3. Якої мети досягає підприємство, нормуючи оборотні кошти?

Нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і у той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу,  швидшій реалізації готової продукції.

Завдання підприємств полягає в тому, щоб віднайти шляхи найбільш ефективного використання оборотних коштів.

Також підприємство прагне досягти максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат досягається в першу чергу оптимізацією структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумним сполученням власних і кредитних ресурсів.

4. Які фактори впливають на рівень потреби підприємства в оборотних коштах?

До основних факторів, які впливають на обсяг потреби підприємства в оборотних коштах, слід віднести такі:

• обсяг виробництва та реалізації продукції протягом періоду, на який визначається потреба в капіталі;

• умови постачання підприємства товарно-матеріальними цін­ностями: кількість постачальників, строки поставок, форми розрахунків тощо;

• організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, розмір витрат, номенклатура продукції;

• умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, форми розрахунків тощо .

Оцінка кредитоспроможності підприємства

1. Як здійснюється розрахунок лізингових платежів по залишковій вартості?

Для того, щоб проаналізувати різні схеми розрахунку лізингових платежів, наведемо декілька умовних прикладів, об'єднаних спільними вихідними даними.

Так, укладено договір фінансового лізингу терміном на 4 роки з двома ви­платами лізингових платежів щорічно, рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна за норми амортизації 10% від залишкової вартості об'єкта лізингу. Первісна балансова вартість лізингового майна складає 2400 гр. од. Викуп об'єкта лізингу здійснюється за його залишковою вартістю на момент закінчення договору лізингу (стандартний варіант).

Задача полягає у визначенні розміру кожної сплати, загальної суми лізин­гових платежів та вартості викупу лізингового майна. Розв'язанню цієї задачі сприяє графік лізингових платежів (табл. 1).

Регулярні постійні платежі передбачають виплату однакової суми лізин­гового платежу через однакові проміжки часу. Такий механізм припливу (від­пливу) грошей має назву ануїтету або ренти. Сума щомісячного лізингового платежу (А) розраховується за формулою:

де Р — вартість предмету лізингу (якщо договором передбачено авансовий пла­тіж, то до уваги береться вартість за мінусом суми авансового платежу); п — строк лізингу в місяцях, кварталах, роках (загальна кількість лізингових плате­жів); і — відсоткова ставка за період (в розрахунках річну відсоткову ставку ді­лять на кількість періодів лізингу в році. Так, для щомісячних лізингових плате­жів річну відсоткову ставку необхідно розділити на 12); Б — залишкова (викуп­на) вартість предмету лізингу. При цьому слід зазначити, що незалежно від ме­тоду розрахунку, чим вищою буде викупна вартість предмету лізингу — тим біль­ший розмір процентів сплатить лізингоотримувач і отримає лізингова компанія.

Таблиця 1. Графік сплати лізингових платежів у разі періодичного

рівномірного відшкодування вартості лізингового майна, гр. од.

Загальна сума лізингових платежів обраховується як добуток отриманого лізингового платежу та кількості періодів лізингу.

Як випливає з даних табл. 1, загальна сума лізингових платежів складає 3168 гр. од., з них 1920 гр. од. — відшкодована вартість майна. Залишкова вар­тість цього майна, за якою має бути здійснений його викуп, дорівнює 480 гр. од.

Вплив нерівномірного розподілу суми річного відшкодування вартості лі­зингового майна між окремими сплатами на розмір і загальну суму платежів ві­дображають дані табл. 2. Нехай у першому випадку на перше півріччя припадає 2/3 річних амртизаційних відрахувань, на друге — 1/3, а в іншому — навпаки.