3.1. Структура ринку праці, його елементи

Щодо структури ринку праці не існує єдиного підходу. Так, одні вчені до елементів, за до помогою яких функціонує ринок праці відносять: товар — він виступає у формі робочої сили; ці на, яка виступає у формі заробітної плати; попит, який визначає потребу країни, галузі, регіону, фірми в робочої силі; пропозиція, тобто чисельність і структура наявних трудових ресурсів Позитивним у визначенні є врахування товару як елементу ринку праці, що визначає необхідність його якісного визначення.

Інші автори до основних елементів ринку праці відносять попит та пропозицію робочої сили, ціну праці та конкуренцію. Згідно з більш розширеним підходом, до основних елементів ринку праці крім попиту і пропозиції, ціни робочої сили та конкуренції відносять також кон'юнктуру, вартість робочої сили та її резерв

Рис. 5.1. Умови виникнення ривку праці.

Попит на ринку праці — платоспроможна потреба суспільства в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Він активно впливає на відтворювальні зв'язки економічно системи, формуючи властиву для не організацію зайнятості на ринку праці. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами, визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення. При цьому розрізняють ефективний попит який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит що включає також зайняті працівниками, але неефективні місця.

Пропозиція на ринку праці — це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На пропозицію на ринку праці впливає демогра фічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робоча сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці.

Кон'юнктура ринку праці— це співвідношення попиту та пропозиції всіх складових струк тури ринку праці, що залежить від: стану економіки (піднесення чи спад); галузевої структури гос подарства; рівня розвитку технічної бази, добробуту (рівень доходів населення, в тому числі поду шний); розвитку ринку товарів, послуг, житла, цінних паперів; стану соціальної і виробничої ін фраструктури; ступеня розвитку багатоукладності економіки; розвитку інтеграційних зв'язків (га лузевих і територіальних); демографічних, етнічних, соціальних, політичних, екологічних та інших факторів .

В залежності від співвідношення між попитом та пропозицією розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці: працедефіцитна, праценадлишкова, рівноважна .

Більш широкого підходу до визначення елементів ринку праці дотримується Билков В. Г. Він виді ляє такі компоненти ринку праці, вважаючи їх сукупність достатньою для становлення ринку праці в сучас них умовах: сторони ринкових відносин: роботодавці, робітники та їх представники, держава; економічні програми та рішення, юридичні норми, трьохсторонні угоди та колективні договори; ринковий механізм у вузькому розумінні (попит та пропозиція робочої сили, ціна праці, конкуренція); безробіття та соціальні виплати, пов'язані з нею (допомога по безробіттю, компенсації при звільненні з роботи та ін.); інфраструк тура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки та перепідготовки робітників, фонди зайнятості, рек ламні фірми та ін. Найвагомішим елементом із них він вважає ринковий механізм як механізм саморегулювання.

В сучасній економічній літературі зустрічаються два розуміння ринку праці: вузьке та широке. У вузькому розумінні- це "механізм узгодження попиту та пропозиції робочої сили.". В широкому розумінні ринок праці-це "специфічна форма економічної життєдіяльності суспільства, що реалізується на інших в порівнянні з командно-адміністративною системою принципах, головними із яких є громадянська та економічна свобода особистості, недоторканість приватної власності, ліквідація та запобігання монополізму форм і видів діяльності".

Звужений підхід до визначення ринку праці включає такі складові пропозиції на ринку праці: ті, хто не має роботи, але хоче працювати та шукає роботу (тут можуть бути безробітні, що мають відповідний статус; особи, що вперше вступають у трудову діяльність; особи, що шукають роботу після перерви); ті, хто має роботу, але не задоволений нею і підшуковує інше місце основної чи додаткової праці; зайняті, що мають ризик втратити роботу. Прибічники вузької концепції ринку праці аргументують свою позицію так: 1) навіщо перебувати на ринку праці людям, які вже увійшли в контакт з роботодавцем, здійснили акт купівлі-продажу робочої сили, задоволені своїм робочим місцем і відповідають вимогам роботодавця? 2) в чому економічний сенс розгляду всього економічно активного населення як перебуваючого на ринку праці? .

Такий підхід правомірно використовувати з метою оперативного вирішення проблем зайнятості, але така точка зору штучно звужує проблему зайнятості, виводе із сфери ринку праці інші важливі її аспекти, такі як стабільність робочих місць, досягнення максимальної відповідності роботи і робітника, питання стимулювання праці, її результативності та ефективності.

Іншу точку зору мають прибічники розширеного визначення ринку праці, згідно з яким пропозицію праці складає все економічно активне населення, а попит на працю визначається сумарною кількістю зайнятих і вакантних робочих місць. Аргументацією цьому є те, що зайняті не можуть вважатися зайнятими раз і на завжди: в процесі виробництва безперервно відбуваються зміни умов зайнятості, виникає необхідність руху робітників (по професіях і рівнях кваліфікації), територіального переміщення та ін. Нарешті, обмеження масштабів ринку праці тільки особами, що в даний час вільні від роботи, значно звужує сферу активних дій соціальних партнерів на ринку праці, а саме, представницьких організацій робочого класу (профсоюзи та ін.), основна сфера інтересів яких - стан працюючих. Саме цей круг питань лежить у визначенні ринку праці ряду зарубіжних спеціалістів.

З погляду макроекономічних підходів, ринок праці можна трактувати як:

• форму взаємозв'язку між найманими робітниками і власниками капіталу та засобів виробництва;

• систему економічних відносин, які виникають у процесі відтворення робочої сили;

• сферу формування попиту і пропозиції робочої сили;

• середовище накопичення, відтворення, реновації, використання людського капіталу;

• багатопланову сферу економічного і соціально-політичного життя суспільства з субординаційними зв'язками з навколишнім світом;

• систему суспільних відносин, пов'язаних з купівлею та продажем праці;

• механізм, що забезпечує узгодження ціни й умов праці між роботодавцями та найманими працівниками;

• механізм чи інститут взаємодії споживачів праці та її постачальників, тобто юридичних або фізичних осіб, з одного боку, і конкретних фізичних осіб, які мають фізичні й розумові здібності, професійні знання та навички - з іншого

Склад суб'єктів ринку праці: наймані працівники та представники їх інтересів — профспілки; безробітні та представники їх інтересів — державна служба зайнятості, комерційні бюро працевлаштування; роботодавці та представники їх інтересів— спілки та об'єднання підприємців; держава, що виконує такі основні функції: виступає в якості роботодавця; встановлює "правила гри" на ринку праці, регулює його за допомогою законодавчих та нормативних актів; являється посередником між роботодавцями і найманими робітниками та безробітними в якості інфраструктури ринку праці (Міністерство праці та соціальної політики, Державна служба зайнятості, науково-дослідні інститути з питань праці, фонди, профорієнтаційні центри, профпідготовці заклади тощо).

Гнучкість ринку праці — це його здатність швидко адаптуватись до змін у співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили завдяки високим рівням: загальної й професійної освіти, активності й мобільності робочої сили та зміни регламентованого робочого часу (дня, тижня, року). Частиною, або елементом, гнучкості ринку праці, який здійснює зміну регламентованого робочого часу, є гнучкі форми зайнятості.

Ринок праці може бути жорстким або гнучким, залежно від того, які відносини склалися між найманими працівниками та роботодавцями.

На практиці розрізняють п'ять концепцій регулювання ринку праці (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Суть та регулятори основних концепцій розвитку та регулювання ринку праці

Моделі	Засновники теорій	Суть концепції	Регулятори співвідношення попиту та пропозиції робочої сили
1	2	3	4
Класична та неокласична	А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маріпалл, А. Пігу, Дж. Пері, Р. Холл, М.Фелдстайн, Д. Гілдер, А. Лаффер	Ринок праці функціонує на основі цінової рівноваги. При рівновазі безробіття неможливе. Обґрунтовується добровільний характер безробіття (природний його рівень, за якого фактори, що змінюють зарплату і ціни, перебувають у рівновазі)	Ціна робочої сили (зарплата). Економіка є саморегульованою системою. Інвестиції в освіту і науку І мають місце лише до рівня, що забезпечує норму прибутку на ці вкладення
Кейнсіанська	Дж. Кейнс, Б. Домар, Дж.Робінсон, Ф. Харрод, Б. Хансен, Р. Гордон	Ринок праці є явищем постійної та фундаментальної не рівноваги. Ціна робочої сили (зарплата) жорстко фіксована і практично незмінна	Податкова політика держави. Обґрунтовується державне втручання в економіку. Уряд через податки регулює збіль шення або зменшення вироб ництва продукції та відповід но і рівень попиту на робочу силу
Монетаристська	М. Фрідман, Ф. Махлуп, Л. Роббінс, Ф. фон Гайєк	Ринок праці с явищем постійної та фундаменталь ної нерівноваги. Структура цін на робочу силу (зарплату) є жорстко фіксована, рівень цін має тенденцію до зростання, припускають існування природного рівня безробіття	Грошово-кредитна політика держави. Обґрунтовується державне втручання в економіку. Уряд через облікову ставку центрального банку регулює рівень інвестиційної та ділової активності та відповідно рівень попиту на робочу силу
Інституціоналістська	Т.Веблен, Дж. оммонс, У. Мітчелл, Дж. Данлоп, Л. Ульман	Ринок праці є симбіозом професійних та галузевих відмінностей у структурі робочої сили відповідних рівнів заробітної плати. Основа будь-яких змін — технологічні зрушення	Інноваційна політика. Політика технологічних зрушень держави
Марксистська	К. Маркс	Ринок праці має свої особливості, які виявляються в тому, що товар "робоча сила" в процесі праці створює вартість, а вартість усіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість працею. Тобто основним регулятором ринку праці є власне робоча сила	Ціна робочої сили (зарплата). Економіка є само регульованою системою. Обґрунтовується державне втручання в економіку

Кожна країна має власну соціально-економічну стратегію, її населення характеризується притаманною лише їй ментальністю, рівнем освіти, культурним середовищем та традиціями. Відповідно до цього й обирається модель ринку праці. Можна виділити три основні моделі ринку праці.