3. Порядок забезпечення частин і підрозділів різними матеріальними засобами

Матеріальне забезпечення військ у мирний час організується і здійснюється, як правило, за схемою: центр – оперативне командування – армійський корпус – з’єднання – частина – підрозділ – військовослужбовець.

У мирний час та у початковий період війни (воєнного конфлікту) забезпечення пальним, продовольством і речовим майном здійснюється за схемою: Центр - оперативне командування - склад - частина за територіальним принципом.

Механізовані (танкові) бригади, які входять у склад армійських корпусів, у воєнний час, як правило, забезпечуються за схемою: центр - оперативне командування - армійський корпус – з‘єднання - частина - підрозділ - військовослужбовець.

Ракетні, зенітні ракетні, артилерійські з’єднання і частини корпусного підпорядкування забезпечуються через корпусні полки матеріального забезпечення.

З’єднання і частини, які підпорядковані оперативному командуванню, прикріплюються на забезпечення до бригади матеріального забезпечення оперативного командування, а у деяких випадках - і до загальновійськових з’єднань.

Зарахування на забезпечення з’єднань (частин), які прибувають у склад об’єднання (з’єднання), проводиться на підставі наказів командуючих об’єднаннями (командирів з’єднань) у склад яких вони прибули, по атестатах. При відсутності атестатів зарахування з’єднання (частини) на забезпечення проводиться за його донесеннями про наявність матеріальних засобів з наступним поданням атестатів.

Прикріплення з’єднань, частин, а інколи і підрозділів, на забезпечення до з’єднань, частин і установ матеріального забезпечення корпусу (оперативного командування) здійснюється відповідно до рішення заступника командуючого корпусом (оперативним командуванням) з тилу.

У ході операції (бою) раніше установлений порядок прикріплення військ на забезпечення може змінюватись.

У з`єднаннях та частинах матеріальне забезпечення організовується: по службах тилу - заступниками командирів з тилу; по інших службах - заступниками командирів з озброєння, начальниками родів військ і служб.

Матеріальне забезпечення здійснюється централізовано за планами вищих начальників на підставі зведень та заявок частин (підрозділів) на підвезення, виходячи з дійсної їх потреби у матеріальних засобах та відпущених на бойові дії ресурсів.

Пряма відповідальність за матеріальне забезпечення військ покладається на командирів усіх ступенів.

Основні питання щодо матеріального забезпечення включаються в бойовий наказ, розпорядження (наказ) по тилу і план тилового забезпечення. Начальники служб відпрацьовують плани забезпечення по підлеглих службах.

Для своєчасного витребування і отримання матеріальних засобів заступник командира з’єднання (частини) з тилу до установленого строку подає вищому начальнику зведення по тилу, а начальники служб - донесення по своїх службах.

Матеріальними засобами забезпечуються: з`єднання та частини, підпорядковані корпусам та оперативним командуванням - через з`єднання, частини та установи матеріального забезпечення цих об`єднань за нарядами або рознарядками відповідних командуючих (начальників) родів військ, начальників спеціальних військ і служб; частини, які входять у склад з`єднань, - через їх частини (підрозділи) матеріального забезпечення за рознарядками, роздавальними (роздавально-здавальними) відомостями або накладними начальників родів військ та служб з`єднань; підрозділи - через підрозділи матеріального забезпечення (підрозділи забезпечення) своїх частин за накладними, роздавальними (роздавально-здавальними) відомостями начальників служб частин.

Придані та підтримуючі частини (підрозділи) у випадку неможливості забезпечення їх своїми з`єднаннями (частинами) можуть отримувати боєприпаси, пальне та продовольство у тих з`єднаннях (частинах), яким вони придані або які підтримують.

У перші дні бойових дій з початком війни (воєнного конфлікту), поки не розгорнувся оперативний тил, з’єднання і частини будуть отримувати матеріальні засоби з складів (відділень складів) оперативного командування, використовувати запаси, які створені в пунктах постійної дислокації, або отримувати матеріальні засоби з призначених вивантажувальних станцій.

Матеріальні засоби з полку матеріального забезпечення корпусу (полку матеріального забезпечення оперативного командування) відправляються (видаються) з’єднанням (частинам), як правило, у тарно-штучній упаковці, зпакетованими на піддонах або у контейнерах. Піддони і контейнери підлягають обов’язковому терміновому поверненню. Для отримання артилерійських систем (гармат) і мінометів, радіотехнічних засобів і іншої складної техніки і озброєння великих габаритів, як правило, висилаються отримувачі і транспортні засоби від з'єднань (частин). Озброєння, техніка і майно, які поступають на поповнення з'єднання (частини), повинні бути комплектними і справними.

У забезпеченість бригади, (полку, батальйону, дивізіону, роти, батареї, взводу, відділення і т.д.) зараховуються матеріальні засоби, які фактично поступили в з'єднання (частину, підрозділ).

У загальній системі матеріального забезпечення військ значна роль належить організації забезпечення з'єднань (частин, підрозділів) матеріальними засобами по службах тилу.

Основними завданнями служби пального і мастильних матеріалів військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів пального, техніки і майна служби; своєчасне поповнення їх витрат і втрат; заправлення техніки пальним.

До матеріальних засобів по службі пального і мастильних матеріалів відносяться: рідке ракетне паливо (окислювач і пальне); пальне (бензини, газотурбінне, дизельне, мазут, побутове); техніка для транспортування, заправлення, перекачування, зберігання, контролю якості ракетного палива і пального, засоби ремонту і технічне майно; бланки та книги обліку і звітності по службі.

Потреба у пальному для з`єднання (частини) визначається, виходячи з його бойового завдання, наявності техніки (у тому числі і польових кухонь) і передбачуваної напруженості її застосування, пори року, стану доріг, характеру місцевості і кліматичних умов, а також з урахуванням встановлених норм витрати і розміру запасів на кінець бою. Вона обчислюється: по пальному - на всю наявну в з`єднанні (частині) техніку в межах її облікової чисельності; по маслах та мастилах - у відсотковому співвідношенні до пального. Потреба у техніці (у тому числі у автомобільних цистернах і паливозаправниках) обчислюється відповідно до штатів і табелів.

Заправлення техніки пальним здійснюється з використанням штатних польових заправних пунктів, автопаливозаправників та інших технічних засобів частин і підрозділів. Підрозділи, які не мають засобів підвезення і заправлення пального, здійснюють заправлення техніки на складі частини чи в призначених пунктах. На марші і у інших випадках, коли дозволяє обстановка, силами і засобами з`єднання (частини) в призначеному районі (пункті) організовується масове заправлення техніки пальним.

Начальник служби з`єднання (частини) відповідає за своєчасність подання пального в призначені райони (пункти) і розгортання в них наявних в його розпорядженні засобів заправлення. Відповідальність за своєчасне і організоване заправлення техніки пальним несуть командири підрозділів.

Відповідно до обстановки масове заправлення техніки з'єднання (частини) може проводитись силами і засобами окремої роти масового заправлення корпусного полку матеріального забезпечення (полку матеріального забезпечення оперативного командування).

Основними завданнями продовольчої служби військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів продовольства, техніки і майна служби; своєчасне поповнення їх витрати та втрат; організація харчування особового складу; випікання хлібу і доставка його частинам, а в окремих випадках – також заготівля продовольства і фуражу із місцевих ресурсів.

До матеріальних засобів по продовольчій службі відносяться: продовольство і фураж; техніка (польові, технічні і ремонтні засоби, технологічне обладнання їдалень і хлібозаводів, вагомірні прилади); майно (столово-кухонний посуд і інвентар, немеханічне обладнання їдалень і хлібозаводів, палатки, брезенти, тара, стелажі, піддони, запасні частини); бланки і книги обліку і звітності по службі.

Визначення потреби з`єднання (частини) в продовольстві і відпускання його частинам (підрозділам) здійснюються за діючими нормами, виходячи із облікової чисельності їх особового складу і встановлених розмірів запасів на кінець бою. Техніка і майно продовольчої служби з'єднанням (частинам, підрозділам) відпускаються відповідно до штатів, табелів і норм.

Харчування особового складу організовується в будь-якій обстановці. Гаряча їжа готується, як правило, три рази на добу і приймається особовим складом в установлений командиром частини (підрозділу) час.

При неможливості в ході бойових дій організувати триразове харчування гарячою їжею вона готується і видається два рази на добу; в проміжках між її прийманнями особовому складу видається частина добової норми продуктів у сухому виді. Командири усіх ступенів зобов`язані вживати заходів для того, щоб гаряча їжа та питна вода видавались особовому складу повністю і в установлений час.

Для приготування їжі, її видавання і забезпечення особового складу хлібом, цукром, чаєм, тютюновими виробами, сірниками і питною водою в батальйонах, дивізіонах та інших підрозділах, які мають штатні засоби приготування їжі, розгортаються продовольчі пункти. Підрозділи, які не мають таких засобів, розпорядженням заступника командира частини з тилу прикріпляються на забезпечення до підрозділів, які розгортають продовольчі пункти, з урахуванням завдань, що виконуються, і зручності отримання їжі. Підрозділи, які придані батальйону (дивізіону, роті) і не мають своїх штатних засобів приготування їжі, забезпечуються через продовольчий пункт відповідного батальйону (дивізіону).

Випікання хлібу здійснюється на польових механізованих (рухомих) хлібозаводах, а в окремих випадках - і на місцевих хлібопекарських підприємствах. Доставка хліба в частини і підрозділи організовується, як правило, централізовано.

Основними завданнями речової служби військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів речового майна та техніки служби; своєчасне поповнення їх витрати та втрат; гігієнічне миття особового складу; ремонт речового майна.

До матеріальних засобів по речовій службі відносяться: обмундирування і взуття, натільна білизна, постільні речі, спорядження, теплі речі, спецодяг; санітарно-господарче, лижне, спортивне і альпіністське майно; намети, папір, бланки та книги обліку і звітності; музикальні інструменти для військових оркестрів; пересувні майстерні по ремонту речового майна, обладнання, інструменти, інвентар і запасні частини до них; декоративні тканини і матеріали для шиття, ремонту речового майна, прапори, нагрудні знаки і знаки розпізнавання; предмети обозного майна та інше.

Визначення потреби з`єднання (частини) у речовому майні і відпускання його частинам (підрозділам) здійснюється за діючими нормами (на літній і зимовий періоди), виходячи із облікової чисельності їх особового складу, кількості штатних ліжок медичної частини (підрозділу), встановлених розмірів запасів та обмінного (підмінного) фонду.

Запаси речового майна утримуються у частині (підрозділі) матеріального забезпечення бригади (бригади, полку і окремого батальйону, дивізіону) для поповнення усіх видів його втрат і витрати за природнім зношуванням, а також для заміни зараженого обмундирування і взуття.

Лазнево-пральне обслуговування включає: організацію регулярного миття особового складу; прання постільної і натільної білизни; дезинфекцію і дезінсекцію обмундирування. Миття особового складу здійснюється щотижня в штатних лазнях з`єднань і частин, а в окремих випадках - в місцевих лазнях і лазнях, які улаштовують з`єднання (частини) в місцях свого розташування або дій, з обов`язковою зміною повного комплекту натільної білизни; черговість і час миття планують штаби з`єднань (частин) спільно з начальниками речової та медичної служб. Прання білизни, як правило, здійснюється в установах лазнево-прального обслуговування об`єднань.

Ремонт речового майна здійснюється: дрібний ремонт обмундирування - самими військовослужбовцями; взуття - позаштатними шевцями підрозділів; середній - в ремонтних майстернях з`єднань, (частин); капітальний - в ремонтних майстернях об`єднань.

Ремонт натільної і постільної білизни після прання здійснюється в установах лазнево-прального обслуговування об`єднань.

Основними завданнями ветеринарної служби військової ланки з матеріального забезпечення є: визначення потреби, витребування і створення в з`єднаннях і частинах установлених запасів ветеринарного майна і техніки служби; своєчасне поповнення їх витрати і втрат.

До матеріальних засобів по ветеринарній службі відносяться: медикаменти і біологічні препарати; хірургічні інструменти, апарати і прилади; перев'язочні матеріали, аптечно-лабораторне майно; сумки та укладки для ветеринарного майна; засоби дезинфекції і дезінсекції.

Визначення потреби з'єднання (частини) у ветеринарному майні проводиться за діючими нормами, а також, виходячи з імовірних витрат біологічних препаратів та дезінфікуючих засобів.

Основними завданнями матеріального забезпечення, які вирішуються в з`єднаннях і частинах по квартирно-експлуатаційній службі, є: визначення потреби, витребування і створення встановлених запасів квартирного майна; забезпечення правильної його експлуатації, своєчасного поповнення витрати і втрат; заготівля палива. При необхідності для заготівлі палива рішенням командирів з`єднань (частин) створюються спеціальні команди.

До предметів квартирного майна відносяться: паливо, освітлювальні і опалювальні прилади, металеві ящики і сейфи, пожежний інвентар, похідні меблі та інше. За забезпечення частин (підрозділів) квартирним майном відповідає заступник командира з'єднання (частини) з тилу. Майно відпускається згідно з нормами і табелями.

Забезпечення частин (підрозділів) водою здійснюється у всіх видах бойових дій і включає: розвідку джерел води, її добування та очищення; обладнання і охорону пунктів водопостачання; створення запасів води, їх зберігання і розподіл (видавання); поповнення витрати води.

Відповідальність за своєчасне забезпечення частин (підрозділів) водою несуть командир і штаб з`єднання (частини).

При обмежених можливостях добування і підвезення води вони визначають порядок водопостачання і через командирів частин (підрозділів) здійснюють суворий контроль за дотриманням особовим складом питного режиму і економною витратою води.

Частинами (підрозділами) вода витрачається для питних, господарчих, санітарно-побутових потреб, миття особового складу, на технічні потреби та для задоволення інших потреб.

Основні заходи щодо забезпечення частин (підрозділів) водою передбачаються, як правило, в плані тилового забезпечення і плані інженерного забезпечення, а щодо розвідки джерел води, крім того, - у плані розвідки з`єднання (частини). В окремих випадках, особливо при діях в місцевості з обмеженими водними ресурсами, при зараженні більшості джерел води, штабом з`єднання (частини) за участю заступника командира з тилу, начальників інженерної та медичної служб і служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту розробляється план водопостачання, який затверджується командиром.

Завдання щодо забезпечення частин (підрозділів) водою доводяться до виконавців штабом з`єднання (частини).

Розвідка джерел води, її добування і очищення, обладнання і охорона пунктів водопостачання, забезпечення частин (підрозділів) засобами добування і очищення води, а також м'якою тарою для її зберігання і транспортування здійснюється за планом начальника інженерної служби з`єднання (частини). В розвідці джерел води приймають участь начальники медичної служби та служби радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Начальник медичної служби, крім того, здійснює контроль за санітарним станом пунктів водопостачання і водорозбірних пунктів, засобів підвезення і зберігання води, за її якістю і очищенням, а начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту - контроль ступені зараження місцевості в районах пунктів водопостачання. З цією метою на пунктах водопостачання і водорозбірних пунктах встановлюється постійний дозиметричний, хімічний і біологічний контроль за якістю води, що видається.

Забезпечення водою пунктів спеціальної обробки, розташованих не далі 4 км від джерел води, здійснюється частинами (підрозділами) радіаційного, хімічного і біологічного захисту. При більшому віддаленні для підвезення води залучаються сили і засоби частин (підрозділів), що підлягають обробці.

Забезпечення частин (підрозділів) водою для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб здійснюється з пунктів водопостачання, які обладнуються на джерелах води, і з водорозбірних пунктів, що створюються для роздавання підвезених запасів води. Використання води для цих потреб із інших джерел забороняється.

Підвезення води для вказаних потреб з пунктів водопостачання на батальйоні та інші продовольчі пункти, а також водорозбірні пункти організовується розпорядженням заступника командира з тилу силами та засобами частин (підрозділів) тилу. Підвезення води для миття особового складу, на технічні та інші потреби здійснюється, як правило, з використанням транспортних засобів частин (підрозділів) - споживачів води. При цьому безпосередньо в роти (батареї) і взводи вода підвозиться транспортними засобами батальйонів (дивізіонів) і підрозділів, що забезпечуються.

Потреба у воді для пиття, на господарські, санітарно-побутові та інші потреби залежить від бойового і чисельного складу з'єднання (частини), кількості озброєння і техніки, умов побутової діяльності військ, кліматичних умов, пори року та інших факторів.

При розробці плану водопостачання необхідно передусім враховувати: потребу з’єднань (частин) у воді; наявність і стан джерел води, у тому числі і наявних систем водопостачання у населених пунктах; сили, технічні засоби і матеріали, які виділяються для обладнання пунктів водопостачання і водорозбірних пунктів, для зберігання запасів води і її підвезення (подачі) частинам (підрозділам); час, який є для організації водопостачання.

Для миття особового складу в лазні і на санітарну обробку витрачається на людину 45 л води; для окремого медичного батальйону на одне ліжко з урахуванням обслуговуючого персоналу - 55 л; для польового механізованого хлібозаводу - 1 л води на 1 кг хліба; для прання 1 кг білизни (обмундирування) механізованим способом - 60 л.

Виходячи з норм споживання води і досвіду навчань, добова потреба води на господарчо-питні потреби може скласти: для механізованого полку – 30 - 40 м³, для механізованої бригади - 210 - 300 м³.

З метою безперебійного забезпечення військ водою необхідно мати запас для питних, господарчих і санітарно-побутових потреб на 1 - 2 доби. Запаси води у з'єднанні і частині визначаються наявністю транспортних засобів і тари для їх підвезення і зберігання.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Розвинена економіка є лише потенційною можливістю для безперебійного забезпечення військ у різних умовах бойової діяльності. Для реалізації цієї можливості необхідна чітко організована робота командирів усіх ступенів і особливо органів управління тилом.

Для успішного вирішення завдань по матеріальному забезпеченню військ у сучасних операціях посадові особи органів управління тилом повинні досконально знати і враховувати умови і принципи матеріального забезпечення, уміти визначати матеріальні потреби військ, засвоїти і знати норми військових запасів та способи матеріального забезпечення.

Завдання слухачам на самостійну підготовку:

1. Вивчити рекомендовану літературу і доповнити конспект лекції записами в робочих зошитах.

2. Вивчити за законспектувати ст. 46 - 62 "Наставления по войсковому тылу"

3. Законспектувати порядок обчислення потреби в матеріальних засобах. Вивчити розрахунково-постачальні одиниці.

Доцент кафедри підготовки офіцерів запасу

А.І.Клименко

3 /1-1

3 /1-2

3/1-3

3/1-4

3/1-5

3 /1-6

3 /1-7

3 /1-8