Лікувальні грязі

Важливою складовою бальнеологічних ресурсів є лікувальні грязі (пелоїди), які застосовують у вигляді ванн та аплікацій. Перші заклади держави, які почали використовувати лікувальні властивості грязей виникли на півдні: 1833 р. - на узбережжі Куяльницького лиману; 1895 р. - поблизу Голої Пристані (Гопри).

У якості лікувальних грязей можуть виступати мули, сапропелі, торфи, сопкові грязі тощо, родовища, яких за генезисом, відповідно, поділяються на мулові, торфові та псевдовулканічні.

До природних лікувальних грязей відносяться переважно відклади боліт, озер, лиманів та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і представляють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями.

Експериментальними та клінічними дослідженнями була доведена ефективність лікування пелоїдами хворих з різноманітними захворюваннями запального, дистрофічного і судинного характеру, зокрема, з ураженням периферійної нервової системи, хребта, суглобів, з наслідками травм та операцій, хворобами органів травлення та ін. Встановлено, що застосування лікувальних грязей чинить за допомогою комплексу своїх теплових, хімічних, механічних та інших властивостей суттєвий вплив на різноманітні функції організму: кровообіг, дихання, обмін речовин тощо.

Утворення лікувальних грязей - це складний природний процес, який визначається взаємодією геолого-гідрологічних, кліматичних, фізико-хімічних і біологічних чинників.

За генезисом, який відображає умови утворення і визначає головні особливості складу і властивості, лікувальні грязі поділяються на чотири генетичні типи:

- торфові;

- мулові-сульфідні;

- сапропелеві;

- сопочні.

В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі – антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. Вони представляють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. Встановлено, що запаси мулових сульфідних грязей та лиманів в Україні досить значні; їх застосовують поряд з іншими методами лікування на курортах Одеської групи і в АР Крим.

В санаторно-курортних закладах України найширше застосування мають мулові органо-мінеральні сульфідні грязі солоних озер та лиманів Азово-Чорноморського регіону. Вони являють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. Їх загальні розвідані запаси становлять близько 125 млн. м³. За розвіданими запасами найбільшими родовищами є лимани: Алібей, Шагани, Куяльницький, Тилігульський, Хаджибейський [див. табл. 2.9]. Приблизно половина родовищ поки що не експлуатується. Поряд з тим, мулові грязі знайшли широке застосування як самостійно, так і в поєднанні з іншими лікувальними факторами на курортах Одеси, Криму, Запорізької та Херсонської областей.

Поширені, але обмежено використовуються торфові лікувальні грязі - торф з високим вмістом (понад 25 %) і ступенем розкладання понад 40 % органічних речовин. Найціннішими є гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязевим розчином. Для лікування їх застосовують на курортах Шкло, Моршин і Миргород.

У північній та західній частинах України поширені торфові лікувальні грязі. До них відноситься торф з високим вмістом (понад 25%) і ступенем розкладання (понад 40 %) органічних речовин. Найціннішими вважаються гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязьовим розчином. Серед найбільш відомих родовищ: Немирівське, Шкловське, Великолюбінське, Моршинське (Львівська область), Війтівецьке (Вінницька обл.), Настасівське (Тернопільська область), Черченське, Підпечеринське, Осмолодське (Івано-Франківська область), Журавицьке (Волинська обл.), Зарічанське (Житомирська обл.), Малосорочинське (Полтавська область), Березівське (Харківська область) та родовища Глибочицького, Сторожинецького, Вижнівського районів Чернівецької обл. Найбільшим родовищем вважається Моршинське - запаси грязей становлять 239 тис. м³. Вони знайшли застосування на курортах Шкло, Моршин, Хмільник, Миргород, у водолікарнях відповідних областей. Дуже негативний вплив на використання торфових лікувальних грязей мала аварія на ЧАЕС.

Сапропелеві грязі - намули переважно прісних водойм, збагаче­ні органічною речовиною (більше 50 %), які утворилися в результаті багаторазової макро- і мікробіотичної переробки водних рослин і тварин. Поширені вони на Поліссі: с. Вільчани, Житомирська область; Микулинецьке родовище в Тернопільській області; озера Скорінь і Бурків (Любешівського), Ковпино і Оріхове (Ратнівського), Синове (Старовижівського), Туричанське (Турійського) та Охотин (Ковельського районів Волині). Розвідані запаси сапропелів лише на Волині становлять становлять 61,2 млн т. [6].

Сопкові грязі - це продукти діяльності грязьових вулканів, винесені на поверхню під тиском газів та підземних вод. Обмежено використовують сопкові мінеральні мули Булганацької групи грязьових вулканів на Керченському півострові, які містять цінні мікрокомпоненти.

У географічному відношенні озера і лимани України поді­ляються на три групи: Причорноморську, Приазовську і матери­кову; ці групи в свою чергу ділимо на підгрупи, а саме:

1) Причорноморська група з підгрупами Північного Причорномор'я (лимани Куяльницький, Хаджибейський, Сухий, Шаболатський та ін.) і Кримського Причорномор'я (озера Сакське, Мойнакське, Сасик-Сиваське, Чокракське та ін.);

2) Приазовська група з підгрупами Сиваською (Східний і Західний Сиваші з їх протоками, озеро Салькове та ін.) і Бердянською (озера Червоне, Велике та ін.);

3) Материкова група озер складається з таких грязьових водойм: озеро Гопрі (Херсонська область), озеро Солоний лиман (Дніпропетровська область) і Слов'янські озера (Донбас).

За походженням грязьові озера і лимани України діляться на водойми морські й континентальні. До перших належать озера і лимани Азово-Чорноморського узбережжя, до других - континентальні озера, що пов'язані своїм походженням з запла­вними і терасовими утвореннями (озера Гопри, Солоний лиман).

З континентальних озер на Україні слід виділити Слов'ян­ські озера, які відносяться до озер провального походження.

Однією з практично важливих властивостей озер і лиманів є умови утворення в них потужних покладів високо цінних лі­кувальних мулових грязей. Основного масою при грязеутворенні в озерах і лиманах є глинисті часточки порід, що входять до складу схилів їх долин. Важливе значення має також матеріал солончакових ґрунтів, що вноситься водним потоком в озеро, лиман.

Завдяки фізичним, фізико-хімічним, колоїдальним та біо­хімічним процесам, що відбуваються в озерах і лиманах, утворюється лікувальна грязь. Дуже важливу роль в грязеутворенні відіграють мікроорганізми.

Лікувальні грязі бувають чорного, чорно-сірого, сірого, темнокоричневого кольору. Більша частина грязей має запах сірководню, вона масляниста, пластична, липка і мазка.

Грязь складається з таких компонентів: а) кристалічного скелета – глинистих часточок, солей кальцію і магнію; б) колоїдного комплексу – мікроскопічно малих часточок сполук заліза, алюмінію та ін.; в) рідкої фази – водного розчину, який за хімічним складом майже не відрізняється від ропи. Крім солей, грязь містить різні органічні речовини (хлорофіл, каротин, смолисті сполуки та ін.).

Грязь в озері або лимані, не вкрита ропою, під впливом повітря усихає, окислюється і навіть змінює свої фізичні йти ко-хімічні та інші властивості.

У приморських лиманах і озерах України нагромадження сольової маси пов’язане з надходженням морської та інших вод і дальшим їх концентруванням в результаті випаровування. За своїм хімічним складом ропа приморських озер і лиманів Украї­ни є хлоридно-натрійовою, а в окремих водоймах - хлоридно-натрійово-магнійовою.

У континентальних озерах нагромадження солі зв'язане з вилуговуванням порід і процесами випаровування, які приводять до глибокої метаморфізації хімічного складу водних розчинів з утворенням у сольовому складі карбонату натрію.