і екологічний потенціал ландшафтних компонентів

Від екофакторів значною мірою залежить екоефект антроповпливів, форми і інтенсивність та тривалість їх впливів. Природне середовище створює необхідний екофон, поза яким не можливо розглядати екоефект антроповпливів.

Поняття екологічна пробп. Тісно пов’язана з поняттям про екологічні фактори.

Природнє середовище виконує 2 головні соціально-економічні функції:

1. Екологічна - функція життєзабезпечення, задоволення потреб людини, як частини живої природи в необхідних первинних засобах існування.

2. Виробнича ( або виробничо-ресурсна) - зводиться до забезпечення виробництва необхідними енергетичними та сировинними ресурсами.

Екологічний потенціал ПТК - це його здатність задовольняти потреби людини у всіх первинних необхідних потребах, а також у різноманітних умовах діяльності, відпочинку, духовного розвитку.

Природно-екологічний потенціал більшою чи меншою мірою піддається антропогенному впливу, внаслідок чого створюються антропогенно-екологічні аномалії, які погіршують якість проживання.

Природньо-екологічний чинник - це природній еко потенціал геосистем, які не залежать від людини, діють повсюдно і мають універсальне значення для її життя. Об’єднуються у кілька груп:

1. Біокліматичні - тепло- і вологозабезпеченість, умови термічного комфорту, вітровий режим, сезонні і добові коливання метеопоказників;

2. Біогеофізичні - дефіцит ( надлишок) ультрафіолетової радіації, наявність природних джерел іонізуючих випромінювань, сейсмічна небезпека;

3. Біогеохімічні - надлишок чи нестача в геосистемі хімічних елементів, які суттєво впливають на життєдіяльність та здоров’я людини;

4. Власне біотичні – особливості біоти позитивні чи негативні з погляду її впливуна людський організм ( рослини як джерело со2, вітамінім, фітонцидів, лікарські рослини, отруйні рослини, алергічні реакції, комахи тощо).

Екочинники антропогенного походження – мають вторинний характер, накладаються на безперервний природній фон, створюють антропо-екологічні аномалії і з різною інтенсивність прояву можуть були поділені на 2 групи:

1. Фонові ( площинні) – пов’язані з характером використання земель ( винищення лісів, с.г обробіток з проведенням меліорації і хімізації, випасання худоби на природніх пасовищах тощо).

2. Вогнищеві, точкові, лінійні - зумовлені локальним джерелами антроповпливу ( урбанізація, промислове виробництво, транспортні магістралі тощо)

У реальності антропогенні та природні чинники створюють безліч поєднань. Якщо екоефект ще можна визначити в екопоказниках, то знайти інтегральну дію спільного ефекту всіх чинників – неможливо. То інтегральна оцінка може бути тільки якісна. Практично вона реалізується у вигляді оцінюючої екологічної класифікації геосистем та еколого-географічного районування.Останнє здійснюється на основі виділення чинників, що вважаються основними через прямі та непрямі критерії. Прямі – це ті показники, які безпосередньо характеризують екологічно значимі характеристики середовища ( біокліматичні тощо). Непрямі - часто підсумовують вплив багатьох чинників:або біоіндикатори або величини біологічної продуктивності.

Лекція № 4 08.11.11

Антропогенне навантаження на природнє середовище – це міра первинного або вхідного впливу на геосистему в первинних ( натуральних ) показниках. Наприклад: к-сть відпочиваючих, щорічне валове надходження двоокису сірки. Співмірність однорідних навантажень на різні геосистеми підвищується якщо перейти до відносних величин, тобто до одиниць площі. Судити про еконавантаження можна судити лише за кінцевим екологічним ефектом його дії, тобто за тим впливом на еко потенціал геосистеми та життя і здоров’я мешканців. Між початковим входом і кінцевим виходом лежить *чорний ящик* геосистеми з безліччю прямих і зворотніх зв’язків між компонентами геосистеми. Внаслідок цих зв’язків результуючий екоефект є різко невідповідний в масштабах вхідного впливу.

Дослідження процесів трансформації процесів у *ЧЯ* відноситься до фундаментальний завдань ландшафтознавства.

Екоефект антропонавантажень залежить від причин:

1. Від фізичної природи навантажень – механічні, фізичні, біологічні;

2. Від характеру дії в просторі і часі - точкові, площинні, лінійні з різним ступенем ослаблення з віддаленістю від джерела, різною тривалістю часі;

Визначальне значення для оцінки має вивчення стійкості геосистем до антропонавантажень.

Всі компоненти ландшафту мають екологічне значення як чинники прямого чи непрямого, позитивного чи негативного впливу на здоров’я і життя людини, її побут, трудову діяльність і життя людини. Одне з головних місць належить клімату, який більшою мірою аніж інші відіграє роль прямого екочинника, безпосередньо зумовлює тепловідчуття людини і ступінь комфортності середовища проживання. Він прямо визначає температуру і вологість. Непряма його дія – визначає водність території, характер грунтів, біоти та геохімічного середовища. Екооцінка клімату вимагає врахування безлічі параметрів. Велика швидкість вітру сильно знижує рекреаційні та медико-географічні якості клімату. Водночас вона сприяє самоочищенню атмосфери і тому високо оцінюється з санітарно-гігієнічного погляду.

Для оцінки впливу клімату на терморегуляцію та термовідчуття людини запропоновані численні штучні біокліматичні коефіцієнти – це суми активних температур, тимчасова мінливість температури ( сезонна і добова)( для її узагальненого виразу існують коефіцієнти континентальності – в умовах слабо континентального або морського клімату знижуються температурні контрасти, згладжуються екстремуми, скорочується тривалість холодної частини року). Нестійка погода, висока вологість, сильні вітри негативно впливають на серцево-судинну і імунну системи та стимулюють респіраторні захворювання. Різкоконтинетальний клімат створює умови для переохолодження, обмороження, скорочує період перебування на відкритому повітрі. Для характеристики температурного комфорту (дис.) існує низка умовних показників. За критерій комфортності літніх рекреаційних умов приймають середньодобові температури повітрі в інтервалі 15-20 °, для зимових від +5 до - 15°. Межами опалювального сезону вважаються дати переходу середньодобової температури через 8°. Температура менше - 30° - критерій екстремально холодних умов. Від -45° - всі роботи слід припинити. Оптимальна для людини вологість – 40-60%. Опади мають значення для рекреації, кліматотерапії і праці поза приміщенням. Тривалість снігового покриву та його висота – передумови для організації зимових видів відпочинку і туризму. Непряма цього дія – вплив на почуття сільськогосподарських культур. Від хмарності залежить тривалість сонячного сяйва, а саме воно є суттєвим лікувальним оздоровчим чинником. За екстремальних відхилень температури, опадів, швидкості вітру від середньої багаторічної норми наступають стихійні природні явища, які нерідко супроводжуються сильними пошкодженнями та смертями. До стих. природних явищ відносять: екстремально високі і низькі температури, затяжні заморозки навесні, раннє настання морозів восени, тривалі бездощові періоди чи навпаки тривалі обложні дощі, зливи, інтенсивні опади, снігопади, град, ожеледь, тумани, грози.

Внаслідок цих процесів посилюється ерозія та змивання грунтів, посуха та пожежі, дефіцит грунтової вологи тощо. Це впливає на тварин, їх життя.