Купити карту Київської області 200 000.

Лекція 1

Екологічна географія – це розділ географічної науки чи окремий досліджуваний напрям, предметом якого є вивчення географічного середовища з метою вивчення екологічних проблем людства.

Еколого-географічне дослідження – залишається географічним за суттю і предметом, будучи екологічним за кінцевим результатом. Вони спираються на концептуальну основу і методичний апарат географії.

Генеральні завдання е-г досліджень - у теоретичному плані це розробка географічних аспектів, гуманітарної екології та створення її географічного базису. У прикладному – це участь у вирішенні гуманітарних, екологічних проблем у вивч. географії. Тобто на основі застосування теоретичних основ на дослід. методів науки.

Концептуальну основу становить ландшафтознавство, як вчення про геоекосистеми різного рівня.

На теоретичних засадах ландшафтознавства базуються такі поняття екогеографії: середовище проживання, екологічний потенціал ландшафту, еколого-географічне районування.

Екопроблеми – це проблеми навколишнього середовища, що виникають унаслідок антропогенного впливу у процесі соціально-економічного розвитку.

Об’єкт дослідження – ті проблеми, що спровоковані діяльністю людини.

Вихідним для еколого-географічного аналізу служить поняття ‘’середовище проживання людей’’, яке в собі містить 4 складові:

1. Природнє оточення;

2. Природнє середовище, змінене людською діяльністю;

3. Штучне або інженерне;

4. Соціальне.

Географічне середовище - природнє середовище з усіма змінами, які вносить людина.

Антропогенні зміни не випадають з-під дії природніх законів. Геосередовище збігається з геооболонкою.

Структурні частини епігеосфери – це її зони, ландшафти, урочища, які виступають як конкретні і локальні середовища проживання людини. Виходячи з цього, дослідження мають спиратись на вивчення структури, функціонування, закономірності будови,розвиток геосистем усіх рівнів. Будь-яка проблема має прив’язуватись до геосистемної структури геооболонки.

Кожна геосистема має свій специфічний екопотенціал, по-своєму реагує на людських вплив, відрізняється рівнем стійкості на них, є носієм різноманітної екоінформації і служить операційною територіальною одиницею екогеографічного аналізу та оцінки.

Особливе наукове і практичне значення має ієрархія геосистем. Ця обставина дозволяє встановити співмірність між територіальним рівнем екопроблеми та рангом екосистеми. Глобальний – географічна оболонка; регіональний – геосистеми регіональної розмірності ( широтні зони, екосектори і конкретні ландшафти);

Сучасний стан геосистем мінливий і в кожному випадку він представляє ту чи іншу стадію змін зумовлених антропогенними чинниками.

Зміст екогеографії поділяють на 3 структурні блоки:

1. Загальне або теоретичне, у якому розглядаються основні екогеографічні особливості пов’язані з екопотенціалом ландшафту та його антропотрансформації;

2. Регіональне – аналіз конкретних територій;

3. Прикладне або конструктивне – розроблення географічних основ екологічної оптимізації природного середовища.

Лекція 2 25.10.2011

Завдання і зміст регіональних еколого-ландшафтознавчих досліджень

Регіональні е-г дослідження мають на меті виявлення географічних закономірностей у територіальній диференціації географічного середовища та комплексну оцінку його екологічного стану у різних регіонах. Це передбачає оцінку екологічного потенціалу геосистем, а потім аналіз антропогенних впливів та їх екологічних наслідків.

Далі необхідно з’ясувати стійкість геосистем до антропогенних впливів, траєкторію їх поведінки під впливами та зміна екологічного потенціалу, визначення критичних антропогенних навантажень, а потім, спираючись на отримані результати, перейти до наукового обґрунтування екологічних нормативів, тобто гранично допустимих антропогенних навантажень.

У завдання заключного етапу досліджень також входить прогнозування можливої подальшої трансформації геосистем та зміни їх екологічного потенціалу із заданим темпом.

Підсумки такого дослідження можуть слугувати серйозною науковою основою для прийняття рішень у сфері екологічної політики та раціонального природокористування.

Еколого-географічному вивченню можуть підлягати будь-які території незалежно від меж і їх розмірів – держави, їх підрозділи, економічні райони, басейн річки тощо;

Екологічний аналіз повинен здійснюватись по природним територіальним підрозділам, тобто по геосистемам того чи іншого рангу.

Геосистемний, або ландшафтно-екологічний, підхід забезпечує прив’язку екологічних проблем до конкретних, об’єктивно існуючих територіальних підрозділів середовища.

Необхідною передумовою е-г дослідження повинна служити схема ландшафтної структури досліджуваної території. Під ландшафтною структурою території мається на увазі об’єктивна різноманітність її геосистем, систематизованих як в регіональному, так і типологічному плані.

Базовими документами, що відображають результати аналізу ландшафтної структури є : схема ландшафтного фіз.-геогр. районування або типологічна ландшафтна карта (типологічна – це коли ми даємо назву не кожному урочищу, а кожному типу його).

Оптимальний рівень детальності встановлюється емпірично з врахуванням розмірів і характеру даної території, необхідної детальності і глибини опрацювання екологічних проблем і різних супутніх обставин ( строки та умови проведення дослідження тощо).

Розрізняють 4 головні рівні регіональних екогеографічних досліджень

(головна їх суть в тому , що це екологічні дослідження в межах природніх регіонів):

1. Мегарегіональний – одиницями аналізу є цілі континенти або їх фізико-географічні підрозділи найвищого порядку (ландшафтні сектори);

2. Макрорегіональний – природні зони і фізико-географічні області;

3. Мезорегіональний – ландшафти ( природні райони);

4. Низовий (власне ландшафтний) - вивчаємо місцевості і урочища.

Екологічний стан природного середовища - це стан конкретних геосистем як природних механізмів життєзабезпечення людини. Суть завдання зводиться до оцінки якості середовища для проживання людей. Складність визначається величезним різноманіттям параметрів, що характеризують стан природного середовища, що практично виключає можливість знайти інтегральний кількісний показник для комплексної екооцінки геосистем. Серед властивостей середовища визначають найбільш екологічно значимі.

Рег. е-г досл. припускає наявність обґрунтованої системи територіальних підрозділів, які служать носіями інформації та безпосередніми об’єктами вивчення. Загальновідомо, що труднощі вивчення природних регіонів зумовлені розбіжністю політичного та адміністративно-територіального поділу з природнім.

Лекція № 3