Коротка характеристика 12 географічних світів та їхніх регіональних складових (за г. Де Блієм і п. Мулером, 2004):
Європа (1). Територіально мала і політично фрагментована, Європа залишається непропорційно впливовою у глобальних справах. Як серцевинний географічний світ, Європа охоплює п'ять регіонів: Західну Європу, Британські острови, Північну (Скандинавську) Європу, Середземноморську Європу та Східну Європу (іноді її називають Центрально-Східною).
Російський світ (2). Територіально величезна і політично цілісна, Росія була домінантною силою у колишньому Радянському Союзі, який розпався у 1991 р. Країна, що здійснила важкий перехід „від диктатури до капіталізму", Росія географічно складна і диференційована. Вчені визначають тут чотири регіони: Російську серцевину з периферією, Східне пограниччя, Сибір і Далекий Схід.
Північна Америка (3). Ще один світ у глобальній серцевині - Північна Америка - складається зі США і Канади. Географи виділяють тут дев'ять регіонів: Північноамериканська серцевина, Приморський Північний Схід, Французька Канада, Континентальний внутрішній регіон, Південь, Південний Захід, Західне пограниччя, Північне пограниччя і Тихоокеанський стрижень.
Середня Америка (4) . Ніде у світі немає такого контрасту між серцевинним ареалом і периферією, як між Північною і Середньою Америкою. Цей малий фрагментований світ чітко поділяється на три регіони Мексика, Центральна Америка і Карибський басейн.
Південна Америка (5). Континент Південної Америки також визначає географічний світ, у якому іберійські (іспанські та португальські) впливи домінують у географії культури, але вижили також американо-індіанські залишки. Тут можна виокремити чотири регіони: Бразилію - гіганта світу; Північ, що охоплює держави з виходом до Карибського моря; Захід з його сильними американо-індіанськими впливами; Південний конус.
Північна Африка / Південно - Західна Азія (6). Цей обширний географічний світ має кілька назв, простягаючись від Північної Африки до Південно-Західної і навіть Центральної Азії. Деякі географи називають його Насвазія або і Афразія. Тут є сім регіонів: Єгипет і басейн Нижнього Нілу; Магріб та його сусіди; Африканська перехідна зона; Близький Схід, Аравійський півострів, Імперські держави і Туркестан.
Африканська Субсахара (7). Цей географічний світ лежить між Африканською перехідною зоною і крайнім мисом Південної Африки. Світ складається з чотирьох регіоні: Західна Африка, Екваторіальна Африка, Східна Африка та Південна Африка.
Південна Азія (8). Один з найчіткіше визначених світів із погляду фізичної географії, Південна Азія має складну географію культури. Світ складаються з п'яти регіонів: Індія у центрі; Пакистан на заході; Бангладеш на сході; Гірська Північ; Південні острови, до яких входить острів Шрі-Ланка.
Східна Азія (9). Обширний Східноазійський географічний світ простягається від пустель Центральної Азії до тропічних берегів Південно-Китайського моря і від Японії до Сіньцзяну й Тібету. Тут виділяють п'ять регіонів: Власне Китай (плюс Північна Корея); Тибет на Південному заході; Сіньцзян на заході; Монголія на півночі; Джакотський трикутник (Японія, Південна Корея і Тайвань) на сході.
Південно-Східна Азія (10). Південно-Східна Азія є різноманітною мозаїкою природних ландшафтів, культур і економік. Піддаючись впливам Індії, Китаю, Європи і США, вона містить десятки релігій і сотні мов плюс різні типи економіки, що представлені як в серцевинних ареалах, так і на периферії. Фізико-географічно Південно-Східна Азія складається з півострівної материкової частини і дуги з тисячі острові. Два регіони (материковий і острівний) базуються на цій відмінності.
Австралійський Світ (11). Австралія і її сусідка Нова Зеландія утворюють Австалійський географічний світ на підставі континентальних розмірів, відокремленості островів і домінуючої західної культурної спадщини. Чотири регіони визначені як фізичною, так і культурною географією: високоурбанізована серцевина з двох частин і обширна, переважно пустельна внутрішня частина в Австралії; два головні острови у Новій Зеландії, які характеризуються значними географічними контрастами.
Тихоокеанський Світ (12). Обширний Тихий океан, більший ніж усі сухопутні території, разом узяті, містить десятки тисяч островів - як великих так і малих. За домінуючим культурним критерієм виділяється три регіони: Меланезія, Мікронезія і Полінезія.
Географія - система природничих (фізико-географічних) і суспільних (соціально-економіко-географічних) наук, що вивчають географічну оболонку Землі, природні і суспільно-територіальні комплекси, їх компоненти і взаємозв'язки між ними.
Географія електоральна - 1) один із напрямків політичної географії, який вивчає результати виборів у різноманітні органи державної влади; 2) практика маніпуляції з. виборчими округами, довільного і умисного їх визначення, "нарізання" з метою отримання переваги на виборах.
Основний методологічний принцип Г.е. - співвідношення результатів виборів із соціальною структурою населення. Дослідження з Г.е. можуть включати вивчення географії впливу політичних партій і блоків, а також інших політичних сил (профсоюзів, масових організацій та ін.) і засобів масової інформації.
Географія комерційна - напрямок в економічній географії, що ставить за мету збір і систематизацію географічних відомостей для потреб комерційної діяльності в масштабі окремих країн, районів світу й усієї земної кулі.
Географія культури (культурна географія) - галузь географічних наук, що вивчає територіальну диференціацію культури і окремих її компонентів (образ життя і традиції населення, елементи матеріальної і духовної культури, мистецтво і ін.). Г. к. слід відрізняти від географії різного роду закладів культури (шкіл, вузів, кіно- і театрів, музеїв і т.п.), яка відноситься до географії сфери обслуговування. Г. к. тісно пов'язана з політичною географією.
Географія міграцій населення - галузь географії, що вивчає міграційні потоки між окремими територіями (країнами, районами і т.д.) і між різними типами поселень, структури цих потоків, а також їх причини, фактори і мотиви.
Географія населення - наука, яка вивчає закономірності і просторові особливості формування і розвитку сучасного складу населення і населених місць в різних соціальних, економічних, історичних і природних умовах.
В Г. н. виділяється 2 основних напрямки: 1) дослідження населення окремих країн і їх частин (в Україні - авт. респ. Крим, областей, економічних районів і підрайонів, окремих агломерацій і міст, адміністративних районів); 2) дослідження сітки і територіальних систем населених місць з аналізом регіональних відмінностей в типах і формах розселення; первинною одиницею спостереження тут є окремий населений
пункт (поселення). Обидва напрямки тісно пов'язані між собою.
Г. н. вивчає: регіональні відмінності у відтворенні (природному русі) населення, в його демографічній структурі; соціальний склад населення; його етнічний склад; трудові ресурси і їх використання; інтенсивність, склад і напрямки міграцій; густоту населення і типи заселення території; регіональні відмінності в образі життя; зв'язок розселення населення з розміщенням продуктивних сил.
Географія релігій (сакральна географія) - галузь географічних знань, що вивчає поширення різних релігій, їх місцеві особливості, зв'язок з економічними і соціальними умовами, етнічною структурою і традиційним укладом життя населення. Г. р. дозволяє краще зрозуміти територіальні відмінності і спільність культури, походження і ступінь стійкості культурних традицій, відмінності в укладі життя і його зв'язках з традиційними формами господарства, демографічною поведінкою. Особливо важливе вивчення Г. р. для країн і районів, в яких релігійні традиції ще стійкі і охоплюють значні частини населення (табл.З).
Геодемографія (демогеографія) - напрямок наукових досліджень на межі географії населення і демографії, що займається вивченням геодемографічної обстановки (по-іншому, вивчення відносин між сукупністю демографічних процесів і структур з соціально-економічними умовами і факторами, що історично склалися на певній території). Г. вивчає взаємозв'язки і взаємозалежність між демографічним і соціально-економічним розвитком країн і регіонів різного таксономічного рангу, синтезуючи різні аспекти регіональних досліджень народонаселення (демографічні, економічні, соціальні, екологічні). До важливих категорій Г. відноситься статево-вікова, соціальна, професійна структура населення, його природний і механічний рух, зайнятість і ін.
Геоінформатика - новий напрям у географії, що вивчає структуру, зв'язки, динаміку, функціонування у просторі та часі природних і соціально-економічних геосистем за допомогою комп'ютерного моделювання й картографування.
Геоінформаційні системи (ГІС) - комп’ютерна база даних, де зберігається географічна інформація у вигляді карт різного змісту, цифрової та текстової інформації з об'єктів, які нанесені на ці карти. Інформацію можна представити на екрані монітора та у вигляді роздруківок карт будь-якого масштабу, таблиць, графіків, діаграм із будь-якого інформаційного блоку (рис. 2).
Геополітика - 1) у найзагальнішому розумінні наука про вплив географічного середовища на політичне і міжнародне життя держав; 2) державна політика насамперед стосовно кордонів країни та її взаємодії з іншими, перш за все сусідніми країнами; 3) політична доктрина, яка надає переважного значення в обґрунтуванні політики зовнішнім чинникам (рис. 3). Г. також - це конкретно-історичні форми впливу територіально-географічних особливостей розташування країни чи групи держав на локальні, регіональні й глобальні міжнародні процеси, а також політику якоїсь держави. В останні роки все більш впливовим стає широке тлумачення Г., яке знайшло найповніше вираження в книзі французького соціолога П. Галуа "Геополітика" (Париж, 1990) сукупність фізичних і соціальних, матеріальних і моральних ресурсів держави, що складають той потенціал, використання чи навіть наявність якого дозволяє їй досягнути своїх цілей на міжнародній арені. В сучасних умовах з'являється необхідність узгодженої взаємодії всіх членів міжнародного співтовариства у виробленні та реалізації загальнопланетарної геополітики як позасоціального середовища міжнародних відносин. В основу такої геополітика мають бути покладені інтереси порятунку цивілізації для майбутніх поколінь.
Геополітична вісь - уявна лінія між двома (декількома) державами (чи блоками), що характеризує спільність, у тому числі перспективну, їхньої політичної та військової діяльності, організацію економічних, людських та інформаційних ресурсів з метою досягнення певної політичної цілі (наприклад, вісь Берлін-Рим чи Берлін-Токіо до і під час Другої світової війни; вісь Москва - Пекін після цієї війни аж до початку 60-х років XX ст.). 3. Бжезінський увів поняття геополітичної держави-осі: це держава, що має спроможність і національну волю застосувати силу чи вплив поза своїми кордонами, аби змінити наявний геополітичний стан справ.
Геополітичне положення — положення країни, області чи району відносно «центрів сили», осередків економічної і воєнної сили, різних політичних, економічних і воєнних; блоків, політичних і релігійних об'єднань (рис. 4).
Геополітичний потенціал країни - інтегральне поняття, що включає геополітичне і географічне положення країни у поєднанні з основними параметрами розвитку — соціально-політичними, економіко-технологічними, воєнно-стратегічними, демографічними, природно-екологічними, які у сукупності визначають роль ("вагомість") країни на світовій арені, її можливість впливати на світоустрій та втілювати стратегію розвитку в національних інтересах (Сдасюк, 2003).
Геополітичний район - 1) виділяється на основі критерію сусідства і єдності, пов'язаних з територіальною суміжністю проблем; 2) виділяється на основі критерію спільності та взаємодії культур.
Г. р. необов'язково складається із певних країн (наприклад, франко- або іспаномовні країни).
Геополітичний регіон - великий у територіальному відношенні підрозділ геополітичної сфери і порівняно однорідний за економічними, політичними і культурними ознаками.
Критеріями виділення Г. р. можуть служити: наявність спільної великої і багаторічної політичної проблеми (наприклад, протистояння арабських країн Ізраїлю); 2) наявність спільних довготривалих інтересів, пов'язаних із сусідством: експлуатацією природних ресурсів, недопущенням надмірного забруднення повітряного басейну, внутрішніх морів і т.д.; транзитом вантажопотоків і пасажиропотоків, проживанням на території декількох країн одного і того ж етносу, забезпеченням спільної оборони і створення системи колективної воєнно-політичної безпеки і ін.; 3) культурна, регіональна, етнічна, расова, мовна близькість; 4) штучність або природність регіональної системи кордонів, тобто ступеню їх відповідності реальному фізичному, політичному, економічному, соціальному простору; 5) інтенсивність зв'язків, мірою яких служать аналізовані у сукупності, в тому
числі: а) об'єм і характер зовнішньої торгівлі, включаючи співвідношення експорту та імпорту, основних груп товарів; б) особливості фінансових контактів (об'єм інвестицій, наданих кредитів і виплат процентів по них і ін.); в) обсяги і характер міграційних потоків; г) політичні взаємодії (рівень і кількість представництва; наявність територіальних суперечок і претензій, що ускладнюють дво- і багатосторонні відносини; характер і число укладених договорів); д) розвиток військових зв'язків (включаючи наявність іноземних баз, прецедентів використання будь-яких об'єктів однієї країни для дії проти третіх країн і т.д.) (В. Колосов, 2002).
Геополітичний центр — держава (група чи блок держав), що відіграє помітну роль у сучасній політичній ситуації в міжнародному (глобальному чи регіональному) масштабі.
Геосистема — 1) матеріально-енергетична система, що складається із взаємообумовлених природних компонентів, а за деякими поглядами, - включає територіально-промислові комплекси і системи розселення людей. Уся сукупність складових в Г. взаємозв'язана у своєму розміщенні, в розвитку і в часі; вони еволюціонують як частини єдиного цілого. Термін близький до екосистеми, що включає, як системне ціле, діяльність людини. Найбільша Г. - географічна оболонка Землі. Найменша - фізико-географічна фація; 2) "особливий клас керованих систем; земний простір усіх розмірностей, де окремі компоненти природи знаходяться в системному зв'язку один з одним і як певна цілісність взаємодіють з космічною сферою та людським суспільством" (за В. Сочавою, 1978).
Геостратегічний район - включає декілька геополітичних райони, які не обов'язково мають ознаки суміжності. Головна ознака виділення Г. р. - належність його, складових (геополітичних районів) до глобальних військово-стратегічних систем.
Геостратегія — мета держави на міжнародній арені (зовнішньополітична, зовнішньоекономічна, військова та ін.), яка повинна забезпечити її виживання, збереження і розвиток (експансію) в умовах потенційного ворожого оточення з боку інших держав, які також проводять таку саму політику.
Герб державний — відмітний знак держави, офіційно прийнята емблема, виконана за законами геральдики, яка зображується на печатках, бланках державних органів, грошових знаках. Г.д. часто є частиною державного прапору.
Гімн державний (від грец. hymnos - святкова, урочиста пісня) — поетичний і музичний твір, офіційно визначений як символ державної єдності, який уособлює її суверенітет (поряд з прапором і гербом). Г.д. мають усі держави. Перший в історії гімн, який виконується й досі, був прийнятий у Японії в IX ст.
Глава держави (найчастіше - президент республіки або коронована особа в монархічних країнах) - державна посадова особа, якій належить чільне місце в системі органів державної влади, що уособлює єдність нації, символізує державу, покликана гарантувати її цілісність, бути чинником гармонійної та ефективної взаємодії "гілок" державної влади в країні та найпершим представником держави на міжнародні арені (додаток "Керівники країн світу").
Глава уряду (прем'єр-міністр, канцлер, голова ради міністрів і т.п.) - керівник виконавчої влади в державі, ключова, чільна фігура в системі державного урядування, громадського адміністрування.
Глибина території країни - представляє типову (середню) відстань до кордонів. Величина цього показника залежить від розмірів держави та її конфігурації.
Глобалізація — поступове зменшення регіональних контрастів у світовому масштабі як наслідок зростаючих міжнародних культурних, економічних і політичних зв'язків. Дедалі повніше втягування окремих країн, їхніх частин чи блоків (систем, асоціацій, інтеграцій) в економічні, політичні, духовно-культурні та інформаційні процеси світових масштабів. Виявляється у зростанні міжнародної торгівлі та інвестицій, урізноманітненні світових фінансових ринків і ринків робочої сили, появі глобальних комунікаційних систем, наприклад, Інтернету.
Глобалізм - стиль у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у контексті загальних для людства проблем, що стосуються всіх і потребують для свого розв'язання спільних зусиль.
Глобальне країнознавство — галузь країнознавства, суть якої полягає в тому, щоб окремі країни розглядати на фоні світових процесів та явищ, насамперед соціальних, економічних, політичних, екологічних тощо.
Глобальний український простір (за О. Шаблієм) - простір усієї Землі, об'єднуючим чинником якого є українці - незалежно від місця їхнього проживання. В ньому виділяються три частини: простір державної території сучасної України; внутрішній концентр - українські етнічні землі в країнах-сусідах (як Лемківщина, Підляшшя у Польщі чи Північна Слобожанщина у Росії); зовнішній концентр - країни української діаспори (Канада, США, Бразилія та ін.). В останньому виділяються так звані українські локуси - просторові зосередження українців поза їхніми етнічними землями у вигляді смуг і компактних ареалів (наприклад, у «Зеленому клині» на Далекому Сході, на північному сході США чи південному заході Канади). Часто ці локуси називають українськими колоніями.
Глобальні проблеми - сукупність проблем сучасності (екологічних, економічних, політичних тощо), від розв'язання яких залежить розвиток і навіть існування людської цивілізації.
Глобальність - географічний принцип, який вимагає обов'язкового співвідношення локальних, регіональних, національних, континентальних і зональних та інших часткових проблем з їх світовими (глобальними) «фоном». Це зумовлено тим, що всі сучасні глобальні проблеми: енергетична, демографічна, екологічна, ресурсна тощо, мають чітку географічну інтерпретацію. Спочатку вони з'являються на більш низьких географічних рівнях (регіонах, країнах, континентах) а потім розвиваються до глобальних масштабів.
Графство (пізньолат. comitatus, франц. comte, англ. shire county, нім. graftschaft) - одиниця адміністративно-територіального ділення у Великобританії, Ірландії і ряді інших англомовних країн. Англомовний термін "county" доречно перекладати як "округ" (наприклад, назва адміністративно-територіальної одиниці другого порядку у США).
Грінпіс — міжнародна екологічна організація, головною метою якої є охорона навколишнього середовища. Г. проводить активні кампанії проти забруднення біосфери, на захист живої природи, за без'ядерне майбутнє, щоб зробити і наш світ зеленим і мирним.
Громада - об'єднання людей зі спільними інтересами (наприклад, сімейна, сільська, земляцька, релігійна тощо).
Громадянство - 1) формально зафіксований правовий зв'язок людини з державою, який передбачає певну сукупність взаємних прав і обов'язків; 2) підпорядкованість життєдіяльності особи законам і порядкам даної країни.
Гроші - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента. Виділились стихійно на певному історичному етапі. Гроші паперові - це грошові знаки, які заміняють в обігу реальні гроші - золото і срібло. Випускаються в обіг державою для покриття своїх витрат і мають примусовий (встановлений державою) курс. Їх реальна вартість не може перевищувати вартості золота, яке вони замінюють. Надзвичайний випуск (емісія) Г. викликає інфляцію. Паперові гроші вперше були випущені в кінці XVII ст. в Північній Америці.
Грошові системи — встановлені державою форми організації грошового обігу країни. Держава визначає грошову одиницю, масштаб цін, види грошових знаків в обігу і порядок їх емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкових платіжних розрахунків, курс національної валюти.
Губернія - основна адміністративно-територіальна одиниця в Росії. Запроваджена Петром І в 1708 р. В 1923-1929 рр. в СССР Г. були скасовані у зв'язку з переходом до нового адміністративно-територіального поділу, основою якого стали області.
Гуманітарна допомога - матеріальна, фінансова благодійна допомога, яка надається різними міжнародними, державними, громадянськими організаціями, а також приватними особами людям, що постраждали від якогось політичного режиму, воєн, стихійного лиха та інших нещасних випадків.
Д
Деволюція - процес, за якого регіони всередині держави вимагають і отримують політичну владу і зростаючу автономію за рахунок центральної влади.
Декларація - офіційна заява держави (чи групи держав), у якій у загальних рисах доводяться до відома якісь важливі документи чи події, урочисто проголошується певний політичний принцип.
Делеговані державою повноваження - повноваження державної влади, які делеговані виконавчим органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної виконавчої влади. В Україні делегування таких повноважень регламентується ст. 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".
Делімітація (лат. de - відокремлення та limes - межа) - визначення за угодою між урядами суміжних держав загального напрямку проходження державного кордону і занесення його на географічну карту. Д. кордонів здійснюється за участю експертів з багатьох напрямів діяльності, які враховують політичні, історичні, фізико-географічні, етнічні та інші аспекти їх проведення.
Демаркація (від франц. demarcation - розмежування) — визначення й розмітка лінії державного кордону на місцевості й позначення його відповідними прикордонними знаками.
Демарш - заява (виступ) держави на адресу інших держав з висловленням підтримки, визнання, солідарності або, навпаки, осуду чи розмежування в якомусь питанні.
Демографічна перехідна модель - багатоступенева модель на основі досвіду Західної Європи, яка відображає зміни у прирості населення в країнах, що здійснюють індустріалізацію. На зміну високим коефіцієнтам
народжуваності та смертності повертаються до низьких показників смертності, які породжують величезний чистий приріст населення; це супроводжується конвергенцією коефіцієнтів народжуваності та смертності на загальному низькому рівні.
Демографічна політика — система заходів, які здійснюють соціальні інститути (як правило, держава) по відношенню до великих людських спільнот (населення країн, районів і т. д.), що спрямовані на досягнення свідомо поставлених демографічних цілей. Такі заходи можуть бути прямими (обмеження або стимулювання законодавчим шляхом міграцій, шлюбів, дітонародження, планування підготовки спеціалістів та ін.) або опосередкованими (підвищення рівня життя, створення системи допомоги і пільг для багатодітних сімей, формування громадської думки та ін.).
Демографічний потенціал - 1) людські ресурси, чисельність населення країни, району, населеного пункту і т. д., яка розглядається з точки зору: відтворення населення; потенційно можлива кількість зайнятих у народному господарстві або в будь-якій його галузі; число призивників на військову службу і т. ін.; 2) в демографії термін "демографічний потенціал" іноді вживається в якості синоніма поняття "життєвий потенціал" - число подальших років життя особи або групи осіб у певному віці, розраховане за умов збереження даного рівня повікової смертності; вимірюється у людино-роках.
Демографія (грец. demos - народ і grapho - пишу) - наука про закономірності відтворення населення у його суспільно-історичній обумовленості. Д. вивчає динаміку відтворення населення і окремих його груп шляхом аналізу демографічних процесів, у тому числі процесів природного руху населення, а також змін віково-статевої, шлюбної і сімейної структур населення. Вивчаються також
закономірності, зміни сумарної чисельності населення, як найбільш узагальненого показника демографічних процесів.
Демографічні дослідження спрямовані на вивчення тенденцій і факторів демографічних процесів на певній території в різні періоди (як у цілому, так і стосовно до певних груп населення країн, регіонів, населених пунктів і т. ін.). Вивчаючи особливості народжуваності і смертності у різних поколіннях й соціальних групах, Д. розробляє демографічні прогнози. Відомості про фактичну і попередню чисельність та структуру населення служать вихідним матеріалом для розробки загальних напрямків і конкретних заходів демографічної політики для цілей планування (наприклад, розподіл трудових ресурсів і виробництва предметів споживання, житлового будівництва, розвитку систем освіти, охорони здоров'я і інших видів обслуговування).
Демографія військова - вивчає мобілізаційні можливості держав, що воюють; визначає мобілізаційні резерви для збройних сил та економіки; вивчає військові втрати та їх вплив на відтворення населення і його здоров'я, міграцію населення під час війн. Д.в. проводить розрахунки чисельності та складу населення за статтю та віком для визначення ресурсів країн і їх коаліцій. Головними джерелами інформації є статистичні дані про чисельність і склад населення до війни, в період війни та по її закінчені, дані про людські втрати, архівні дані про населення.
Демократія (від грец. demos - народ і kratos - влада) - форма держави, що базується на визнанні народу джерелом влади, його праві приймати участь у вирішенні державних справ у сукупності з широким колом громадянських прав і свобод. Термін Д. використовується для характеристики організацій і діяльності різних соціальних і політичних інститутів.
Департамент (франц. departement, ісп. departamento) - основна адміністративно-територіальна одиниця у Франції, державі Кот-Д'Івуар, Болівії, Гаїті, Гватемалі, Гондурасі, Колумбії, Нікарагуа, Парагваї, Перу, Сальвадорі, Уругваї.
Депортація (від лат. deportatio — вигнання, вислання) - примусове виселення, переміщення з місця постійного проживання або навіть вигнання за межі держави особи чи групи осіб, навіть частини населення, які визнані правлячим режимом як "соціально небезпечні", "небажані".
Депресивний район - район, який отримав достатній економічний розвиток, але з різних причин (циклічної або структурної кризи, зміни економіко-географічного положення) втратив стимул економічного росту. Поняття Д. р. виникло у період економічної кризи світового господарства (1929 -1933рр.).
Держава - організація політичної влади в суспільстві, спрямована на забезпечення цілісності й безпеки країни. Д. призначена для вирішення загальносуспільних питань, задоволення загальносуспільних потреб, зокрема, забезпечення певної єдності суспільства як цілісного соціального організму (які б внутрішні суперечності, конфлікти його не руйнували). Д. виконує інтегративну (координуючу, узгоджувальну) функцію, при здійсненні якої вона виступає виразником не тільки пануючої соціальної групи, але і всього суспільства. Д. як територіально організований апарат влади на території певної країни, знаряддя економічного, політичного та ідеологічного управління суспільством виступає важливим об'єктом дослідження у політичній географії (рис. 5; табл. 4, 5). Станом на 1.01.2005 р. у світі налічувалося 194 держави - члени ООН.
Держава-архіпелаг - держава (згідно Конвенції з морського права, прийнятої ООН у 1982 р.), територія якої повністю складається із одного або більше архіпелагів за
умови, що води між ними і інші природні утворення складають єдине географічне, економічне і політичне ціле або ж історично вважаються такими, а співвідношення між площею водної поверхні і площею суходолу складає від 1:1 до 9:1 (наприклад, Індонезія, Фіджі).
Рис. 5. Концептуальна модель територіально-політичної структури держави (за Дністрянським, 2000)
Державна влада - вища форма влади в державі, що поширюється на всі сфери суспільного життя. Здійснюється з допомогою спеціального апарату, володіє монопольним правом видавати нормативні акти, обов'язкові для всього населення даної держави. Д. в. включає законодавчу, виконавчу, судову, військову владу.
Державне регулювання — форма цілеспрямованого впливу держави на економіку з метою забезпечення або підтримання її функціонування у заданому режимі чи для зміцнення і розвитку економічних явищ або їх зв'язків. Здійснюється за допомогою системи норм і заходів. Останні регламентують поведінку господарських суб'єктів через адміністративні методи впливу: закони, накази, інструкції, а також через систему економічних методів, регуляторів - ціни, податки, банківські відсотки, преференції, санкції тощо.
Державний капіталізм - стан, за якого контрольовані урядом корпорації конкурують за умов вільного ринку, як правило, у надзвичайно регламентованому суспільстві. Прикладом є Південна Корея.
Детермінізм географічний - концепція, сутність якої полягає у визнанні визначального впливу природних умов на розвиток суспільства. Так, французький просвітитель Ш.-Л. Монтеск'є у книзі „Про дух законів" (1748 р.) розмірковував про залежність соціального устрою, форм правління від клімату, ґрунтів, розмірів країни. Д. г. найбільшого поширення набув у XVIII ст. і згодом виявився теоретичною основою численних праць із політичної географії та геополітики.
Децентралізація управління — процес розподілу функцій та повноважень центральних органів державної влади на користь місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування.
Джамахирія (араб. - народовладдя, влада мас) - форма правління, за якої відсутні традиційні інститути влади; вважається, що всі державні рішення приймаються усім народом. Представлена однією країною у світі — Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамахирією.
Диктатура (необмеженість влади) - здійснення влади в недемократичними методами; авторитарний політичний режим.
Таблиця 4.
Таблиця 5.
Диктатура пролетаріату — влада, яка встановлюється в результаті революції, що здійснюється робочим класом на чолі зі своєю партією. Історичні форми: Паризька Комуна 1871 p.; народна демократія.
Досвід розвитку СРСР свідчить, що державна влада, яка утвердилася після жовтневого перевороту 1917 p., насправді перетворилася у тоталітарно-бюрократичний режим. Схожі процеси відбувалися і в інших країнах, які проголосили встановлення диктатури пролетаріату (соціалістичні країни і країни народної демократії).
Дискримінація - обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за ознакою расової чи етнічної приналежності, соціального походження, статі, політичних переконань тощо. Форми Д.: сегрегація, депортація, геноцид.
Диференціація просторова географічна (від франц. differentiation, лат. differentia - відмінність) - різноманітність географічних явищ і об'єктів, що проявляються у їх чергуванні, сумісності і поєднаності у просторі. Одна із важливих загальногеографічних категорій. Включає такі аспекти, як подрібненість, нерівномірність, мозаїчність, зональність,стратифікація, поляризація та ін. Д. п. грунтується на генетичній неоднорідності територій у тій або іншій мірі доповненою або підсиленою процесами її наступного розвитку і функціонування. Д. п. об'єднує в собі як процес (територіального диференціювання), так і стан, статичний прояв цього процесу (територіальну диференційованість).
Діаспора (від грец. diaspora - розсіяння) - розселення народу поза межами його національної (дехто вважає державної) території.
Причини такого розселення найчастіше економічні. У XX ст. важливу роль відіграли політичні чинники й мотиви. Це стосується і української діаспори, яка сформувалася шляхом
заробітчанської та політичної еміграції українців у передвоєнні, міжвоєнні й воєнні та повоєнні періоди.
Доктрина - система поглядів, ідей, принципів, що лежить в основі політичної діяльності окремої особи чи політичної організації. Політична Д. - це система офіційних поглядів і положень, яка розробляється політичним керівництвом держави. Основні положення політичної Д. зв'язані з характером суспільного ладу, політикою правлячих сил, рівнем розвитку продуктивних сил.
Домініон (англ. dominion - володіння, влада) - держава у складі Британської імперії, яка визнала главою держави англійського короля (королеву), представленого в Д. генерал-губернатором. Перші Д. - Канада (1867 p.), Австралійський Союз (1901/ p.), Нова Зеландія (1907 p.), Південно-Африканський Союз (1910 p.). Після утворення Співдружності, очолюваної Великобританією, термін "домініон" вийшов з ужитку, хоча багато колишніх Д. входять у неї й зараз і визнають англійську королеву главою держави (Канада, Нова Зеландія та ін.).
Доцентрові сили - сили, які внутрішньо об'єднують і пов'язують країну, такі як міцна національна культура, спільні ідеологічні цілі та віра.
Е
Екологічна політика - політика, спрямована на охорону і оздоровлення довкілля, раціональне використання і відновлення природних ресурсів. Е. п. - складова частина соціально-економічної політики суспільства і держави. Розробка і проведення активної Е. п. вимагає визначення юридичних норм організації середовища існування (як по окремих її сферах, так і в цілому) і пов'язані з екологічними обмеженнями в розвитку природних і суспільних територіальних систем на усіх рівнях -
від локального до глобального. З метою розробки Е. п. виділяються ареали, відносно сприятливої і несприятливої, небезпечної і особливо небезпечної екологічної ситуації (екоситуації). У зв'язку з цим Е. п. повинна бути регіонально диференційованою. Е. п. відображається у законодавстві і нормативно-правових документах країн світу.
Екологія (від грец. oikos - житло, місцеперебування і logos - слово, вчення) - наука про взаємовідносини організмів і їх угруповань з навколишнім середовищем. Е. вивчає: вплив навколишнього середовища в цілому і її окремих чинників на організми, становлення їх морфологічних і фізіологічних особливостей, а також зміни чисельності організмів у залежності від умов навколишнього середовища; взаємовідносини біоценозів із середовищем; внутрішньовидові і міжвидові відносини організмів. Термін Е. запропонований німецьким вченим Е. Геккелем (1866 р.). На сьогодні об'єктно-предметне поле Е. виходить за рамки виключно біологічної науки.
Економіка - 1) наукова дисципліна, яка вивчає сектори і галузі господарства, умови і всю сукупність елементів; 2) сукупність відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг в умовах конкретної економічної системи і конкретної держави; 3) господарство якого-небудь регіону, держави або її частини. Е. - це галузь людської діяльності, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням товарів і послуг.
Економіко-географічне положення - сукупність просторових відносин підприємств, населених пунктів, ареалів, районів, окремих країн і їх груп до зовнішніх об'єктів, що мають для них економічне значення. Е.-г. п. — категорія історична, яка досліджує як процес зміни відносин об'єктів в ході географічного поділу праці. Оцінюється як сприятливе і несприятливе. Сприятливе Е.-г. п. об'єкту являє собою тільки
потенційну можливість його використання; фактична реалізація залежить від конкретних історичних і соціально-економічних умов. У просторовому аспекті розрізняють центральне, периферійне, "сусідське" і ін. види положення, а за масштабом розглядають мікро-, мезо- і макро- положення. Інтегральне Е.-г. п. складається із окремих (пофакторних) положень (наприклад, транспортно-географічне положення, політико-географічне положення і т. ін.), які аналізуються окремо. Е.-г. п. - важливий індивідуалізуючий аспект економіко-географічної характеристики (табл.6).
Таблиця 6
Економічна географія - відгалуження соціально-економічної географії, наука, яка вивчає територіальну організацію суспільного виробництва, просторові процеси і форми організації життя людей з точки зору ефективності самого виробництва. Політико-економічною основою Е. г. є вчення про географічний поділ праці (міжнародний і територіальний), теорія розміщення виробництва. Термін Е. г. наприкінці 1880-х років увів німецький учений В.Готц.
Економічна інтеграція — узгоджений розвиток і взаємне доповнення підприємств, галузей господарства, регіонів і держав в інтересах ефективнішого використання ресурсів і повного задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.
Економічні «тигри» - загальна назва т. зв. «вуликових» країн західної Тихоокеанської окраїни. Наслідуючи шлях повоєнної Японії, ці країни зазнали значної модернізації, індустріалізації та економічного зростання західного типу після 1980-х років. Трьома провідними економічними «тиграми» сьогодні є Південна Корея, Тайвань і Сінгапур. Термін дедалі більше вживається для загального опису будь-якої економіки, що швидко розвивається (наприклад, нова репутація Ірландії як кельтського «тигра»).
Економічний потенціал — узагальнююча економічна характеристика групи країн, країни або району, яка дозволяє визначити сукупну здатність галузей господарства національної економіки виробляти промислову і аграрну продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевезення вантажів, надавати послуги населенню у конкретний історичний момент. Е.п. визначається кількістю трудових ресурсів, і якістю їх професійної підготовки, об'ємом виробничих потужностей промислових і будівельних підприємств, виробничими потужностями сільського господарства, протяжністю транспортних магістралей і наявністю транспортних засобів,
розвитком галузей невиробничої сфери, досягненнями науки техніки, об'ємом природних ресурсів, у тому числі ресурсів розвіданих корисних копалин.
Економічний район - територіально цілісна частина країни, яка має виробничу спеціалізацію і через суспільний поділ праці пов'язана з іншими частинами господарського комплексу.
Економічні прибережні зони країн - 200-мильна (миля =1883 м) акваторія моря або океану, в якій країна має суверенні права на мінеральні й біологічні ресурси, а інші країни користуються свободою плавання суден і мають доступ до надлишків допустимого улову (згідно Конвенції ООН з морського права). Економічною приналежністю країн є континентальний шельф, який виділяється за трьома ознаками: 1) прилягання до державної території; 2) глибина до 200 м; 3)технічна доступність ресурсів.
Ексклав — обмежена (не острів) частина території, яка є складовою певної держави, але відокремлена від неї територією іншої держави. Наприклад, Аляска є ексклавом США.
Експансія - розширення сфери впливу держав, що здійснюється економічними, військовими і дипломатичними методами.
Експорт (від лат. ехроrtо - виношу, вивожу) - вивіз із країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку.
Екстратериторіальність - політико-географічне поняття яке означає, що територія однієї держави, яка лежить у межах іншої, фактично продовжує першу державу.
Екстремізм - система крайніх політичних поглядів і дій (як "правих", так і "лівих"), прихильники яких застосовують радикальні (у тому числі насильницькі, терористичні) заходи
методи з метою загострення політичної ситуації, дестабілізації полытичного життя.
Електоральне (виборче) країнознавство - галузь політичної географії, яка займається дослідженням і вивченням територіальних аспектів масових виборчих кампаній.
Електорат - коло осіб, які мають право брати участь у виборах до органів влади.
Еліта - невеликий, але впливовий верхній шар суспільства, влада і привілеї якого забезпечують йому контроль над політичним, економічним та культурним життям країни. Е. поділяється на правлячу та контреліту. В середовищі правлячої Е. виділяється політична, економічна, військова тощо.
Ембарго - 1) засіб політичного та економічного тиску однієї держави (або групи держав) на іншу (інші) шляхом обмеження або повного припинення торгово-економічних зв'язків з нею (ними); 2) заборона державної влади на ввезення із своєї країни в іншу товарів або валюти.
Еміграція (від лат. emigratio - виселення, переселення) - переселення з батьківщини в іншу країну. Е. називають і тривале перебування громадян за межами батьківщини внаслідок такого переселення.
Етапи формування політичної карти світу (ПКС) - зміна кількості суверенних держав та їх розмірів протягом історії людства. Виділяють наступні періоди (етапи): перший - стародавній період (від першої половини IV тис. до Хр. до V ст.), коли виникли перші держави в районі північно-східної Африки та південно-західної Азії (Близький Схід), зокрема Єгипетська держава (близько 3100-3000 рр. до Христа), держави у Месопотамії (Шумеро-Аккадська держава, Вавилонія (II-I тис. до Хр.), Ассирія (І тис. до Хр.)); в Індії у ІV-ІІІ ст. до Хр. існувала імперія Маур'їв, пізніше у IV-V ст. - імперія
Уптів; найбільш відомими державами цього періоду були Давня Греція, Персія, держава Олександра Македонського та Римська імперія); на території України у даному періоді виникло Боспорське царство - V-ІІ ст. до Хр., відновлене у І-ІV ст.; у Криму в II ст. до Хр.- III ст. існувала також Кримсько-Скіфська держава; другий - середньовічний період (V-ХV ст.). Основну роль у цьому періоді відігравали Візантійська імперія (V-ХV ст.), Арабський халіфат (VІІ-ХІV ст.), Монгольська імперія (XIII- XIV ст.) та Германська імперія, відома як „Священна римська імперія німецької нації" (Х-ХVІІІ ст.). В Південній та Південно-Східній Азії відомі такі держави як Делійський султанат (виник у XIII ст.), держави-династії Тан (VІІ-Х ст.) та Сун (Х-ХІІІ ст.). У цьому періоді виникає перша етнічна українська держава - Київська Русь (ІХ-ХІІ ст.) та її наступник - Галицько-Волинське королівство (ХІІІ-ХІV ст.). Третій - новий період (XVI ст.-ХІХ ст.). Відкриття Америки у 1492 р. дало поштовх до формування колоніальних імперій. Виникають іспанська, португальська, голандська, французька та британська колоніальні імперії. В Середній Європі утворюється Австро-Угорська монархія; в північно-східній Євразії формується Російська континентальна імперія; утверджується євразійськая Османська (турецька) імперія, що охоплює Південно-Східну Європу та Близький Схід; у другій половині XIX ст. постає нова Німецька імперія. В Індії (ХVІ-ХVІІІ ст.) постає держава Великих Моголів. З XVIII ст. Британія починає перетворювати Індію на свою колонію. У Китаї з XIV до XVII ст. править остання династія Мін, а з XVII до початку XX ст. держава під пануванням маньчжурів у напівколоніальному статусі. Невдалу спробу відновити свою незалежність у формі козацької держави зробила Україна (XVII ст.); четвертий — новітній період (від початку XX ст. до наших днів). Перша світова війна (1914-1918) спричинила розпад Австро-Угорської, Турецької та Російської (тимчасово) імперій. Постали нові незалежні країни.
— Польща. Чехо-Словаччина, Єгипет, Ірак та ін. Друга світова війна (1939-1945) поклала початок розпаду британської та французької імперій. У 1945 р. здобула незалежність Індонезія, 1947 - Індія, у 1948 р. - виникла держава Ізраїль та ін. В 60-х роках незалежними стали більшість країн Африки. У першій половині 1990-х років політична карта світу зазнала серйозних змін. У 1990 р. Західна та Східна Німеччина, а також Північний і Південний Ємен об'єдналися у єдині держави, відповідно Німеччину та Ємен. У 1991-1993 рр. розпались: СРСР (1991); Югославія (1991-1992); Чехо-Словаччина (1993). На місці СРСР утворилось 15 держав, зокрема 14 нових, у тому числі й Україна (24. 08. 1991 р.), Югославії - 5, Чехо-Словаччини - 2. У 1993 р. зі складу Ефіопії виділилась Еритрея. Здобули незалежність ряд колишніх тихоокеансько-океанійських володінь США: - Маршали і Мікронезія - у 1991 р. та Палау - у 1994 р. У другій половині 90-х рр. XX - початку XX ст. відбулися останні зміни політичної карти світу. В 1997 р. Гонконг, а у 1999 р. Макао (до того колонії Великої Британії та Португалії), перейшли під суверенітет Китаю і стали його спеціальними адміністративними районами - Сянган і Аоминь. В 2001 р. державний суверенітет отримало Самоа Західне.
Етатизм — політична теорія і практика, яка захищає головну роль державної влади у найважливіших сферах суспільного життя; активне втручання держави у життя громадян.
Етнічна географія - розділ етнографії, який вивчає особливості розселення (в минулому і сьогодні) народів світу, країн і районів для визначення їх етнічних кордонів, динаміки і чисельності. Е. г. тісно пов'язана з історичною географією і етнічною демографією. Взаємовідносини між етнічними спільнотами і географічним середовищем Е. г. вивчає в історичному плані, виявляючи опосередкований вплив
природних чинників і провідну роль соціально-економічних умов.
Етнічна меншина - національна група певної держави, головний масив якої проживає поза даною державою. Наприклад, російська чи єврейська етнічні меншини в Україні.
Етнічна територія - територія переважного розміщення даного етносу; звичайно включає ареал його формування і компактного розселення, а також райони змішування з іншими національностями.
Етнічні міграції — міграції населення в яких беруть участь люди певної етнічної (національної) належності, тобто на перший план виступає роль етнічного фактора.
Етнічні процеси — зміна окремих етнічних елементів, частин етносу і етносів у цілому (мови, культури, соціальної структури, статево-вікового складу і т.ін.). Розрізняють розділюючі та об'єднуючі процеси (консолідація, асиміляція, інтеграція).
Етногенез - процес зародження і становлення певного народу (етносу) як культурно-психологічної окремішності й спільноти у контексті природного довкілля території його проживання і відносин з етносами-сусідами.
Етнографія (від грец. ethos - плем'я, народ і grapho - пишу), етнологія - наука, яка вивчає побутові і культурні особливості народів-етносів і інших етнічних спільнот, їх походження (етногенез, розселення і культурно-історичні взаємовідносини). Основний предмет Е. - риси традиційної повсякденної (побутової) культури народу, що формують його етнічні риси.
Етно- і націоцид — політика, спрямована на знищення певного народу чи його усунення з національної території або місць проживання поза нею.
Етнологія — наука про походження, етнічну історію народів, про формування особливостей їх культури, релігії та побуту. За змістом близька до етнографії.
Етнополітика — політика щодо різних етносів у поліетнічній державі. Демократична держава ставить за мету гармонізацію взаємовідносин між етнічними групами, а також між нацією-державою в цілому та етнічними групами, що її скаладають.
Етнос — усталена спільність людей, що історично склалася на певній території і позначена спільністю мови, культури, побуту, психічного складу, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованої у самоназві, а також усвідомленням єдності родового походження і водночас несхожістю на інші етноси. Це органічна соціальна система з чітко визначеною структурою, в основі якої лежить система міжпоколінної етнокультурної інформації, освяченої традиціями. Основною умовою виникнення Е. є спільність території, мови й культури.
Є
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) —торгово-економічна група країн Західної Європи, створена в 1960 р. (Австрія, Фінляндія, Португалія, Швеція, Данія, Швейцарія), в якій здійснюється безмитна торгівля, при збереженні її членами самостійних тарифів у відносинах з іншими країнами. Центр ЄАВТ - м. Женева (Швейцарія).
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) - міжнародний банк, який сприяє здійсненню економічних реформ у країнах Східної Європи і СНД, створенню в них конкурентоздатної промисловості, розвитку взаємовигідних зв'язків західноєвропейських компаній із східноєвропейськими партнерами. ЄБРР буде надавати кредити для здійснення великих проектів розвитку транспорту, зв'язку, енергетики, охорони довкілля. Основний капітал банку - приблизно 12 млрд. дол. США, із них 50 % належить Комісії ЄС, 11,3 % - іншим західноєвропейським країнам, 10 % - США, 8,5% - Японії, 13,7 % - країнам Східної і Центральної Європи, СНД. При наданні кредиту банк віддає перевагу недержавним формам господарювання.
Європейський парламент (Європарламент) - орган ЄС із 518 парламентарів, який формується шляхом загальних прямих виборів у державах - членах ЄС. Є. - консультативний орган, який здійснює дорадчі функції, обговорює і затверджує бюджет об'єднання. Центр - м. Страсбург (Франція).
Європейський союз (ЄС) — регіональне європейське інтеграційне угрупування, яке об'єднує 25 держав (з 1957 р. - Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург; з 1973 р. - Великобританія, Данія, Ірландія; з 1981 р. - Греція; 1986 р. - Іспанія, Португалія; з 1995 р. - Австрія, Швеція, Фінляндія; з 1 травня 2004 р. - Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Латвія, Литва, Естонія). Ведуться переговори про вступ до ЄС Болгарії, Румунії, Туреччини. Україна з 2005 р. розпочала активну співпрацю з ЄС щодо набуття асоційованого членства в цій організації.
Мета ЄС — проведення єдиної політики у відносинах з іншими країнами, створення європейської валютної системи (з 2002 р. у 12 країнах ЄС введено в обіг євро), єдиного внутрішнього ринку. Функціонує Європарламент; у 2004 р. розпочався процес схвалення Конституції ЄС. Центри - м. Брюссель (Бельгія), м. Страсбург (Франція).
Єдиний економічний простір - сукупність національних територій країн, в рамках яких діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила зовнішньоекономічних відносин.
Ж
Жудец (judet) - основна адміністративно-територіальна одинниця в Румунії.
З
Загальна Афро-Маврикійська організація (Organization Commune Africaine et Mauricienne - OKAM) - сюоз африканських країн зі співробітництва в сфері зовнішньої торгівлі, кредитів і створенню сумісних об'єктів. Включає 10 африканських держав - Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Маврикій, Нігер, Руанду, Сейшельські острови, Сенегал, Того, ЦАР. Заснована в 1965 р. (до 1974 р. - Загальна афро- малагасійська і Маврикійська організація).
Офіційна мета ОКАМ - зміцнення солідарності, а також економічного, культурного і соціального співробітництва. Вищий орган - Конференція глав держав і урядів. Місцеперебування робочих органів - Бангі (ЦАР).
Закон (державний) - прийнятий у встановленому порядку відповідною інституцією верховної влади в державі нормативний акт, який регулює відносини в суспільстві, має обов'язкову чинність, загальне значення і рівну для всіх дію.
Закономірності міжнародних відносин (ЗМВ) - наявність довгого ряду схожостей у міжнародних відносинах, які не залежать від особливостей тієї чи іншої епохи. До сновних ЗМВ належать наступні: перша - головними діючими особами міжнародних відносин є держави, а формами їх
міжнародної діяльності - дипломатія, війна та стратегія; друга - державна політика має дві взаємопов'язані різновидності - внутрішню та зовнішню (міжнародну); третя - основою всіх дій держав на міжнародній арені виступають національні інтереси, елементами яких є безпека, виживання і суверенітет; четверта - міжнародні відносини - це силова взаємодія держав або баланс сил, де перевага з точки зору національних інтересів у наймогутніших держав; п'ята - у залежності від розподілу могутності між великими державами баланс сил може набувати різних форм або конфігурацій (біполярна, трьохполюсна, мультиполярна, однополюсна і т.д.).
Засоби масової інформації — певний соціальний інститут, що охоплює систему друкованих видань, радіо-, теле-, відеопрограм, кінохронікальних програм та інших форм періодичного поширення масової інформації (див. Мас-медіа).
Збуто (ринково) — географічне положення — положення відносно ринку збуту товарів виробничого і споживчого призначення.
Зв'язки з громадськістю (паблік рилейшнз) - 1) система теоретичних знань та практики їх застосування, що відображають комунікаційні процеси в суспільстві, які спрямовані на встановлення взаєморозуміння між різними соціально організованими суб'єктами та громадськістю; 2) організація громадської думки, метою якої є найефективніше функціонування підприємства (установи, фірми) та підвищення його репутації, яке здійснюється різними засобами масової інформації; 3) міжнародні паблік рилейшнз - комунікації зі світовою громадськістю, що відбуваються мультикультурному середовищі та спрямовані на гармонізацію стосунків між різними суб'єктами міжнародних відносин; мають особливе значення для передачі різноманітної країнознавчої інформації.
"Зелена революція" - посилене проведення у багатьох країнах комплексу заходів, спрямованих на різке збільшення продовольчих ресурсів, втілення високоврожайних зернових культур (пшениця, рис), зрошення земель, хімізацію і механізацію сільського господарства. Термін З. р. вживається з 60-х років XX століття головним чином по відношенню до країн, що розвиваються.
Земля (Lend) - основна територіально-політична (федеральна) одиниця у ФРН і Австрії.
Зовнішня політика — діяльність держави на міжнародній арені, що регулює стосунки з іншими суб'єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми й регіональними міжнародними організаціями. При цьому зовнішня політика тієї або іншої країни є конкретним, практичним втіленням міністерством закордонних справ або відповідним йому зовнішньополітичним відомством основних принципів міжнародної політики держави, які виробляються державними структурами і покликані відображати національні інтереси держави.
Зовнішня торгівля - товарні зв'язки між країнами; складова частина зовнішньоекономічних зв'язків. Поділяються на експорт (вивіз товарів) і імпорт (ввіз товарів). Сума експорту і імпорту утворює зовнішньоторговельний оборот.
Зона вільної торгівлі - форма економічної інтеграції, як правило, двох або більше держав, які погоджуються усунути митні тарифи у взаємній торгівлі. Звичайно супроводжується митним союзом, який вводить спільні тарифи на імпорт із третіх країн, та інколи спільним ринком, що також усуває внутрішні обмеження на рух капіталу, праці та підприємництва.
Ідеологія (від грец. idea — ідея, поняття і logos - слово, вчення) - система політичних, правових, філософських, моральних, релігійних, естетичних тощо ідей, переконань, ідеалів, які властиві виокремленим суспільним групам (верствам, класам, націям та ін.), сприймаються ними як беззаперечна істина, відбивають їхні специфічні інтереси й задають відповідну парадигму світосприйняття та практичного ставлення до оточення.
І. як базова система цінностей є ключовою характеристикою партії (табл.7.).
"Іконографія" - система символів, образів, національніх свят, регулярних парадів, фестивалів, публічних церемоній, маніфестацій і традицій - все те, що допомагає зцементувати національну солідарність і акцентує відмінності між населенням по обидві сторони державного кордону (Колосов, 2002).
Іл (іl) - основна адміністративно-територіальна одиниця в Туреччині; те ж саме, що вілайєт.
Іміджологія, імагологія - наука, яка вивчає проблеми формування та створення в суспільній свідомості образів соціальних інститутів (держави, політичних партій, організація установ) і окремих політичних та інших лідерів, розробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.
Імміграційні закони - закони, що обмежують в'їзд іноземців на постійне проживання.
Імміграція (від лат. immigro - вселяюся) - в'їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання.
Імперія - 1) найменування монархічних держав, главою яких є імператор; 2) великі держави, які включають до свого складу завойовані території інших країн.
Інвазія (від лат. invasio - нашестя, напад) - масова і раптова імміграція, що відбувається всупереч волі населення, що проживає на території поселення.
Індекс демократичності - рейтинг країни, який вираховується за 10-бальною шкалою на основі п'яти показників: конкурентної основи участі в політичній діяльності, регулюванні участі в політичній діяльності, конкурентної основи найму керівників, відкритості при наймі керівників, обмеження повноважень глави виконавчої влади. Постсоціалістичні країни разом з Китаєм за цією шкалою мають приблизно 5 балів.
Індекс людського розвитку - показник, введений ООН, аналогічний якості населення.
Індекс розвитку людського потенціалу (індекс розвитку людського суспільства) - показник, введений ООН, аналогічний якості населення. ІРЛП розраховується на основі показників, які характеризують наступні аспекти житя суспільства: 1) фізичний стан людей, їх довголіття (показник - середня очікувана тривалість життя); 2) духовний та інтелектуальний розвиток людей (показник - рівень освіти, який розраховується на основі двох елементарних показників: а) частка грамотних серед дорослого - старше 15 років - населення; б) середня тривалість навчання); 3) матеріальне забезпечення людей, тобто реальні доходи на душу населенні (показник - ВНП на душу населення з поправкою на купівельну спроможність і рівномірність розподілу доходів у суспільстві).
Інтеграція (від лат. integration - відновлення, поповнення) поняття, яке означає стан взаємозв'язку окремих диференційованих частин і функцій системи, організму в ціле, а також процес, який веде до такого стану (наприклад, інтеграція може бути політичною, економічною, міжетнічною тощо).
Інтеграція міжетнічна - вид об'єднавчих етнічних процесів; полягає у взаємодії різних етносів, яке супроводжується формуванням у них спільних культурно- побутових ознак. Не виключає зміни етнічної самосвідомості та утворення нових народів.
Інтернування (від франц. interner - оселяти) - умотивоване затримання однією державою громадян іншої держави, коли вони з якихось причин перебувають на її території, обмеження їхнього пересування й деяких інших прав.
Інфраструктура (від лат. infra нижче, під і structura - будова, розташування) - сукупність споруд, будівель, систем і служб, необхідних для функціонування процесу матеріального виробництва і забезпечення повсякденного життя населення. Елементи І. за своїм призначенням умовно поділяються на 2 основні групи: 1) пов'язані переважно з матеріальним виробництвом (виробнича І.) І. представлені в таких галузях, як транспорт, зв'язок, енергетичне господарство, водопостачання і гідромеліорація, оптова торгівля і матеріально-технічне постачання, наука і інформація (зокрема, наземні шляхи сполучення, трубопроводи, підвісні шляхи, судноплавні канали і портові споруди, аеродроми, склади, елеватори, лінії електропередач, системи водопостачання і каналізації, зв'язку і т. ін.); 2) пов'язані з обслуговуванням населення (соціальна І.) і складають матеріально-технічну основу освіти, охорони здоров'я, культури, занять спортом і ін. видів організації дозвілля, суспільної безпеки, а також різних видів побутового обслуговування і роздрібної торгівлі наприклад, школи, лікарні, театри, стадіони і ін.). Обидві групи
елементів І. мають допоміжне, обслуговуюче значення, при чому їх функції, як правило, міжгалузеві. Рівень розвитку І. відображає ступінь освоєності (облаштованості) даної території.
Інфраструктура міжнародна - сукупність національних елементів транспортних систем, систем інформації та зв'язку, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність і міжнародне сполучення, а також різних об'єктів і споруд, що забезпечують охорону навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів і нормальне функціонування спільних об'єктів.
Ірредентизм — політика культурного поширення і потенційної політичної експансії держави стосовно спільноти її національності, яка проживає у сусідній державі.
Історико-географічний край - найменша регіональна таксономічна одиниця в географії і країнознавстві, частини країни (наприклад, Волинь, Буковина, Холмщина, Бретань, Баварія тощо).
Історико-етнографічні області — території, населення яких має подібні культурно-побутові особливості (напр. Бойківщина, Лемківщина і ін.).
Історична область (історична провінція) - регіон, що має загальні риси історичного розвитку і в минулому являв державне утворення, адміністративну одиницю або автономну політичну частину держави. Традиційний поділ на І. о. зберігається з огляду на національні, культурні, мовні, релігійні та інші відмінності, що вкоренилися серед населенні (наприклад, Лігурія, Ломбардія і ін. - в Італії; Бургундія, Нормандія і ін. - у Франції; Кахетія, Сванетія і ін. - в Грузії; Галісія, Андалузія, Каталонія і ін. - в Іспанії; Холмщина, Підляшшя, Білосточчина і ін. - у Польщі і т. д.). У деяких країнах (наприклад, в Іспанії) І. о. входять до складу сучасного територіально-політичного поділу.
Історичний метод - спосіб дослідження, комплекс прийомів, направлених на аналіз всіх явищ життя країн або окремих районів/регіонів у хронологічному розвитку, виявлення зв'язку минулого, теперішнього і майбутнього.
Історія (від грец. hystoria - розповідь про минуле) - 1) процес розвитку природи і суспільства; 2) Комплекс суспільних наук (історична наука), які вивчають минуле людства у всій його конкретності та багатогранності. Для встановлення закономірностей історичного розвитку досліджуються факти, події і процеси на основі історичних джерел.
Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики - наука, яка вивчає основні етапи розвитку міжнародних відносин, явища та процеси міжнародного життя, міждержавні відносини, а також актуальні проблеми сучасних міжнародних відносин.
К
Камеральна статистика (від серед.-вік. лат. camera - казна) - описове державознавство. К. с. сформувалася у XVIII ст. в Німеччині на базі камералістики - спеціального циклу адміністративних і економічних дисциплін (камеральних наук), що викладалися у європейських середньовічних університетах і являли сукупність адміністративних і економічних знань, щодо ведення камерального (палацового і у широкому розумінні державного) господарства. Основне завдання К. с. - збір і систематизація довідкової інформації для потреб управління феодально-кріпосничою державою і підготовки чиновників державного апарату. В роботах засновників школи К. с. — Г. Ахенваля, А. Бюшенга та їх послідовників містилися різноманітні відомості про розміри території держави, її
кордони, адміністративно-територіальний поділ, державній устрій, фінанси, окремі галузі господарства, зовнішню політику, збройні сили і т. ін.
Кантон (нім. kanton, франц. canton) - основні адміністративно-політична одиниця Швейцарії; адміністративно-територіальна одиниця другого порядку у Франції, Бельгії, на о. Реюньон, в Коста-Ріці, Еквадорі, на о. Мартініка; третього порядку — в Болівії.
Карти міжнародні - загальногеографічні і тематичні карти, що розробляються з метою міжнародного співробітництва в різних країнах за єдиними легендами і узгодженими редакційними установками.
Карти політико-адміністративні - відображають сучасний політичний і (або) адміністративний поділ картографованої території. Головний зміст К. п.-а. - політичні адміністративні кордони, столиці і адміністративні центри, населені пункти і шляхи сполучення.
Карти районування - показують поділ території за однією або сукупністю ознак (природних або соціально-економічних) у відповідності з цільовим призначенням районування. Тематика К. р. охоплює всі галузі наук про Землю і грунтується на генетичній, морфологічній, хронологічній і ін. наукових класифікаціях. Критеріями для виділення системи районів можуть служити їх географічна відособленість і специфіка, однорідність, переважання будь-якої якісної або кількісної ознаки, типового поєднання ознак і т. д. К. р. завжди виступають як синтетичні у відношенні до карт, що характеризують розміщення об'єктів або явищ.
Картографія (від карта і грец. Grapho - пишу, зображаю) — наука про теорію, методику, технічні прийоми створення і
використання географічних творів (карт географічних, глобусів, карт Місяця, планет і т. ін.).
Кен — основна адміністративно-територіальна одиниця в Японії; відповідає найпоширенішій в літературі назві "префектура".
Класифікація країн (групування) - групування країн на основі різноманітних кількісних критеріїв. Застосовують різноманітні види К. к. (групування). Найчастіше, за величиною площі, за якою країни поділяються на: великі (Росія - 17,075 млн. км2, Канада - майже 10 млн. км2, Китай - 9,6 млн. км2, США - 9,4 млн. км2, Бразилія — 8,5 млн. км2, Австралія - 7,7 млн. км2); середні (Україна - 603,7 тис. км2, Франція - 551,6 тне. км2, Німеччина - 356,3 тис. км2, Польща - 321,7 тис. км2); малі (Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Катар). Інша К. к. - за економіко-географічним положенням: Північна, Східна, Західна і Південна Європа; Північна, Центральна Азія, Закавказзя, Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна Азія; Північна, Західна, Центральна, Східна і Південна Африка; Північна, Латинська (Середня і Південна) Америка; Австралія і Океанія.
Клерикалізм (лат. clericalis - церковний) - суспільно-політична практика здійснення церквою, релігійними політичними партіями та іншими релігійними організаціями системи заходів на конфесійній ідеологічній основі, спрямованих на досягнення домінуючої ролі релігії й церкви в різних сферах суспільного життя.
Колонізація (від франц. colonisation) - заселення і господарське освоєння окраїнних земель своєї країни ("внутрішня" К.), а також заснування поселень за її межами (зовнішня" К.).
Колонія (від лат. соlonia) - 1) країна або територія, що знаходиться під владою іноземної держави ( метрополії) і позбавлена політичної й економічної самостійності (табл.8) ; 2) поселення, засноване давніми народами (фінікійцями, греками, римлянами) у чужих землях.
Комуна (від франц. commune, від лат. communis - загальний) - нижча адміністративно-територіальна одиниця в деяких зарубіжних країнах (у Франції, Італії і ін.).
Компактна держава - держава, територія якої має наближено круглу, овальну або прямокутну форму, коли відстань від геометричного центру до будь-якого пункту на кордонах має незначне відхилення. Польща і Камбоджа є прикладами такої форми.
Компактність (від лат. compactus - щільний) загальногеографічна — 1) характеристика конфігурації (форми) території. Із двох ареалів однакової площі компактнішою буде той, чия форма ближче до кола, де найкраща сумарна доступність до периферійних точок; 2) один із показників нерівномірності розміщення об'єктів. Критерій К. важливий при соціально-економічному, адміністративному районуванні із врахуванням оптимізації внутрішньо-районних зв'язків.
Комплекс (від лат. complexus - зв'язок, поєднання) загальногеографічний — геосистема, що відрізняється високим рівнем поєднаності складових елементів щодо обміну речовиною, енергією, інформацією і, з огляду на це, має високу стійкість відносно навколишнього середовища у порівнянні з тими ж елементами, які функціонують ізольовано, поза зв'язками даного К. (наприклад, природно-територіальний комплекс, суспільно-територіальний комплекс і ін.).
Комплексна програма регіону — намічена до здійснення у визначений період та узгоджена за ресурсами, виконавцями і термінами системи соціальних, економічних, екологічних, виробничих, науково-дослідницьких і організаційно- управлінських заходів, спрямованих на розв'язання значної господарської проблеми.
Комплементарність (доповнювальність) - існує тоді, коли два регіони з допомогою обміну сировинними матеріалами і/або кінцевою продукцією можуть задовольнити потреби одне одного.
Комюніке (від лат. communico - повідомляю) - офіційне урядове повідомлення про міжнародні переговори й угоди між державами, а також про важливі події у внутрішньому житті країни.
Кондомініум - співволодіння, яке сумісно здійснюється верховною владою над одною і тою ж територією двома або декількома державами (з 1899 по 1956 рр. - англо-єгипетським співволодінням був Судан).
Консорціум - тимчасова угода між декількома банками або промисловими компаніями (які повністю зберігають свою самостійність) для сумісного розміщення позики або здійсненні капіталоємного промислового проекту. Найбільшого поширення К. отримали після Другої світової війни, іноді набували міжнародного характеру.
Конституція — основний закон держави, що має вищу юридичну силу і встановлює основи політичної, правової й економічної системи країни.
Конфедерація (від лат.confederatio - союз, об'єднання) - постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей. К. створює центральні органи, повноваження яким делегують держави-учасниці.
Конфігурація (від пізньолат. configuration - розташування) загальногеографічна - форма території географічних об'єктів; одна із характеристик географічного положення. Наприклад, Чилі завдяки витягнутості по меридіану має різноманітні природно-кліматичні умови (тропічний,
субтропічний і помірний пояси); водночас Венесуела, територія якої переважає Чилі за площею, має більш компактну К., розміщуючись лише в одному кліматичному (субекваторіальному) поясі.
Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) - зіткнення (збройне, політичне, соціальне) протилежних інтересів, поглядів, намагань. Найбільше К. виникає через суперечки з приводу кордонів, територій.
Концепція географічного простору (розроблена в працях К.Ріттера і А.Гетнера) — концептуальна побудова, яка використовується у країнознавстві; в її основі знаходиться визнання тісного зв'язку просторового аспекту з часовим. Всі події відбуваються в географічному просторі-часі. Географічний простір утілює в собі всі оболонки, внаслідок яких утворюється комбіновані простори: літографічні, соціогеографічні, біогеографічні, гідрогеографічні. Найдинамічнішим є соціогеографічний простір, який становить важливий об'єкт багатьох країнознавчих досліджень.
Концерн (англ. concern) — одна із найбільш розвинутих форм монополістичного об'єднання (включає підприємства промисловості, транспорту, торгівлі і банківської сфери). Учасники К. зберігають формальну самостійність, але підпорядковуються контролю фінансових структур, що очолюють його.
Концесія (від лат. concession - дозвіл, поступка) - договір про передачу в експлуатацію на певний термін і певних умовах державі або приватній особі підприємств, земельних угідь, родовищ корисних копалин і інших природних багатств.
Кордон медіанний - міжнародний морський кордон, накреслений там, де ширина моря менша, ніж 400 морських миль. Позаяк держави на іншій стороні цього моря висувають
претензії на виключні економічні зони (200 морських миль), потрібно зменшити ці претензії до медіанної відстані, однакової від кожного берега.
Кордон нанесений — політичний кордон, нанесений владними чужинцями на сформований суспільний ландшафт, звичайно він ігнорує попередні культурно-просторові моделі. Приклад: кордон, який надалі розділяє Північну і Південу Корею.
Кордон первинний - політичний кордон, який існував перед тим, як на цьому місці виник культурний ландшафт.
Кордон пізніший - політичний кордон, що сформувався одночасно з еволюцією важливих елементів культурного ландшафту, через який він проходить.
Кордон реліктовий - політичний кордон, що перестав функціонувати, але сліди якого можна помітити у культурному ландшафті.
Кордони географічні - 1) лінії (проекції на площині) або перехідні смуги, що розділяють суміжні просторові (географічні) утворення, які різняться між собою хоча б однією ознакою. За змістом К.г. характеризуються сутністю тих утворень, які вони розділяють, що знаходить відображення у їх конкретному найменуванні (ландшафтні, політико-адміністративні і інші К.г.). За формою можуть бути різкими (наприклад, кордони державні) або нерізкими (часто між ландшафтами, економічними районами; як правило являють перехідну смугу). За ступенем спостереження К.г. бувають зорово спостережні (чітко позначені на місцевості) або розрахункові, в тому числі статистичні (які інтерполюються за даними точок спостереження, наприклад, К.г. кліматичних зон). К.г. можуть не перешкоджати взаємозв'язкам між утвореннями, які вони розділяють (К.г. контакту), або створювати таку
перешкоду (бар'єрні К.г. - важкодолаючі природні перешкоди, кордони державні та ін.). Виявлення К.г. — важливий результат досліджень, пов'язаних з таксонуванням території (районуванням, зонуванням, дослідженням ареалів);