Радіальні відстійники

Радіальний відстійник — круглий в плані залізобетонний резервуар (див. мал. 8.5), в який осветляемая вода підводиться знизу в центр і виливається через воронку, обернену широким кінцем догори. Навколо воронки розташовується циліндр-заспокоювач радіусом 1,5 ... 2,5 м/с з глухим дном і з дірчастою стінкою, сумарну площу отворів якої знаходять при швидкості рухи води в них 1 м/с, при цьому діаметр отворів приймають 40 ... 50 мм. Наявність такого циліндра сприяє більш рівномірному розподілу води по робочій висоті відстійника. Вода поволі рухається від центру до периферії і зливається в периферійний жолоб із затопленими отворами або трикутними водозливами.

Для рівномірного відбору освітленої води по периметру кільцевого периферійного жолоба слідує в стінках його на глибині 120 ... 150 мм від поверхні води влаштовувати отвори; діаметром 25 ... 30 мм або трикутні водозливи заввишки 40.60 мм, що розташовуються на відстані 100 ... 150 мм в осях. Загальну площу отворів підраховують за швидкістю рухи води в них 0,7 м/с. Швидкість руху води в жолобі приймає 0,5 .. . 0,6 м/с.

Для видалення осаду служить металева ферма, що поволі обертається, з укріпленими на ній шкрябаннями, що згрібають осад до центру відстійника, звідки він безперервно або періодично випускається або відкачується. Одним кінцем ферма спирається на опору в центрі відстійника, а іншим на візок, що рухається по стінці відстійника.

Розрахунок радіального відстійника проводять в наступному порядку. Встановлюють необхідний відсоток затримання суспензії відстійником. Потім підраховують швидкість випадання суспензії і, відповідну затриманню заданого відсотка її [по формулі (8.21)], після чого визначають площу, im2, радіального відстійника

де а=0,2 — коефіцієнт; q — витрата води, що поступає на відстійник, м3/с; ц=0,5 ... 0,6—скорость випадання суспензії, мм/с; Дв.з. — площа вихрової зони відстійника, радіус якої приймають на 1 м більше радіусу розподільного циліндра, де унаслідок вихреобразного руху води осадження суспензії майже не відбувається, м2.

По обчислювальному значенню Ар.0. знаходять радіус відстійника. Глибину відстійника в центрі можна визначити по формулі

H = h + Ri

де 1,2 .. . 1,3 — глубина відстійника у периферійного жолоба, м; R — радіус відстійника; м; t=0,04 ... 0,05 — ухил дна відстійника. Зазвичай глибина відстійника в центрі досягає 3—3,5 м. Відстійники діаметром до 18 м влаштовують з центральним приводом, а при великих розмірах з периферичним.

Вертикальні відстійники

Вертикальним відстійником є круглий або квадратний в плані резервуар з камерою утворення пластівців водокомірного типу в центральній трубі і з конусним днищем. Для накопичення і ущільнення осаду (див. мал. 6.2). Кут між похилими стінками, створюючими днище, слід приймати 70... 80°.

Збір освітленої води передбачається периферійними і радіальними жолобами із затопленими отворами або з трикутними водозливами. Перетин водозбірних жолобів визначають за швидкістю рухи води в них 0,5 .. . 0,6 м/с.

При площі відстійника до 12 м2 передбачається тільки периферійний кільцевий жолоб, при площі від 12 до 30 м2 додаються ще чотири радіальних (у круглих відстійниках) або проміжних (у квадратних відстійниках); при площі понад 30 м2 передбачається 6 ... 8 додаткових жолобів.

Розрахунок вертикальних відстійників проводять на ті ж два випадки, що і для горизонтальних відстійників. Площа зони осадження відстійника Aво., м2, повинна відповідати найбільшому значенню

де а — коефіцієнт об'ємного використання, що приймається 1,3 ... 1,5 (нижня межа — при D/H= 1, верхній, — при D/H= = 1,5, D і Я — диаметр і висота вертикальної частини відстійника); хр — расчетная швидкість висхідного потоку, мм/с; приймається не більш вказаних вище.

При розміщенні в зоні осадження тонкошарових блоків площа зони осадження розраховується аналогічно описаному нижче в п. 8.7. За умови більш менш рівномірного розподілу води за площею зони осадження відстійника реально досяжними швидкостями висхідного потоку води є швидкості не менше 0,4 ... 6 мм/с, які і слід вводити в розрахунок. Як показує досвід експлуатації вертикальних відстійників, за наявності таких швидкостей висхідного потоку основна кількість коагульованої суспензії осідає у відстійнику. Це пояснюється тим, що в поволі висхідному потоці води коагульована суспензія, поступово агломеруючись, досягає таких розмірів, що швидкість її падіння стає більше швидкості висхідного потоку.

У вертикальному відстійнику за наявності конусоподібного днища і відбивного щита (див. мал. 6.2) випуск осаду, що накопичився і ущільненого, може проводитися під час роботи відстійника.

При знайденому діаметрі відстійника і заданому вугіллі конусності днища ємкість осадкової частини є фіксованою. Тому її лише перевіряють за тривалістю роботи відстійника, Гр, ч, між випусками осідання, яке повинне бути не менше 6 ч. Перевірку проводять по формулі

При числі робочих відстійників менше шести необхідно передбачати один резервний.

Висота зони осадження вертикального відстійника, яка практично співпадає з його вертикальною частиною, складає 4—5 м, а відношення діаметру до висоти: 1,0—1,5.

Період роботи відстійника між скиданнями осаду повинен бути не менше 6 ч., а при каламутності оброблюваної води понад 1 г/л — не більше 24 ч.

відстійник вода освітлення