Назвіть основні етапи історичного розвитку економічної теорії. Охарактеризуйте основні положення меркантилізму.

Основні етапи історичного розвитку економічної теорії: меркантилізм, фізіократи, класична школа, марксизм, історична школа, маржиналізм, новітні течії (інституціоналізм, кейнсіанство, монетаризм, тощо)

Меркантилізм (від італ. mercante — купець, торговець) — напрям економічної думки, що наголошував значення торговельного капіталу і сфери обігу у процесі нагромадження приватного й суспільного багатства. Політика меркантилізму держав періоду пізнього феодалізму полягала в активному протекціонізмі, підтримці національного капіталу, зокрема в заохоченні створення торгових монополій, у розвитку мореплавства і флоту, захопленні колоній, підвищенні оподаткування імпортних товарів для фінансування всіх цих заходів.

Розрізняють два етапи меркантилізму — ранній і пізній меркантилізм. Для раннього меркантилізму характерною була теорія грошового балансу, що обґрунтовувала політику утримання грошей у країні. З цією метою заборонявся вивіз грошей і скарбів за кордон (під страхом покарань і навіть смерті). Торгівля валютою була оголошена державною монополією, затвердилася система біметалізму (фіксованого співвідношення золотих і срібних грошей). До представників раннього меркантилізму належать італійські банкіри і торговці Г. Скаруффі (ХVI ст.), основна праця якого була видана в 1579 р. під назвою "Міркування про монету", і Б. Даванзатті (1529-1606), знаменитий своєю роботою "Читання про монету", виданою в 1582 р. В Англії одним з видатних прихильників ідей раннього меркантилізму був В. Стаффорд (1554-1612), який виступив у першій третині XVII ст. із трактатом "Короткий виклад деяких звичайних скарг різних наших співвітчизників". Пізньому меркантилізму притаманна теорія активного торговельного балансу. Під багатством розуміли вже надлишок продуктів, що на зовнішньому ринку перетворювався на гроші. На думку пізніх меркантилістів, держава стає тим заможнішою, що більшою є різниця між вартістю вивезених і завезених товарів. Така різниця забезпечується кількома способами: за допомогою вивозу виробів своєї країни, причому дозволявся вивіз тільки готових виробів; унаслідок активного заохочення національних мануфактур (надання вигідних кредитів і податкових пільг); унаслідок допущення імпортних товарів на національний ринок (крім предметів розкоші) тільки за умови позитивного сальдо в зовнішній торгівлі, тощо. Зрілий меркантилізм, на відміну від раннього, послідовно дотримувався ідей металістичної теорії грошей. Типовим представником пізнього меркантилізму вважають італійського торговця А. Серра, який видав у 1613 р. "Короткий трактат про причини, що можуть привести до достатку золота і срібла в країнах, які не мають рудників, стосовно Неаполітанського королівства". В Англії одним з видатних представників пізнього меркантилізму був купець і один з директорів Ост-Індської компанії Т. Мен (1571-1641), який у 1621 р. опублікував працю "Міркування про торгівлю Англії з Ост-Індією". Основна праця Т. Мена "Багатство Англії в зовнішній торгівлі, або Баланс зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства" була написана у 1630 р., а опублікована у 1664 р. сином автора. У Франції розгорнуто сформулював ідеї меркантилізму А. Монкрентьєн (1576-1621), який опублікував у 1615 р. "Трактат політичної економії". З ім'ям А. Монкрентьєна пов'язано обґрунтування протекціоністських заходів Французького королівства, а також введення в економічну літературу терміна "політична економія". На практиці втілював ідеї меркантилізму у Франції, так званий кольберизм, перший міністр і міністр фінансів Ж. Кольбер (1619-1693). Його чотирнадцятирічне правління (1669-1683) було спрямоване на піднесення промисловості, у результаті якого інтереси сільського господарства залишалися другорядними.