- •Передмова
- •Частина і. Загальні положення розділ 1. Сутність управлінського адміністративного процесу
- •1.1. Правозастосовча природа розгляду адміністративних справ
- •1.2. Характеристики процесуальної форми адміністративного розгляду
- •1.3. Процесуальні та матеріально-правові основи адміністративного процесу
- •Розділ 2. Адміністративний процес як складова управління
- •2.1. Адміністративний устрій
- •2.2. Управлінські матеріальні та процесуальні процедури
- •2.3. Категорії юридичних справ, що провадяться в ході адміністративного розгляду
- •2.4. Обсяг адміністративного процесу
- •Розділ 3. Принципи адміністративного процесу
- •3.1. Поняття принципу адміністративного процесу
- •3.2. Загальносоціальні принципи в адміністративному процесі
- •3.3. Загальнопроцесуальні принципи в адміністративному процесі
- •3.4. Спеціальні принципи адміністративного процесу
- •Розділ 4. Адмшістративно-процесуальні відносини.
- •4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення
- •4.2. Зміст і види адміністративно-процесуальних відносин
- •4.3. Об'єкти адміністративно-процесуальних правовідносин
- •Розділ 5. Суб'єкти адміністративного процесу
- •Розділ 6. Процесуальні строки
- •6.1. Встановлення та обчислення строків
- •6.2. Зупинення перебігу строків
- •6.3. Види строків
- •Розділ 7. Процесуальний контроль та відшкодування витрат в адміністративних провадженнях
- •7.1. Процесуальний контроль
- •7.2. Відшкодування витрат
- •Розділ 8. Адміністративне доказування та докази в адміністративному процесі
- •8.1. Діяльність по доказуванню
- •8.2. Предмет доказування
- •8.3. Суб‘єкти доказової діяльності
- •8.4. Засоби доказування
- •Частина II. Провадження справ по заявах розділ 9. Порушення провадження
- •9.1. Подання заяви (протоколу, акта, подання)
- •9.2. Види підвідомчості правових вимог, викладених у заяві (протоколі)
- •9.3. Наслідки стадії порушення провадження
- •9.4. Залишення звернення без розгляду
- •9.5. Залишення без руху
- •Розділ 10. Адміністративне розслідування
- •10.1. Поняття стадії розслідування
- •10.2. Суб'єкти стадії розслідування
- •10.3. Наслідки адміністративного розслідування
- •Розділ 11. Підготовка справи до вирішення
- •Розділ 12. Вирішення справи
- •12.1. Порядок проведення слухань (засідань)
- •12.2. Рішення по справі
- •12.3. Оформлення ходу та результатів слухань (засідань) по справі
- •Частина III. Провадженя по перегляду адміністративних рішень у справах по заявах розділ 13. Провадження по скаргах
- •13.1. Подання скарги
- •13.2. Розгляд скарги
- •13.3. Оформлення ходу і результатів провадження за скаргами
- •13.4. Виконання
- •Розділ 14. Провадження з адміністративного оскарження в спеціальному порядку (апеляційне оскарження)
- •14.1. Подання апеляції та підготовка справи до вирішення
- •14.2. Порядок вирішення апеляції
- •Частина IV. Виконання адміністративних рішень розділ 15. Виконання адміністративних рішень
- •15.1. Безпосереднє виконання та його забезпечення
- •15.2. Процесуальні рішення, які можуть прийматися проводом у ході виконання адміністративного рішення по суті справи
- •Додаток
Розділ 4. Адмшістративно-процесуальні відносини.
4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення
1. Адміністративно-процесуальні правовідносини складають органічну частину системи правових відносин і володіють такими основними рисами.
Адміністративно-процесуальне відношення є юридичним зв'язком між конкретними суб'єктами, що володіють певними процесуальними правами й обов'язками. Воно може виникнути мінімум між двома суб'єктами, виявляючись у даному випадку як передбачений правовою нормою юридичний взаємозв'язок між ними. Адміністративно-процесуальне правовідношення не може існувати у вигляді загальнорегулятивного.
2. Адміністративно-процесуальне правовідношення передбачає визначеність взаємної поведінки його суб'єктів, що приписується відповідними правовими нормами. При цьому ступінь визначеності взаємної поведінки суб'єктів залежить від змісту того чи іншого виду адміністративно-процесуальних правовідносин, зумовленого характером тієї сфери державного життя, у межах якої воно виникає. Більшою визначеністю характеризується процесуальний статус суб'єктів юрисдикційних проваджень, що складаються з приводу вирішення спорів.
3. Адміністративно-процесуальні правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Процесуальні публічні відносини можуть існувати тільки як правові відносини.
4. Реалізація будь-якого адміністративно-процесуального правовідношення, як і всякого правового відношення взагалі, забезпечується заходами державного впливу.
Однак ці ознаки ще не розкривають специфіки адміністративно-процесуальних правовідносин. Розкривають їх особливості такі властивості.
Перша властивість полягає в тому, що адміністративно-процесуальні правовідносини виникають у сфері управління, регульованої нормами адміністративного права та суміжних публічних галузей права. Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини відносяться до управлінських правовідносин.
Друга властивість відрізняє названі відносини як процесуальні і дає можливість провести грань між матеріальними і процесуальними адміністративно-правовими відносинами. Вона полягає в тому, що вони відносяться до процесуальних відносин, тобто до таких, котрі виникають при вирішенні індивідуально-конкретних справ у сфері державного, комунального та непублічного управління.
Адміністративно-процесуальні правовідносини, маючи загальний з матеріальними адміністративно-правовими відносинами управлінський характер, відрізняються від них рядом ознак, зокрема: 1) особливостями виникнення, 2) способом регулювання, 3) призначенням, 4) колом суб'єктів.
По-перше, роль юридичного факту при виникненні адміністративно-процесуального правовідношення виконує складений фактичний склад: юридичні факти, на основі яких може виникнути матеріальне основне правовідношення, та переконаність заявника (скаржника) про правомірність своїх вимог.
По-друге, адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративно-правових відносин особливостями регулювання, що зумовлені специфікою юридичних норм, які регулюють відповідні групи адміністративно-правових відносин. Якщо матеріальні норми адміністративного права регулюють «статичні» відносини, то процесуальні адміністративно-правові норми регулюють відносини «динамічні», для яких особливе значення мають дії їхніх суб'єктів.
Дії суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин, здійснювані в передбаченої законом послідовності, зумовлюють стадійність розвитку правовідносин. Існування стадій адміністративно-процесуального правовідношення також є обставиною, яка відрізняє цей вид правовідносин від матеріальних.
Адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративно-правових відносин своїм призначенням. Завдання адміністративно-процесуальних правовідносин, так само як і взагалі будь-яких процесуальних правовідносин, полягає в забезпеченні реалізації розпоряджень насамперед матеріальної правової норми. Звідси випливає, що адміністративно-процесуальне правовідношення в повній відповідності з диспозицією адміністративно-процесуальної норми виступає як засіб здійснення відповідного матеріального правовідносини.
Було б помилково обмежувати «реалізуючі» можливості і межі адміністративно-процесуальних правовідносин тільки потребами здійснення матеріальних адміністративно-правових відносин. Ці межі трохи ширше і торкаються інтересів ряду інших галузей права. Подібно до того, як адміністративно-процесуальні норми забезпечують реалізацію матеріальних норм адміністративного, фінансового, трудового, земельного та ряду інших галузей права, так і адміністративно-процесуальні правовідносини зв'язані з реалізацією матеріальних правовідносин галузей права.
В адміністративно-процесуальних правовідносинах складність структури також виражається в наявності декількох суб'єктів, роль яких у даному правовідношенні неоднакова. У зв'язку з цим можна виділити основне процесуальне відношення і відносини, що виникають у зв'язку з основним і є, так би мовити, побіжними. Наприклад, при здійсненні громадянином адміністративного правопорушення виникає процесуальне відношення між ним і адміністративною комісією. Це відношення, проходячи ряд стадій і виступаючи у якості основного, магістрального, породжує попутно ряд інших процесуальних зв'язків. Вони складаються при реалізації адміністративною комісією повноваження про виклик на своє засідання свідків, а також представників державних органів і громадських організацій. Правовідносини між комісією і названими суб'єктами можуть бути віднесені до категорії «побіжних», допоміжні, сприяючі реалізації основного правовідношення між адміністративною комісією І правопорушником.
Адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративних правовідносин і колом суб'єктів. Учасниками цього виду відносин є всі суб'єкти матеріальних адміністративно-правових відносин і, крім того, деякі суб'єкти, що у матеріальних адміністративно-правових відносинах за загальним правилом не беруть участь,-— наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Вища рада юстиції, прокурор.
Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини варто розглядати як такі регульовані правом суспільні відносини, що складаються з приводу вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері функціонування ланок адміністративного устрою.