2) Поверхні розділу між окремими шарами географічної оболонки (літосфери, гідросфери, атмосфери) - так звані вертикальні к. Г., що відображаються на вертикальних розрізах.

Кордони державні — лінії, які визначають межі державної території. Встановлюються за узгодженням між відповідними державами методом делімітації (від лат delimitatio - встановлення кордонів, тобто визначення їх положення і напряму, зафіксоване на картах) і демаркації (встановлення і відзначення кордонів на місцевості методом прикордонних знаків) (табл.9).

Корінне населення — етнічні спільноти (етноси), що сформувалися на тій чи іншій території протягом багатьох поколінь і пов'язані з нею міцними економічними, соціальними, культурними та іншими відносинами. К. н. формується протягом століть. Близьке поняття - автохтонне населення.

Корінні народи - місцеве тубільне населення; термін часто використовується для позначення жителів територій, які були завойовані й колонізовані імперськими державами Європи.

Корпорація (від пізньолат. corporation - об'єднання) - форма монополістичного акціонерного об'єднання (найбільш поширена в США); теж саме, що акціонерне товариство.

Кочове населення (кочівництво, номадизм) (від грец. nomas (род. відм.) nomados - кочівний) - систематичне переміщення окремих груп населення з житлом і майном у межах якої-небудь території, що зумовлено характером виробництва і способом життя.

Краєзнавство - вивчення природи, населення, господарства, історії і культури невеликих територій і населених пунктів з їх найближчим оточенням.

Країна - політичне, національне, соціальне і культурне співтовариство, організоване державою із акцентом на його геополітичному (просторовому) положенні у світі; основний об'єкт країнознавчих досліджень. К. має більш широкий зміст, ніж поняття держава, з яким її часто ототожнюють. Воно включає історико-культурні особливості, своєрідність народу (або народів), звичаї, суспільну будову. Зараз на політичній карті світу налічується приблизно 230 країн і територій (табл.10).

Країни біпартійні (двопартійні) - країни, де дві партії становлять конкуруючу олігархію, а демократичні вибори дають змогу населенню змінювати керівників. У Західній Європі до таких партій належать християнські демократи і соціалісти, а в США - республіканська (протестанти) і демократична (католики) партії.

Країни "двох з половиною партій" - країни, у яких жодна з двох найбільших партій не може отримати більшості в парламенті й одна з них утворює коаліцію з третьою для формування уряду. Така партійна система характерна для сучасної Німеччини.

Країни однопартійні - держави, які мають неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників або членів однієї політичної партії. Вони характерні для китайського, православного і мусульманського світу: Китай, Північна Корея, В'єтнам, Лаос, Куба, Іран, Ірак, Сирія, Лівія, Алжир, колишній СРСР. Однопартійні режими часто перероджуються в диктатуру.

Країни поліпартійні — держави, що мають три і більше партій з приблизно однаковим за кількістю електоратом, жодна з яких не здатна на тривалий час одержати підтримку більшості в парламенті й змушена формувати урядові коаліції. Такі партійнй системи існують в Італії, Франції, Бельгії, Нідерландах, Україні тощо. Іноді наявність великої кількості партій спричинює неузгодженість політичних орієнтацій, поширення корупції та зловживань і, як наслідок, - появу "сильної руки" або "революційних генералів", наприклад у більшості країн Латинської Америки.

Країнознавство - 1) географічна дисципліна, що займається комплексним вивченням країн, яка систематизує і узагальнює різнорідні дані про їх природу, населення, господарство, культуру і соціальну організацію. Країнознавчі дослідження носять природно-історичний і соціально- економічний характер, водночас природа розглядається в них як ресурсна основа, середовище існування і трудової діяльності людства. Об'єкт К. - країни, як основні одиниці соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони) і регіональні угрупування (ГЭС. - М., 1988, с. 292); 2) міждисциплінарна наука, яка аналізує і прогнозує

розвиток держави як складного суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного явища, виходячи із сукупності дії географічних, історичних, демоетнографічних, господарських, політичних, культурних та інших чинників (М. Мальський, І. Зінько, 1997).

Край - 1) одна із адміністративно-територіальних одиниць першого порядку в Російській Федерації (Краснодарський, Красноярський, Приморський, Ставропольський, Хабаровський краї); 2) автономний край - територіально-політична одиниця в Республіці Сербія і Чорногорі.

Кредитний рейтинг - показник довіри до країни, міжнародна оцінка можливості та бажання заплатити за своїми борговими зобов'язаннями інвесторам вчасно і в повному обсязі. Чим вищий К. р., тим більш активно залучаються інвестиції та довгострокові кредити. Таку оцінку здійснюють спеціальні міжнародні рейтингові агентства. К. р. визначається за спеціальною шкалою від ААА (найнадійніша категорія) до SD (майже дефолт) і D (дефолт). Він присвоюється як цілим країнам, так і окремим одержувачам позик: компаніям, фірмам, фінансовим інститутам, муніципалітетам, суб'єктам федерації тощо. При цьому К. р. будь-якого отримувача позик в країні завжди знаходиться в прямій залежності від кредитного рейтингу країни, тобто не може бути вищим від нього. Цей феномен отримав назву суверенної стелі. Ризик не отримати боргових виплат в тій чи іншій країні поділяється на прямий та країнний. Прямий ризик - це оцінка прямого втручання уряду, який може завадити будь-якому інвестору в країні погасити свої міжнародні боргові зобов'язання. Країнний ризик пов'язаний із загальною оцінкою довгострокової політики уряду країни і стану правової бази в галузі економіки, фінансів, податкової системи тощо; він впливає на економічну та фінансову ситуацію в країні.

Ксенофобія — невизначений страх перед незнайомими людьми, народами; негативне ставлення до інформації, що надходить з інших країн; ненависть до інших етносів, людей іншої національності. Різновиди: русофобія, антисемітизм і т. ін.

Культура (від лат. cultura - догляд, освіта, розвиток) - у сучасному розумінні характеризує сукупність матеріальних і духовних цінностей, що їх створило людство впродовж своєї історії.

Культурний регіон - просторово визначена одиниця у сфері культури; регіон, усередині якого переважають певні культурні норми.

Культурно-національна автономія - одна з форм етнонаціональної самоідентифікації та самовизначення етнічних груп у поліетнічній державі, закріплена відповідними законодавчими актами і гарантована етнополітикою держави. Передбачає всебічне задоволення культурних потреб етнічної групи, що зберігає поряд з національною свою етнічну свідомість, стереотипи поведінки, має розвинуту релігійну і побутову обрядовість, прагне зберегти свою етнічну специфіку в державі-нації.

Культурогенеза - у широкому розумінні процес за­родження і становлення духовного життя певного народу, зафіксований пам'ятками культури, науки, освіти, релігії, побуту тощо.

Л

Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ) - регіональне торгово-економічне угрупування. Засноване у 1960 р. В 1980 р. перетворене в Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ).

Ліва — основна адміністративно-територіальна одиниця в Йорданії, Іраку і Ємені.

Ліга арабських держав (ЛАД) - регіональна організація арабських держав. Заснована в 1945 р. Члени ЛАД (22 держави): Алжир, Бахрейн, Джібуті, Єгипет, Йорданія, Ірак, Ємен, Катар, Коморські острови, Кувейт, Ліван, Лівія, Мавританія, Марокко, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан, Туніс, Організація визволення Палестини (ОВП).

Мета ЛАД — зміцнення політичного, економічного і культурного співробітництва арабських країн, координація їх політики для захисту спільних інтересів. Вищий орган - Рада представників держав-членів, фактично - Збори глав держав і урядів. Робочі органи - постійні комітети (з політичних, економічних, військових і інших питань). Виконавчий орган - Генеральний секретаріат. Штаб-квартира ЛАД - Каїр (Єгипет).

Лінгвогенеза - процес зародження і становлення мови певного народу.

Локалізація (від лат. localis - місцевий) загальногеографічна — віднесення будь-якого географічного об'єкту до певного місця; обмеження поширення будь-якого географічного явища, процесу межами певної території або акваторії.

Локальна територіально-політична система (Л.Т-ПС) - відповідає великому місту або агломерації, які можуть складатися із цілої системи первинних політико-географічних місць. Головна функція Л.Т-ПС - генерація і дифузія політичних нововведень - нових моделей політичної поведінки, управління, політичних ідей.

Лондонський клуб (ЛК) - об'єднання великих комерційних банків - кредиторів (понад 400). Виник на

початку 80-х рр. XX ст. після загострення кризи міжнародної заборгованості. Займається проблемою врегулювання приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників (тобто кредитів, отриманих без державних гарантій).

М

Макромаркетинг - система управління діяльністю підприємств на принципах маркетингу. Включає діяльність державних органів у сфері ринку з використанням систем економічних важелів і стимулів (кредитна, податкова, інвестиційна та інші види політики), а також діяльність некомерційних організацій.

Маркетинг - система організації господарської діяльності та управління нею, яка орієнтується на вимоги ринку, максимально можливе задоволення потреб і запитів споживачів. У широкому аспекті під М. розуміють також науку, систему знань про організацію виробництва і управління ним в умовах гострої конкуренції і необхідності першочергового врахування вимог споживачів.

Мас-медіа - форма комунікації, яка включає газети, журнали, радіо, телебачення і має на меті впливати на суспільство, різні його групи з метою донесення до них певної інформації та формування певної громадської думки.

Менеджмент - управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль) господарською діяльністю. Сукупність методів, засобів управління господарською діяльністю для досягнення поставленої мети.

Менталітет - спільна для соціально-політичної чи етнічної спільноти, організації своєрідна політико- психологічна сукупність понять, настанов, особливостей мислення та поведінки, яка дає змогу однаково сприймати

соціально-політичні реалії, оцінювати їх і адекватно діяти, добре розуміючи один одного.

Ментальність — соціально-психологічні характеристики суб'єкта (людини, етносу, класу, іншої соціальної групи), що виявляються у способі та характері мислення, світовідчутті, соціальних і психологічних настановах та поведінці. Важливою ознакою ментальності є національний характер, який можна тлумачити як комплекс типових зразків поведінки, що регулюють поведінку нації впродовж тривалого часу.

Меркантилізм - протекціоністська політика європейських держав протягом XVI-XVIII ст., як підтримувала економічне становище держави стосовно держав-суперниць. Центральним у такій політиці було нагромадження золота й срібла та підтриманні активного торговельного балансу (переважання експорту над імпортом).

Метрополітенська територія (від метрополія), метрополітенський статистичний ареал МСА (з англ. Metropolitan Statistical Area - MSA) - територіальна одиниця, що виділяється Бюро переписів Міністерства торгівлі США для статистичного обліку міських агломерацій країни. М. т. складається із одного або декількох суміжних округів (графств) чи прирівнених до них територій (в штатах Нової Англії - із одиниць адміністративно-територіального поділу більш нижчого рангу). Ядро М. т. - місто з населенням 50 тис. чол. або два близько розташованих міста такої ж сумарної людності.

Метрополія ( грец. metropolis, від meter - мати і polis - місто) — 1) держава, що має володіння - колонії, протекторати і т.д.; 2) в урбаністиці головне місто, центр політичного, духовного і економічного життя країни; велика міськая агломерація; 3) один із верхніх рівнів у багатоступеневій ієрархії форм розселення (наприклад, в теорії екістики).

Митна декларація - письмова або усна заява з боку туристів митним органам при перетинанні кордонів, що містить дані про речі та предмети, які провозять туристи.

Митна політика - цілеспрямована діяльність держави, що встановлює певний режим митного обкладання товарів.

Митний союз - зона вільної торгівлі, у якій країни- члени встановлюють єдині ставки тарифів на імпорт із зовнішньої території.

Митниця - державний заклад, через який повинні ввозитися або вивозитися всі переміщувані через кордон товари і вантажі з метою їх митного контролю та взяття відповідних мит і зборів.

Мито — податок, яким обкладаються товари, що пропускаються через кордони будь-якої країни.

Мігрант (від лат. migrants, migrantis - той, що переселяється) - особа, що здійснює міграцію, тобто перетинає кордон тих або інших територій зі зміною постійного місця проживання назавжди або на тривалий час. При широкому трактуванні термін М. поширюється також на осіб, що здійснюють маятникові міграції.

Міграційна політика - один з напрямків демографічної політики. Сукупність способів і заходів цілеспрямованого впливу на міграційний рух населення.

Міграція-брутто - сукупна кількість прибулих і вибулих мігрантів на даній території за певний час.

Міграція населення - рух (переселення) людей (мігрантів) із одного місця в інше - як правило, з перетином статистично визначеної межі - кордону території держави, області, населеного пункту і т. ін. зі зміною місця проживання на більш або менш тривалий час або назавжди.

Виділяють зовнішню міграцію (еміграція і іміграція), пов'язану із перетином державного кордону, і внутрішню міграцію. Внутрішня міграція є частиною між поселенських переміщень населення; внутрішньопоселенські переміщення (наприклад, зміна місця проживання в межах одного і того ж міста) не розглядаються як М. н. Розрізняють міграцію міського населення і міграцію сільського населення, міжміську міграцію і міграцію із сільської місцевості, яким відповідають міграційні потоки: „село - місто", „місто - місто", „місто - село", „село - село".

В залежності від довготривалості переміщень населення виділяють постійну, або безповоротну міграцію, і тимчасову, тобто із поверненням (від'їзд до місця відпочинку, на роботу за довготривалою угодою, навчання, служба в армії і т. ін.). В поняття М. н. також включається сезонна міграція і маятникова міграція. Суттєвий вплив на розвиток суспільства має міграція робочої сили. Вона охоплює переміщення населення у працездатному віці і іноді називається трудовою міграцією. За способом реалізації М. н. поділяється на організовану міграцію, що здійснюється за участю і з допомогою державних органів, і неорганізовану.

Процес М. н. складається із трьох основних фаз: формування потоку мігрантів у місцях їх виходу; переселення мігрантів; адаптація до нового місця проживання. Хід міграційного процесу і його якісний і кількісний результати в кожній фазі залежать від комплексу різноманітних причин факторів міграції і мотивів міграції.

Головні причини М. н. - соціально-економічні, що визначаються рівнем економічного розвитку країн і районів. Помітний вплив на мотиви М. н. мають екологічні причини, військові конфлікти, політичні та релігійні переконання, транспортна доступність і наявність у потенційних мігрантів інформації про умови життя в районах, що передбачає

зселення. Особливе значення має міграційна політика, що здійснюється державою.

Міграція-нетто (чиста міграція, сальдо міграції) - різниця між кількістю прибулих і вибулих мігрантів на дану територію за певний час.

Міжамериканський банк розвитку (МАБР) - міжурядова кредитна організація для фінансування програм розвитку в країнах Латинської Америки - членах Організації американських держав (ОАД). Заснована в 1959 р. Члени МАБР (1986 р.) - 25 латиноамериканських держав, США, Канада і 15 держав, що знаходяться за межами американського регіону, у тому числі Австрія, Великобританія, Іспанія, Італія, ФРН, Франція, Японія. Основна мета МАБР - сприяння розвитку економіки держав- членів ОАД, стимулювання державних і приватних капіталовкладень в регіоні, надання їм гарантованих позик. Керівні органи - Рада керуючих і Рада із 12 директорів (США мають у директораті право вето). Місцеперебування правління - Вашингтон (США).

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) - міжурядова спеціалізована установа ООН. Заснована в 1960 р., спеціалізується на сприянні економічного розвитку найменш розвинутих країн, в основному шляхом пільгового фінансування. Кредити МАР надаються виключно урядам відповідних країн. Це безпроцентні кредити на 50 років з десятирічним пільговим періодом, за якими стягується лише комісія у розмірі 0,75% на адміністративні витрати. 90% позик МАР одержують країни з найнижчим рівнем життя (ВНП на душу населення нижче 400 американських доларів в рік) переважно на розвиток економічної і соціальної інфраструктури. Ресурси МАР складаються із внесків найбагатших країн - членів цієї організації і від прибутків

МБРР. Вищий орган MAP - Рада керуючих. Виконавчий орган - директорат. Місцеперебування - Вашингтон (США).

Міжнародна політика - сукупна діяльність держав, їх інститутів, народів, соціальних спільнот та їх організацій, які мають певні політичні цілі у сфері міжнародного життя.

Міжнародна система - комплекс відносин між основними суб'єктами міжнародних відносин (державами, міжнародними організаціями, транснаціональними корпораціями тощо).

Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГATE) - міжнародна урядова організація системи ООН, яка є центром сприяння міжнародному співробітництву в області мирного використання атомної енергії, створена у 1957 р. Агентство об'єднує 122 держави. З 1961 р. разом із Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО) МАГATE проводить збір даних про вміст і розподіл дейтерію, тритію, ¹⁸О і ін. радіоактивних домішок в опадах, здійснює контроль ситуації під час радіаційних аварій. Штаб-квартира МАГATE знаходиться у Відні (Австрія).

Міжнародне право - загальнодемократична, загальноцивілізаційна система правових норм, що регулюють відносини між суб'єктами (державами, націями) з проблем розвитку людської цивілізації. Норми М. п. створюють шляхом погодження позицій учасників міжнародних відносин та забезпечуються подекуди примуси з боку держав індивідуального чи колективного, а також міжнародними організаціями (наприклад ООН) відповідно до їх статутів. Ці норми юридично обов'язкові й поділяються на диспозитивні (які можуть змінюватися або не застосовуватися на основі погодження позицій держав з певного питання) й імперативні (що не змінюються, а їх порушення тягне за собою відповідальність).

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) - International Bank for Reconstruction and Development (IBRD) - міжурядова спеціалізована установа ООН. Заснована в 1944 р., розпочала операції з 1946 р. На сьогодні в МБРР входить близько 180 держав. МБРР має форму акціонерного товариства, учасниками якого можуть бути тільки держави — члени Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Мета діяльності МБРР - сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів шляхом заохочення капіталовкладень на виробничі потреби; заохочення приватних і іноземних інвестицій через надання гарантій або участі в позиках і інших інвестиціях приватних кредиторів; заохочення економічного і соціального прогресу в країнах, що розвиваються через довготривале фінансування проектів і програм розвитку з метою забезпечення росту виробництва; стимулювання зростання міжнародної торгівлі і розвитку виробничих ресурсів держав-членів МБРР. Джерела фінансування МБРР, вкладниками капіталу якого є всі держави-члени, фінансує свої кредитні операції головним чином із цього капіталу, позикових засобів з фінансових ринків, а також за рахунок платежів у погашення раніше наданих позик. Вищий орган — Рада керуючих. Місцезнаходження правління - Вашингтон (США).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - International Monetary Fund (IMF) - міжурядова спеціалізована установа ООН. Заснована у 1944 р., розпочала діяльність в 1946 р. В складі МВФ близько 180 держав-учасниць.

Мета діяльності МВФ - заохочення міжнародного співробітництва в області валютної політики; сприяння зростання світової торгівлі; підтримання стабільності валют і впорядкування валютних відносин між державами- учасницями; надання при необхідності державам-членам допомоги кредитами.

Членство відкрито для інших держав на визначених МВФ умовах (величина статутного капіталу-квоти-право голосу, спеціальні права позики і інше).

Спеціальні права позики (Special Drawing Rights, SDR) є інструментом МВФ, що дозволяє створювати валютні резерви на основі міжнародної угоди з метою застереження небезпеки постійної нестачі валютних резервів. Джерела фінансування - вклади держав-учасниць (квоти), що доповнюються позиками МВФ у своїх членів. Вищий орган МВФ - Рада керуючих. Місцеперебування правління - Вашингтон (відділення - в Парижі і Женеві).

Міжнародний географічний союз (МГС) - міжнародна наукова організація, яка об'єднує географів світу. Входить до Міжнародної ради наукових союзів (MPHC), що діє при ЮНЕСКО; заснований у 1922 р.

До складу МГС входять понад 90 країн світу. Членами союзу є національні комітети, які представляють свої країни. Мета діяльності МГС: допомога і сприяння розробці наукових географічних проблем, зокрема тих, що потребують участі вчених кількох країн, або міжнародного співробітництва; забезпечення широкого обговорення і публікація матеріалів з окремих питань географічної науки; організація міжнародних географічних конгресів, тематичних регіональними конференцій.

Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - міжнародна неурядова організація із консультативним статусом при ЮНЕСКО, з охорони і раціонального використання природних ресурсів, створена у 1948 р. Включає понад 500 різних установ із 130 держав, а також 24 міжнародні організації. Штаб-квартира МСОП - м. Глан (Швейцарія).

Основними напрямками діяльності МСОП є наступні: підготовка і скликання нарад, конференцій, розробка міжнародних проблем, підготовка міжнародних конвенцій і

рекомендацій з охорони довкілля. МСОП випустив Міжнародну Червону книгу (у 5-ти томах); розробив і прийняв ряд офіційних документів, - Всесвітня стратегія охорони природи, Хартія охорони природи та ін. МСОП активно співробітничає з іншими міжнародними організаціями: ЮНЕСКО ( програма „Людина і біосфера" ), Всесвітнім фондом дикої природи, Римським клубом і ін.

Міжнародні відносини - системна сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних та інших зв'язків і відносин між суб'єктами світового співтовариства. Розрізняють: 1) види М. в. - за сферами суспільного життя — економічні, політичні, воєнно-стратегічні, культурні, ідеологічні; на основі взаємодіючих суб'єктів - міждержавні, міжпартійні, приватні, неурядові; 2) рівні М. в. - глобальний, регіональний, субрегіональний або локальний; 3) стани М. в. - стабільності, суперництва, ворожнечі, довіри, співробітництва, війни.

Міжнародні конвенції з питань охорони природи - багатосторонні міжнародні договори, що укладаються між державами про взаємні права та обов'язки в галузі охорони довкілля.

Міжнародні монополії - найбільші господарські утворення (фірми) або союзи фірм різної національної приналежності з активами за кордоном, які встановлюють контроль в одній або декількох сферах світового господарства з метою отримання максимальних (монополістичних) прибутків. Економічна основа виникнення і розвитку міжнародних монополій - високий ступінь інтеграції виробництва. Поділяються на так звані транснаціональні і власне міжнародні монополії.

Міжнародні організації - об'єднання держав або національних товариств (асоціацій) неурядового характеру для досягнення спільних цілей у галузі політичного, економічного,

соціального, науково-технічного, культурного життя; одна з найважливіших форм багатостороннього співробітництва між державами. Членами деяких М. о. можуть бути лише держави (міжурядові організації). М. о. створюються на основі угод між їх учасниками; діяльність кожної М. о. регламентується її статутом. М. о. виступають суб'єктами міжнародних відносин (нетрадиційні міжнародні актори) і важливими об'єктами країнознавчих досліджень. Зараз у світі налічується понад 400 М. о.

Міжурядова морська консультативна організація (ІМКО) - спеціалізований заклад ООН, діяльність якого спрямована на розробку технічних і організаційно-правових норм запобігання забруднення моря; створена у 1948 р. Розробила проекти п'яти міжнародних конвенцій з охорони морського середовища, які прийняті на дипломатичних конференціях, що скликалися у період з 1962 по 1973 рр. Один з важливих обов'язків ІМКО - скликання міжнародних конференцій для обговорення технічних та економічних проблем забруднення моря.

Мілітаризм — система політичних, економічних та ідеологічних засобів, що використовується правлячими колами ряду країн з метою нарощування військової могутності держави. М. властива гонка озброєнь, зростання воєнних бюджетів, нарощування військової присутності за кордоном, створення військово-політичних блоків, посилення впливу військово-промислового комплексу в економіці країни, у її зовнішній і внутрішній політиці.

Місто-держава — міста, що виникли в середні віки у Європі (Сан-Маріно, Ватикан, Монте-Карло, Андорра), в XI- XIII ст. - Венеція, Флоренція, Мілан, Генуя. Стародавні міста держави мають сучасний еквівалент у Сінгапурі.

Місцева влада - складова системи суспільного врядування, своєрідна інфраструктура державної влади,

особливість якої полягає у безпосередній наближеності до життя громадян, до громадянського суспільства.

Місцевий бюджет — фонди фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади, розподіл грошових доходів і витрат адміністративно-територіальних одиниць на певний період. Розробка, затвердження і виконання місцевого бюджету здійснюються місцевими органами влади відповідного рівня самостійно в інтересах населення, що проживає на певній території.

Місцеві Ради народних депутатів - органи народовладдя в територіально-адміністративних одиницях, законодавчі та виконавчо-розпорядчі органи, що формуються за принципом виборності. Діяльність місцевих Рад регламентується законами країни.

Модель ізольованої держави фон Тюнена - пояснює розміщення сільськогосподарської діяльності у ринковій економіці (концентричні кільця навколо центрального ринкового міста). Визначальним чинником відстані розміщення від ринку є спроможність отримувати прибуток. Початкова (1826 р.) модель ізольованої держави нині використовується у континентальному масштабі.

Модель урбаністичних світів - географічна гене­ралізація порівняно великого міста. Таке місто - це широко розкиданий мультицентральний метрополіс, що складається із дедалі більше незалежних зон, кожна з яких фокусується у власному околичному середмісті; єдиним винятком є стиснута центральна зона, сфокусована у центральному діловому районі (ЦЦР).

Мозаїчна культура - нова культурно-географічна структура США, у якій переважає фрагментація специфічних соціальних груп, пов'язаних спільністю інтересів, доходів,; раси, етнічності, віку, зайнятості, способу життя тощо. В

результаті виникає дедалі більш гетерогенний соціопросторовий комплекс, який нагадує мозаїку, складену з миріадів відокремлених частинок.

Монарх - одноосібний глава держави (наприклад, цар, король, шах, емір), який отримує владу, як правило, в спадщину.

Монархія (з грецьк. monarchia - єдиновладдя) - форма правління, за якої верховна державна влада формально (цілком або частково) зосереджена в руках одноособового керівника держави - монарха. М. різняться за своєю формою: абсолютна М., конституційна М., теократична М. ( табл.11; рис. 14).

Монархія абсолютна (необмежена) - форма правління, за якої глава держави - монарх є головним джерелом законодавчої та виконавчої влади (остання здійснюється залежним від монарха апаратом). Монарх здебільшого встановлює податки і розпоряджається фінансами. Парламент у деяких випадках взагалі відсутній або є дорадчим органом, М. а. у світі є 5: Бруней, Бутан, Катар, ОАЕ, Оман.

Монархія конституційна (обмежена) - форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, а виконавчі - уряду. Монарх юридично є верховним главою виконавчої влади, главою судової системи, формально призначає уряд, замінює міністрів, розпоряджається військами, може скасувати прийняті парламентом закони і розпустити парламент; але фактично ці повноваження належать уряду. М. к. у світі налічується 23 (табл. 11).

Монархія теократична (з грецьк. theokratia - влада бога) - форма правління, за якої політична і духовна влада перебувають у руках церкви. У світі М. т. дві — Ватикан і Саудівська Аравія.

Моніторинг політичний - процес спостереження, дослідження перебігу політичних процесів, попередження їх небажаного розвитку й прогнозування політичних ситуацій, їх можливого небажаного, негативного повороту.

Мораторій (від лат. moratorius - такий, що затримує, уповільнює) - відстрочка, затримка набуття чинності, початку, виконання якогось договору, закону, зобов'язань або вимог, відкладання визначених дій.

Мультинаціональні компанії - міжнародна активні корпорації, які можуть суттєво впливати на економічні та політичні справи багатьох країн, де вони діють.

Муніципалізація - процес переходу об'єктів приватної власності (як правило, на основі викупу) до корпоративної власності територіальних колективів і органів місцевого самоврядування. М. в Україні тривалий час матиме інший зміст і розглядатиметься як форма роздержавлення державного майна, як шлях трансформації комунальної власності у колективну власність органів місцевого самоврядування.

Муніципалітет, муніципія (від нім. munizipalität:, від лат. municipium - місто з правом самоуправління) — 1) низова адміністративно-територіальна одиниця в ряді країн (наприклад, муніципія в Бразилії і т. д.); 2) в США і деяких державах Західної Європи - орган місцевого самоуправління.

Муніципальна власність - форма корпоративної (колективної) власності, що перебуває у використанні, володінні, роздержавленні міст, сіл, селищ, інших населених пунктів та їх виборчих органів місцевого самоврядування.

Муніципальний принцип - самостійність, певна незалежність місцевої влади від центральних державних органів, її самодіяльність і право на власну ініціативу в певних сферах суспільного життя. Становленню муніципального самоврядування в Європі значною мірою посприяла практика так званого магдебурзького права - феодального міського права, за яким середньовічні міста звільнялися від управління й суду феодалів. Норми магдебурзького права визначали й закріплювали права окремих верств міського населення - купців, міщан, ремісників; регулювали порядок обрання й діяльності органів місцевого самоврядування; визначали покарання за певні види злочинів. Ці норми регулювання

життя середньовічного суспільства вперше були сформульовані у XIII ст. у німецькому місті Магдебурзі. В Україні магдебурзьке право мав Львів. Польський король Казимир дозволив тут самоврядування через міську раду з бургомістром на чолі й суд, що не залежав від монарха. У XV сторіччі магдебурзьке право було надане Києву, тут створено орган самоврядування міста - магістрат, який відав адміністративно-господарськими, фінансовими, ліцейськими, судовими справами, здійснював забудову міста, мав збройні сили. Керували магістратом виборні війт і бургомістр, шість радників і шість засідателів.

Мухафаза — адміністративно-територіальна одиниця в Єгипті, Лівані, Сирії і в деяких інших країнах Близького Сходу (відповідає губернаторству, провінції, області і ін).

Н

Наднаціональний - вид об'єднання, що охоплює декілька держав; політичне, економічне і/або культурне співробітництво для досягнення спільних цілей. Європейський Союз є однією з таких організацій.

Народ - спільнота з єдиною історією, мовою однаковим культурними характеристиками, члени якої поділяють ідею, що вони зв'язані між собою, відрізняються від інших груп (табл.12).

Народність - мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, яка історично склалася та сформувалася із союзу племен і є попередником нації.

Народонаселення, населення - сукупність людей, що живуть на земній кулі (людство) або в межах конкретної території, континенту, країни. На відміну від універсального терміну "населення" термін Н. вживається частіше при

соціально-економічній характеристиці населення. Н. характеризують показники: чисельність населення і її динаміка, інтенсивність окремих демографічних процесів - народжуваність, смертність, природний приріст, шлюбність; розселення, урбанізація, міграція; віково-статевий склад і сімейний стан; рівень освіти; расовий, мовний, етнічний і релігійний склад. Показники, що відображають соціально- економічну структуру Н., - економічно-активне населення, його професійний склад, зайнятість (табл.13,14).

Натуралізація (від лат. naturalis - природний) - надання громадянства якоїсь держави особам, що мають громадянство іншої держави або зовсім його не мають (апатриди).

Нацизм - ідеологія та практика націонал-соціалізму як різновидності німецького фашизму, назва якого походить від назви Націонал-соціалістської партії Німеччини.

Націогенеза - процес зародження і становлення певної нації як окремої державно-політичної спільноти у контексті її змагання за самостійне державницьке існування з іншими подібними спільнотами.

Націоналізм - 1) світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритет національних (етнічних) вартостей щодо усіх інших; 2) один з основних принципів державного устрою, коли нація розуміється як одержавлений етнос. Роздутий до ідеологічних крайнощів Н. проявляється у формі шовінізму.

Національна держава — держава, організована певною нацією. У такій державі, крім "корінної (етнічної) нації" як правило, проживають етнічні меншини.

Національна ідея - сукупність думок і переконань щодо духовно-культурної окремішності певної етнічної спільноти і необхідності створення нею своєї незалежної держави. Українська Н. і. зародилася у кінці XVIII ст. з початком формування української модерної нації.

Національна самосвідомість - сукупність поглядів, оцінок, думок і відносин, що відображають рівень усвідомлення нацією в цілому чи окремою людиною своєї національної (поряд з етнічною) приналежності, спільності історичної долі, своєрідності, неповторності геополітичних, духовних, соціальних, історичних чинників. Н. с. пов'язана із самоідентифікацією нації - усвідомленням себе як спільноти

(політичної, поліетнічної, громадянської) на основі осягнення національної ідеї та національних інтересів.

Національний доход - вартість, заново створена протягом певного періоду (зазвичай року) в народному господарстві тієї чи іншої країни (або галузі), частина валового суспільного продукту, яка лишається після відрахування матеріальних витрат на його виробництво (фонду заміщення). Н. д. відображає весь обсяг чистого продукту країни (галузі) і поділяється на використовуваний для споживання і нагромадження.

Національний округ - в колишньому СРСР (до жовтня 1977 р.) - одна із форм здійснення автономії. Див. автономний округ.

Національний склад населення, національна структура населення - розподіл населення країни або території за ознакою національної приналежності або приналежності до певного етносу ( племені, народності, нації). Питання про національну приналежність фіксується у переписах населення небагатьох країн. Крім прямих даних про національність, враховують дані про рідну мову з корективами на мовну асиміляцію.

Національні відносини - відносини між різними соціально-етнічними спільнотами - з одного боку, й урядами, державними і політичними організаціями, установами - з іншого.

Національні меншини - групи, які відрізняються своєю національною належністю від більшості населення певної країни.

Національність - 1)позначення сучасних народностей, націй і інших етнічних груп, що населяють країну; 2) приналежність людини або групи людей до певної народності чи нації.

Нація (від лат. nation - плем'я, народ) - стійка спільність людей, яка історично склалася на базі спільності економічного життя, території, мови, особливостей культури та побуту.

Нація бездержавна - національна група, яка прагне стати нацією-державою, але їй бракує територіальних засобів, щоб цього досягнути; класичними прикладами є палестинці та курди.

Нація-держава - країна, населення якої характери­зується суттєвою культурною гомогенністю та єдністю. Ідеальна форма, якої прагне більшість націй і держав, - це політична одиниця, у якій державна територія збігається з етнічною територією.

Нація-державотворець - етнос, який організовує, контролює і спрямовує політичну владу, економічне та соціальне життя у державних кордонах. Може бути як автохтонною, так і прийшлою.

Нація політична - спільнота певної країни, об'єднана (часто, але не завжди) спільною мовою, спільними символами, спільною лояльністю до держави та її законів, спільною волею, спільними інтересами, спільними надіями на майбутнє тощо (див. Політична нація).

Неоколоніалізм - термін, який використовується стосовно країн, що розвиваються, аби підкреслити, що вкорінена колоніальна система міжнародного обміну і потоків капіталу не змінилася у постколоніальну еру, збільшуючи величезні економічні переваги розвинутого світу.

Неформальний сектор (економіки) - сектор економіки, в якому домінують неліцензовані продавці вітчизняних то­варів і послуг. Це примітивна форма капіталізму поза контролем уряду, притаманна багатьом країнах, що розвиваються.

Новий світ - загальна назва частини світу, що включає Північну і Південну Америку. Запропоновано (на противаг) відомому європейцям раніше Старому світу) мореплавцем флорентійцем А. Веспуччі в 1503 р. Спочатку відносилося до відкритої португальцями частини материка Південної Америки, пізніше (разом з назвою „Америка") було поширено і на Північну Америку.

О

Об'єкт політичної географії - територіально-політичні системи (див. ТПС) в їх взаємодії одна з одною і з географічним простором.

Область адміністративна - основна адміністративно- територіальна одиниця в ряді держав, в тому числі й в Україні, Білорусі, Узбекистані, Казахстані, Киргизії, Росії, Таджикистані, Туркменії, Непалі, Габоні, Гані, Камеруні, Конго, Малі, Нігерії, Сенегалі, Сомалі, Танзанії, Того і інших.

Ойкумена, ейкумена (від грец. oikumene, від oikeo - мешкаю, проживаю, населяю) — обжита частина суходолу, що включає всі заселені, освоєні або іншим чином залучені в орбіту життя суспільства території. На початку XXI століття за межами О. залишаються лише деякі райони у полярних областях земної кулі (в Арктиці і Антарктиці), але людина все частіше втручається в їх межі.

Округ — основна адміністративно-територіальна одиниця в Болгарії, Ісландії, Люксембурзі, Португалії, Йорданії, на Кіпрі, в Гвінейській республіці, Нігерії, Мавританії і інших країнах. Часто О. виступає адміністративно-територіальною одиницею другого (Великобританія, ФРН, Франція, Швейцарія, Малі, Венесуела і інші), рідше третього (Італія, Бенін, Еквадор) порядку.

Олігархія (грец. oligarchia) - режим, при якому політична влада належить вузькій групі найбільш багатих осіб.

Опіка міжнародна — створена ООН система управління колишніми мандатними територіями Ліги Націй, територіями, що були відібрані у Німеччини, Італії після Другої світової війни, і інші. Була створена спеціальна Рада з опіки ООН. До 1992 р. всі підопічні території ООН отримали незалежність.

Організація американських держав (ОАД) - регіональна політична організація. Заснована у 1948 р. на 9-й Міжамериканській конференції в Боготі, де й було прийнято Статут ОАД. На сьогодні членами ОАД є усі 35 незалежних американських держав. В 1962 р. від участі у роботі ОАД було виключено Кубу.

Офіційна мета ОАД - підтримка миру і безпеки в Америці; застереження і мирне врегулювання конфліктів між державами-членами; організація сумісних дій проти агресії; координація зусиль для розв'язання політичних, економічних, юридичних проблем; сприяння економічному, соціальному, науково-технічному і культурному прогресу країн-учасниць.

Організація африканської єдності (ОАЄ) - (Organization of afrikan unity (OAU) - регіональна політична організація незалежних держав Африки. Створена у 1963 р. на конференції глав держав і урядів африканських країн.

Держави-учасниці (51): Алжир, Ангола, Бенін, Буркіна-Фасо, Ботсвана, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея- Бісау, Джибуті, Єгипет, Заїр, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія, Коморські острови, Конго, Кот-д'Івуар, Лесото, Ліберія, Лівія, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Сахарська Арабська Демократична Республіка (член з 1982 p.), Сан-Томе і Прінсіпі, Свазіленд, Сейшельські острови.

Сенегал, Сомалі, Судан, С'єра-Леоне, Танзанія, Того, Туніс, Уганда, ЦАР, Ерітрея, Ефіопія, Екваторіальна Гвінея. Ряду визвольних рухів наданий статус спостерігача.

Офіційна мета - сприяння єдності і солідарності африканських держав; інтенсифікація і координація зусиль щодо підвищення рівня життя; захист суверенітету, територіальної цілісності і незалежності; ліквідація усіх форм колоніалізму і узгодження співробітництва в сфері політики, оборони і безпеки, економіки, освіти, охорони здоров'я і культури.

Вищі органи — Асамблея глав держав та урядів і Рада Міністрів. Постійний адміністративний орган - Генеральний секретаріат. Штаб-квартира керівних органів — Аддіс-Абеба (Ефіопія).

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) - Organization for economic cooperation and development (OECD) - міждержавна економічна організація; заснована у 1961 p. Вона стала спадкоємницею Організації європейського економічного співробітництва, створеного у 1948 р. з метою оптимального використання американської економічної і фінансової допомоги відновлення Європи (план Маршала) у співробітництві з європейськими країнами- отримувачами цієї допомоги.

Держави-члени (25): Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія.

Сьогодні розглядається питання про вступ в ОЕСР Угорщини, Республіки Корея, Словаччини і Чехії.

Офіційна мета - вклад у розвиток світової економіки через забезпечення оптимального економічного розвитку, зростання зайнятості і підвищення рівня життя при збереженні фінансової стабільності держав-учасниць; сприяння

економічному і соціальному благополуччю шляхом координації політики держав-членів; узгодження допомоги держав ОЕСР країнам, що розвиваються.

Вищий орган ОЕСР - Рада. Місцеперебування керівних органів - Париж (Франція).

Організація з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) - Organization for ser security and cooperation in Europe (OSCE) - регіональна міжнародна організація, створена на базі ради з безпеки і співробітництва у Європі (РБСЄ), що виникла на поч. 70-х pp. XX ст.; рішення про перейменування РБСЄ в ОБСЄ прийнято Будапештською зустріччю глав-держав і урядів у 1994 р. Це багатостороння структура, що грунтується на консенсусі (одностайності) для переговорів, консультацій та прийняття політичних рішень 55-ма державами Європи, Азії і Північної Америки (у тому числі в ОБСЄ входить Україна).

Держави-учасниці (55): Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Вірменія, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцоговина, Ватикан, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Кіпр, Киргизстан, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Молдова, Македонія, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сан-Марино, Словаччина, Словенія, Сербія, Чорногорія, США, Таджикистан, Туркменія, Туреччина, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія.

Офіційна мета - сприяння поліпшенню взаємовідносин, створення умов, щодо забезпечення тривалого миру; підтримання розрядки міжнародної напруги; визнання тісної взаємозалежності миру і безпеки у Європі й в усьому світі.

Постійна рада - основний робочий орган, що приймає поточні політичні рішення. Складається із постійних

представників держав-учасниць. Його щотижневі засідання проходять у Відні.

Форум зі співробітництва у сфері безпеки (ФСБ) - є органом ОБСЄ в рамках якого ведуться переговори щодо контролю над озброєнням, роззброєнням, заходами зміцнення довір'я і безпеки.

Економічний форум ОБСЄ скликається один раз на рік у Празі для обговорення питань економічного виміру діяльності організації.

Діючий голова - міністр закордонних справ, що головує в ОБСЄ країни - особисто і через своїх представників здійснює загальне керівництво оперативною діяльністю організації. Термін його повноважень - один календарний рік. Діючий голова спирається на допомогу попереднього і наступного голів, що складають разом з ним "трійку" ОБСЄ.

Генеральний секретар - головна адміністративна посадова особа організації. Призначається Радою міністрів на термін у три роки. Керує роботою Секретаріату, що знаходиться у Відні.

У компетенцію Верховного комісара зі справ національних меншин (ВКМН) - входять питання раннього попередження кризових і конфліктних ситуацій, пов'язаних із проблемами національних меншин. Збирає і узагальнює відповідну інформацію, готує рекомендації, що не мають, як правило, обов'язкового характеру. Бюро ВКМН знаходиться у Гаазі.

Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) - займається питаннями забезпечення прав людини, розвитку демократії і верховенства закону, спостереження за виборами в державах - членах ОБСЄ. БДІПЛ базується у Варшаві.

Парламентська асамблея ОБСЄ створена парламентарями держав - учасниць ОБСЄ, її секретаріат знаходиться у Копенгагені.

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) - Organization of the petroleum exporting countries (OPEC) - заснована в 1960 p. на конференції у Багдаді. Статут прийнятий у 1965 p., пізніше в нього багаторазово вносилися зміни.

Держави-учасниці (13): Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Іран, Ірак, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ, Саудівська Аравія.

Офіційна мета - координація і уніфікація нафтової політики держав-членів; визначення найефективніших засобів захисту інтересів держав-учасниць; пошуки шляхів забезпечення стабільності цін на світових нафтових ринках; охорона довкілля та ін.

Вищий орган ОПЕК - Конференція міністрів нафтової промисловості країн-членів. Виконавчі органи: Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем, Рада Керуючих з представників країн-членів на чолі з Головою. Місцеперебування керівних органів - Відень (Австрія).

Організація Об'єднаних Націй (ООН) - United Nations Organisation (UNO) - міжнародна організація, яка об'єднує на добровільній основі держави з метою підтримання і зміцнення миру й безпеки, розвитку співробітництва між державами. Створена з ініціативи провідних держав (СРСР, США, Великобританії). Статут ООН вступив у силу 24.10.1945 р. У ньому закріплені принципи міжнародного співробітництва: суверенна рівність усіх членів ООН; вирішення міжнародних конфліктів мирним шляхом; відмова в міжнародних відносинах від загрози силою або її використання; невтручання у внутрішні справи країн. Головні органи ООН: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Рада з опіки, Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР). Членами ООН є 195 країн. Економічна і науково-технічна діяльність охоплює чотири основні напрями: 1) глобальні економічні та науково-технічні проблеми; 2) економічне і науково-технічне співробітництво

держав з різними суспільними системами; 3) проблеми економічного розвитку країн, що визволились; 4) проблеми регіонального економічного співробітництва.

Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) - United nations educational scientific and cultural Organization (UNESKO) - міжурядова організація, спеціалізований заклад ООН. Заснована у 1946 р. Членами ЮНЕСКО є понад 190 країн (у тому числі й Україна).

Офіційна мета - сприяння миру і міжнародній безпеці шляхом розвитку співробітництва між державами в сфері освіти, науки і культури.

Функції і діяльність. Освіта: зменшення неписьменності, сприяння розвиткові освіти і підготовці кадрів викладачів та адміністраторів на місцях; заохочування будівництва й облаштування шкіл; вирівнювання розбалансованості у справі розподілу в світі наукових і технологічних працівників. Природничі науки: сприяння міжнародній співпраці в галузях біосфери, геології, океанології, гідрології; загострення уваги громадськості на небезпеках, які загрожують довкіллю. Соціальні та гуманітарні науки: поліпшення навчання і дослідження в цих галузях; сприяння правам людини та демократії; боротьба проти будь-яких форм дискримінації. Культура: заохочування щодо збереження культурної і природної спадщини світу; збереження культурної ідентичності і традицій; сприяння творчості, поширенню книг, а також мистерств і театру; захищення авторських прав. Комунікація: полегшення вільного обміну ідеями, засобами слова й образу і відстоювання свободи преси; сприяння модернізації бібліотек, архівів, інформаційних служб, документації.

Вищий орган ЮНЕСКО - Генеральна конференція. Виконавчі органи — Виконавча Рада і Секретаріат. Штаб-квартира Секретаріату - Париж (Франція).

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) - військово-політичний союз, створений на основі договору, підписаного у Вашингтоні 4 квітня 1949 р. США, Великобританією, Францією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Канадою, Італією, Норвегією, Португалією, Данією, Ісландією. В 1952 р. приєдналися Греція і Туреччина, в 1955 р. - ФРН, в 1981 р. - Іспанія, в 1999 р. - Польща, Угорщина і Чехія, а в 2004 р. - Словаччина, Словенія, Румунія, Болгарія, Латвія, Литва, Естонія. В 1966 р. із військової організації НАТО вийшла Франція, але тісно співробітничає з Альянсом. Вищі керівні органи: сесія ради НАТО, а між сесіями - Постійна рада. Складається з Військового комітету, Комітету військового планування Комітету ядерної оборони, а також «Єврогрупи», яка координує плани переозброєння європейських країн НАТО. Робочий орган НАТО - Міжнародний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Штаб-квартира - Брюссель (Бельгія).

Організація центральноамериканських держав (ОЦАД) - Organizacion de los estados centroamericanos (OECA) - регіональна міжнародна організація. Заснована у 1951 р. на конференції міністрів закордонних справ Гватемали, Сальвадору, Гондурасу, Нікарагуа і Коста-Ріки.

Офіційна мета — економічна і політична інтеграція держав Центральної Америки, культурне співробітництво країн-учасниць, застереження або врегулювання можливих конфліктів.

Вищий орган - Рада глав держав-членів. Місцеперебування керівних органів - Сан-Сальвадор (Сальвадор).

Органічна теорія держави - теорія розвитку держав Ф.Ратцеля, яка трактує державу як біологічний організм, життя якого, від народження через зрілість до згасання й загибелі, віддзеркалює такий самий шлях, як і будь-якої живої істоти.

Остан, астан - основна адміністративно-територіальна одиниця в Ірані (відповідає області). О. поділені на шахрістани, шахрістани - на бахші, останні - на дахестани.

Офшорне банківництво - фінансові операції іноземних компаній та окремих осіб, які переказують свої прибутки на рахунки в іншій країні, щоб уникнути сплати податків у своїй країні.

П

Парафування - попереднє візування міжнародного договору представниками договірних сторін; означає погодження із підготовленим текстом. Практикується також П. проектів національних законів.

Паризький клуб (ПК) - неформальне об'єднання держав-кредиторів, що склалося навколо "Групи-10" - країн, що уклали в Парижі у 1962 р. Генеральну угоду про позики з МВФ (Бельгія, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, США, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія). Сьогодні включає 19 країн. На засіданні ПК розглядаються питання врегулювання і реструктуризація платежів за державною заборгованістю країн, що розвиваються. Найактивніше працює в 1980-1990 рр., у зв'язку із загостренням проблеми погашення державного боргу країн, що розвиваються і постсоціалістичних країн. На засіданнях присутні спостерігачі від МВФ, МБРР, ОЕСР, ЮНІДО.

Парламент (сенат, сейм, конгрес, кнесет, рада, хурал, риксдаг, альбинг тощо) - найвищий законодавчий і представницький орган влади в державі, який обирається населенням, деінде частково призначається. П. є зібранням депутатів, що обрані у відповідності до існуючої в конкретній

країні виборчої системи. Як інституція державної влади парламент виник у 1265 р. в Англії (табл. 15) .

Парламентаризм - система політичної організації держави, в якій чітко розмежовані функції законодавчої і виконавчої влади, водночас парламент знаходиться у привілейованому становищі. Склався в епоху революцій XVI - XVIII ст. Із ускладненням структури суспільних зв'язків відбувається процес посилення повноважень виконавчої влади (президента, уряду).

Парламентська форма правління - спосіб здійснення державної влади, при якому основні прерогативи належать законодавчому органу (парламенту). При цьому він може безпосередньо (наприклад, у Чехії) або опосередковано (прикладом може слугувати Німеччина) вибирати президента держави.

Парламентсько-президентська форма правління - спосіб здійснення державної влади, коли вона розподіляється між главою держави (президентом) і законодавчим органом (парламентом). При цьому між ними існує система стримувань і противаг, яка дозволяє ефективніше приймати та реалізовувати владні рішення.

Партійна система - сукупність відносин між легально існуючими в країні політичними партіями. Ці відносини виражаються як у суперництві, так і в сумісній боротьбі за владу або безпосереднє втілення влади (табл. 16.).

Партійна система авторитарна - така партійна система, в якій домінуючим чинником є держава. Правляча партія організовує масову підтримку керівним органом влади. Фактично партія створює саму державу з метою розширення бази управління.

Партійна система демократична - сукупність відносин між легально існуючими політичними партіями в умовах демократичного режиму; виступає у вигляді: а) багатопартійної угоди; б) двопартійної угоди (або двоблокової угоди); в) системи домінування, за якої одна із партій знаходиться при владі безперервно протягом тривалого часу.

Партійна система тоталітарна — така партійна система, за якої існує тільки одна легальна партія, яка стоїть над державою і відіграє первинну і домінуючу (пануючу) роль. У П. с. т. апарат партії тісно пов'язаний з апаратом держави; виникає клас нових управлінців (номенклатура, партійно-господарський актив), партія і держава організовуються на принципах ієрархічного підпорядкування вождю.

Партія політична (від лат. partis - частина, галузь, відділ) - 1) добровільне об'єднання людей, які прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони розділяють, задоволення спільних інтересів; 2) особлива інституціональна форма руху, як спільність людей, об'єднаних ідеологічно та організаційно з метою завоювання, утримання та використання державної влади для реалізації інтересів тих чи інших соціальних груп, верств, етнічних та інших спільнот (табл.17).

Американець Стівен Коен виокремлює 4 типи політичних партій:

1. партії як політичний авангард певного класу, верстви (ленінська концепція);

2. партії, створені перш за все для участі у виборчих кампаніях (інколи їх називають "машинами для голосування"), їхнє головне завдання полягає в участі у передвиборчій кампанії, проведенні своїх кандидатів на виборах (такими, приміром, є партії США);

3. "парламентські партії" (характерні для європейських країн - Англії, Франції) виконують дві головні функції -

підготовку виборців, схиляння їх на свій бік та контроль за здійсненням парламентського курсу;

4) "партії клуби" - масові партії, які об'єднують людей не за їх причетністю до якоїсь політичної лінії, а за спільністю поглядів, інтересів і запитів; вони теж беруть участь у політичних виборах.

Партнерство - форма організації бізнесу, при якій одна або кілька осіб спільно володіють і управляють підприємством, об'єднуючи для цього свої фінансові ресурси.

Паспорт території (населеного пункту, міста) - система основних показників економічного і соціального розвитку та екологічного стану, складова частина Єдиної статистичної інформаційної системи. В Паспорті основних показників економічного і соціального розвитку можуть бути зазначені показники відповідно до нових завдань розвитку економіки регіонів і виключені показники, які втратили своє значення.

Первинні види економічної діяльності - діяльність, пов'язана з прямим видобуванням природних ресурсів із довкілля (гірничовидобувна промисловість, рибальство, сільське господарство тощо).

Передова столиця - столичне місто, розміщене у фактично або потенційно спірній території, як правило, біля міжнародного кордону; вона підтверджує прагнення держави зберегти свою присутність у спірному регіоні.

Перепис населення - спеціально організований, періодичний процес збирання й обробки статистичної інформації про населення, його віковий, статевий і сімейний склад за станом на певний час у країні або в чітко обмеженій частині країни. П. н. охоплює всіх без винятку жителів країни, а також громадян держави, які знаходяться за її межами. Його мета - одержати дані про чисельність, склад і розміщення населення, які необхідні для організації економічного життя країни. Він проводиться в короткі строки, протягом кількох днів або тижнів, у ту пору року, коли люди найменш рухливі, шляхом обходу житлових приміщень і збирання опитуванням поіменних даних про кожного жителя. У програму опитування включають демографічні ознаки (дата народження або вік, стать, шлюбний стан, кількість дітей); економічні (заняття, джерело засобів існування, доход тощо); характеристики освіченості (грамотність, професія, рівень кваліфікації тощо); етнічні ознаки (належність до нації, рідна мова, віросповідання); інші (громадянство, фізичні і психічні недоліки тощо). Деколи такі дані, або частину їх, одержують поштою у відповідь на розісланий запитальник (США - 1970, 1980 рр.) або в реєстраційних пунктах, куди жителі повинні з'явитися у певний термін (КНР - 1953, 1982 рр.). Останній перепис населення в Україні відбувся 5-14 грудня 2001 р. За його даними в нашій державі налічувалося 48 млн. 457 тис. осіб.

Перехідна зона — територія просторових змін, де стикається периферія двох прилеглих світів або регіонів; характеризується поступовим зміщенням (а не раптовим зникненням) властивостей, які відрізняють сусідні географічні одиниці одна від одної.

Периферійність - віддаленість від головних центрів політичного, культурного та соціально-економічного життя. Необхідно розглядати на основі територіальної структури конкретної країни.

Перфорована держава - держава, територія якої повністю оточує іншу державу. Південна Африка, яка містить ресото і тому перфорована ним, є класичним прикладом.

Північний інвестиційний банк (ПІБ) - регіональний інститут середньо- і довгострокового кредитування північноєвропейських країн. Створений у 1975 р. рішенням урядів 5 держав Північної Європи: Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Швеції. Знаходиться в м. Гельсінкі (Фінляндія).

Північноамериканська угода з вільної торгівлі (НАФТА) - North American free trade agreement (NAFTA) - угода про НАФТА була підписана 17.12.1992 p. у Вашингтоні і вступила в силу 01.01.1994 р.

Держави-члени - Канада, Мексика, США.

Офіційна мета - угода передбачає створення зони вільної торгівлі у Північній Америці протягом 15 років; передбачаються заходи щодо лібералізації у русі товарів, послуг, капіталів через кордони із поступовою ліквідацією митних та інвестиційних бар'єрів. На відміну від ЄС, країни НАФТА не передбачають створення єдиної валютної системи і координацію зовнішньої політики.

Підданство - приналежність особи до якоїсь держави, перебування під її юрисдикцією.

Підопічні території — території, керовані у відповідності із створеною після Другої світової війни системою міжнародної опіки за дорученням і від імені ООН. Це, головним чином, колишні мандатні території. Сьогодні П. т. залишаються Маріанські і Каролінські острови (опіка США).

Платіжний баланс країни - баланс, що відображає співвідношення усіх платежів, здійснених країною за кордон, з усіма надходженнями, отриманими з-за кордону за певний (як правило річний) період. П. б. включає платежі і надходження із зовнішньої торгівлі, із різних видів послуг (транспорт,

туризм, страхування, урядові витрати і інше), за інвестиціями, кредитами і тому подібне. Перевищення надходжень над платежами складає активне (позитивне) сальдо П. б.; перевищення платежів - пасивне (від'ємне) сальдо.

Плебісцит - форма загального голосування, різновид референдуму, результати якого на відміну від останнього не мають обов'язкових юридичних наслідків. У міжнародних відносинах - визначення державної приналежності всієї або частини спірної території на основі волевиявлення населення шляхом всенародного голосування.

Плем'я - тип етносу і соціальної організації докласового суспільства.

Плюралістичне суспільство - суспільство, у якому дві або більше груп населення, кожна з яких має свою власну культуру, живуть поруч одна з одною, не асимілюючись, усередині однієї держави.

Повстанська держава — територіальне втілення успішного партизанського руху; встановлення антиурядовими силами територіальної бази під повним власним контролем.

Подвійне громадянство - характерний для держав в федеративною формою устрою статус особистості, коли вона одночасно є громадянином союзу і громадянином суб'єкта федерації. П.г. у федераціях слід відрізняти від статусу біпатриду.

Поділена столиця - у політичній географії випадок, коли в країні центральні адміністративні функції виконують у більш ніж одному місті. Прикладами є Нідерланди і Південна Африка.

Подовжена держава - територіальна форма держави; являє собою видовжене простягання території, що виступає

далеко поза основну її частину. Найкращим прикладом є Таїланд.

Політика — сфера людської діяльності, що пов'язана з відносинами між суспільними групами, партіями, державами з приводу завоювання, утримання і використання влади. Охоплює як певні настанови й цілі, якими суб'єкти керуються у своїх справах, так і практичну діяльність щодо їх реалізації. У П. виділяють три рівні її функціонування: 1) мегарівень - відноситься до діяльності таких міжнародних організацій як ЄС, ООН, НАТО; 2) макрорівень - характеризує державу як ціле, державну владу, її структуру; 3) мікрорівень - охоплює окремі структури та організації (політичні партії, громадські організації, профспілки тощо).

Розрізняють П. внутрішню і зовнішню. В цілому зовнішньо-політичний курс держави визначається характером і природою її внутрішньої політики. Разом з тим зовнішня політика впливає на внутрішню. Головне завдання П. - забезпечувати збереження і зміцнення існуючої системи суспільних відносин.

Політико-географічне країнознавство - один із важливих напрямків досліджень в політичній географії, завданням якого є виявлення географічних відмінностей у соціально-класовій структурі населення, в економічних, історичних, політичних, національних, релігійних, демографічних і інших факторах, що впливають або потенційно можуть чинити вплив на територіальну розстановку політичних сил і просторові форми їх діяльності (кордони, членування території та ін.).

Політико-географічне місце (ПГМ) - мінімальний просторовий носій політико-географічних відмінностей, що виникає на основі специфічного поєднання географічних умов і факторів політичної діяльності (Колосов, 2002).

Основні ознаки і властивості ПГМ: нижча територіальна ланка, в якій починають проявлятися місцеві особливості політичної культури як попереднього досвіду історичного минулого; ПГМ формується на основі стійкої територіальної спільності людей - важливого елемента середовища політичної діяльності (Аксьонов, 1990).

Політико-географічне положення - відношення країни (території) до політичних данностей (всередині країни його визначає, наприклад, територіальний розріз розстановки політичних сил, а на світовій арені - центри дії міжнародних політичних сил). У методичному плані це означає фіксацію і прогнозування дії "силових полів" різного характер: військових, міжнародних політичних, світогосподарських (геоекономічних), екологічних і культурологічних.

Політико-географічний простір - форма буття політичних феноменів і політико-географічних об'єктів, їх співіснування, співрозмірності, взаємне розташування, взаємодії, інтенсивності.

Політико-географічний район - територіально-політична система, що складається із первинних політико-географічних місць і (або) локальних систем політико- географічних місць.

В основі ПГР знаходяться такі ознаки: 1) взаємодоповнюваність різнофункціональних, а звідси, і різнорідних за соціальною структурою ареалів (міських, приміських і сільських, гірських і рівнинних і т.ін.); 2) спільність історичного минулого, закладеного у свідомості людей і політичної культури, що відображає загальний історичний досвід. Регіональна ідентичність зливається з етнічною, якщо ПГР охоплює ареал розселення меншини. В цьому випадку національна самобутність ПГР залежить від того, наскільки політизована національна самосвідомість, яке відображення воно знаходить у політичній культурі в цілому,

3) спільність реакції жителів на внутрішні (загальнодержавні) і міжнародні події й імпульси, не дивлячись на внутрішні відмінності у поєднанні та співвідношенні політичних сил (наприклад, в місті та в сільській місцевості). На виборах це виражається в однонаправленості і схожості зрушень в рівні впливу партій (Колосов, 2002).

Політико-територіальне утворення - одиниця політико-географічного простору з певними об'єктивно існуючими та взаємопов'язаними елементами політичної сфери (політичними та адміністративними кордонами, центрами управління, органами влади та ін.), які функціонують у межах визначеної території. На політичній карті світу існує чотири типи П-т.у.: держави, залежні території, спірні території, території Антарктики.

Політична антропологія (етнодержавознавство) — наука, яка вивчає залежність політики від біологічних, інтелектуальних, культурних, моральних та ін. якостей людини, а також зворотній вплив політичного процесу на особу; своїм предметом вона має інститути управління та їх практичні функції в етнічних співтовариствах, зокрема у примітивних суспільствах і таких, що розвиваються.

Політична географія - 1) наука, яка займається дослідженням взаємодії з інтегральним геопростором політичної сфери, як однієї з чотирьох сфер діяльності людей - економічної, соціальної, політичної і духовної; 2) географічна дисципліна, яка вивчає територіально-політичну організацію суспільства, закономірності її формування і розвитку в конкретних історичних умовах; 3) гілка економічної та соціальної географії, що вивчає просторову організацію політичного життя суспільства і територіальне поєднання політичних сил у їхній зумовленості специфічними поєднаннями різноманітних соціально-економічних факторів.

Основні аспекти П. г.: а) формування політичної карти світу та окремих його регіонів; б) зміни в політичних кордонах; в) особливості державного устрою; г) політичні партії, угруповання і блоки; д) територіальні аспекти масових виборчих кампаній (електоральна географія); е) політико- географічне (геополітичне) положення країн і регіонів, тобто їх положення по відношенню до політичних союзників і противників, вогнищ різного роду політичних конфліктів тощо.

П. г. як наука з'явилася у 1897 р. із виходом книги німецького географа Ф. Ратцеля "Політична географія". Водночас термін "політична географія" почав використовуватися з XVIII ст., під яким розуміли сукупність відомостей про політичну організацію держав, про нові території, які включалися у світове господарство або у національні ринки. Наукові засади П. г. в Україні були закладені С. Рудницьким на початку XX ст.

Політична карта - географічна карта, на якій представлена територіально-політична характеристика світу, материків або великих регіонів. П. к. поділяються на оглядові (дрібномасштабні), що передають політичний поділ територій і спеціальні, що висвітлюють окремі політичні проблеми і політичні події.

Політична нація — спільнота громадян певної держави, сформована на основі спільності економічного, соціального і культурно-духовного життя. Існує два типи П. н.; а) сформована на основі певної корінної автохтонної етнічної нації (такою є французька, німецька, італійська нації); б) сформована у певній державі як спільнота людей, чиї предки або самі є вихідцями з інших країн (наприклад, американська чи австралійська П. н.).

Політична незалежність — самостійний курс держави в міжнародних відносинах, виборі соціально-політичної

орієнтації внутрішнього розвитку, проведенні зовнішньої політики.

Політична орієнтація - відношення людини до політики і конкретних діючих у ній політичних сил і інститутів — держави, партій, церкви і т. ін.

Політична сфера суспільного життя - це арена політичної діяльності партій, об'єднань, рухів, державних органів, соціальних груп та індивідів; поле функціонування політичної влади, владних інституцій і відносин.

Вона включає: 1) політичні відносини, що складаються між соціальними групами, націями і етносами, політичними партіями, суспільними рухами, державами, місцевими органами влади і ін. суб'єктами політичної діяльності з приводу завоювання, утримання і використання політичної влади; 2) систему соціальних інститутів, які реалізують різні функції політичної влади (законодавчі, виконавчі, судові, примусу і ін.) - як державних (центральні і місцеві органи державного управління, міжнародні урядові організації), так і недержавних (партії, профсоюзи, суспільні рухи, професійні об'єднання і ін.); 3) діяльність, через яку окремі люди, соціальні спільноти, у тому числі територіальні, і соціальні інститути відстоюють свої політичні інтереси. До політичної діяльності належить організація, проведення та участь у виборах і референдумах, страйках, демонстраціях, терористичних актах, збройній боротьбі і ін. виступах, прийняття політичних рішень, які зачіпають інтереси соціальних груп. Спектр суб'єктів політичної діяльності постійно розширюється і ускладнюється. Він включає окремих людей, соціальні групи, партії, суспільні рухи, державні і міжнародні організації, місцеві органи влади, іноді економічні організації й підприємства і т. ін.

Політичний простір - сфера дії політичних організацій, ідей, теорій, політичної влади, лозунгів, звернень, процесів.

Політичний регіон — велика частина країни, яка тривалий період виступає єдиним фактором у політичному житті, включає загальну велику вузлову проблему і спільне історичне минуле. П. р. складаються, як правило, із декількох районів і, очевидно, існують тільки у великих країнах. Прикладами можуть служити Середня Азія в колишньому СРСР, Південь в США, Південь в Італії.

Політичний режим — сукупність методів і способів здійснення політичної влади. Ядром П.р. є діяльність державних органів і політичних партій. Виділяються три основних типи П.р. — тоталітаризм, авторитаризм і правова політична система.

Політичні цінності - вироблені у процесі соціалізації загальні соціально-політичні очікування людини - його відношення до таких категорій, як демократія, соціальна справедливість, стабільність, традиції і т. ін.

Політологія - наука про політику, закономірності розвитку політичного процесу, функціонування політичної системи та влади, а також про сутність, форми та методи діяльності суб'єктів політики. Всю сукупність проблем, які вивчає П. можна умовно згрупувати в три розділи: вступ у політологію, історія політичних учень, теоретична та практична політологія.

Політологія міжнародних відносин - наука про суть, значення і механізми функціонування владних (політичних) відносин на міжнародній арені.

Постіндустріальна економіка - нова економіка у США та інших розвинутих країнах; традиційні галузі дедалі більше витісняються високотехнологічним продуктивним комплексом, у якому переважають послуги і пов'язані з інформацією та управлінням види діяльності.

Права людини - визнані міжнародним правом норми забезпечення людині прав на вільне життя і розвиток; захист громадянських, економічних, культурних прав і політичних свобод з боку державних судових органів і громадських організацій. Загальна декларація прав людини була прийнята в 1948 р.

Правова політична система - тип політичного режиму, характерними рисами якого є наступні:

а) головне джерело влади - право, тобто всі - громадяни, співтовариства, організації, сама держава - ппідпорядковуються тільки закону (дозволено все, що не суперечить закону). Верховенство закону означає, що перед ним всі рівні;

б) гарантованість прав і свобод людини; інтереси правової держави і складових її громадян можуть суперечити один одному; всі громадяни беруть участь у формуванні самої держави;

в) поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову. Правова держава може функціонувати тільки у демократичному суспільстві.

Прапор державний - офіційний символ держави у вигляді полотнища встановлених розмірів і кольорів, який уособлює її суверенітет, як правило фіксується конституцією.

Президент (від лат. praesidens — тот, що стоїть спереду) - керівник держави з республіканською формою правління. П. обирається шляхом прямих виборів або парламентом. Верховна влада доручається йому на певний період і коло його повноважень обмежене законом. П. держави, що є президентською республікою, має прямий мандат, діє поряд з парламентом і певною мірою залежить від нього, очолює виконавчу владу - уряд і має право його формувати. П. має право законодавчої ініціативи, уповноважений видавати нормативні акти - декрети, укази, які мають таку ж

обов'язковість, як і закони, прийняті парламентом. П. має особливі повноваження на випадок надзвичайних ситуацій. Він є головнокомандувачем Збройними силами країни. Наділений правом вести міжурядові переговори та підписувати міжурядові договори. П. не має права передавати владу по спадковості.

Президентська форма правління — влада вибраного керівника держави - президента, яка спрямована на повне і послідовне здійснення державної політики і законів, покликана забезпечити єдність і непорушність держави. Вперше П.ф.п. була встановлена у США в 1789 р., коли першим президентом обрали Дж. Вашингтона.

Префектура (від лат. praefectus - начальник, глава) - основна адміністративно-територіальна одиниця в Японії (японська назва кен) і Руанді. П. називаються також міські адміністративні одиниці в Марокко (Рабат і Касабланка).

Природно-ресурсний потенціал території - сукупність природних ресурсів території, які можуть бути використані в господарстві з врахуванням тенденцій науково-технічного прогресу. Величина П.-р. п. т. є сумою потенціалів окремих видів (мінерально-сировинних, лісових, земельних і інших) природних ресурсів незалежно від характеру їх використання У процесі природокористування відбуваються кількісні якісні зміни природно-ресурсного потенціалу території. Збереження, розвиток, раціональне і комплексне використання П.-р. п. т. є одним із основних завдань раціонального природокористування.

Притулок політичний — надання державою можливості уникати переслідування на її території особам, які є громадянами інших держав, якщо вони зазнають утиску в себе вдома через їхні політичні погляди, позиції чи дії.

Провінція (віл лат. provincia) - 1) основна адміністративно-територіальна одиниця ряду держав, зокрема у Бельгії, Ірландії, Італії, Нідерландах, В'єтнамі, КНР, КНДР, Індонезії, Саудівській Аравії, Малаві, Марокко, ПАР, Аргентині, Еквадорі, Кубі і інших країнах; 2) територіальне утворення, що історично сформувалося ("історичні" П. у Франції, Італії і інших країнах).

Програма "Людина та біосфера" (МАБ) - The Man аnd Biosphere (МАВ) - міжурядова програма досліджень процесів та змін, які відбуваються в різних екосистемах Землі під впливом діяльності людини і розв'язання конкретних проблем керування природними ресурсами безпосередньо в країнах-учасницях. Офіційно прийнята у 1970 р. 14-ю сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО. Керівництво та організацію виконання програми здійснює Міжнародна координаційна рада (МКР). У її складі понад 80 країн (Україна з 1973 p.), що регулярно переобираються на сесіях Генеральної конференції ЮНЕСКО; в кожній із країн-учасниць створені національні комітети. Один з напрямків роботи МАБ — організація всесвітньої сітки біосферних заповідників і їх скоординованої роботи.

Програма ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) - United Nations Environment Programme (UNEP) - міжнародна урядова організація, яка заснована у 1973 р. 27- ю сесією Генеральної Асамблеї ООН відповідно до рекомендацій Міжнародної конференції по навколишньому середовищі (Стокгольм, червень 1972 p.). Керівний орган ЮНЕП - Рада керуючих у складі представників 58 країн, які обираються Генеральною Асамблеєю ООН на 3 роки (Україна - член Ради з 1981 p.). Фінансування діяльності організації здійснюється за рахунок добровільних внесків країн-членів ООН. Штаб-квартира знаходиться у м. Найробі (Кенія).

ЮНЕП координує діяльність органів та організацій в рамках ООН у галузі охорони довкілля, сприяє розвиткові

міжнародного природоохоронного співробітництва розв'язанню глобальних та регіональних екологічних проблем, серед яких - боротьба з опустелюванням, охорона тропічний лісів, транскордонне забруднення навколишнього середовища. Важливе значення мають оцінки негативного впливу на навколишнє середовище гонки озброєнь, ядерної війни, апартеїду, підтримка концепції щодо необхідності забезпечення екологічної безпеки країн та народів. Велика увага приділяється оцінці стану екологічної обстановки в цілому і з окремих питань, наприклад, у зв'язку з проблемами охорони здоров'я, демографічною політикою. За ініціативою і при підтримці ЮНЕП розроблено Перспективи в галузі охорони навколишнього середовища до 2025 р. і на наступний період, перелік потенційно небезпечних хімічних речовин та процесів, інші важливі документи.

Протекторат (від лат. protektor - охоронець, захисник, покровитель) - одна із форм колоніальної залежності, за якої протектована держава зберігає лише деяку самостійність у внутрішніх справах, а її зовнішні стосунки, оборону та ін. здійснює на свій розсуд держава-метрополія.

Протекціонізм (від лат. protectio - заступництво, захист) - економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції. Реалізується шляхом фінансового заохочення вітчизняної промисловості, зокрема зменшення податків, стимулювання експорту, обмеження імпорту.

Протокол - документ, що закріплює домовленість про співробітництво; вид міжнародних угод.

П'ятинна економічна діяльність - діяльність, пов'я­зана з функціями управління або контролю, наслідком якої є ухвалення і виконання рішень у великих організаціях.

Р

Рада "Великої сімки" - зустрічі у верхах керівників семи найбільш розвинутих в економічному відношенні країн - США, Японії, Німеччини, Великобританії, Франції, Канади, Італії.

На відміну від міжнародних міжурядових організацій, не заснованні на міжнародній угоді і не є міжнародним інститутом. У підготовці зустрічей приймають участь робочі групи, що складаються із "шерпів" - особистих представників глав держав, а також міністрів фінансів, закордонних справ, праці, з охорони навколишнього середовища, зі справ інформації і ін. Рішення приймаються консенсусом і носять рекомендаційний характер. Спочатку називалися "економічними самітами", оскільки на них вироблялася погоджена міждержавна економічна, фінансова і валютна політика. З 1982 р. до сфери діяльності "Великої сімки" доповнилися політичні питання, а також глобальні проблеми.

Рада Європи (РЄ) - одна із найбільш представницьких міжнародних консультативних організацій європейського континенту. Заснована у 1949 р. десятьма західноєвропейськими державами з метою сприяння найтіснішому "європейському згуртуванню". Штаб-квартира - м. Страсбург (Франція). Офіційні мови - англійська і французька.

Сьогодні РЄ об'єднує понад 40 держав. Статус спостерігача наданий США, Канаді і Японії.

РЄ концентрує свою діяльність на реалізації принципів плюралістичної демократії, проблематиці прав людини, гуманітарного, правового і соціально-економічного співробітництва, взаємодії у сфері культури, екології та інформації. Значна увага приділяється загальноєвропейським справам, регіональним конфліктам й іншим актуальним аспектам міжнародної політики. Робота ведеться на

міжурядовому, міжпарламентському рівнях, через місцеві органи влади і неурядові організації. Згідно статуту, питання національної оборони не входять у компетенцію РЄ.

Серед важливих завдань РЄ - сприяння країнам Центральної і Східної Європи у проведенні політичних, законодавчих і конституційних реформ.

Основні органи РЄ:

- комітет міністрів (KM);

- Парламентська Асамблея (ПА РЄ);

- Конгрес місцевих і регіональних властей Європи (КМРВЄ);

Спеціалізовані установи РЄ:

- Венеціанська комісія (ВК РЄ) - спеціалізується у сфері конституційного права;

- Група Помпіду з боротьби з незаконним обігом наркотиків;

- Центр сучасних мов;

- Часткові відкриті угоди із попередження природних і техногенних катастроф;

- Фонд соціального розвитку.

Європейські символи:

Прапор Європи (затверджений у 1955 р.) - коло із 12 золотих зірок на яскраво синьому фоні, символізують союз народів Європи. Кількість зірок незмінна, оскільки число 12 - символ досконалості. З 1986 р. цей прапор став також офіційною емблемою Європейського Союзу.

Гімн Європи (затверджений у 1972 р.) - музична обробка до "Оди радості" 9-ї симфонії Бетховена, виконаної Гербертош фон Караяном.

День Європи — відзначається 5 травня - у річницю створення РЄ. Його святкування має на меті більш тісне залучення громадян в процесі об'єднання Європи.

Район (від фр. rayon, букв. - промінь, радіус) територія (акваторія), виділена за сукупністю будь-яких

взаємозв'язаних ознак або явищ; таксономічна одиниця в будь-якій системі територіального членування; 2) в географії - цілісна територія (акваторія), що характеризується, як правило, спільністю генезису і взаємозв'язаністю компонентів географічної оболонки й елементів ландшафту або суспільного відтворення (ці характеристики відрізняються від сусідніх територій, де проводяться спостереження).

Район адміністративний - адміністративно-територіальна одиниця у багатьох країнах світу; першого порядку - в Албанії, Кабо-Верде, Барбадосі, Гвінеї-Бісау і ін.; другого порядку - в Румунії, Чехії, Мавританії, Нігерії та ін.; третього порядку - у ФРН, Індонезії і ін. В Україні та багатьох країнах СНД - 1) основна одиниця адміністративно-територіального поділу областей та автономної республіки Крим; 2) адміністративно-територіальна одиниця, створена у містах з населенням близько 500 тис. чол. (так звані райони в містах, або міські райони).

Районістика - науковий напрямок, що розробляє загальні принципи і методи систематизації географічної інформації шляхом районування. Р. дозволяє у відповідності з метою конкретного районування провести відбір його критеріїв, визначити форми і методи аналізу, систематизації і картографування необхідної інформації, первинні ланки і ієрархічні порядки, системи таксономічних одиниць, набір конкретних операцій з районування і перетворення різних сіток районів. Термін запропонований географом Б.Б. Родоманом (1964 р.).

Районознавство — частина країнознавства, що займається комплексним географічним вивченням і описом районів будь-якої країни.

Районування - родове поняття, що має 3 основні групи значень: 1) процес виявлення головних рис територіальної диференціації та інтеграції географічної оболонки або її

частин; 2) стан, результат відображення просторової диференціації та інтеграції у вигляді схеми районування; 3) діяльність з метою раціонального використання природних ресурсів відповідно до встановлених закономірностей територіальної диференціації та інтеграції.

Раси (від фр. race, італ. razza - рід, порода, плем'я) - поділ сучасної людини за фізичними особливостями, що передаються по спадковості (колір шкіри, очей, волосся, форма черепа, довжина тіла); представники однієї Р. зв'язані єдиним походженням і певною областю розповсюдження. Населення світу поділяється на 4 Р.: європеоїдну (42,3 %), монголоїдну (36 %), негроїдну (7,4 %) і австралоїдну (0,3 %). В зоні контактів великих Р. рас існують перехідні (склалися в давнину) та змішані (утворилися в новітній період) раси.

Расизм - політична теорія і практика, що базуються на концепціях про фізичну і психічну неповноцінність окремих рас і народів і вирішальний вплив расових відмінностей на історію та культуру людства.

Расовий склад населення - розподіл населення за ознакою расової належності з виділенням малих і великих рас, перехідних типів і т. п.

Ратифікація - затвердження уповноваженим органом державної влади міжнародного договору, укладеного відповідним представником держави. В Україні Р. віднесена до компетенції Верховної Ради; ратифікаційна грамота підписується президентом.

Регіон - 1) область, район, частина країни, що відрізняється від інших областей сукупністю природних і (або) історично сформованих, відносно стійких економіко-географічних та інших особливостей, які часто поєднуються з особливостями національного складу населення; 2) група сусідніх країн, близьких за національним складом і культурою або однотипних за суспільно-політичним устроєм, що

вділяються в окремий економіко-географічний район світу; 3) ареал на поверхні Землі, визначений за спеціальним критерієм.

Реґіоналізація - 1) процес формування цивілізаційних, економічних, соціально-економічних, політичних та культурно-духовних відмінностей як у межах окремих країн, так і у континентальному чи глобальному масштабах, а також відображення цього процесу в науці; 2) розвиток, зміцнення економічних, політичних та інших зв'язків між областями або державами, що входять до одного регіону; 3) виникнення регіональних об'єднань держав (табл.18).

Реґіоналізм - 1) підхід до розгляду і розв'язання економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших проблем під кутом зору інтересів та потреб того чи іншого регіону; 2) сучасний політичний рух у Європі за компромісне поєднання позитивних рис унітарного і федеративного державного устрою.

Реґіоналістика - сукупність дисциплін і напрямів, методологічних підходів і методичних прийомів, об'єктом дослідження яких є регіон (район).

Регіональна держава - "природна економічна зона", що формується у глобальній економіці як її частина; її лідери мають справу прямо з іноземними партнерами і відстоюють найвигідніші умови для національних урядів, під керівництвом яких працюють.

Регіональна концепція в географії - один з генеральних і найбільш традиційних напрямів у географії, при якому основним об'єктом дослідження виступає територія (континент, країна, регіон, район), оскільки вся життєдіяльність суспільства, його господарська і соціальна організація глибоко географічні, мають зональну і регіональну виразність. Крім того населення того чи іншого регіону або району осмислює, що він - їх батьківщина і вони взаємозв'язані тісними економічними, духовними і культурними узами.

Регіональна наука - наукова школа у регіональній економіці; вивчає просторові аспекти соціальних, економічних, політичних і культурних явищ із врахуванням теорії і методики регіонального аналізу.

Найбільш цінні досягнення Р. н. пов'язані із розробкою моделювання господарства району, особливо на основі балансу міжгалузевого і економетричних моделей, а також застосування цих моделей для оцінки збитків від забруднення довкілля. Створена у США в 1950-х рр. У. Айзардом, як міждисциплінарний напрямок на стику економіки, соціології, економічної географії.

Регіональна політика — 1) сфера діяльності держави щодо управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому (регіональному) аспекті. Основні напрямки державної Р. п.: визначення взаємодії і співвідношення рушійних сил регіонального розвитку (державного, приватного, змішаного секторів національної економіки); внутрішніх і зовнішніх факторів і засобів; співвідношення національного і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою; віднесення до завдань підйому економіки відсталих та депресивних районів; освоєння нових районів і ресурсів; відношення до національно-етнічних питань (в умовах багатонаціональної держави); врахування регіональних аспектів демографічної, аграрної політики, політики в сфері урбанізації і т. ін.; 2) сфера діяльності монополії щодо підвищення ефективності її функціонування і розвитку в просторовому аспекті з метою підвищення норми і маси прибутку, захоплення ринку сировини і збуту продукції і т. ін.

Регіональні відмінності - просторові розбіжності у рівнях життя всередині країни, "середня" сукупна статистика якої приховує різницю, що існує між доходами багатої серцевини і біднішої периферії.

Регіональний аналіз - науковий напрям у суспільній географії і регіональній економіці. Основне завдання Р. а. - визначення ресурсного потенціалу, вузьких місць і диспропорцій, напрямів і особливостей раціонального розвитку конкретного району (регіону, області), а також виявлення загальних закономірностей розвитку районів (регіонів) спільних типів. Р. а. включає дослідження трьох основних блоків - природи (природних ресурсів), населення, господарства, а також внутрішньорайонні взаємовідношення між ними і відношення даного району з іншими районами (національною економікою). З метою визначення найраціональніших шляхів в розвитку району (його спеціалізації, комплексності, гармонійного розвитку відносин між населенням, господарством, довкіллям) здійснюється регіональний прогноз. Кінцевим результатом Р. а. є програма регіонального розвитку, яка у свою чергу може бути основою для розробки регіонального плану.

Регіональний господарський механізм - певна сукупність форм і методів господарювання, яка застосовується на конкретній території з метою забезпечення ефективного господарювання.

Регіональний розвиток - зміцнення потенціалу території з орієнтацією на соціальні пріоритети, що пов'язане із забезпеченням природно-господарської та структурної збалансованості, створенням нових необхідних ланок, подоланням деструктивності окремих компонентів, стимулюванням внутрішніх та міжрегіональних зв'язків.

Реґіонально-цілісний підхід - науково-теоретичний і методологічний фундамент, що дає уявлення про регіон як про цілісність, єдність його природного та економічного середовища і соціуму.

Регіонологія ( від регіон і грец. logos - слово, вчення), районологія, регіоніка - науковий напрям в економіці, а також

в соціології і суспільній географії, що вивчає особливості розвитку економічного (суспільного, соціально-економічного) району (регіону). Одне із основних завдань Р. - з'ясування особливостей процесу суспільного відтворення в межах регіону з метою теоретичного і методологічного обґрунтування прогнозування і регіонального планування.

Реекспорт (від лат. re- - префікс, що означає тут повторність, і експорт) — перепродажа товарів (як правило сировини), раніше імпортованих з інших країн. Товари реекспортуються як у незмінному вигляді, так і після несуттєвої зовнішньої обробки (очищення, сортування, переупаковки і т. д.).

Рееміграція (зворотна міграція) (від лат. re- префікс, що означає зворотну дію і еміграція) — повернення емігрантів на батьківщину.

Реєстраційна картка — документ, що видається в ряді країн митними органами тимчасовим відвідувачам при в'їзді до країни та повертається ними при виїзді з країни, що підтверджує реєстрацію цих відвідувачів владою даної країни. Як правило, використовується для реєстрації іноземних туристів, які прибувають до країни.

Резервація (резерват) (від лат. reservare - зберігати) - в США, ПАР, Австралії, Канаді, Бразилії - територія для примусового поселення корінного населення (напр., індіанців у США).

Режимне місто - міське поселення, у якому встановлено спеціальні правила в'їзду нерезидентів та їхнього проживання в ньому. Може бути портом, військовою, військово-морською базою, осередком військово-промислового комплексу, центром науково-пошукової діяльності тощо. Особливо багатим на Р.м. був колишній Радянський Союз.

Реімміґрація (від лат. re- - префікс, що означає зворотну дію, і імміграція) - зворотній відтік з країни осіб, що прибули до неї у результаті імміграції.

Рекламація - претензія; заява однієї сторони про те, що інша сторона не виконала (повністю або частково) покладені на неї зобов'язання, і вимоги в зв'язку з цим відповідного відшкодування.

Релігійний фундаменталізм - релігійний рух, метою якого є повернення до основ певної віри і вплив на державну політику. Мусульмани належать до цього руху як релігійні ревівалісти (відродженці).

Релігія (від лат. religio - побожність) - система вірувань і ритуалів, за допомогою яких група людей пояснює та реагує на те, що вважає надприродним і священним. Р. значною мірою зумовлює мораль і етику, світосприймання й мету життя, культурний клімат суспільства й соціальні відносини, характер і типи економічного розвитку.

Репатріація — повернення людини чи цілого народу на батьківщину.

Репресія - каральні акції держави щодо особи чи цілого народу.

Республіка (лат. res publica — суспільна справа; держава; publis — громадський) - форма правління, при якій вища державна влада належить виборному представницькому органу: глава держави також вибирається населенням або спеціальною колегією. Виділяють парламентську і президентську Р. Парламентська Р. базується на верховенстві парламенту, перед яким уряд несе колективну відповідальність за свою діяльність і залишається при владі до тих пір, доки він має підтримку парламентської більшості, а у випадку втрати цієї підтримки або йде у відставку, або через керівника держави розпускає парламент. У президентській Р.

глава держави - президент - одночасно є і главою уряду (США, Аргентина, Бразилія). У світі 146 Р. (3/4 загального числа держав). Республіканська форма правління є найбільш прогресивною і демократичною.

Реституція - повернення однією державою іншій майна, що було незаконно захоплене нею під час війни або внаслідок інших причин (наприклад, повернення майна церков, музеїв, картинних галерей).

Референдум (від лат. referendum - те, що має бути повідомлене) - спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через всенародне голосування (рис.7).

Римський клуб - міжнародна наукова (неурядова) організація, створена у 1968 р. в Римі за ініціативою італійського економіста Ауреліо Печчеї. Сьогодні об'єднує близько 100 ведучих спеціалістів різних напрямків (у т.ч. й лауреатів Нобелівської премії) із понад 30 країн світу. Діяльність "Римського клубу" спрямована на розробку стратегії розв'язання багатьох глобальних екологічних проблем: виснаження природних ресурсів, забруднення довкілля, проблеми продовольства та ін. У ряді робіт, що отримали назву "Моделі світу" подано математичне обгрунтування майбутнього розвитку людства, його взаємодії з біосферою у цілому і т.д. Між 1971 і 1981 pp. було створено близько 10 великомасштабних моделей по основних соціально-економічних системах світу.

Світову славу "Римському клубу" принесла доповідь "Межі росту" (1972 p.), головний висновок якої полягає у тому, що збереження сучасних тенденцій розвитку призведе людство до стану екологічного колапсу. Вихід її у світ співпав із проведенням Конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 1972 p.). Отримані теоретичні висновки

клубу знаходили практичне підтвердження, зокрема енергетична криза, що охопила низку промислово розвинутих країн. Висновки доповіді базувалися на методі комп'ютерного моделювання, який вперше був застосований для вивчення світової динаміки соціально-економічних проблем.

У доповіді "Людство на перехресті" (1974 р.) висунута концепція так званого "органічного росту", яка передбачає облік диференційованого розвитку різних регіонів світу, що забезпечило б збалансований розвиток глобальної екосистеми. Дослідження у цьому напрямку продовжувалися і група Я. Тінбергена у доповіді "Перегляд міжнародного порядку" (1976 р.) запропонувала концепцію "екологічного розвитку", згідно з якою він повинен відповідати як внутрішнім межам людини, так і зовнішнім, обмежений природними можливостями біосфери. Дана стратегія покликана забезпечити гармонізацію соціальних і екологічних цільових установок (Лось, 1994).

Протягом 70-90-х років XX ст. діяльність "Римського клубу" була своєрідним каталізатором, що сприяв перегляду і корекції традиційних уявлень про феномен росту; ініціював розробки і нові концепції щодо розвитку людства найближчим часом.

Рівень економічного розвитку - узагальнююча економічна характеристика групи країн (країни, району), яка дозволяє визначити досягнутий ступінь у процесі економічного розвитку та їх місце в ієрархічному ряду порівнюючих територій. Традиційно Р. е. р. визначається як об'єм виробленого протягом року національного доходу або кінцевого суспільного продукту на душу населення. Формальний характер цих показників вимагає для визначення Р. е. р. залучення комплексних економічних характеристик таких, як співвідношення між промисловістю і сільським господарством, важкою і легкою промисловістю; питома вага сучасних галузей промисловості (приладобудівної, радіоелектронної, нафтохімічної і ін.), що визначають рівень

технічного прогресу; рівень розвитку науково-дослідницьких і дослідницько-конструкторських робіт; споживання електроенергії у розрахунку на одного жителя; рівень використання природних ресурсів; організація і ефективність суспільного виробництва і ін. Р. е. р. слід відрізняти від економічного потенціалу, так, наприклад, країна може володіти незначним економічним потенціалом й водночас мати високий Р. е. р. і навпаки.

С

Сальдо (від італ. saldo — розрахунок, залишок) - різниця між грошовими надходженнями та витратами за певний проміжок часу; в бухгалтерському обліку - різниця кінцевих сум за дебетом та кредитом, кінцеві суми активу та пасиву. У міжнародних торговельних і платіжних розрахунках - різниця між експортом та імпортом країни (сальдо торговельного балансу), між її закордонними платежами та надходженнями (сальдо платіжного балансу), між її закордонними туристськими витратами та надходженнями від іноземного туризму (сальдо туристського балансу).

Самоврядування - 1) надане законом і державною владою право місцевих органів самостійно вирішувати коло питань, віднесених до їх компетенції; 2) самостійність будь-якої структури (мерії, міської управи тощо) в управлінні власними справами.

С. адміністративно-територіальних одиниць - місцеве С. здійснюється через різні форми прямого волевиявлення (наприклад, референдуми), а також через виборчі органи місцевого С., які вирішують самостійно питання, що не відносяться до компетенції держави.

Сегрегація (від пізньолат. segregatio - відокремлення) - 1) вид расової дискримінації у США, ПАР та деяких інших країнах; 2) відокремлення кольорового населення від білого і поселення його в спеціально відведених районах (резерваціях).

Сенат - назва верхньої палати парламенту в ряді сучасних держав (у США, Італії і ін.).

Сепаратизм (від лат. separatus - відокремлення) - прагнення політичних сил до відділення, відокремлення, відособлення країни чи певної її території від іншої країни. У багатонаціональних державах - рух національних меншин до відокремлення і створення власної держави чи до встановлення автономії.

Сепаратний мир - мирний договір або перемир'я, укладений з супротивником однієї із держав, що входять у коаліцію країн, які ведуть війну без відома або згоди своїх союзників.

Середовище - все те, що оточує дану систему і в чому вона функціонує.

Середовище внутрішнє (контекст) - сукупність впливів, які справляють на систему її елементи.

Середовище зовнішнє (енвайронмент) - оточення системи, яке накладає на неї певні примуси та обмеження: клімат, ландшафт місцевості, конфігурація кордонів, корисні копалини і т.п. справляють безпосередній вплив на взаємодію держав.

Середовище позасоціальне - багатоманітність природного оточення, географічних особливостей, розподілу природних ресурсів, існуючих природних кордонів тощо.

Середовище соціальне - сукупність впливів, походження яких пов'язане з існуванням людини та суспільних відносин.

Серцевинний ареал - у географії термін із кількома значеннями. Серцевина стосується центру, осередка або фокуса. С.а. нації-держави складається з найзаселенішого і найпродуктивнішого регіону та частини країни з найбільшою центральністю і доступністю; може також містити столицю.

Сінісізація — здійснення китайського культурного впливу; китайська аккультурація.

Сила (політ.-геогр. аспект) — у найзагальнішому розумінні здатність держави (або іншого суб'єкта) нав'язати свою волю і вплинути на розвиток подій у власних інтересах.

Синдикат (від пізньолат: syndicus, грец. syndicos - повірений, представник) - одна із форм монополістичних об'єднань, яка характеризується тим, що розподіл замовлень, закупівлі сировини і реалізація виробленої продукції здійснюється через єдину збутову контору. Учасники С. зберігають вироблену, але втрачають комерційну самостійність. На сьогодні С. не мають широкого поширення.

Система імміграційних квот - кількість іммігрантів, що допускаються в країну з інших держав і яка встановлюється залежно від існуючого в даний момент розподілу населення за ознакою національного походження.

Соціальна географія — галузь суспільної географії, яка вивчає просторові процеси і форми організації життя людей, перш за все, з точки зору умов праці, побуту, відпочинку, розвитку особистості і відтворення життя людини.

Соціально-географічний простір - простір суспільства з сукупністю усіх сфер географічного середовища. Він представляє собою просторово-часове поєднання природного оточення з суспільними об'єктами, процесами і явищами. В основі теорії про С.-г.п., яка вперше висловлена Хегерстрандом (Швеція), лежить ідея розкриття простору і

часу у формі єдиної, нерозривної просторово-часової організації.

Соціально-економічна географія (економічна і соціальна географія) - одна із основних частин суспільної географії і усієї системи географічних наук, яка вивчає територіальну організацію суспільства в різних країнах, районах, місцевостях.

Соціосфера (від лат. societas - суспільство і грец. sphaira - шар) — частина географічної оболонки, яка включає у свій склад людство із присутніми йому на даному етапі розвитку виробничими відносинами, а також освоєну людиною частину природного середовища. Термін С. запроваджений німецьким географом Е. Нефом (1967 p.).

Союз арабського магріба (САМ) - Union of arab magrib (UAM) - виник у 1989 p. Держави-учасниці (5): Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс.

Офіційна мета: сприяння успішному вирішенню питань економічного розвитку, забезпечення великої конкуренто­спроможності товарів країн регіону на ринках світу.

Спеціальна економічна зона (СЕЗ) - промислові та експортні центри всередині Китаю, створені у 1980-х роках для залучення іноземних інвестицій та освоєння технологій. Розміщені головно на південному тихоокеанському узбережжі Китаю.

Співдружність націй - Commonwealth – «добровільна асоціація незалежних держав», символом якої є британський монарх, визнаний главою Співдружності.

Суверенні держави проводять самостійну політику і співробітничають в сфері загальних інтересів з метою сприяння міжнародному взаєморозумінню. Взаємовідносини держав-членів визначені згідно Вестмінстерського статусу 1931 р. в якості незалежних і рівноправних у внутрішній і

зовнішній політиці. До 1947 р. С. н. називалась Британська співдружність націй.

Сьогодні співдружність складається із 30 республік, 5 монархій, що мають власних королів, і 16 держав, які визнають в якості глави держави британського монарха, представленого в цих країнах генерал-губернатором.

Держави-члени (близько 50): Австралія, Атігуа і Барбуда, Багамські острови, Бангладеш, Барбадос, Беліз, Ботсвана, Бруней, Вануату, Великобританія, Гайяна, Гамбія, Гана, Гренада, Греція, Домініка, Замбія, Зімбабве, Індія, Індонезія, Канада, Кенія, Кіпр, Кірібаті, Лесото, Ліберія, Маврикій, Малаві, Малайзія, Мальдіви, Мальта, Намібія, Науру, Нігерія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Свазіленд, Сейшельські острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сінгапур, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Тонга, Трінідад і Тобаго, Тувалу, Уганда, Шрі-Ланка, ПАР, Ямайка.

Офіційна мета - сприяння благополуччю народів. На зустрічах глав держав і урядів держав-учасниць Співдружності обговорюється міжнародне становище, питання регіонального розвитку, соціально-економічного становища, питання культури, а також спеціальні програми Співдружності.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) — утворена в 1991 р. після розпаду СРСР. Включає: Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Казахстан, Киргизстан, Молдову, Росію, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан і на правах асоційованого члена Україну. Між країнами-членами відбувається інтегрування національних господарств на новій економічній і політичній основі, що включає створення рівних можливостей і гарантій для всіх господарських суб'єктів, спільне здійснення економічних проектів, спільну ліквідацію наслідків стихійних лих.

Спірні території - території, на які претендують дві або кілька держав.

Столиця — головне місто, адміністративно-політичний центр держави. Місцеперебування уряду, центр установ і відомств. У деяких державах С. іноді виділяють у самостійну адміністративно-територіальну одиницю (табл. 19, 20).

^* Без урахування мікродержав

Стратифікація - у розшарованому (стратифікованому) суспільстві ієрархія соціальних класів. В індустріальному суспільстві робітничий клас стоїть на найнижчому місці, а еліта, яка володіє капіталом і контролює засоби виробництва, займає найвищий рівень. У традиційній кастовій системі Індії "недоторканні" формують найнижчий клас, тоді як усе ще багаті залишки благородного класу знаходяться нагорі.

Структурна перебудова - регульований на загаль­нодержавному і регіональному рівнях процес істотної зміни співпраці та зв'язків між різними фрагментами економічної і

соціальної життєдіяльності. У національному комплексі - це зміна пропорцій і зв'язків між сферами виробництва і споживання, промисловістю й сільським господарством, видобувною та переробною промисловістю, а також в окремих міжгалузевих комплексах. Передбачає зміну політики держави щодо розподілу національного доходу, потоків (фінансових та інвестиційних), відтворювальної структури капіталовкладень, підготовки фахівців, входження країни у міждержавні еконо­мічні та політичні союзи.

Субвенція - кошти, що спрямовуються з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня за цільовим принципом.

Субконтинент (від лат. sub — під і континент) — значна частина континенту, яка відрізняється деякою спільністю природних умов і відділена від інших частин континенту природними кордонами (наприклад, С. Південна Азія).

Субреґіон — у міжнародній практиці термін, який означає частину регіону, що об'єднує декілька сусідніх країн із загальними особливостями розвитку. Наприклад, в Африці виділяють наступні С.: Північна Африка, Західна Африка, Східна Африка, Південна Африка.

Субсидія - кошти, що спрямовуються з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня за цільовим принципом і підлягають поверненню у разі нецільового використання.

Суверенітет (від франц. souverainete від souverain - носій верховної влади) - стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання якоїсь іншої держави керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям.

Суверенітет державний - самостійність і неподільність, верховенство законодавчої, виконавчої та судової влади в межах території держави, її незалежність від зовнішнього впливу, влади якоїсь іншої держави; незалежність у здійсненні зовнішніх стосунків (табл.21).

Суверенний - а) здійснюючий верховну владу; б) володіючий суверенітетом, незалежний, самостійний.

Сукупний суспільний продукт - сукупність матеріальних благ (засобів виробництва і предметів споживання), створених у всіх галузях матеріального виробництва протягом певного періоду (як правило за рік). Включає також продовження виробничих процесів у сфері обігу і надання населенню послуг виробничого характеру.

За вартістю С. с. п. поділяється на перенесену вартість, тобто зношення засобів праці і витрати предметів праці, і заново створену вартість, або національний доход. Економічна категорія С. с. п. є відправною у вивченні динаміки галузей і територіальної структури суспільного виробництва.

Сукцесія — поширення етнічної системи у нових ландшафтах, що призводить до їх зміни. Зміна етнічного складу на певній території.

С. відбувається в усі часи і в усіх частинах Землі. Причиною етнічного взаємного витіснення Л. Гумільов вважав пасіонарність. Молодий, агресивний етнос, що виник в результаті пасіонарного поштовху, обов'язково починає розширювати ареал свого проживання, освоює і змінює нові ландшафти. При цьому він виганяє, підпорядковує собі, асимілює або винищує етноси старі, які проживають на цій території і частково чи повністю втратили свою активність.

З часом може відбутися новий пасіонарний поштовх, і тоді етнос, що відіграв роль агресора, витіснятиметься новими, ще молодшими сусідами, які з'явилися на історичній арені й вимагають собі "місця під сонцем". Наприклад, Україна — Русь, була захоплена татаро-монголами, згодом більш молодим етносом - литовцями, поляками, росіянами. При цьому природні ландшафти також повсюдно змінюються, зазнаючи впливу етносів, що адаптуються. Іноді ландшафти деградують, іноді відновлюються.

Сусідство в географії — характеристика взаєморозташування географічних об'єктів; одна із топологічних характеристик географічного простору. Для площинних географічних об'єктів (ареалів, зон, районів і т. ін.) розрізняють С. 1-го порядку - суміжність (визначається наявністю спільного кордону) і С. 2-го і більш вищого порядків (визначається для несуміжних географічних об'єктів). Для лінійних географічних об'єктів (шляхів сполучення і т. ін.) С. встановлюється при відсутності однорідних об'єктів між двома даними лініями. Визначення С. для точкових географічних

об'єктів (населених пунктів і т. ін.) вимагає аналізу їх взаєморозташування по всіх азимутах від будь-якої точки досліджуваної сукупності. Для кількісної характеристики С. точкових об'єктів застосовується близького сусідства аналіз. Поняття С. використовується також як одна із характеристик географічного положення географічних об'єктів.

Суспільна географія - сукупність усіх географічних наукових дисциплін, об'єктом дослідження яких є територіальна організація життєдіяльності суспільства чи окремих його складових - населення, виробничої, соціальної, природно-ресурсної сфер.

Т

Таксон (від грец. taxis - розташування, порядок і nomos - закон) в географії - назва класифікаційної одиниці, яка показує їхній клас, ранг або місце у геосистемі. Наприклад Т. є область, район, місто, село, тип ландшафту, вид ґрунту і т. п. Т. відрізняється один від одного різним ступенем внутрішньої однорідності, що зростає від великих Т. до дрібних. У географічних науках Т. застосовується для класифікації районування і періодизації.

Таксонування, таксономізація в географії - метод дослідження території (акваторії), який полягає у членуванні її на співмірні або ієрархічні підпорядковані таксони; узагальнююче поняття для позначення районування, зонування, виділення ареалів і т. ін. Т. включає вибір критеріїв виділення, визначення класів і типів таксонів, їх ідентифікацію (визначення таксонів, їх ядер) і делімітацію (оконтурення, проведення меж між суміжними таксонами). Результат Т. - розробка таксонометричної системи членування території, що відповідає меті конкретного дослідження.

Теорія доміно - стверджує, що політична дестабілізація в одній державі може спричинити порушення порядку в сусідній державі, зумовлюючи ланцюг подій, який у свою чергу може вплинути на низку суміжних держав.

Теорія розміщення - логічна спроба пояснити модель локалізації економічної діяльності та спосіб, у який її виробничі ареали взаємопов'язані. Прикладом є Т. р. сільського господарства, що лежить в основі моделі фон Тюнена.

Теорія серцевинної країни (гартленду) - гіпотеза, запропонована британським географом Г. Макіндером на початку XX ст.; згідно з нею будь-яка політична одиниця, розташована у серцевині Євразії, може стати достатньо міцною, щоб домінувати у світі.

Територіальна дезінтеграція - процес, який супроводжується втратою інтеграційного впливу центральної влади і може завершитись втратою територіальної цілісності.

Територіальна диференціація (від лат. differentia - відмінність), просторова диференціація, географічна диференціація — загальногеографічний термін; просторово фіксована різноманітність географічних об'єктів і явищ, що проявляються у їх чергуванні, суміжності, поєднанності і наявності різноманітних відношень між ними. Один із важливих параметрів територіальної структури, який включає такі аспекти як, подрібненість, нерівномірність, мозаїчність, рельєфність, зональність і ін. У суспільній географії Т. д. знаходиться у тісному взаємозв'язку і діалектичній взаємодії з географічним поділом праці.

Територіальна концентрація (новолат. concentratio -скупчення, зосередження), загальногеографічний термін - зосередження географічних об'єктів (одиниць географічного спостереження) в окремих центрах (ядрах або зонах концентрації) досліджуваної території. Т. к. - один із

показників рівномірності або нерівномірності розміщення об'єктів.

Територіальна система в суспільній географії - різновидність геосистеми, територіальна близькість взаємозв'язаних елементів, яка має суттєве значення для ефективного функціонування і розвитку усього просторового поєднання (наприклад, територіально-політична система).

Територіальна структура, просторова структура - взаєморозташування і взаємозв'яки просторово виражених елементів складного географічного об'єкту (просторового поєднання, геосистеми). Т. с., як правило, співставляється з так званою компонентною структурою (в соціально-економічній географії і регіональній економіці - галузевою структурою), з якою знаходиться в діалектичній єдності. Взаємопов'язаний аналіз обох структур складного географічного об'єкту дозволяє поділяти географічні процеси і явища на територіально- структурні, що відображають або змінюють Т. с. (наприклад, територіальна диференціація), і компонентно-структурні, що відображають, або змінюють компонентну структуру (наприклад, диверсифікація), а також досліджувати різні аспекти одних і тих же процесів (наприклад, галузеві і територіальні особливості концентрації географічних об'єктів).

Територіальна цілісність — принцип міжнародного права, який означає, що ніхто не має права шляхом агресії або іншими діями всередині держави відокремити частину її державної території.

Територіальне верховенство - атрибут держави і принцип міжнародного права. Означає, що в межах державної території влада держави (законодавча, виконавча, судова) є найвищою, верховною відносно всіх юридичних та фізичних осіб (це стосується також іноземних юридичних та фізичних осіб). Усі зобов'язані підпорядковуватися волі держави, відображеній у законі.

Територіальні води, територіальне море — морські (озерні) води (пояс), що прилягають до узбережжя або внутрішніх вод держави; складають частину території державної. Ширина Т. в. коливається (в залежності від законодавства прибережної держави) від трьох до дванадцяти морських миль (в більшості держав — дванадцять миль). Судна усіх держав можуть користуватися правом мирного проходу через Т. в., при цьому вони повинні дотримуватися положення міжнародних угод, законів і правил, що видаються прибережними державами; по відношенню до військових суден багато держав дотримується права дозволу або відомчого порядку.

Територіальні зв'язки, географічні зв'язки - відношення між географічними об'єктами, що виражаються у регулярному обміні речовиною, енергією, інформацією; їх реалізація обов'язково проявляється через долання відстані. Інтенсивність Т. з. — тіснота зв'язків - виражається в одиницях речовини, енергії, інформації або їх еквівалентів за певний період часу.

Територіальні характеристики країни — компактність і форма (конфігурація) території. Кількісними показниками компактності може бути співставлення між найбільш віддаленими точками до найближчих, коефіцієнтом компактності k, який є співставлення довжини кордонів (границь) l і площі території S:k = l / S (100 км²); порівняння конфігурації території з конфігурацією певних геометричних фігур, найчастіше всього з кругом, так як круг - ідеально компактна фігура, коефіцієнт компактності при цьому визначається як відношення площі країни до площі круга, довжина окружності якого рівна довжині кордонів k = 4π S / l²; коефіцієнт компактності визначається по співвідношенню вписаних і описаних територію кругів k₁ = R₁ / R₂, k₂ = S₁ / S₂, k₃ = S / π(0,5L)², де R₁ - радіус вписаного круга, R₂ - радіус описаного круга; S₁ і S₂ - відповідно площі вписаного і описаного круга, L - найдовша лінія, яка проходить через центр території.;

Використовують ще показник витягнення території по відношенню малої і великої осей території .

Територіально-політична організація суспільства (ТПОС) - вплив на політичну діяльність присутніх кожній Території або акваторії умов і факторів цієї діяльності, їх взаємозв'язку, взаємозалежності і підпорядкованості; поєднання двох видів територіально-політичних систем (див. ТПС), що об'єктивно формуються в ході політичної і іншої діяльності (ТПС де-факто) і системи політико-територіального поділу і управління з його центрами як результату цієї діяльності (ТПС де-юре).

Поняття ТПОС поєднує в собі і просторові аспекти політичної діяльності, і її результати - ТПС, тобто об'єктивно взаємозв'язані поєднання елементів політичної сфери суспільства, що функціонують на певній території.

Територіально-політична система (ТПС) - об'єктивно взаємозв'язані поєднання елементів політичної сфери (політичних і адміністративних кордонів, центрів управління, органів влади, партій, суспільних рухів і т. ін.), які функціонують на певній території (рис. 8).

Розрізняють два основних типи ТПС. Перший — ТПС де-юре, які функціонують у встановлених кордонах: держави, їх союзи і внутрішні політико-адміністративні одиниці, спеціальні зони, що створюються для вирішення практичних завдань, виборчі округи і т. ін. Другий - об'єктивно існуючі ТПС де-факто, кордони яких не співпадають із встановленими. Головна відмінність ТПС де-юре від ТПС де-факто - керованість.

Території мандатні (підмандатні) - загальна назва колишніх колоній Німеччини і деяких володінь Османської імперії, які були передані після Першої світової війни Лігою націй під управління країнам-переможницям на основі мандату. Після Другої світової війни мандатна система була замінена системою опіки ООН.

Територія (від лат. territorium, від terra - земля, країна) - 1) частина поверхні земної кулі з притаманними їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами. Характеризується наявністю особливого виду ресурсів - протяжністю (площею), особливостями географічного положення, певним типом (типами) природного ландшафту, ступенем господарської освоєнності, здатністю виконувати роль "просторового базису дальності суспільства"; 2) адміністративно-територіальна одиниця в деяких зарубіжних державах. Виділяється поряд з основною адміністративною одиницею за ознакою меншої обжитості, гіршої освоєнності та ін., з обмеженими правами місцевого управління. Т. виділяються в Ліберії (поряд з провінціями і графствами), Аргентині (поряд з провінціями), Індії, Венесуелі, Мексиці, Бразилії, Австралії (поряд зі штатами), Канаді (поряд з провінціями), Нікарагуа (поряд з департаментами).

Територія держави - частина поверхні земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави. Відділяється від території інших держав кордоном державним. Включає суходіл (материкову частину держави, острови і анклави), внутрішні води і територіальні води, надра (в межах технічного досягання) і повітряний простір. Т. д. вважається також морські, повітряні і космічні судна і кораблі за рубежем, що носять прапор або знак розрізнення держави, морські кабелі, що належать йому, трубопроводи. Для континентального шельфу встановлений особливий статус: над ним прибережна держава здійснює суверенні права з метою розвідки і розробки його природних ресурсів (рис.9,10).

Терор - особлива форма політичного насильства, що супроводжується жорстокістю, цілеспрямованістю та удаваною ефективністю. Т. широко використовується як засіб політичної боротьби в інтересах держави, організацій чи певної групи осіб. Центральний елемент Т. — терористичний акт. Розрізняють Т. як метод політичної боротьби у мирний і воєнний час; індивідуальний, організований Т. і Т. як політику держави; Т. як метод внутрішньополітичної боротьби і терористичні акти міжнародного характеру.

Тип країни - об'єктивно сформований і відносно стійкий комплекс властивих їй умов і особливостей розвитку, що характеризує її роль і місце у світовому співтоваристві на певному етапі розвитку. Залежно від ознаки, покладеної в основу типології, виділяють такі основні класифікації країн: за площею, за чисельністю населення, за формою правління, за формою державного устрою, за ідеологічною орієнтацією, за формою державного режиму, за політичною структурою, за

рівнем розвитку науки і техніки, за рівнем соціально-економічного розвитку тощо (див. типологія країн).

Типологія країн - можливість виявити основні типи країн за загальним рівнем економічного розвитку. Найчастіше виділяють: 1) Доіндустріальні суспільства, які зберігаються приблизно в 50 найменш розвинутих країнах Тропічної Африки, Близького Сходу, Азії і Океанії. В них тільки виникають ядра промислового розвитку; 2) Країни, що розвиваються, й індустріалізуються - перш за все країни Латинської Америки, Північної Африки, Близького Сходу і Південно-Східної Азії. Деякі з цих країн (Бразилія, Аргентина, Мексика, Чилі, Сінгапур, Гонконг) вже досягли високого рівня розвитку; 3) Індустріальні держави - 30 економічно найбільш розвинутих країн на всіх континентах. Лідери цієї групи переходять на більш високий ступінь постіндустріального й інформаційного суспільства, в яких новітні технології й інформаційні системи інтенсивно впроваджуються.

В кінці 80-х - на початку 90-х рр. XX ст. утворились країни перехідного типу, економічний спад у яких зумовлений переходом від планової соціалістичної економіки до ринкової. Існує також типологія за величиною площі, за якою країни поділяються на: великі (Росія — 17,075 млн. км2, Канада — майже 10 млн. км , Китай - 9,6 млн. км , США - 9,4 млн. км , Бразилія - 8,5 млн. км2, Австралія — 7,7 млн. км2); середні (Україна - 603,7 тис. км2, Франція — 551,6 тис. км2, Німеччина — 356,3 тис. км2, Польща - 321,7 тис. км ); малі (Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Катар). Т.к. за економіко-географічним положенням: Північна, Східна, Західна і Південна Європа; Північна, Центральна Азія, Закавказзя, Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна Азія; Північна, Західна, Центральна, Східна і Південна Африка; Північна, Латинська (Середня і Південна) Америка; Австралія і Океанія.

Тихоокеанська окраїна - обширна група країн і частин країн (простягається за стрілкою годинника від Нової Зеландії до Чілі), що має спільну ознаку - вихід до Тихого океану; ці країни демонструють високий рівень економічного розвитку, індустріалізації та урбанізації; їхній імпорт і експорт переважно проходить через Тихоокеанський басейн.

Топоніміка (від грец. topos - місце і onyma - ілія) - галузь знання, яка всебічно вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, зміни в написанні, вимові і т.д.; використовує дані лінгвістики, історії і географії. Прикладний аспект Т. - транскрипція топонімів (географічних назв), що встановлює їх вихідне і єдине написання і передавання на інших мовах, у тому числі й на географічних картах.

Торговельний баланс - баланс, що відображає співвідношення вартості експорту і імпорту країни за певний період (як правило за рік). Включає вартість товарів, проданих або куплених на умовах своєчасної оплати, наданих в кредит, а також безкоштовно у вигляді урядової допомоги або подарунку. Т. б. буває активний (якщо експорт перевищує імпорт) і пасивний (імпорт перевищує експорт). Т. б. - частина платіжного балансу.

Транскрипція географічних найменувань (від лат. transcriptio - переписую) - встановлення географічних назв і запис їх засобами даного національного алфавіту для передачі на картах і в тексті. Т. г. н. включає вибір назв із декількох, що відносяться до даного географічного об'єкту і часто зустрічаються у багатонаціональних державах. Найбільші труднощі пов'язані з передачею іншомовних назв, коли найменування однієї мови передаються графічними засобами іншої мови з врахуванням фонетичних і орфографічних особливостей обох мов. Використовується місцева офіційна, фонетична, транслітераційна, традиційна і перекладна форми передачі.

Транскультурація - культурні запозичення і взаємні обміни, які відбуваються, коли різні культури приблизно однакової складності й технологічного рівня тісно стикаються одна з одною.

Трансміграція - політика індонезійського уряду щодо зменшення кількості жителів перенаселеного серцевинно-ареального острова Ява і переселення їх на інші острови.

Транснаціональна компанія — велика фірма, що здійснює основну частину своїх операцій за межами своєї країни через широку мережу створених там філій, відділень та інших залежних від неї підприємств (див. ТНК).

Транснаціональна корпорація (ТНК) - міжнародна компанія (концерн), у рамках якої об'єднуються численні підприємства однієї або кількох галузей світового господарства, розташованих у різних країнах. Термін, прийнятий як офіційний в документах ООН для позначення міжнародних за сферами діяльності компаній.

До ТНК належать монополії з активами, філіалами і дочірніми компаніями за кордоном (не менше 25% реалізації, активів, прибутку і кількості зайнятих). Основна маса ТНК зосереджена в шести країнах - США, Японія, Швейцарія, Німеччина, Великобританія, Франція, а найбільша частка їхніх капіталів - 75 % - знаходиться в США.

Транспортно-географічне положення - одна із характеристик економіко-географічного положення географічного об'єкту; визначається ступенем транспортної доступності інших об'єктів, що мають для нього економічне значення.

Третинна економічна діяльність — діяльність у сфері послуг, таких як транспортування, банківництво, торгівля, освіта, рутинні офісні посади.

Тоталітаризм - 1) одна із форм авторитарної держави, яка характеризується повним (тотальним) контролем над усіма сферами життя суспільства, фактичною ліквідацією конституційних прав і свобод, репресіями по відношенню до опозиції й інакодумцям (наприклад, різні форми Т. у нацистській Німеччині, Італії періоду Б. Муссоліні, Комуністичний режим в СРСР, франкізм в Іспанії та ін. - з кінця 20-х рр. XX ст.); 2) напрямок політичної думки, що виправдовує вищу роль держави (етатизм), авторитаризм. З 20-х років XX ст. Т. став офіційною ідеологією нацистської Німеччини та фашистської Італії.

Тоталітарна держава - передбачає повний (тотальний) контроль держави над усіма сферами суспільства. В Т.д. обмежуються конституційні права і свободи, забороняються всі опозиційні організації, мають місце мілітаризація суспільного життя і репресії по відношенню до інакомислячих. Класичні приклади Т.д. — СРСР у 30-50-х рр. XX ст., нацистська Німеччина, Італія періоду Б.Муссоліні.

Трайбалізм (трибалізм) - прихильність до культурно-побутової, культової і суспільно-політичної племінної відособленості. Проявляється в міжплемінній ворожнечі, головним чином в Африці. Основний носій Т. - родоплемінна знать.

Транскордонні райони - регіони по обидва боки від державного кордону, які активно взаємодіють між собою.

У

Унітарна держава (від франц. unitare, від лат. unitas - єдність) - форма державного устрою, при якій територія держави на відміну від федерації не має у своєму складі федеративних одиниць, а поділяється на адміністративно-

територіальні одиниці. В У. д. діють єдині для всієї держави конституція, системи права, органи влади і т.д. (рис. 11).

Унія - форма об'єднання монархічних держав під короною одного суверена (наприклад, У. Великобританії і Ганновера в 1714 - 1837 рр., У. Швеції та Норвегії в 1814 - 1905 рр.). Перші У. виникли в XIII - XIV ст.

Управління галузеве — цілеспрямований вплив галузевих органів управління (міністерств, відомств) на діяльність підвідомчих підприємств в інтересах успішного виконання ними загальногалузевих завдань.

Управління регіональне - цілеспрямований вплив органів місцевого самоврядування (регіональних органів) на підприємства і організації регіону з метою досягнення загальнорегіональних цілей.

Управлінська стратегія — система концептуальних положень про найефективніші напрями розвитку регіональних систем, розв'язання великих територіальних проблем і розміщення продуктивних сил країни.

Управлінське рішення - творчий акт суб'єкта управління, що визначає на основі знань об'єктивних законів функціонування управлінської системи та аналізу інформації про її стан, програму і характер діяльності щодо розв'язання певної проблеми.

Уряд (кабінет міністрів, рада міністрів, державна рада та ін.) - найвищий орган виконавчої влади в державі, який певною мірою підпорядковується законодавчому органу.

Учасник або актор міжнародних відносин - поняття (термін), яким у науці про міжнародні відносини прийнято називати суб'єктів, тих, хто діє і взаємодіє на світовій арені (держави, міжнародні організації, транснаціональні корпорації, окремі індивіди).

Ф

Фашизм - соціально-політичні рухи, ідеології і державні режими тоталітарного типу. У вузькому розумінні Ф. — феномен політичного життя Італії і Німеччини 20 - 40 рр. XX ст. Ф. спирається на масову тоталітарну політичну партію (прийшовши до влади, вона стає державно-монопольною організацією) і непорушний авторитет "вождя", "фюрера". Тотальний, у тому числі ідеологічний масовий терор, шовінізм, що переходить у геноцид, ксенофобія, по відношенню до "чужих" національних і соціальних груп, до ворожих йому цінностей цивілізації обов'язкові елементи ідеології і політики Ф. До Ф. близькі тоталітарні рухи і режими більшовизму, сталінізму, маоїзму, "червоних кхмерів" та ін.

Федеральний округ - 1) адміністративна одиниця, утворена за рахунок виділення території столиці або великого міста з околицями. Прикладами Ф. о. є такі столиці, як Каракас (Венесуела), Мехіко (Мексика), Бразилія (Бразилія),

округ Колумбія, включаючи м. Вашингтон (США); 2) з 2000 р. в Росії у системі адміністративно-територіального устрою виділяються Ф. о.

Федерація (від пізньолат. foederatio — союз, об'єднання) - форма державного устрою, при якій декілька державних утворень створюють одну союзну державу. Члени Ф. зберігають самостійність, мають єдині союзні (федеративні, федеральні) органи, єдине союзне громадянство і ін. Союзні закони обов'язкові для всієї території Ф. У Ф. головними адміністративними одиницями є штати (США, Бразилія, Мексика та ін.), кантони (Швейцарська Конфедерація), землі (ФРН) і т. ін.( рис. 12; табл.22).

Фінансовий рік - певний період часу, за який визначається баланс надходжень і видатків даного суб'єкта господарської діяльності (як правило, співпадає з календарним роком).

Форма держави (державного устрою) — принцип організації державної влади і території держави (унітарні держави і федерації).

Форма державного устрою - територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади. Держави поділяються на унітарні, федеративні і конфедеративні (рис. 13).

Форма політичного режиму - сукупність прийомів, способів, методів здійснення державної влади в суспільстві. За Ф.п.р. держави поділяються на тоталітарні, авторитарні, демократичні.

Форма правління - організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їх взаємовідносини з населенням. Є три форми державного правління - монархічна, республіканська, співдружність націй (рис. 14; табл. 23, 24 ).

Формальний регіон — тип регіону, позначений певним ступенем гомогенності одного або кількох явищ; також називається однорідним регіоном або гомогенним регіоном.

Фраґментована держава - держава, територія якої складається з кількох окремих частин, не завжди суміжних. Ці частини можуть бути ізольовані одна від одної територією інших держав або міжнародними водами. Прикладами є США та Індонезія.

Франшиза - система комерційних відносин, за яких незалежне підприємство включається в мережу підприємств великої та загальновідомої компанії, отримує право носити назву цієї компанії ("прокат" торгової марки), забезпечує під суворим контролем головної компанії той самий рівень сервісу та технології і за це сплачує певну (найчастіше до 4%) частку свого прибутку. Головна компанія надає різноманітну допомогу франшизному підприємству в забезпеченні фірмового сервісу, направляє фахівців для навчання персоналу франшизного підприємства тощо. У разі банкрутства франшизного підприємства воно переходить у власність головної компанії.

Х

Хартія морів - всеоб'ємна конвенція з морського права (міжнародний морський кодекс), яка регулює всі аспекти діяльності у водах Світового океану, морського дна і його надр. В єдиному зібранні уточнені вже існуючі режими торговельного і військового мореплавства, зокрема прохід через територіальні води, а також основні принципи використання континентального шельфу. Прийнята на Міжнародній конференції з морського права 13 грудня 1983 р. X. м. покликана відігравати позитивну роль у раціональному використанні морських міжнародних природних ресурсів.

Хорологічна концепція (хорологія — наука про місцевість, від грец. choros - місце, простір і logos - слово, вчення) — обгрунтовує єдність географічних наук, виходячи із присутнього тільки географії просторового аспекту у вивченні відношень, явищ і об'єктів на поверхні землі. X. к. отримала широке поширення в перші десятиліття XX ст., головним чином, завдяки роботам німецького географа А. Гетнера; вона грунтувалася на неокантіанській класифікації наук, що поділяє їх на хорологічні, історичні і систематичні. За Гетнером, конкретні райони, ландшафти і т. ін. як об'єктивні цілісні одиниці в природі не існують, вони виділяються дослідниками суб'єктивно для вирішення тих чи інших наукових або практичних завдань. Основні недоліки X. к.: кантіанське трактування понять "простір", "час", абсолютизація простору, відмова від аналізу суспільних закономірностей, що вивчаються суспільною географією. Разом з тим, окремі положення і висновки X. к. сприяли теоретичній розробці просторово-часових уявлень у сучасній географії, зокрема в ландшафтознавстві, країнознавстві, вченні про природно-територіальні комплекси.

Ц

Центральний діловий район (ЦДР) - серцевина центрального міста; визначається високою вартістю землі, концентрацією бізнесу і комерції, скупченням найвищих будівель.

Цесія - передача всіх суверенних прав над певною територією однією державою іншій за згодою між ними, яка може здійснюватися у різних формах: рівноцінного обміну територіями, добровільного віддавання невеликої ділянки території, купівля-продаж великих за площею територій (наприклад, продаж Росією у 1867 р. Сполученим Штатам Америки Аляски; продаж Наполеоном у 1803 р. тим же США Західної Луїзіани), а також у формі дарування.

Цивілізаційний підхід - підхід до оцінки політичної системи, який виходить з реалізації загальнолюдських цінностей та інтересів у ході розвитку політичної системи, утвердження цивілізованих стосунків між людьми, гуманізації суспільства, зростання рівня свободи та суверенізації особистості тощо.

Цивілізація - 1) найвища форма культурної спільності людей, або мегакультура, що має великий спектр ознак, які визначають культурну самобутність народів; 2) сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, психологічних, ціннісних та інших структур, які відрізняють одні історичні спільноти людей від інших. Поняття Ц. означає в першу чергу рівень соціального прогресу суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

Цивілізація буддистська - склалася у країнах Індокитаю, Шрі-Ланці, Японії, Кореї, частково в Китаї, Монголії, Тибеті, Непалі. Буддизм виник у VI ст. до н. е. як опозиція до кастового ладу та його ідеології - брахманізму. Основні догмати вчення - про рівність всіх людей у

стражданні та їхнім праві на спасіння, а також відплата в загробному житті за земне життя. Вважається, що після смерті душа повертається в особі іншої людини або істоти (реінкарнація) в залежності від заслуг у минулому житті.

Цивілізація індійська - склалася в Південній Азії (сучасна Індія, частково Непал, Шрі-Ланка, й Малазія) на засадах системи релігійних учень, відомих як індуїзм, що виник у V ст. до н.е. і пов'язаний з вшануванням богів Брахми, Вішу, Шиви. Догмати - вчення про одвічну соціальну нерівність (касти), переселення душ і відплату за земне життя.

Цивілізація ісламська - порівняно молода, іслам зародився на початку VII ст. на Аравійському півострові. Засновник - Мухамед. Ц. і. розповсюджена в країнах Близького Сходу і Північної Африки. Іслам (мусульманство) запозичив багато положень давніших релігій - іудаїзму та християнства. Характер життя мусульман визначають п'ять положень: символ віри в Аллаха і його пророка Мухамеда, намаз (молитва 5 разів на день), милосердя, рамазан (30-денний піст), хадж (подорож до Мекки хоч раз у житті). Правила життя й етики записані в Корані. Іслам поділяється на дві гілки: сунізм і шиїзм.

Цивілізація християнська — найпоширеніша в світі. Охоплює Європу, Америку, Австралію, значну частину Африки й Азії. Духовним підґрунтям Ц. х. є християнська релігія, яка зародилася в І ст. н. е. у східній частині Римської імперії. Виникнення і поширення Ц. х. пов'язане з образом Ісуса Христа, який, за твердженням християнського вчення, своїми стражданнями й смертю спокутував гріхи людства. Християни вірять у позбавлення від земних знегод і вічне життя після смерті. Поділяється на церкви: римо-католицьку (західну), православну (східну), протестантську.

Ч

Четвертинна економічна діяльність - види діяльності, залучені до збору, опрацювання інформації та маніпулювання нею.

Чорноморський район економічного співробітництва (ЧРЕС) — субрегіональна економічна інтеграція - Парламентська асамблея чорноморських держав. Держави-учасниці (11): Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина, Україна. Основне завдання - створити режим вільного просування товарів і капіталів з метою розширення виробничої кооперації і спільного підприємництва. Передбачається створення інфраструктурних об'єктів, системи банків і центрів ділового співробітництва. Вищим органом ЧРЕС буде Міжнародна рада з представників усіх країн.

Ш

Шаріат - кримінальний кодекс, базований на ісламському законі, який приписує тілесні покарання, ампутації, шмагання і т. п. за більші й менші провини. Його чинність сьогодні пов'язана з поширенням релігійного фундаменталізму у мусульманських суспільствах.

Шовінізм - роздутий до ідеологічних крайнощів націоналізм, що виявляється у непомірному звеличенні своєї нації, наданні їй винятковості; робить ставку на силу для гноблення "малих" народів, поневолення їх, таврування за їх прихильність до своєї культури.

Штат (від нім. Staat - держава, правління) - територіально-політична одиниця в окремих федеральних державах - Австралії, Бразилії, Венесуелі, Індії, Мексиці, США та ін.

Я

Якість життя - 1) категорія, що виражає якість задоволення різних потреб людини, в тому числі потреб комфортності життя і здорового навколишнього середовища; 2) високоінтегрована характеристика розвитку суспільства, яку визначають соціальні та геоекологічні складові, закладена у ментальній сфері: сприймається психоемоційною сферою того чи іншого народу, і найважливішим показником якого є стан здоров'я населення.

Соціальна складова Я. ж. людини виражає такі сторони, як рівень економічного розвитку та цивілізованості суспільства, політичні відносини, особливості економіки та ідеології, ступінь соціальної та духовної свободи, рівень матеріального добробуту населення.

Геоекологічну складову Я. ж. визначають за геоекологічними чинниками, що впливають, як на фізичний стан людини, так і на моральний. Так, на фізичний стан людини впливають такі геоекологічні чинники, як забруднення атмосферного повітря, забруднення водних об'єктів, радіаційне та акустичне забруднення. До геоекологічних чинників, що визначають моральний стан людини у міському середовищі, можна віднести наявність (або відсутність) зелених насаджень, а також наявність (або відсутність) місць для відпочинку тощо (Кубенко, 2004).

Якість життя населення - показник, що залежить від соціально-економічного розвитку країни (району) і визначається зайнятістю, доходами, кількістю і якістю житла, медичним обслуговуванням, кількістю і якістю навчальних закладів, рівнем розвитку соціальної інфраструктури.

Якість навколишнього середовища - показник, що характеризує стан усіх сфер (атмосфери, гідросфери, літосфери і біосфери) географічної оболонки та їх складових

по відношенню до життєдіяльності людини. В основу методики оцінки поставлена гранично допустима концентрація забруднюючих і шкідливих для здоров'я людини речовин, за яку береться та кількість речовини, яка не є шкідливою для здоров'я і видаляється з компоненту навколишнього середовища природним шляхом (процесом самоочищення) (див. Якість життя).

Якість населення - показник; запропонований у XVIII ст. Я. Більфердом, який вважав, що якість, а не кількість населення впливає на могутність країни. Під Я. н. розуміють сукупність властивостей, що характеризують його відтворення в системі соціальних і природних відносин. Я. н. включає: середню тривалість життя; стан здоров'я; рівень професійної освіти, середніх доходів, купівельної спроможності, умов життя; ціннісні орієнтації населення; криміногенну обстановку. Я. н. характеризують три взаємопов'язані взаємозумовлені аспекти: 1) відтворювальний потенціал населення; 2) дієвий потенціал, центральним ядром якого є трудовий потенціал (потенціальна сукупна спроможність до праці); 3) система соціального управління відтворенням населення, яка характеризує здатність населення до ефективного узгодження та взаємоузгодження відтворювального і дієвого потенціалів. Наведені компоненти в цілому можуть бути названі життєвим потенціалом населення. В останні роки в розвинутих країнах при визначенні Я. н. введений показник, що показує, яка частина економічно активного населення (від 15 до 64 років) може ефективно використовувати новітні технічні засоби і технології.

Додаток 3.

Керівники країн світу*

Австралія Генерал-губернатор - Майкл Джеффрі (11.08.2003). Прем'єр-міністр - Джон Вінстон Говард (11.03.1996)

Австрія Президент - Гайнц Фішер (8.07.2004). Канцлер - Вольфґанґ

Шюссель (4.02.2000)

Азербайджан Президент - Ільхам Гейдар-оґлу Апієв (31.10.2003).

Прем'єр-міністр -Артур Тахір-оґлу Расізаде (20.07.1996)

Албанія Президент - Альфред Спіро Моїсіу (24.07.2002). Прем'єр-міністр - Фатос Танас Нано (31.07.2002)

Алжир Президент - Абдельазіс Бутефліка (27.04.1999). Прем'єр-міністр - Ахмед Уяхіа (5.05.2003)

Ангола Президент - Жозе-Едуарду душ Сантуш (10.09.1992). Прем'єр-міністр - Фернанду да П'єдаді Діаш душ Сантуш (6.12.2002)

Андорра Глава уряду - Марк Форне Мольне (7.12.1994)

Антигуа і Барбуда Генерал-губернатор - Джеймс Б. Карлайл (10.06.1993). Прем'єр-міністр - Болдуїн Спенсер (24.03.2004)

Аргентина Президент - Нестор Карлос Кіршнер Остоїк (25.05.2003) Афганістан Президент - Гамід Карзай (19.06.2002)

Багамські Острови Генерал-губернатор - Іві Дюмон (13.11.2001).

Премєр-міністр - Перрі Ґладстоун Кристі (3.05.2002)

Бангладеш Президент - Яджуддін Ахмед (6.09.2002). Прем'єр-міністр - Бегум Халеда Зія Рахман (9.01.2001)

Барбадос Генерал-губернатор - Кліффорд С. Гасбендс (1.06.1996).

Прем'єр-міністр - Овен Сеймур Артур (6.09.1994)

Бахрейн Король - Гамад ібн Іса аль-Халіфа (6.03.1999). Прем'єр-міністр - Халіфа ібн Сульман аль-Халіфа (19.01.1970)

Беліз Генерал- губернатор - Колвілл Норберт Янґ (17.11.1993). Прем'єр- міністр - Саїд Вілберт Муса (27.08.1998)

Бельгія Король - Альберт II Саксен-Кобурґ-Ґотський (9.08.1993). Прем'єр-міністр - Ґі Вергофстадт (12.07.1999)

Бенін Президент - Матьйо Кереку (4.04.1996)

Білорусь Президент - Олександр Лукашенко (20.07.1994). Прем'єр-міністр - Сергій Сидорський (10.07.2003)

Болгарія Президент - Георгій Седефчов Пирванов (22.01.2002). Прем'єр- міністр - Сімеон II Саксен-Кобурґ-Ґотський (24.07.2001)

_{*за "Дахно 1.1. Країни світу: Енциклопедичний довідник. - К., 2004", з уточненнями.}

Болівія Президент - Карлос Дієґо Меса Хісберт (17.10.2003)

Боснія і Герцеговина Президенти — Сулейман Тихич (28.02.2004), Борислав Параван, Драган Чавич (кожен з них обіймає посаду 8 місяців). Прем'єр-міністр - Аднан Терзич (23.12.2002)

Ботсвана Президент — Фестус Ґонтебаньє Моґае (1.04.1998)

Бразилія Президент - Луїс Інасіо Лула да Сілва (1.01.2003)

Бруней Султан — Муда Хассанал Болкіах Муіззадін Ваддаулах (4.10.1967)

Буркіна Президент - Блез Компаоре (15.10.1987). Прем'єр-міністр - Параманґа Ернест Йонлі (7.11.2000)

Бурунді Президент - Домітьєн Ндаїзеє (30.04.2003)

Бутан Магараджа - Джихме Сінг'є Ванґчук (21.07.1972). Прем'єр-міністр - Льйонпо Джигме Тхінлей (30.08.2003)

Ванауту Президент - тимчасово Роджер Абіут (11.05.2004). Прем'єр-

міністр - Едвард Ніпаке Натапеї (13.04.2001)

Ватикан Глава держави - Папа Римський Іван-Павло II (Кароль Войтила) (16.10.1978)

Велика Британія Королева - Єлизавета II (Єлизавета-Александра-Марія) (6.02.1952). Прем'єр-міністр - Ентоні Чарлз Лінтон (Тоні) Блер (2.05.1997)

Венесуела Президент - Уґо Рафаель Чавес Фріас (2.02.1999)

В'єтнам Президент - Чан Дик Лионґ (24.09.1997). Прем'єр-міністр – Фан Ван Хай (24.09.1997)

Вірменія Президент - Роберт Сідраки Кочарян (4.02.1998). Прем'єр-

міністр - Андранік Маркарян (12.05.2000)

Гаїті Президент — тимчасово Боніфас Александр (29.02.2004). Прем'єр-міністр - Жерар Латортю (9.03.2004)

Гондурас Президент - Рикардо Мадуро Хоест (27.01.2002)

Греція Президент - Каролос Папуліас (12.03.2005). Прем'єр-міністр -

Костас Караманліс (10.03.2004)

Грузія Президент - Міхаїл Саакашвілі (25.01.2004). Прем'єр-міністр -

Зураб Ногаїделі (8.02.2005)

Габон Президент - Ель Хадж Омар Бонґо (2.12.1967). Прем'єр-міністр - Жан-Франсуа Нтутум-Еман (23.01.1999)

Ґамбія Президент - Яя Джамме (22.07.1994)

Ґана Президент - Джон Аґ'єкум Куфуор (7.01.2001)

Ґаяна Президент - Бхаррат Джагдео (11.08.1999). Прем'єр-міністр - Самуель Арчибальд Ентоні Гіндс (11.08.1999)

Гватемала Президент - Оскар Хосе Рафаель Бергер Пердомо (14.01.2004)

Гвінея Президент — Лансана Конте (3.04.1984). Прем'єр-міністр - Франсуа Лонсені Фалл (23.02.2004)

Ґвінея-Бісау Президент - тимчасово Енрикі Перейра Роза (28.09.2003).

Прем'єр-міністр - Карлуш Ґоміш Жунюр (10.05.2004)

Ґренада Генерал-губернатор Даніель Вільямс (8.08.1996). Прем'єр-

міністр - Кейт Клодіус Мітчелл (22.06.1995)

Данія Королева — Маґрете II (15.01.1972). Прем'єр-міністр - Андерс Фог Расмуссен (27.11.2001) Я

Джибуті Президент - Ісмаїл Омар Ґеллех (8.05.1999). Прем'єр-міністр -

Дилейта Мохамед Дилейта (7.03.2001)

Домініка Президент - Ніколас Джозеф Орвілл Ліверпул (2.10.2003).

Прем'єр-міністр - Рузвельт Скеррит (8.01.2004)

Домініканська Республіка Президент Леонель Антоніо Фернандес

Рейна (16.08.2004)

Еквадор Президент - Лусіо Едвін Ґутьєррес Борбуа (15.01.2003) Екваторіальна Гвінея Президент - Теодоро Обіанґ Нґема Мбасого

(3.08.1979). Прем'єр-міністр-Кандидо Муатетема Ривас (4.03.2001)

Еритрея Президент - Ісаяс Афеворкі (24.05.1993)

Естонія Президент — Арнольд Рюйтель (8.10.2001). Прем'єр-міністр -

Юхан Парте (7.04.2003)

Ефіопія Президент - Ґірма Волде-Ґійорґіс Луча (8.10.2001). Прем'єр-

міністр - Мелес Зенаві (23.08.1995)

Єгипет Президент - Мухаммад Хосні Мубарак (14.10.1981). Прем'єр-

міністр - Атеф Муххамад Ебейд (5.10.1999)

Ємен Президент -к Алі Абдаллах Салех (1.10.1994). Прем'єр-міністр -

Абдель Кадир Баджамаль (31.03.2001)

Замбія Президент - Леві Мванаваса (2.01.2002)

Західна Сахара Президент - Мохаммед Абдельазіз (16.10.1982). Прем'єр-

міністр - Абделькадер Талеб Умар (29.10.2003)

Зімбабве Президент ^Роберт Ґабріель Муґабе (31.12.1987)

Ізраїль Президент - Моше Кацав (1.08.2000). Прем'єр-міністр - Аріель Шарон (7.03.2001)

Індія Президент - Аавул Паккірі Джайнулабідін Абдул Калам (25.07.2002).

Прем'єр-міністр - Манмохан Сінґх (22.05.2004)

Індонезія Президент - генерал-лейтенант Сусіло Бамбанґ Юдхойоно

(20.10.2004)

Ірак Президент - Газі Аль-Явар (2004)

Іран Глава держави аятолла Сайєд Мохаммед Алі Хосейні-Хаменеї

(4.06.1989). Президент - Саєд Мохаммад Хатамі-Ардакані (3.08.1997) Ірландія Президент - Мері Патрисія Мак-Еліс (11.11.1997). Прем'єр-

міністр — Берті Агерн(26.06.1997)

Ісландія Президент - Олафур Рагнар Гримссон (1.08.1996). Прем'єр- міністр - Давід Оддссон (30.04.1991)

Іспанія Король - Хуан Карлос І Бурбон-і-Бурбон (22.11.1975). Глава

уряду - Хосе Луїс Родриґес Салатеро (17.04.2004)

Італія Президент - Карло Адзельйо Чампі (18.05.1999). Прем'єр-міністр - Сільвіо Берлусконі (11.06.2001)

Йорданія Король - Абдулла II бен аль-Хуссейн (7.02.1999). Прем'єр-

міністр - Файсал аль-Фаєз (22.10.2003)

Кабо-Верде Президент - Педру Верона Родригіш Піриш (22.03.2001).

Прем'єр-міністр - Жозе Марія Перейра Невіш (1.02.2001)

Казахстан Президент - Нурсултан Назарбаев (24.04.1990). Прем'єр-

міністр - Даніял Ахметов (13.06.2003)

Камбоджа Король - Нородом Сіанук II Варман (24.09.1993). Прем'єр-

міністр - Хун Сен (30.11.1998)

Камерун Президент - Поль Бія (6.11.1982). Прем'єр-міністр - Пітер

Мафані Мусонґ (19.09.1996)

Канада Генерал-губернатор - Андрієнн Кларксон (7.10.1999). Прем'єр-міністр - Пол Мартин (12.12.2003)

Катар Емір - шейх Гамад ібн Халіфа аль-Тані (27.06.1995). Прем'єр-

міністр - шейх Абдулла ібн Халіфа аль-Тані (29.10.1996)

Кенія Президент - Еміліо Мваї Кібакі (30.12.2002)

Киргизтан Президент - Бакієв (тимчасово до 26.06.2005). Прем'єр-міністр - Ніколай Тимофійович Танаєв (30.05.2002)

Китай Президент - Ху Цзіньтао (15.03.2003). Прем'єр-міністр - Вень

Цзябао (16.03.2003)

Кіпр Президент - Тассос Пападопулос (1.03.2003)

Кірибаті Президент - Аноте Тонг (10.07.2003)

Колумбія Президент - Альваро Урибе Велес (7.08.2002)

Коморські Острови Президент - Азалі Ассумані (26.05.2002)

Конго, Республіка Президент - Дені Сассу-Нгессо (25.10.1997)

Конго, Демократична Республіка Президент - Жозеф Кабіла (26.01.2001)

Корея Південна Президент - Ро Му Х'юн (25.02.2003). Прем'єр-міністр - Лі Хун Чжай (25.05.2004)

Корея Північна Глава держави - Кім Чон Ір (8.07.1994). Прем'єр-міністр - Пак Пон Чжу (3.09.2003)

Коста-Рика Президент - Абель Пачеко де ла Еспріелья (8.05.2002)

Кот-д'Івуар Президент - Лоран Ґбаґбо (8.10.2000). Прем'єр-міністр - Сейду Діарра (10.02.2003)

Куба Глава Державної Ради - Фідель Алехандро Кастро Рус (3.12.1976)

Кувейт Емір - шейх Джабер III аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах (1.01.1978). Прем'єр-міністр - шейх Сабах аль-Ахмед аль-Джабер ас- Сабах (13.07.2003)

Лаос Президент - Хамтай Сіфандон (24.02.1998). Прем'єр-міністр -З

Бунґнанґ Ворачит (27.03.2001)

Латвія Президент - Вайра Віке-Фрейберґа (8.07.1999). Прем'єр-міністр -

Індуліс Емсіс (20.02.2004)

Лесото Король - Летсі III (7.02.1996). Прем'єр-міністр - Бетуель Пакаліта

Мосісілі (29.05.1998)

Литва Президент - Валдае Адамкус (2004). Прем'єр-міністр - Альґірдас-

Миколас Бразаускас (3.07.2001)

Ліберія Глава Національного перехідного уряду - Чарлз Ґуїде Брайант (14.10.2003)

Ліван Президент - Еміль Джаміль Лахуд (24.11.1998)

Лівія Лідер революції — Муаммар Мухаммад Абу Мін'яр аль-Каддафі (8.09.1969)

Ліхтенштейн Князь - Ганс-Адам II фон Ліхтенштейн (13.11.1989). Глава

уряду - Отмар Хаслер (5.04.2001)

Люксембург Великий герцог - Анрі І Нассауський (7.10.2000). Прем'єр-

міністр - Жан-Клод Юнкер (16.01.1995)

Маврикій Президент - Аніруд Джеґнот (7.10.2003). Прем'єр-міністр - Пол

Реймонд Беренжер (30.09.2003)

Мавританія Президент - Маауя ульд Сіді Ахмед Тая (12.12.1984).

Прем'єр-міністр - Сгаїр Ульд М'Барек (6.07.2003)

Мадагаскар Президент - Марк Раваломанана (22.02.2002). Прем'єр-міністр - Жак Сілла (26.02.2002)

Македонія Президент - Бранко Црвенковский (12.05.2004). Прем'єр-міністр - Гарі Костов (14.05.2004)

Малаві Президент - Бініу ва Мутарика (24.05.2004)

Малайзія Верховний правитель - Сієд Сураджуддін ібні аль-Мархум Сієд Путра Джамалуллайл (13.12.2001). Прем'єр-міністр - Датук Абдуллах бін Ахмад Бадаві (31.10.2003)

Малі Президент - Амаду Тумані Туре (8.06.2002). Прем'єр-міністр -

Усман Іссуф Маїга (30.04.2004)

Мальдіви Президент - Мамун Абдул Ґаюм (11.11.1978)

Мальта Президент — Едвард Фенеч Адамі (4.04.2004). Прем'єр-міністр -

Лоуренс Ґонці (23.03.2004)

Марокко Король - Могаммед VI ібн Гассан (23.07.1999). Прем'єр-міністр

- Дрісс Джетгу (9.10.2000)

Маршалові Острови Президент - Кессаї Гесса Ноте (10.01.2000)

Мексика Президент — Вісенте Фокс Кесада (1.12.2000)

Мозамбік Президент - Жуакін Алберту Чиссано (6.11.1986). Прем'єр- міністр - Луїза Діого (17.02.2004)

Молдова Президент - Володимир Воронін (7.04.2001). Прем'єр-міністр -

Васілє Тарлєв (19.04.2001)

Монако Князь - Реньє III Ґримальді (9.05.1949). Державний міністр -

Патрик Леклерк (5.01.2000)

Монголія Президент - Нцагійн Багабанді (20.06.1997). Прем'єр-міністр -

Намбарин Енхбаяр (26.07.2000)

М'янма Глава державної ради миру та розвитку - Тан Шве (15.11.1997).

Прем'єр-міністр - Хін Ньют (25.08.2003)

Намібія Президент - Самуель Даніель Шафіішуна (Сем) Нуйома

(21.03.1990). Прем'єр-міністр - Тео-Бен Ґурираб (28.08.2002)

Науру Президент - Людвіґ Деранґадаґе Скотті (29.05.2003)

Непал Король - Ґ'янендра Бір Бікрам Шах Дева (4.06.2001). Прем'єр-

міністр - Ґ'янендра Бір Бікрам Шах Дева ( з кінця 2004)

Нігер Перезидент - Мамаду Танджа (22.12.1999). Прем'єр-міністр - Хама

Амаду (3.01.2000)

Нігерія Президент - Олусегун Обасанджо (29.05.1999)

Нідерланди Королева - Беатрикс (Беатрикс-Вільгельміна-Армґард) Орансько-Нассауська (30.04.1980). Перемєр-міністр - Ян Петер Балкененде (22.07.2002)

Нікарагуа Президент - Енрике Боланьйос Хеєр (10.01.2002)

Німеччина Президент - Хорст Келер (1.07.2004). Канцлер - Ґергард

Шредер (27.10.1998)

Нова Зеландія Генерал-губернатор - Сільвія Картрайт (4.04.2001).

Прем'єр-міністр - Гелен Елізабет Кларк (10.12.1999)

Норвегія Король - Гаральд V Ґлюксбурзький (17.01.1991). Прем'єр-

міністр - X' єль Маґне Бунневік (19.10.2001)

ОАЕ Президент - шейх Заєд II ібн Султан ан-Нахайан (емір Абу-Дабі) (2.12.1971). Прем'єр-міністр - шейх Мактум III ібн Рашид аль-Мактум (емір Дубай) (20.11.1990)

Оман Султан - Кабус бін Саїд аль-Саїд (24.07.1970)

Пакистан Президент - Первез Мушарраф (20.06.2001). Прем'єр-міністр -

Мір Зафаруллах Хан Джамалі (23.11.2002)

Палау Президент - Томас Есанґ Ременґесау (молодший) (1.01.2001)

Панама Президент - Мартин Торрихос Еспіно (1.09.2004)

Папуа-Нова Гвінея Генерал-губернатор - Пато Какарая (28.01.2004).

Прем'єр-міністр - Майкл Сомаре (5.07.2002)

Парагвай Президент - Луїс Анхель Ґонсалес Маккі (28.03.1999)

Перу Президент - Алехандро Селестино Толедо Манрике (28.07.2001).

Прем'єр-міністр - Карлос Фереро Коста (15.12.2003)

Південна Африка Президент - Табо Мвуєльва Мбекі (16.06.1999)

Польща Президент - Александер Квасневський (23.12.1995). Прем'єр-міністр - Марек Белька (2.05.2004)

Португалія Президент - Жоржі Фернанду Бранку ді Сампаю (9.03.1996).

Прем'єр-міністр - Педро Сантана Лопес (2004)

Росія Президент - Володимир Путін (7.05.2000). Прем'єр-міністр - Міхаїл

Фрадков (5.03.2004)

Руанда Президент - Поль Каґаме (22.04.2000). Прем'єр-міністр - Бернар

Макуза (8.03.2000)

Румунія Президент - Траян Бесеску (20.12.2004). Прем'єр-міністр - Андріан Нестазе (2004)

Сальвадор Президент - Еліас Антоніо Сака (1.06.2004)

Самоа Глава держави - Маліетоа Танумафілі II (1.01.1962). Прем'єр-міністр - Туїпаепа Саїлеле Маліелеґаої (23.11.1998)

Сан-Марино 2 каштани-регенти - обираються терміном на 6 місяців

Сан-Томе і Принсипі Президент - Фрадікі Мелу Бандейра ді Менезіш (3.09.2001) Прем'єр-міністр - Марія даш Невіш Сейта Баптиста ді Соуза (7.10.2002)

Саудівська Аравія Король 4 Фахд ібн Абдулазіз Рахман аль-Сауд (13.06.1982)

Свазіленд Король - Мсваті III (25.04.1986). Прем'єр-міністр - Темба

Дламіні (14.11.2003)

Сейшельські Острови Президент - Джеймс Алікс Мічел (14.04.2004) Сенегал Президент - Абдулай Ваде (1.04.2000). Прем'єр-міністр - Маккі Салль (21.04.2004)

Сент-Вінсент і Ґренадини Генерал-губернатор Фредерик Баллантін

(2.09.2002). Прем'єр-міністр - Ральф Ґонсалвес (29.03.2001)

Сент-Кітс і Невіс Генерал-губернатор - Катберт Монтревіл Себастьян

(1.01.1996). Прем'єр-міністр - Дензіл Ллувеллін Дуглас (7.07.1995)

Сент-Люсія Генерал-губернатор - Калліопа Пірлетт Луїзі (17.09.1997).

Прем'єр-міністр - Кенні Дейвіс Ентоні (24.05.1997)

Сербія і Чорногорія Президент - Светозар Марович (7.03.2003) Прем'єр-

міністр - Воїслав Коштуніца (2003)

Сирія Президент - Башар ель-Ассад (17.07.2000). Прем'єр-міністр -

Мухаммад Наджі аль-Отарі (10.09.2003)

Сінгапур Президент - Селлапан Рама Натан (1.09.1999). Прем'єр-міністр- Ґох Чок Тонґ (28.11.1990)

Словаччина Президент — Іван Ґаспарович (15.06.2004). Прем'єр-міністр - Микулаш Дзуринда (30.10.1998)

Словенія Президент - Янез Дрновшек (22.12.2002). Прем'єр-міністр - Антон Роп (11.12.2002)

Соломонові Острови Генерал-губернатор — Джон Іні Лаплі (7.07.1999).

Прем'єр-міністр - Аллан Кемакеза (17.12.2001)

Сомалі Президент - Абдікасім Салад Хассан (27.08.2000). Прем'єр-міністр - Хассан Абшир Фарах (12.11.2001)

Сполучені Штати Америки Президент — Джордж Волкер Буш

(молодший) (20.01.2001)

Судан Глава держави та уряду - Омар Гассан Ахмед ель-Башир (30.06.1989)

Суринам Президент І Рюнальдо Рональд Венетіан (12.08.2000). Прем'єр-

міністр - Юлес Раттанкумар Аджодх'я (12.08.2001)

Сьєрра-Леоне Президент - Ахмад Теджан Каббах (29.03.1996)

Таджикистан Президент - Імомалі Рахмонов (20.11.1992). Прем'єр-

міністр - Окіл Окілов (20.12.1999)

Таїланд Король - Пуміпон Адульядет ( Рама IX ) (9.06.1946). Прем'єр-

міністр — Таксін Шинаватра (9.02.2001)

Тайвань Президент - Чень Шуйбянь (20.05.2000). Прем'єр-міністр - Ю

Шуйкунь (1.02.2002)

Танзанія Президент — Бенджамін Вільям Мкапа (23.11.1995). Прем'єр-

міністр - Фредерик Тлувай Сумає (28.11.1995)

Тимор-Лешті Президент - Жозе Алешандрі ( Кай Рала Шанана ) Ґусман

(20.05.2002). Прем'єр-міністр - Марі Бін Амуді Алкатирі (20.05.2002)

Того Президент - . Прем'єр-міністр - Коффі Сама (27.06.2002)

Тонга Король - Тауфаагау Тупоу VI (16.12.1965). Прем'єр-міністр - принц

Лавакаата Улукалала (3.01.2000)

Тринідад і Тобаго Президент — Джордж Максвелл Ричарде (17.03.2003).

Прем'єр-міністр - Патрик О. М. Меннінґ (24.12.2002)

Тувалу Генерал-губернатор - Фаїмалага Лука (9.09.2003). Прем'єр-міністр - Сауфату Сопоанґа (2.08.2002)

Туніс Президент - Зін ель-Абідін Бен Алі (7.11.1987). Прем'єр-міністр -

Мохаммед Ґаннуші (17.11.1999)

Туреччина Президент - Ахмет Неджет Сезер (16.05.2000). Прем'єр-

міністр - Реджеп Таїп Ердоґан ( 14.03.2003)

Туркменістан Президент - Сапармурад Ніязов (27.10.1990)

Угорщина Президент - Ференц Мадл (4.08.2000). Прем'єр-міністр -

Ференц Дюрчань (2004)

Уганда Президент — Йовері Каґута Мусевені (26.01.1986). Прем'єр-міністр - Аполо Нсібамбі (5.04.1999)

Узбекистан Президент - Іслам Каримов (24.03.1990). Прем'єр-міністр -

Шавкат Мірзіяєв (11.12.2003)

Україна Президент - Віктор Ющенко (23.01.2005). Прем'єр-міністр - Юлія Тимошенко (4.02.2005)

Уругвай Президент - Хорхе Луїс Батльє Ібаньєс (1.03.2000)

Федеративні Штати Мікронезії Президент - Джозеф Дж. Урусемал (11.05.2003)

Фіджі Президент - Рату Джозефа Ілоїповату Улуївуда (18.07.2000)

Прем'єр-міністр - Лайсеніа Карасе (16.03.2001)

Філіппіни Президент - Марія Глорія Макапагаль-Арройо (20.01.2001) Фінляндія Президент - Тар'я Каарина Халонен (1.03.2001). Прем'єр-міністр - Матгі Танелі Ванханен (24.06.2003)

Франція Президент - Жак Рене Ширак (17.05.1995). Прем'єр-міністр -

Жан-П'єр Раффарен (6.05.2002)

Хорватія Президент - Стиле Месич (18.02.2000). Прем'єр-міністр - Іво

Санадер (9.12.2003)

Центральноафриканська Республіка Президент - Франсуа Бозізе (15.03.2003). Прем'єр-міністр - Селестен Ґаомбале (11.12.2003)

Чад Президент - Ідрисс Дебі (2.12.1990). Прем'єр-міністр - Мусса Факі (24.06.2003)

Чехія Президент - Вацлав Клаус (7.03.2002). Прем'єр-міністр - Станіслав

Ґроссу (2.07.2004)

Чилі Президент - Рикардо Фро'шан Лагос Ескобар (11.03.2000)

Швейцарія Президент - обирається на 1 рік

Швеція Король - Карл XVI Ґустав Бернадот (15.09.1973). Прем'єр-міністр

- Йоран Перссон (21.03.1996)

Шрі-Ланка Президент - Чандрика Бандаранайке Кумаратунґа

(12.11.1994). Прем'єр-міністр - Махинда Раджапаксе (6.04.2004)

Ямайка Генерал-губернатор - Говард Ф. Г. Кук (1.08.1991). Прем'єр-

міністр - Персіваль Ноель Джеймс Патерсон (30.03.1992)

Японія Імператор - Акіхіто (7.01.1989). Прем'єр-міністр – Дзюнітіро Коїдзумі (26.04.2001)