Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політична географія та геополітика - словник-до....doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.07.2019
Размер:
52.47 Mб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Рівненський інститут слов'янознавства

Київського славістичного університету

В.О. Мартинюк, С.С. Троян

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ ТА ГЕОПОЛІТИКА

Словник-довідник

Київ – 2005

УДК 911.3:32

ББК 60.550.03 я 2

М 292

Мартинюк В.О., Троян С.С. Політична географія та геополітика: Словник-довідник. - Київ: НМЦ ВО, 2005. - 224 с.

У словнику-довіднику наведені основні поняття та

визначення з політичної географії та геополітики й суміжних дисциплін. Книга містить різноманітний довідково-інформаційний матеріал.

Навчальний посібник призначається для студентів вищих навчальних закладів. що освоюють спеціальності "країнознавство", "міжнародні відносини", "міжнародна інформація", "економіка", "географія", "журналістика".

Гриф надано Міністерством освіти і науки України

(лист № 1/II-772 від 24.02.2004 р.)

Рецензенти:

Будз Маркіян Дмитрович - доктор географічних наук, професор;

Шелюк Людмила Олександрівна - кандидат історичних наук, доцент

Isbn 5-7763-1260-4 © Мартишок в.О., Троян с. С, 2005

Передмова

Кінець XX - початок XXI ст. ознаменувався низкою подій історичного значення, що призвели до появи нових держав, політичних і економічних об'єднань країн, зростання інтеграційних процесів і тенденцій глобалізації. Україну, як вагомого політичного актора у Європі, не обминули згадані геополітичні процеси. Події Помаранчевої революції (листопад 2004 - січень 2005 рр.) в Україні вкотре підтвердили усьому світові демократичні принципи суспільного розвитку і європейський вибір.

Прагнення України знайти своє місце та самоутвердитися у європейських і світових політичних, економічних, культурологічних та ін. структурах значною мірою змінили місце і роль політичної географії й геополітики як дисципліни (в окремих випадках базової) у підготовці фахівців із напрямів міжнародні відносини, політологія, географія, економіка, журналістика тощо.

Як не дивно, до здобуття незалежності Україною, політична географія та геополітика в нас, по суті, не розвивалися. Водночас, основи політичної географії в Україні були закладені академіком ВУАН Степаном Рудницьким1 ще у 20-х рр. минулого століття.

Головна мета даного навчального посібника - систематизувати основні поняття і терміни з політичної географії та геополітики з сучасних науково-теоретичних і методологічних позицій. Окрім політико-географічних і геополітичних словник-довідник включає терміни суміжних наук, а також такі, щодо змісту яких існують різні тлумачення.

При створенні словника-довідника використовувалися спеціальні та інформаційні видання: посібники з політичної географії й геополітики для вузів, енциклопедії, енциклопедичні й тлумачні словники, довідники, публікації у фахових журналах, список яких подається у кінці видання.

Всі статті словника розташовані в алфавітному порядку і побудовані за традиційним принципом: назва терміну (виділена жирним шрифтом), синоніми (через кому), для деяких термінів у дужках наведено походження (етимологію з грецьк., латин., англ. і ін. мов), дефініція і короткий виклад сутності питання.

Важливою методичною цінністю навчального видання, на нашу думку, є супроводжування окремих термінів опорними схемами та картосхемами, таблицями, наявність яких сприятиме успішному проведенню практично- семінарських робіт, поглиблюватиме прикладний зміст деяких понять.

Довідкова частина посібника включає офіційну демографічну інформацію ООН про країни та залежні території світу, глави держав та урядів (президент, прем'єр-міністр, монарх тощо).

А

Абсентеїзм — прояв байдужого ставлення населення країни до політичного життя, ухиляння, масова відмова виборців від участі у виборах, зборах тощо.

Автаркія (грец. autarkeia - самозабезпеченість) - політика господарського відокремлення будь-якої країни (або групи країн) від зовнішнього економічного середовища, намагання сформувати замкнуту господарську структуру.

Автономія (грец. autonomos - той, що живе за власними законами, самостійний, незалежний) - здатність суб'єкта політики до самоуправління на основі власного законодавства, право створювати будь-які національно-територіальні утворення і самостійно регулювати своє внутрішнє життя, самостійність у здійсненні влади, що надається окремій національності, яка компактно проживає на території держави. А. - це право на самоуправління, яким користуються окремі підприємства, установи, організації.

Автономія адміністративна - право місцевих органів самостійно вирішувати всі питання життєзабезпечення даної території (автономної області, округу та ін.).

Автономна область - область, що має адміністративну автономію з огляду на особливості національного складу і побуту; входить до складу республіки або краю (наприклад, Єврейська автономна область у Російській федерації; 17 автономних областей наявні в Іспанії).

Автономна республіка - адміністративно-політична одиниця в Україні (Автономна республіка Крим), яка має свою конституцію, Верховну Раду (парламент), уряд; представлена у Верховній Раді України.

Автономний край - адміністративно-політична одиниця в Югославії (Сербія і Чорногорія), в складі Республіки Сербії (Косово і Воєводина).

Азіатський банк розвитку - регіональний фінансовий інститут довгострокового кредитування проектів розвитку в країнах Азії і Тихого океану. Заснований у 1966 р. з І перебуванням у Манілі (Філіппіни). Його членами є 45 країн.

Азіатський кліринговий союз - заснований у 1974 p., функціонує з 1975 р. в складі Бангладеш, Індії, Ірану, Непалу, Пакистану, Шрі-Ланки, М'янми. Клірингова палата знаходиться при центральному банку Ірану. Мета -

полегшення платежів за поточними угодами та заохочення використання місцевих валют.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР) - район, що об'єднує країни материкової частини Азії і зони Тихого океану (40 держав). Найбільші з них: Китай, Індія, СІЛА, Росія, Індонезія, Японія. В АТР проживає 3/5 частини населення світу, на нього припадає 56 % світового ВНП.

Аккреція — збільшення державної території, яке відбувається за рахунок природного або штучного утворення в її межах суходолу (наприклад, збільшення берегової частини території Нідерландів і Сінгапуру в результаті спорудження дамб і штучних насипів). Як результат, здійснюється перенесення кордонів територіальних вод.

Аккультурація — культурна модифікація людей унаслідок культурного взаємовпливу. У географії культури термін стосується зміни у культурі корінних народів, коли відбувається контакт із технологічно вищим суспільством.

Ала-Хукумат — основна адміністративно-територіальна одиниця в Афганістані (відповідає області); існує поряд з поділом на вілайєти.

Американська зона вільної торгівлі (АЗВТ) - кінцева і мета наднаціональної економічної інтеграції у Північній,

Середній та Південній Америці; створення торговельного блоку з єдиним ринком, що охопить кожну країну у Західній півкулі між арктичними берегами Канади і мисом Горн у південній точці Чилі.

Анексія - насильницьке приєднання, загарбання однією державою території, яка належить іншій державі.

Анклав (від лат. clavis - ключ) — територія держави (як правило, "карликової""), яка оточена з усіх сторін територією інших держав (наприклад, Ватикан, Сан-Маріно, Лесото). Якщо А. має вихід до моря, його називають напіванклавом (наприклад, округ Кабінда в Анголі).

Апартеїд - крайня форма расової дискримінації, за якої цілі групи населення країни постають у залежність від расової приналежності, позбавляються або суттєво обмежуються в політичних, громадянських і соціально-економічних правах аж до ізоляції у спеціальних територіальних резерваціях.

Апатриди - особи, що не мають статусу громадянина чи підданого в жодній з держав.

Асиміляція — процес поглинання суспільством інших народностей.

Асоціація держав Південно-Східної Азії - Association of South East Asian nations (ASEAN) - ACEAH - (прийняте скорочення за англійською назвою) - регіональна міжнародна організація, заснована у серпні 1967 р. на конференції 5 країн регіону у Бангкоці (Таїланд) замість існуючої з 1961 р. асоціації країн Південно-Східної Азії.

Держави-члени (10) : з 1967 р. - Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, з 1984 р. - Бруней, з 1995 р. В'єтнам, Лаос, Мьянма, Камбоджа.

Партнери АСЕАН: за діалогом - Австралія, Європейський Союз, Канада, Нова Зеландія, Республіка Корея,

США, Японія; з питань консультацій - Китай, Росія; спостерігачі — Папуа - Нова Гвінея.

Офіційна мета: сприяння регіональному співробітництву в економічній, соціальній і культурній сферах з метою зміцнення миру в регіоні, прискорення економічного зростання, соціального прогресу і культурного розвитку в регіоні через сумісні дії в дусі рівноправ'я і партнерства; співробітництво у сільському господарстві, промисловості, торгівлі, транспорті і зв'язку з метою підвищення рівня життя населення, зміцнення миру і стабільності та ін.

Вищий орган - конференція глав держав і урядів, що збирається один раз на 3 роки. Центральний керівний орган - щорічна зустріч міністрів закордонних справ. Місцеперебування постійного Секретаріату - Джакарта (Індонезія).

Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК) - South Asian association of the regional cooperation (SAARC) - регіональна міжнародна організація. Створена у 1985 p.

Держави-члени (7): Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівська республіка, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка.

Офіційна мета: прискорення економічного розвитку соціального прогресу і культурного розвитку країн-членів і встановлення миру і стабільності у регіоні.

Б

Безпека міжнародна - відсутність у відносинах між державами (у світі чи окремому регіоні) збройних конфліктів або взаємовідносин, що можуть призвести до них; наявність міжнародних договорів, що виключають війну, як метод вирішення спірних питань. Це, насамперед, комплекс міжнародних умов, договорів і інституційних структур, що

забезпечують кожній країні - члену світового співтовариства - можливість вільно вибирати і здійснювати свою стратегію політичного, соціального й економічного розвитку, без зовнішнього тиску, при взаємовигідному співробітництві з іншими країнами.

Безпека національна - стан, в якому народ (пануючий клас при сприянні держави) може суверенно, без втручання і тиску ззовні визначати шляхи і форми свого розвитку. Б. н. має внутрішню матеріально-речову основу - високий розвиток продуктивних сил, а також внутрішню політичну складову - стабільність політичного режиму й етносоціальна єдність. Основними об'єктами Б. н. виступає суспільство, держава, різні об'єднання людей, а також окремі громадяни. Б. н. все тісніше пов'язується з міжнародною у зв'язку з глобальними аспектами розвитку сучасного світового співтовариства.

Біженці - люди, які змушені покинути місця постійного проживання через несприятливі обставини, що склалися. Такі обставини, як правило, виникають внаслідок громадських заворушень, громадянської війни, масового терору проти якоїсь верстви населення.

Біпатриди (від bi - два і patris - батьківщина) - ті, хто одночасно має громадянство двох або більше держав.

Блокуючий пункт - звуження міжнародного морського шляху до відстані, меншої ніж 38 км (24 милі), що зумовлює позначення медіанного (морського) кордону. У більшості випадків це стратегічні локації, де військово-морські сили можуть заблокувати водний шлях. Прикладами можуть бути Ормузька протока між Оманом та Іраном на вході до Перської затоки, а також Малаккська протока між Малайзією та Індонезією.

Буферна зона - декілька країн або місцевостей у певній країні, які просторово відокремлюють ідеологічних або політичних супротивників. Наприклад, в Афганістані, Непалі та Бутані існували буферні зони між певними імперськими сферами. Таїланд був буферною державою між британськими і французькими колоніальними володіннями у материковій Південно-Східній Азії.

Бюджет - детальний підрахунок державних доходів і витрат на певний термін (як правило на рік), схвалений у законодавчому порядку, а також опис передбачуваних доходів і видатків держави, компанії, фірми або окремої особи на певний термін.

Бюджетне регулювання — збалансування (вирівнювання) доходів і витрат як по вертикалі, так і по горизонталі бюджетної системи. Вирівнювання бюджетної системи по вертикалі означає збалансування доходів і витрат державного бюджету, з одного боку, і місцевих бюджетів на всіх рівнях управління (області, районів, міст, районів у містах, сіл, селищ) - з другого. Вирівнювання бюджетної системи по горизонталі означає збалансування доходів і витрат між "бідними" і "багатими" територіями.

Бюджетні права територій - компетенція органів влади адміністративно-територіальних одиниць щодо складання, затвердження і виконання відповідних місцевих бюджетів.

В

Васалітет (лат. vassus - слуга) - форма залежності (як правило, в минулому), за якої сильніша країна дає державі-васалу деяку формальну самостійність й використовує її правлячий клас як опору свого панування.

Велика держава - поняття з політичного лексикону, яке, на відміну від географічного й демографічного значення, характеризує країну, яка є не просто великою за розміром і має чисельне населення, а ще й володіє потужним економічним, військовим потенціалом, що уможливлює її визначальний вплив на перебіг світових подій. Зараз великими державами вважаються країни — члени "великої сімки", а також постійні члени Ради Безпеки ООН.

Велика сімка - група з 7 провідних країн світу, що здійснюють координацію важливих зовнішньоекономічних і політичних заходів у рамках щорічних зустрічей керівників держав і урядів (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія і Канада).

Вибори - висунення певною групою людей одного або кількох своїх представників для виконання якихось громадських функцій. Залежно від предмета обрання розрізняють вибори президентські, парламентські й муніципальні (місцеві). З огляду на причини їх проведення можуть бути черговими (проводяться у зв'язку з закінченням строку повноважень виборного органу), позачерговими (їх проводять внаслідок дострокового припинення виборним органом своєї діяльності - дострокового розпуску парламенту, смерті або відставки президента країни), додатковими (проводяться для поповнення представницького закладу, якщо з його складу вибув один або кілька членів).

Виборча система - сукупність правил і приймів, які забезпечують певний тип організації влади, участь громадян у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових та виконавчих органів, а також вираження волі тієї частини населення, якої згідно із законодавством певної країни достатньо для визначення результатів виборів легітимними. Успішне проведення виборів і визнання

суспільством їх результатів - важлива ознака його здатності розв'язувати політичні проблеми мирним шляхом. B.c. може бути мажоритарна (представницькі органи влади формуються з переможців в одномандатних округах), пропорційна (вибори відбуваються за партійними списками), змішана (поєднує мажоритарну та пропорційну) та консенсусна (дуже рідко використовується в державному житті; вибори відбуваються у формі досягнення домовленості щодо особи, яка займає відповідну посаду; прикладом може слугувати процес обрання президента в Швейцарії).

Таблиця 2.

Основні моделі виборчих систем (за Білоусом, 2000)

Видовжена держава — держава, територія якої явно вузька, тобто її довжина принаймні у шість разів більша, ніж середня ширина. Класичними прикладами є Чилі та В'єтнам.

Виробничо-географічне положення - положення відносно баз матеріального виробництва, центрів ваги господарського життя.

Відкрите море — в міжнародному праві - частина морського простору за межами територіальних вод. Знаходиться у загальному вільному користуванні усіх держав.

Відносини «серцевина-периферія» — контрастуючи просторові характеристики і зв'язки між багатими (серцевиною) і бідними (периферією) компонентами загальнонаціональної або регіональної системи.

Відцентрові сили - термін, що використовується для визначення сил, спрямованих на поділ країни, - таких як внутрішні релігійні, лінгвістичні, етнічні або ідеологічні відмінності.

Відчуження земель - процес, за якого певне суспільство або культурна група забирають землю в інших. Наприклад, в Африканській Субсахарі європейські колоністи відбирали землю від корінних африканців і використовували її по-новому.

Віза — спеціальний дозвіл відповідних органів іноземного уряду на в'їзд, виїзд, проживання або проїзд через територію даної держави.

Війна - організована збройна боротьба між державами, групами держав, класами чи націями для досягнення політичних або економічних цілей. Крім збройної боротьби використовуються й інші форми: політичне, економічне та ідеологічне протистояння, розрив дипломатичних відносин,

блокада, диверсії. Розрізняють В. справедливі і несправедливі, визвольні і загарбницькі, світові і локальні.

Військова географія - наукова дисципліна, що вивчає військово-політичні, військово-економічні, фізико-географічні умови й оперативне прогнозування можливих сухопутних і морських театрів військових дій і їх вплив на підготовку та ведення війни та військових дій. В. г. включає військове країнознавство.

Військовий стан - особливий правовий режим у країні або в окремій її частині, який вводиться за рішенням верховних органів державної влади у виключних обставинах (війна, загроза державного перевороту, стихійне лихо.) При B.c. влада на місцях переходить до військових органів.

Військово-економічний потенціал - максимальна частина економічного потенціалу країни (коаліції країн), яка може бути використана для укріплення оборонної потужності і ведення війни. Важливий показник В.-е. п. - можливість перебудови (конверсії) в короткі терміни підприємств основних галузей економіки на організацію військового виробництва за планами військового часу.

Військово-політичний союз - об'єднання двох або декількох держав з метою загальних дій у вирішенні політичних, економічних і військових проблем (НАТО, СЕАТО та ін.).

Вілайєт (вілаят, вілайя) - основна адміністративно-територіальна одиниця деяких країн Північної Африки, Близького і Середнього Сходу: в Афганістані - вілаят (провінція), Алжирі - вілайя, Тунісі - вілайєт (говернорат), Туреччині - вілайєт (найбільш вживана назва - іль).

Вільна економічна зона (зона вільного підприємництва) - частина території, яка виділяється із загального митного кордону держави і має певну свободу в розв'язанні господарських питань, особливий режим управління і пільгові умови діяльності для місцевих підприємств та іноземних фірм. Основна мета створення В. е. з. вільних економічних зон - залучення іноземного та місцевого капіталу для організації виробництв з високою конкурентною спроможність на зовнішньому ринку.

Внутрішні води (в міжнародному праві) - всі води, які знаходяться в межах суходільної території даної держави і в межах початкової лінії її територіальних вод. До В. в. відносяться ріки, озера, канали, водосховища і т. д.

Внутрішні води країни - морські води, розташовані в бік берега від прямих ліній, прийнятих для відліку територіальних вод; води портів; води заток, бухт, губ, лиманів, береги яких повністю належать країні і якщо ширина кожної з них не перевищує 24 милі; рік, озер, водойм, береги яких належать країні. В Росії це ще затоки, протоки, губи і лимани морів, історично належні цій країні.

Внутрішня політика - діяльність державних органів, установ, правлячих партій, спрямована на узгодження інтересів окремих верств населення, на певне їх підпорядкування та можливе за конкретних умов задоволення, на збереження існуючого стану в суспільстві або на цілеспрямоване його перетворення, на забезпечення цілісності, взаємозв'язку і взаємодій окремих сфер суспільства.

Воєводство - основна адміністративно-територіальна одиниця в Польщі. Нараховується 16 В. (2005 р.).

Воєнно-географічне положення - положення країни відносно осередків і країн зосередження військових сил або потенціальної небезпеки воєнних конфліктів.

Всесвітній фонд охорони дикої природи (ВВФ-WWF- World Wildlife Fond) — міжнародна громадська організація, яка об'єднує 28 національних організацій та асоційованих членів і понад 5 млн. індивідуальних членів; спонсорує діяльність, спрямовану на збереження зникаючих видів тварин і рослин та їх місцезнаходжень; створена у 1961 р. Штаб-квартира ВВФ знаходиться у Швейцарії.

Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) - міжурядова спеціалізована установа ООН у галузі метеорологічних досліджень, заснована у 1947 р. замість Міжнародної метеорологічної організації (створена у 1873 p.). Штаб-квартира у Женеві (Швейцарія). Членами ВМО є понад 160 держав світу. Метою ВМО є співробітництво в організації метеорологічних і кліматичних досліджень Землі і окремих її регіонів, у розробці нових методів досліджень атмосфери і Світового океану, їхньої взаємодії та впливу на погодно-кліматичні умови, моделювання погодних процесів і кліматоутворення, прогнозування їхнього розвитку на різні періоди.

Вищим органом ВМО є Всесвітній метеорологічний конгрес, який проводиться раз на 4 роки і обирає Виконавчу раду. В системі ВМО діють спеціальні наукові установи: Всесвітня служба погоди, всесвітні (Женева, Москва, Мельбурн, Токіо, Вашингтон) та регіональні (Новосибірськ, Найробі, Ріо-де-Жанейро) метеорологічні центри.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) - спеціалізований заклад ООН, діяльність якого спрямована на боротьбу з особливо небезпечними хворобами, розробку міжнародних санітарних правил і ін., заснована у 1946 р. Штаб-квартира ВООЗ знаходиться у Женеві (Швейцарія).

ВООЗ організовує боротьбу з хворобами, їх ліквідацію (наприклад: міжнародні програми з ліквідації малярії, віспи та ін.); надає допомогу різним країнам у медичній освіті населення; здійснює епідеміологічний нагляд, контроль за якістю ліків; організовує і проводить наукові дослідження; створює довідкові центри на базі національних науково-дослідних закладів; організовує наукові конференції, підготовку і удосконалення кваліфікації наукових медичних працівників, а також національних кадрів; проводить роботу щодо поліпшення охорони здоров'я у слаборозвинутих країнах. ВООЗ розглядає екологічну освіту як важливу частину програми з оздоровлення довкілля.

Всесвітня торговельна організація (ВТО) — заснована 01.01.1995 р. ВТО слід розглядати як багатосторонню міжурядову угоду (близько 130 держав), що включає Генеральну угоду з торгівлі і тарифів (ГАТТ), Генеральну угоду з торгівлі послугами (ГАТС), Угоду з торговельних аспектів інвестиційною діяльністю (ТРІПС), Угоду з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) і ряд ін. угод. Здійснює регулювання міжнародної торгівлі та регламентування торговельної і тарифної політики країн-учасниць (принципи, правила, митні стягнення і договірні обов'язки торговельних взаємовідносин, стандартизація і сертифікація продукції, ліцензування імпорту, субсидування експорту і ін.). Діяльність спрямована на лібералізацію міжнародної торгівлі, зниження торговельно-політичних бар'єрів і розробку правил щодо застосування неторговельних обмежень (технічних бар'єрів і ін. форм нетарифних обмежень).

Бюджет формується із внесків країн-учасниць. Сесії ВТО проводяться два рази на рік. Рішення приймається консенсусом. Штаб-квартира - в Женеві (Швейцарія). Ведуться переговори про вступ у ВТО України в 2005 р.

Всесвітня хартія природи - документ, який містить заклик до прийняття заходів на різних рівнях щодо охорони навколишнього середовища і розширення міжнародного співробітництва у цій галузі. Прийнята у 1982 р. (28 жовтня) на 37 сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Складається з трьох частин. У першій частині викладено загальні принципи, до яких належать непорушність природи та її процесів, збереження генетичної основи життя на Землі, захист унікальних районів та зникаючих видів рослин і тварин, захист природи від розорення у результаті воєн. У другій частині розкрито функції хартії - регламентування гармонійної взаємодії людини і природи. У третій (втілення) - наведено перелік першочергових та довгострокових заходів, які необхідно здійснити щодо охорони природи Землі. Хартію було схвалено переважною більшістю країн-членів ООН, у т.ч. Україною.

Вторинна економічна діяльність - діяльність, пов'я­зана з переробкою сировини та її трансформацією у кінцеву промислову продукцію.

Г

Гегемонія - політичне домінування певної країни над іншою країною (або навіть регіоном). Класичний приклад - повоєнне панування колишнього Радянського Союзу у Східній Європі, яке тривало від 1945 до 1989 р.

Геноцид — знищення або переслідування людей за ознакою певної спільності або походження, негласне визнання вини людей у приналежності до тієї або іншої соціальної культури або біологічної групи. Конвенція ООН (1948 р.) оголосила Г. злочином.

Географічне поле - поле географічного об'єкта, ареала, в межах якого проявляється вплив даного географічного об'єкта на інші об'єкти і явища. Фізичний простір об'єкту разом з його Г. п. у сукупності утворюють географічний простір даного об'єкту.

Географічне положення - положення географічного об'єкта відносно поверхні землі, а також по відношенню до інших об'єктів, з якими він знаходиться у взаємодії; важлива характеристика об'єкта, оскільки в значній мірі дає уявлення про природні та соціально-економічні умови і особливості місця його локалізації.

Відносно поверхні землі Г. п. визначається за допомогою географічних координат. Розрізняють: мікроположення (локальне оточення в ареалі безпосереднього контакту з іншими географічними об'єктами), мезоположення (положення у регіоні, країні і т.п.), макроположення (співвідношення з великими ділянками географічної оболонки або географічної поверхні в цілому). Г. п. - динамічна характеристика, що змінюється в міру зміни різних властивостей географічного об'єкта і його взаємозв'язків з іншими об'єктами і явищами. Виділяють також фізико-географічне положення, економіко-географічне положення, політико- географічне положення, транспортно-географічне положення і т. ін.

Географічне середовище земне оточення людського суспільства, частина географічної оболонки, у тій або іншій мірі освоєна людиною і залучена у суспільне виробництво; складне у структурному і просторовому відношеннях поєднання природних і антропогенних компонентів, що складають матеріальну основу співіснування людського суспільства.

Географічний об'єкт — природне або створене людиною цілісне і відносно стаціонарне (усталене) утворення в межах географічної оболонки, що характеризується певним географічним положенням і участю у формуванні і функціонуванні геосистем (або в їх зміні).

Географічний простір (геопростір) - форма існування географічних об'єктів і явищ в межах географічної оболонки; сукупність відношень між географічними об'єктами, розташованими на конкретній території, що розвиваються у часі.

Концепція Г. п. служить для аналізу і моделювання географічних явищ і процесів (розподілу, розміщення, переміщення, диференціації, вирівнювання, концентрації і деконцентрації, просторової дифузії і поляризації, централізації і децентралізації, тяжіння і відштовхування та ін.); в абстрактному вигляді відображає загальні метричні і топологічні (кількісні і якісні) характеристики географічної оболонки.

Географічний світ - базова просторова одиниця у схемі світової регіоналізації (запропонована америк. географами Г. де Блієм та П. Мулером у 90-х рр. XX ст.). Кожний світ виз­начається як синтез його загальної суспільної географії - поєднання провідних культурних, економічних, історичних, політичних, екологічних тощо рис (рис.1).

Рис. 1 . Регіональна структура світу - а, б (за Г. де Блієм та П. Мулером, 2004)

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.