Тема 8. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

Основні питання:

8.1 Сутність, склад і структура основних засобів підприєм­ства.

8.2 Амортизація основних засобів та методи її нарахування.

8.3Сутність і склад капітальних вкладень.

8.4Показники стану та ефективності використання основних засобів.

Основні поняття і терміни:

Капітал підприємства — характеризує загальну вартість (у гро­шовій, матеріальній та нематеріальній формах), інвестованих у форму­вання його активів.

Оборотний капітал — частина капіталу підприємства, що інвесто­вана в його оборотні активи (грошові кошти і їхні еквіваленти, інші ак­тиви, призначені для реалізації або споживання в плині періоду, що не перевищує один рік).

Основний капітал — частина капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів.

Необоротні активи — не активи підприємства, термін експлуата­ції, або погашення яких перевищує один рік (365 днів). До них відно­сять: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, дов­гострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

8.1. Сутність, склад і структура основних засобів підприємства

Основні засоби — це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою їхнього використання в процесі виробництва або постачання то­варів, робіт, послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або од­ного операційного циклу, якщо він довший за рік).

Не належать до основних засобів;

• предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх­ньої вартості;

• спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств се­рійного і масового виробництва окремих виробів або для виготов­лення індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

• спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні приналежності не­залежно від їхньої вартості і терміну служби.

Основні засоби підприємства включають:

І. Виробничі основні засоби — частина основних засобів, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому на­туральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на створений продукт поступово, у міру використання. Відновлення цих засобів здійснюється за рахунок капітальних інвестицій. Основ­ні виробничі засоби з обліком їхнього виробничого призначення роз­діляються на групи:

Л. Будинки і споруди

До них належать — будинки основних, допоміжних, обслугову­ючих цехів, депо, гаражі промислового підприємства, конструкторські бюро, керування, контори, піднімальні і відкриті гірські видобутки, наф­тові і газові шпари, димарі і водонапірні башти на окремих фундаментах, дороги для усіх видів транспорту усередині підприємства, дамби, греблі, канали.

Б. Передатні пристрої

До них належать — водорозподільні пристрої, спорудження елек­тропередачі і зв'язку, каналізаційні спорудження, газопроводи.

В. Машини й устаткування

До них належать — робочі машини й устаткування, вимірювальні і регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар

До них належать — механізовані і ручні інструменти усіх видів, що ріжуть, що давлять, ударні, а також усілякі пристосування, різні пред­мети господарського і виробничого характеру.

Д. Інші основні засоби

2. Невиробничі основні засоби — це житлові будинки й інші об'єкти соціально-культурного і побутового обслуговування на балансі під­приємства. Невиробничі основні засоби не переносять свою вартість на створений продукт. Відновлення здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Структура основних виробничих засобів — це співвідношення окремих їхніх груп

Підприємство зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги активної частини основних виробничих засобів (ті, котрі обслуго­вують процес виробництва і характеризують виробничі можливості під­приємства). Поліпшення структури основних виробничих фондів може бути досягнуте за рахунок відновлення і модернізації устаткування, ефективного використання робочих приміщень, ліквідації зайвого і ма­лоефективного устаткування.

На структуру основних виробничих засобів підприємства впливають:

• приналежність до визначеної галузі; рівень автоматизації і механізації;

• рівень спеціалізації і кооперування;

кліматичні і географічні умови розміщення підприємства.

Відтворення основних засобів підприємства

Відтворення основних засобів підприємства — це процес безпе­рервного їхнього відновлення, що характеризується:

• основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

• у процесі відтворення одночасно відбувається рух їхній споживчої вартості і вартості;

нарахування амортизаційних відрахувань здійснюється нагрома­дженням у грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

• основні виробничі засоби обновляються в натуральній формі в пли­ні тривалого періоду часу, що дозволяє маневрувати засобами амортизаційного фонду.

Розрізняють просте і розширене відтворення.

Просте відтворення припускає утворення основних виробничих засобів у кожнім наступному циклі виробництва в незмінному обсязі і з фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації.

Просте відтворення основних засобів здійснюється б двох формах:

• заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

• капітальний ремонт діючих основних засобів.

Розширене відтворення припускає кількісне і якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, здат­них забезпечити виший рівень продуктивності устаткування, у кожнім наступному циклі виробництва. Джерелом фінансування в умовах роз­ширеного відтворення є використання частини створеного додаткового продукту.

Основні засоби піддаються зносу двоякого роду — фізичному (ма­теріальному) і моральному (економічному).

Фізичний знос виявляється в постійній втраті техніко-економічних властивостей і, отже, у втраті споживчій вартості, що у міру використан­ня необоротних активів переноситься на готовий продукт.

Розмір фізичного зносу (%) = Фактичний термін служби × Нормативний термін служби (100 — ліквідаційна вартість у відсотках до балансової вартості).

При проведенні технічного обстеження оцінюють фізичний знос окремих елементів основних засобів, а потім визначають середньозва­жений відсоток зносу в цілому по підприємству.

Моральний знос — це передчасне, до закінчення нормативного тер­міну фізичного зносу, відставання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів у наслідку створення но­вих, більш прогресивних і економічно ефективних в експлуатації активів.

Розрізняють дві форми морального зносу:

• перша виражає зменшення вартості основних засобів в наслідок скорочення суспільно-необхідних витрат праці на їхнє відтворення;

• друга виражає зменшення ефективності основних засобів у резуль­таті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних основних засобів.

Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів (нове капітальне будівництво) або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується капітальним ремонтом основних за­собів.

Поряд відновленням у натуральній формі здійснюється «економічне відновлення» — відшкодування по вартості через систему амортизації.

8.2. Амортизація основних засобів та методи їх нарахування

Амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна вартість) упродовж строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизаційні відрахування — це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування — це витрати підприємства, Тому що їхню суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають у собівартість продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції суму амортизаційні відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових

ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і матеріальних активів

Основними фондами в податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у гос­подарської діяльності платника податку протягом періоду, який переви­щує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матері­альних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом

Для нарахування амортизаційних відрахувань згідно податко­вого обліку основні фонди поділяють на групи:

Група 1 — будинки, спорудження, їхні структурні компоненти, передатні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини, вартість капіталь­ного поліпшення землі;

Група 2 — автомобільний транспорт і запчастини до нього; меблі; побу­тові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське устаткування, пристрої і приналежності до них;

Група 3 — інші основні засоби, не включені в групи 1, 2 і 4;

Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, мікрофони, радіо, засобу зчитування або печатки інформації, рації, вартість яких вище вартості малоцінних предметів.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вар­тості основних засобів і норм відрахувань, а також методів їхнього на­рахування:

• група 1 — 2 %; група 2 — 10%;

• група 3 — 6 %; група 4—15 %.

По групі 1 амортизація нараховується за кожним об'єктом до до­сягнення ним балансової вартості 100 НМДГ;

По групі 2, 3, 4 — у цілому по групі до досягнення групою балан­сової вартості 0 грн.

Переваги: застосування цього методу дає змогу зблизити бухгал­терський і податковий облік основних засобів

Недоліки: метод не економічно виправданий, оскільки не враховує реальних строків служби основних засобів; не дає можливості визначити залишкову вартість по об'єктах, де облік ведеться в цілому по групах.

Розрізняють метод нарахування амортизації у податковому обліку: 1. Звичайний податковий метод за встановленими ставками для

кожної групи основних засобів — припускає рівномірне нара­хування амортизаційних відрахувань на основні засоби протягом усього терміну їхньої служби.

У фінансовому обліку амортизацію основних засобів нараховують такими методами:

- прямолінійний метод;

- метод зменшення залишкової вартості;

• метод прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний метод;

• виробничий метод.

Первісна (історична, фактична) вартість нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених (пе­реданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Справедлива вартість необоротного активу — це сума, за якою можна здійснити обмін активу в результаті операції між обізнаними, за­цікавленими і незалежними сторонами. Застосовується при визначенні первісної вартості основних засобів, що отримані безоплатно та внесені до статутного капіталу.

Переоцінена вартість необоротних активів визначається множен­ням їхньої балансової вартості на коефіцієнт індексації.

Залишкова вартість (балансова) необоротних активів — це пер­вісна вартість за вирахуванням зносу (знос основних засобів — це втра­та ними своїх споживчих якостей а отже, і вартості; величина зносу від­повідає сумі нарахованої амортизації).

Ліквідаційна вартість необоротних активів — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із їх продажем або ліквідацією.

Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду.

Нарахування амортизаційних відрахувань дозволяє визначити по­точну вартість незношеної частини основних засобів, одночасно визна­чається накопичена частина фінансових ресурсів для майбутньої заміни основних засобів.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість основних засобів з урахуванням витрат на їхнє поліпшення.