3. Географія основних галузей промисловості світу.

Одним з об'єктів соціально-економічної географії світу є світове господарство, розміщення його галузей, серед яких провідне місце як і раніше посідає промисловість. Якими особливостями відрізняється розміщення галузей промисловості в сучасному світі?

Три галузі сучасного господарства є його основою: енергетика, хімічна і машинобудівна промисловість.

Що являє собою енергетика? Енергетика — сукупність галузей паливної промисловості, електроенергетики, засобів доставки палива і енергії. У сучасному світовому господарстві склалася ситуація, при якій країни, що розвиваються, виступають як постачальники енергоносіїв, а розвинені держави - як основні споживачі енергії.

Абсолютне і відносне подорожчання одних джерел енергії в порівнянні з іншими, вдосконалення засобів їх транспортування, розвиток систем перетворення і передачі енергії, освоєння нових джерел енергії впливають на розвиток, структуру і розміщення промислового виробництва окремих країн і регіонів.

Загальне зростання споживання енергії відбувається постійно, але нерівномірно. У перший половині XX ст., сумарне споживання енергії у світі подвоювалося кожні 18-20 років, у другій половині ХХ ст. воно зросло щорічно на 5%.

Які первинні джерела енергії є основними?

Основними первинними джерелами енергії є природний газ, нафта, вугілля, гідроенергія, енергія атомного ядра.

Надамо стислу характеристику паливної промисловості.

Нафтова промисловість одна з найважливіших галузей важкої промисловості; вона розвивається дуже високими темпами. У 1994р. світовий видобуток нафти в порівнянні з попереднім роком зріс на 33 млн т. (тобто 1,1%) і досяг 3 млрд.т. На країни ОПЕК з цієї кількості припало 1239 млн т., тобто 40% загальної кількості.

Швидке зростання видобутку нафти в Африці, на Близькому і Середньому Сході визначається не тільки великими запасами нафти в цих регіонах, але і низькими капіталовкладеннями і поточними витратами (наприклад, низька заробітна плата персоналу) на цей видобуток при надзвичайно високій продуктивності свердловин. Прогнозовані запаси нафти на Землі приблизно оцінюються в 300 млрд т.

Завдання.

За допомогою атласу визначте і назвіть країни, що мають найбільші запаси нафти.

Найбільші запаси нафти мають такі країни:

Саудівська Аравія - 35255 млн т;

Кувейт - 12946 млн т;

Іран - 12110 млн т.

Головною особливістю розміщення найбільших у світі родовищ нафти є те, що в основному вони знаходяться на території країн, що розвиваються. Достовірні запаси нафти в США, наприклад, найбільш вичерпані, однак одночасно вони є найбільшими залишковими запасами у світі. Постійно зростає значення нафтової промисловості Китаю: за видобутком КНР зараз йде на 5-му місці, поступаючись США, Саудівській Аравії, СНД і Ірану.

Головні вантажопотоки нафти прямують від портів країн Персидської затоки до Японії і держав Західної Європи. Танкери проходять через Суецький канал, найбільші з них вимушені огинати Африку. Нафтопроводи прокладені не тільки суходолом, але і по дну морів, наприклад, Середземного і Північного.

Газова промисловість.

Найбільші запаси природного газу зосереджені в Росії (39,2%), на Близькому і Середньому Сході (30%), в Північній Америці (5%) і Західній Європі (насамперед в Нідерландах - 4%). Як і запаси нафти, запаси газу на території країн, що розвиваються, перевершують запаси на території розвинених держав. Щорічний видобуток газу у світі постійно зростає і в 1994 р. перевищив 2 трлн м³. Понад 40% цього об'єму було видобуто в СНД (80% цієї кількості припало на Росію), 25% - в США, менші об'єми - в Канаді, Нідерландах, Норвегії, Індонезії, Алжирі, які не входять до числа найбільших світових експортерів природного газу.

Газ в основному експортується у скрапленому вигляді трубопроводами. Протяжність газопроводів в сучасному світі досягла 900 тис. км і продовжує зростати. Найбільші міждержавні газопроводи функціонують у Північній Америці (пов'язує канадську газоносну провінцію Альберта з США) і Західній Європи (один пов'язує голландське родовище Гронінген з Німеччиною, Швейцарією і Італією; другий - норвезький сектор Північного моря з Німеччиною, Бельгією і Францією). З 1982 р. функціонує газопровід, який пов'язує Алжир з Тунісом і - по дну Середземного моря - з Італією.

Зростає об'єм морських перевезень скрапленого природного газу в спеціальних танкерах. Найбільшими постачальниками скрапленого газу є Індонезія, Алжир, Малайзія, Бруней. Найбільшим імпортером природного газу (до 60% від загального об'єму) є Японія.

Вугільна промисловість "найстаріша" галузь паливно-енергетичного комплексу.

Сумарні світові запаси вугілля (52% - кам'яного, 48% - бурого) оцінюються приблизно в 13 -14 трлн т., при чому найбільші родовища знаходяться в Росії, Китаї, США, ПАР, Україні, Казахстані, менш значущі - в Німеччині, Великій Британії, Польщі, Австралії, Канаді, Індії, Індонезії, Ботсвані, Зімбабве, Мозамбіку, Колумбії, Венесуелі.

З точки зору конкурентоздатності вугілля на світовому ринку важливим чинником є його собівартість, яка не в останню чергу залежить від способу видобутку: вугілля, що видобувається відкритим способом, в декілька разів дешевше, ніж вугілля, що видобувається в шахтах. Тому доставлене з Австралії або Південної Африки в Західну Європу вугілля дешевше місцевого, в чому криється одна з причин занепаду європейської вуглевидобувної галузі.

Які ще причини, на ваш погляд, викликали занепад вуглевидобувної галузі в Європі?

Німеччина лідирує у світовому видобутку бурого вугілля, за нею йдуть США, Австралія і Росія. Буре вугілля в основному використовується на теплових електростанціях як паливо.

Електроенергетика.

На сучасному етапі розвитку світового господарства понад 99 % електроенергії виробляється на електростанціях трьох типів: теплових, гідравлічних та атомних. Кожен із типів має свої переваги і недоліки. Так, споруджувати теплові електростанції (ТЕС) швидше і простіше, але вони виробляють найдорожчу електроенергію, використовують вичерпні природні ресурси, а також здійснюють значні викиди в навколишнє середовище.

ТЕС мають переважну частку у ряді давньопромислових країн (Німеччина, Італія, Чехія), а також великих (Китай, Індія) середньорозвинених та слаборозвинених країнах, де відсутні значні гідроресурси. Гідроелектростанції (ГЕС) виробляють значну частку електроенергії в деяких високорозвинених країнах (Канада, Швеція, Норвегія), які мають значні ресурси енергії річок, та країнах із середнім і невисоким рівнем розвитку, які мають багатоводні порожисті або гірські річки (Бразилія, Гана, Єгипет). Атомні електростанції (АЕС) особливо поширені у високорозвинених країнах (у Франції вони виробляють майже ³/₄ усієї електроенергії). У наш час у різних країнах будують близько 30 реакторів, із них дев'ять в Індії, по чотири — у Росії та Китаї, — в Японії, один — в Ірані.

Запитання та завдання

1. Недоліки існуючих типів електростанцій змушують людей шукати нові джерела отримання електроенергії. Із якими з них людство пов'язує найбільші надії?

(Використовується енергія припливів (на сьогодні єдина промислова ПЕС «Ране» потужністю 270 тис. кВт працює у Франції, але в багатьох країнах діють малопотужні дослідно-промислові установки), вітру (найбільше електроенер­гії виробляють вітрові електростанції (ВЕС) США, Данії та Німеччини), Сонця (дослідно-промислові установки вже діють у багатьох країнах, наприклад у США : та Ізраїлі) та геотермальних вод (за виробництвом електроенергії на геотермаль­них електростанціях (ГТЕС) лідирують США та Філіппіни).

2. У світі зберігається величезна різниця в забезпеченні економіки і населення електроенергією. Так, у Норвегії, яка посідає перше місце за цим показником, на кожного жителя виробляється понад 26 000 кВт/год елек­троенергії, тоді як у багатьох країнах Африки — 100 і навіть менше. Поясніть, чим викликана така різниця.

3. Побудуйте діаграму «Географічне використання енергії у світовому госпо­ дарстві» за такими даними: розвинені країни — 53%; країни, що розви­ ваються — 29 %; СНД та країни Центральної Європи — 18%.

4. Позначте на контурних картах країни, які виробляють найбільшу кількість електроенергії.

Країни — найбільші виробники електроенергії

Назва	Загальний обсяг, млрд кВт год	На душу населення, кВт/год
США	3979	13263
Китай	2500	1923
Японія	974,4	7612
Росія	952,4	6707
Індія	630,6	573
Канада	573	17906
Німеччина	566,9	6913
Франція	540,6	9010
Бразилія	380,9	2026
Велика Британія	363,2	6053

Обговорення в загальному колі

У цей час уряди і громадськість різних країн не мають єдиної думки щодо використання атомних електростанцій. Одні країни експлуатують АЕС і пла­нують будівництво нових (наприклад Росія й Франція), інші виводять з екс­плуатації старі й планують будівництво нових АЕС (наприклад Німеччина), треті не мають на своїй території АЕС (наприклад Італія та Австралія). Яки-ми.е позитивні й негативні наслідки експлуатації АЕС?

Позитивні наслідки експлуатації АЕС

Негативні наслідки експлуатації АЕС

АЕС використовують величезну енергоємність ядерного палива. Це обумовлює невеликі обсяги палива, що споживається (тоді як велика ТЕС тільки за добу спалює кілька вагонів вугілля). Дозволяють побудувати електро­станції поблизу споживача і в та­кий спосіб заощадити на транспор­туванні палива та електроенергії. Не спалює кисень, майже не за­бруднює атмосферу й ґрунт. Виробляють дешеву електроенергію (якщо не враховувати вартості де­монтажу АЕС). Це особливо важли­во, тому що гідроресурси в багатьох країнах вичерпані, запаси нафти й природного газу обмежені, а собі­вартість видобутку вугілля висока. Можливість повторного використання палива після переробки

Із погляду статистики й страхування великі аварії малоймовірні, однак наслідки такого інциденту вкрай тяжкі. Чинниками забруднення навколиш­нього середовища може стати раді­ація від охолодженої води та акти­вованих пилових часток, джерелом теплового забруднення є вплив на воду в системі охолодження. Великі витрати по утилізації радіо­активних відходів. Обмежений термін дії АЕС, після чого її слід закрити або провести сер­йозну реконструкцію. Опромінене паливо небезпечне, воно вимагає складних і дорогих заходів щодо переробки й зберігання. Небажаний режим роботи зі змінною потужністю для реакторів, що працюють на теплових нейтронах

ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ.

За останні десятиліття в географії підприємств чорної металургії відбу­лися значні зміни. Вони були викликані тим, що головними чинниками їх розміщення стали транспортний (із цієї причини значна частина нових металургійних підприємств зараз споруджується в портах), екологічний (метаталургія — «брудне» виробництво, а тому нові підприємства споруджуються в країнах, де м'якше екологічне законодавство) та чинник трудових ресурсів (використання дешевої робочої сили зменшує витрати на виробництво продукції). Як наслідок, металургійне виробництво поступово переміщується до середньорозвинених країн (особливо це стосується виплавки чавуну і недорогих марок сталі).

На сьогодні у світі склались три головні райони виробництва чорних металів:

1) Східна Азія, де за обсягами виплавки сталі виділяються Китай, Японія (відповідно перше і друге місця за виплавкою сталі у світі) і Республіка Корея. При цьому Японія спеціалізується переважно на випуску якісних марок сталі, а Китай і Корея — масових. Виплавка сталі в цьому субрегіоні продовжує швидко зростати.

2) Європа, де найбільшими виробниками чорних металів є Росія, Німеччина, Україна. При цьому чорна металургія постсоціалістичних країн випускає переважно недорогі марки сталі, а високорозвинених країн — спеціальні.

3) Північна Америка, де своєю чорною металургією виділяються США (третє місце у світі). Тут також переважає виробництво високоякісного металу.

Запитання та завдання

Поясніть особливості географії чорної металургії. Із чим пов'язані зміни, що відбулися останнім часом?

2. Крім трьох найважливіших районів чорної металургії, за обсягами виробництва виділяються Індія, Австралійський Союз, Бразилія, Південна Африка. Які чинники вплинули на розвиток галузі в цих країнах?

3. Позначте на контурних картах країни, які виробляють найбільшу кількість сталі.

Країни — найбільші виробники сталі

Назва	Обсяг виробництва, млн тонн
Китай	502,0
Японія	118,2
США	96,2
Росія	69,5
Індія	54,1
Республіка Корея	52,4
Німеччина	47,5
Україна	39,8
Бразилія	32,8
Італія	31,7

Проблемне запитання

Тривалий час лідерами у виробництві чорних металів лишалися провідні країни Європи, такі як Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія. Але згодом темпи виробництва сталі в цих країнах сповільнилися і навіть скоротилися. У той же час обсяги виробництва продукції машинобудування, яке є основним споживачем сталі, почали зростати значними темпами. Чим би ви це пояснили?

(Постійно зменшувалась матеріалоємність машинобудівної продукції, з'явились сучасні технології виробництва сталі, що сприяло підвищенню її якості та зменшенню витрат; значного поширення набуло використання замінників сталі, зокрема пластмас; частина виробництва перемістилась у менш розвинені країни; при виготовленні сучасної продукції точного машинобудування сталь майже не використовується (наприклад, електроніка).

КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ.

У ході НТР кольорова металургія зазнала важливих змін. Традиційні кольорові метали — мідь, свинець, цинк — зайняли «метали XX ст.» — алюміній, титан, магній. Саме виробництво алюмінію стало провідною галуззю кольорової металургії. Виробництво цього металу у світі досягло майже 30 млн тонн на рік, тоді як міді — лише близько 12 млн тонн, свинцю — трохи більше 5 млн тонн, цинку — 6,5 млн тонн. Інших кольорових металів ви­плавляється набагато менше.

Оскільки руди більшості кольорових металів мають незначний їх вміст, то і переробка руди здійснюється на місці (у збагачену руду — концентрат — або в чорновий — неочищений від домішок — метал). Цим пояснюється те, що виробництво ряду кольорових металів — міді, цинку, свинцю, олова, ртуті тощо — збігається із районами залягання руд.

У країнах, що розвиваються, поширені в основному добувні виробництва та виплавка чорнових металів; у розвинених країнах має місце як видобуток руд, так і виплавка кінцевої продукції (у тому числі з чорнових металів, які постачаються сюди з країн, що розвиваються).

Завдання

1 . Назвіть головні риси географії кольорової металургії.

2. Поясніть, чому у високорозвинених країнах дедалі більша частка кольорових металів виплавляється з металобрухту.

(Виробництво таких металів коштує дешевше, у той же час технології перероб­ки металобрухту часто більш складні, аніж технології переробки руд.)

МАШИНОБУДУВАННЯ.

Машинобудування, як і електроенергетика, входило до складу «авангард­ної трійки» промисловості. На початку XXI ст. ця галузь дає 35 % вартості її продукції.

За загальною вартістю продукції машинобудування явним лідером є США, далі йдуть Японія та Німеччина, їх намагається наздогнати Китай. Ці чотири країни разом із Францією, Великою Британією, Італією, Канадою, Бразилією, Іспанією та Росією виробляють понад 90 % усіх машин та обладнання.

У світі склалися чотири великі райони, де зосереджені підприємства цієї галузі:

1. Північноамериканський, основою якого є США і який виробляє 30 % про­дукції машинобудування світу. Для нього характерна величезна різноманітність продукції, причому все більшого значення набувають наукоємні галузі (авіакосмічна, виробництво військової техніки, сучасних засобів зв'язку тощо).

2. Західноєвропейський, де особливо виділяється машинобудування Німеч­чини та Франції. За своєю потужністю він майже не поступається Північноамериканському. Схожою є також його спеціалізація (дещо менша частка наукоємної продукції).

3. Східноазіатський (виробляє понад 25 % світової продукції машинобудування, причому його частка швидко зростає). Найпотужнішими машино­будівними країнами цього регіону є Японія, де ставка робиться перш за все на розвиток наукоємних виробництв, а також Китай і Республіка Корея, де розвинулись переважно виробництва, що орієнтуються на недорогу ро­бочу силу.

4) Східноєвропейський (об'єднує країни СНД, серед яких виділяється Росія). Тут розвиваються переважно металомісткі галузі, а також підприємства військово-промислового комплексу.

Завдання

1) Охарактеризуйте один із чотирьох великих ареалів машинобудування.

2) Позначте на контурних картах країни, які виробляють найбільшу кількість продукції машинобудування.

3) Автомобіль є одним з основних експортних товарів. За останні п'ятдесят років експорт автомобілів зріс приблизно в 20 разів, і зараз на міжнародному ринку реалізується до 40% вироблених автомобілів. Чим би ви пояснили цю тенденцію?

(Останнім часом бажання вижити змушує фірми об'єднуватися як усередині країни, наприклад РSА (Пежо-Сітроен) у Франції, так і за її межами. При цьому переслідується мета здешевлення продукції, у тому числі завдяки використанню менш дорогої робочої сили. Як результат частка продукції, яку виробляють десять найбільших ТНК на закордонних підприємствах, за останні 20—25 років подвоїлася й досягла майже 50 %. У той самий час основними споживачами цієї продукції залишаються жителі розвинених країн, до того ж багато заможних країн, що розвиваються (наприклад країни — експортери нафти), не випускають автомобілі, а попит на них зростає.)

Виробництво автомобілів найбільшими автомобільними ТНК світу

Назва	Країна	Виробництво автомобілів, млн шт.	Частка автомобілів, що випускають на закордонних підприємствах, млн шт.
«Дженерал моторе»	США	8,1	48,1
«Форд моторе»	США	7,3	48,1
«Тойота моторс»	Японія	6	30,3
« Фольксваген »	Німеччина	5,1	60,7
«Даймлер-Крайслер »	Німеччина/ США	4,7	75,5
РSА	Франція	2,9	40,3
«Фіат»	Італія	2,6 '	40,1
«Нісан моторс»	Японія	2,6	48,6
«Рено»	Франція	2,5	42,4
«Хонда моторс»	Японія	2,5	51,1

4. Обсяг виробництва автомобілів в 2008 р. склав 70,2 млн шт., що на 3 млн менше, ніж у 2007 р. Розрахуйте, на скільки зменшились обсяги виробництва (зниження склало 4,2%).

5. Поясніть зміни, що відбулись в обсягах виробництва легкових автомобілів серед трьох найбільших виробників.

Обсяги виробництва автомобілів найбільшими країнами-виробниками

в 2007—2008 рр.

Назва	Обсяг виробництва, млн шт.		Приріст, %
	2007р.	2008 р.
Японія	11596	11563	- 0,3
США	10780	8705	-19
Китай	8872	9323	5

6. Поясніть вплив чинника трудових ресурсів на розміщення підприємств точного машинобудування.

7. Складіть схему зв'язків машинобудування з іншими галузями промисловості.

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ.

Хімічна промисловість — одна з наймолодших галузей промисловості. У світі вона розвинулась в основному в XX ст., причому за темпами розвитку поступалась лише машинобудуванню. Через це, а також завдяки тому що саме хімічна промисловість виробляє принципово нові конструкційні матеріали, вона належить до «авангардної трійки» галузей XX ст.

Географія хімічної промисловості нагадує географію машинобудування, її виробництва в основному зосереджені в трьох регіонах світу: Північноамериканському (ядро — США), Західноєвропейському (виділяються Німеччина, Франція) та Східноазіатському (провідний виробник — Японія).

Галузева структура хімічної промисловості в країнах із різним рівнем розвитку дуже неоднакова. Для країн, що розвиваються, характерна перш за все гірнича хімія, яка займається видобутком хімічної сировини (фосфоритів, самородної сірки, калійних солей тощо). У середньорозвинених країнах провідну роль відіграють галузі основної хімії (виробництво кислот, мінеральних добрив) та частково хімії органічного синтезу і полімерів (виробництво пластмас і синтетичних волокон). Ці виробництва також розвинені у високорозвинених країнах, але вони для них — уже пройдений етап, тільки, з одного боку, вони належать до «брудних», а отже небажаних виробництв, а з іншого — виробляють порівняно недорогу продукцію. Тому ці виробництва поступово переміщуються до середньорозвинених країн, особливо до країн «нової індустріалізації». А високорозвинені країни дедалі більше зосереджуються на виробництві високотехнологічної продукції — ліків, парфумів, миючих засобів, спеціальних сортів гуми тощо.

Запитання та завдання

1) Назвіть характерні риси географії хімічної промисловості.

2) Поясніть відмінності в галузевій структурі хімічної промисловості в кра­їнах із різним рівнем розвитку.

3) За останні десятиліття країни Південно-Західної Азії нарощують обсяги виробництва хімічних продуктів. Як ви вважаєте, із чим це пов'язано? На яких виробництвах спеціалізуються місцеві підприємства? (Це пояснюється значними обсягами видобутку нафти й бажанням цих країн не тільки продавати «чорне золото», але й заробляти на його переробці (це більш вигідно). Місцеві підприємства спеціалізуються на початкових стадіях виробництва продукції органічної хімії та виготовленні добрив.)

4) Які види продукції галузі виготовляють у країнах, що розвиваються? (У країнах, що розвиваються, виготовляють лаки, фарби, побутові хімікати, види добрив (технологічно найбільш прості товари), за наявності корисних тут спеціалізуються на гірничо-хімічній промисловості.)

5) У хімічній промисловості можна одержати матеріали із заданими властивостями. Одним із таких матеріалів є поліетилен. Ви вже знаєте, що широко використовується для виготовлення різноманітної продукції, у тому числі водопровідних труб.

ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ.

Минулого року учні вивчали лісову і деревообробну промисловість, а цього року розглядали географію лісових ресурсів, і пропонує самостійно охарактеризувати галузь за спрощеним планом.

План характеристики: а) склад галузі, б) чинники, що впливають на її розміщення, в) види продукції, г) географія галузі (використовується атлас).

ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ.

Легка промисловість виробляє тканини, одяг, взуття, займається обробкою шкір і хутра. Як правило, такі виробництва трудомісткі, а більша частина продукції - недорога. Тому підприємства цієї галузі дедалі більше переміщуються до країн із середнім рівнем розвитку, де трудові ресурси недорогі. У високорозвинених країнах зберігаються виробництва, які виробляють дорогі (особливо вовняні) тканини, престижний одяг і взуття (виділяються Франція та Італія зі своїми будинками мод).

Запитання

1. Які види продукції виробляють підприємства галузі? На випуску яких видів продукції спеціалізуються розвинені країни? Країни, що розвиваються?

2. Чому саме легка промисловість була « піонером » промислового перевороту?

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ.

Із курсу «Економічна і соціальна географія України» ви знаєте, що підприємства цієї галузі тяжіють або до джерел сировини (наприклад виробництво цукру), або до споживача (хлібопекарська галузь).

Оскільки саме харчова промисловість виробляє основну масу продуктів, які споживає людство, то вона набула розвитку скрізь. Незважаючи на це існують певні закономірності. Так, високоякісні продукти харчування виробляються переважно у високорозвинених країнах, де є належний технічний рівень виробництва і споживання, здатний оплачувати дорогу продукцію.

Запитання

1) Як ви вважаєте, на виробництві яких видів продукції спеціалізуються країни, що розвиваються?

(У країнах, що розвиваються, розвинені борошномельні, цукрові, круп'яні галузі, що вказує на перевагу їжі рослинного походження. В останні роки на територію цих країн переміщується виробництво продукції, яка може завдати шкоди здоров'ю, наприклад, виробництво, виробництво тютюнових виробів.)

2) Поясніть, із чим пов'язане виробництво великої кількості напівфабрикатів у розвинених країнах. Які позитивні й негативні наслідки ви бачити в цьому?

ЗНАЧЕННЯ І ВНУТРІШНЬОГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА СІЛЬСЬКОГО ГОСПО­ДАРСТВА, АГРАРНІ ВІДНОСИНИ.

Сільське господарство займається вирощуванням культурних рослин і свійських тварин. Звідси походить і традиційний його поділ на рослинництво і тваринництво.

За загальним обсягом виробництва продукції рослинництво у світі помітно переважає тваринництво. Але продукція тваринництва, як правило, дорожча, а тому різниця в сумарній вартості продукції рослинництва і тваринництва світу значно менша, ніж обсяги продукції.

У розвинених країнах здебільшого провідним лишається тваринництво, продукція якого користується великим попитом. Але в окремих випадках релігійні традиції можуть порушувати цю закономірність (наприклад, буддисти Японії не вживають м'яса, через що рослинництво в цій країні залишається провідною галуззю).

— Пригадайте, які природні чинники впливають на спеціалізацію сільського господарства. (Насамперед клімат, ґрунти, рельєф, наявність водних ресурсів.)

Від початку XX ст. істотний вплив на спеціалізацію та обсяги виробленої продукції має характер аграрних відносин, тобто особливості землеволодіння та землекористування, а також соціально-економічних законів, які їх регулюють.

У розвинених і багатьох середньорозвинених країнах основна частина сільськогосподарських земель зосереджена в руках великих приватних землевласників і різних компаній. Тому в США, Канаді, Австралії, ряді європейських країн поширені фермерські господарства, що являють собою ринкове підприємницьке (товарне) сільське господарство. Воно засноване на найманій праці, широкому використанні техніки й досягнень науки, тому характеризується великими обсягами виробленої продукції, що йде на продаж, і високою концентрацією виробництва — понад 70 % продукції дають найбільші господарства. У Латинській Америці поширені латифундії. Вони являють собою поміщицькі господарства, які мають великі приватні земельні володіння. Тут переважає традиційне напівтоварне господарство. У більшості країн Африки й частково Азії дуже поширені господарства феодального, родоплемінного й общинного типу. Тут переважає традиційне споживче й півтоварне сільське господарство. У цьому типі господарства значна частина продукції використовується виробниками на власні потреби.

У ряді постсоціалістичних країн і Китаї відбувається перехід до ринкових відносин, поступово підвищується роль індивідуальних господарств. Цей шлях веде до підприємницького товарного господарства.

Запитання та завдання

1. Чим відрізняються галузі сільського господарства?

2. Чому в розвинених країнах споживають на багато більше продукції тваринного походження, ніж у країнах, що розвиваються?

НТР І СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО.

Рівень розвитку сільського господарства деяких країн дуже різниться. Якби на всій планеті воно мало таку продуктивність, як у передових країнах, то його продукції вистачило б для того, щоб нагодувати 12 млрд жителів — майже удвічі більше, ніж зараз. Проте багато слабо розвинених країн Африки та Азії навіть не можуть забезпечити свої потреби в продовольчій сировині, хоча в сільському господарстві тут зайнято до 80% працюючих.

Але НТР відбувається навіть у країнах «третього світу». Ще в 60-х XX ст. у ряді країн «третього світу» почалась так звана «зелена революція » — запровадження в сільському господарстві нових високопродуктивних сортів культурних рослин. Пізніше, але в менших масштабах, розвинула і «блакитна революція» — перехід від тваринництва країн, що розвиваються, до розведення високопродуктивних порід свійських тварин.

«Зелена революція» сприяла тому, що ряд країн «третього світу» (наприклад, Індія) змогли задовольняти свої потреби в зерні. Але одночасно вона мала і негативні наслідки: сільське господарство таких країн стало більше залежати від високорозвинених країн, де виробляється посівний матеріал, у зв'язку зі скороченням кількості сортів, які культивуються в країнах, що розвиваються, зросла загроза пошкодження посівів через примхи погоді хвороб та шкідників.

Запитання

1. Чому слаборозвинені країни Африки та Азії не можуть забезпечити свої потреби в продовольчій сировині?

2. Як ви розумієте поняття «зелена революція» і «блакитна революція»?

3. Кілька років тому в Україні було прийняте рішення про заборону виро­щування генетичне модифікованої картоплі, створеної американською компанією «Монсанто», яка не боялась пошкоджень колорадським жу­ком. Прихильники такого рішення висловлювали побоювання за здоров'я людей, які будуть вживати картоплю. Опоненти стверджували, що ініціа­торами такого рішення були компанії, які виробляють отрутохімікати. Як ви гадаєте, хто був у цій суперечці правий? Обґрунтуйте свою відповідь.

ГЕОГРАФІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

За період розвитку людської цивілізації людина окультурила кілька ти­сяч видів рослин. За зовнішніми ознаками й особливостями використання їх об'єднують у кілька груп: зернові культури, технічні культури, овоче-баштанні культури, бульбоносні культури, кормові культури тощо. Найбіль­ше значення серед названих груп традиційно мають зернові культури, серед яких за обсягами щорічного виробництва (до 500 млн тонн кожна) виділя­ються три головні «хліби» людства — пшениця, кукурудза і рис, які начебто поділили територію світу між собою.

Великими виробниками пшениці є США, Китай, Канада, Франція, Росія, Україна, Індія, Аргентина, Австралія. Більшість цих країн є також її вели­кими експортерами.

Рис має менше територіальне поширення, ніж пшениця. Його традиційно висівають у районах із жарким і вологим кліматом, у першу чергу на його батьківщині — у Східній, Південно-Східній і Південній Азії, де він заміняє хліб. За межами цієї території великі збори рису дає Бразилія.

Батьківщина кукурудзи — тропічна частина Північної Америки. І зараз цей материк дає найбільшу частку щорічних зборів цієї культури. Безумовним лідером тут є США: 40 % світового збору і 70 % експорту.

Найважливішими групами технічних культур є волокнисті, олійні та цукроносні.

Серед волокнистих культур безумовним лідером є бавовник. Для цієї культури потрібне спекотне й довге літо та багато вологи. Тому основні райони його вирощування — субтропічний, тропічний і субекваторіальний пояси (переважно в Північній півкулі). Найбільшими його виробниками є Китай, США та Індія. Найякісніше волокно з бавовнику одержують у долині Нілу — в Єгипті та Судані.

Бавовник виступає також як олійна культура. Проте його олія гіркувата, а тому провідними олійними культурами світу є соняшник, соя, арахіс, олійна і косова пальма, маслинове дерево.

До найважливіших цукроносних культур належать цукрова тростина і цукровий буряк. Цукрова тростина культивується в тропічних і субтропічних районах. Великі плантації цього трав'яного злаку є в ряді країн Латинської Америки — Бразилія, Куба, Мексика; Азії — Індія, Китай, Пакистан, Філіппіни, Таїланд, В'єтнам, а також в Австралії.

Цукровий буряк поширений у помірному поясі. Найбільше його вирощують у Франції, Німеччині, США, Росії, Україні, Польщі, Китаї, Італії,.

Цікавою є географія тонізуючих культур — какао, чаю і кави, їхні плантації найбільш характерні для країн, що розвиваються, із жарким кліматом. Отже, рослини, необхідні для приготування трьох головних напоїв людства, часто вирощують далеко від районів, де їх найбільше споживають.

Так, какао-боби вирощують та експортують насамперед африканські країни: Кот д'Івуар, Гана й Нігерія, а також країни Азії (Індонезія та Малайзія). Роль латиноамериканських країн, особливо Бразилії та Домініканської Республіки, також є досить великою. Примітне, що на ці сім країн припадає 3/4 усього збору какао-бобів.

Серед виробників та експортерів чаю першість належить азіатським країнам – Індії, Китаю, Шрі-Ланці, Туреччині, а також Кенії (Африка). На п’ять країн припадає понад 75 % збору цієї культури.

Кавові зерна — плоди тропічного чагарнику, що походить з Ефіопії (Африка). Їхніми провідними виробниками є Бразилія, Колумбія, В'єтнам, Індонезія, Індія, Мексика, Кот д'Івуар.

Важливими галузями рослинництва є овочівництво й садівництво. Садівництво розвинене в багатьох районах помірного, субтропічного і тропічного поясів. Серед плодових культур помірного поясу найпоширенішими є яблуні, груші, вишні, абрикоси, сливи. У субтропічному й тропічному поясах вирощують цитрусові, виноград, банани, ананаси, ківі.

Запитання та завдання

1. Розкажіть про географії трьох головних «хлібів» людства.

2. Використовуючи карту зернових культур, з'ясуйте, де проходять кордон між «пшеничним» і «рисовим» людством.

3. Які зернові культури поширені у світі крім трьох головних «хлібів»? (Досить великі (приблизно 100—120 млн тонн зерна) обсяги збору дають ячмінь (його врожаї помітно зростають тоді, коли гинуть посіви озимої пшениці), у просо і сорго — дві близькі культури, які відрізняються географією посівів: просо — рослина помірного поясу, сорго — субекваторіального.)

4) Використовуючи карти атласу, порівняйте географію основних олійних культур.

(Кожна культура має свої «володіння». Так, соняшник (його олія найпоживніша) висівають у степах і лісостепах помірного і субтропічного поясів, сою — переважно у степах США і Китаю, арахіс — у субтропіках і тропіках (Китай, Індія, Західна Африка). В екваторіальному і частково субекваторіальному поясах Африки головною олійною культурою є олійна пальма, а на узбережжях і островах Тихого океану — кокосова. Маслинове дерево — олійна культура Середземномор'я.)

5) Позначте на контурних картах країни райони поширення найважливіших \ цукроносних культур.

ГЕОГРАФІЯ ТВАРИННИЦТВА.

Географія тваринництва, як і географія рослинництва, дуже залежить від природних умов. Але поряд із цим на розвиток окремих галузей і напрямків тваринництва помітно впливають релігійні вірування.

Найважливішою галуззю тваринництва є скотарство — розведення великої рогатої худоби, а також зебу і буйволів. Тваринництво дає людству майже все молоко та третину м'яса, а також шкіру.

Усього у світі налічується приблизно 1,3 млрд голів великої рогатої худоби. За її поголів'ям упевнено лідирує Індія (близько 15 % світового). Але скотарство тут малопродуктивне і через релігійні вірування місцевих жите­лів — індуїзм і буддизм — має виключно молочний напрямок.

Переважно такий само напрямок, але набагато вищу продуктивність (у кілька разів) має скотарство в розвинених країнах Європи та приміських територіях США. А от м'ясний напрямок переважає у країнах, які мають ве­ликі природні пасовиська — Бразилія, Аргентина, Австралія, Канада, США (у центрі та на заході).

Приблизно стільки ж у світі виробляється і свинини, хоча поголів'я сви­ней помітно менше (приблизно 0,9 млрд голів, причому майже половина припадає на Китай; свинарство добре розвинене також у високорозвинених країнах). Свинарство практично відсутнє у країнах, де живуть індуїсти (релігія забороняє їм уживати м'ясо) та мусульмани (для них свиня — нечиста тварина).

Вівчарство розвивається повільніше за скотарство або свинарство, оскіль­ки смакові якості баранини нижчі за яловичину і свинину. Найбільше поголів'я овець має Австралія (понад 150 млн).

Птахівництво набуло характеру промислового виробництва, причому чіт­ко виділяються яєчний і м'ясний напрямки. Найбільше поголів'я свійської птиці зосереджене в Азії (приблизно 40% з 13 млрд голів птиці), де виділяється Китай (перше місце у світі; приблизно 2,5 млрд голів).

Запитання та завдання

1) Як ви вважаєте, чому саме скотарство є найважливішою галуззю тварин­ництва?

2) Охарактеризуйте географію свинарства.

3) Наведіть приклади видів тварин, які вирощується переважно в декількох регіонах (приклад: лама, альпака, страус).

4) Побудуйте стовпчикові діаграми за такими даними: у світі виробляється близько 575 млн тонн молока, у тому числі в країнах Європейського Со­юзу — 125 млн тонн, або 21,7% від загальних обсягів виробництва; в Ін­дії — 79 (13,7); США —75 (13,0); Росії — 32 (5,6); Пакистані — 24 (4,2); Бразилії — 22 (3,8); Україні й Польщі — по 12 (2,2); Новій Зеландії -13 (2,3), Австралії — 11 (1,9), Туреччині — 10 млн тонн (1,7%).

5) Найбільші удої молока мають скотарі Ізраїлю. Вони одержують 8850 літрів молока від кожної корови на рік; у той час як США — 8329, Шве­ції — 7376, Нідерландів — 6890, Данії — 6710, Японії — 6612, Пів­денної Кореї — 6333, Фінляндії — 6227. У країнах, що розвиваються, цей показник у 10—20 разів менше. Чим це можна пояснити?

Проблемне запитання

У Монголії та Великій Британії, які дуже відрізняються своїми природними умовами і рівнем розвитку, добре розвинене вівчарство. Як би ви пояснили цей факт?

НАЙБІЛЬШІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ РАЙОНИ. ЗВ'ЯЗКИ СІЛЬСЬКО­ГО ГОСПОДАРСТВА З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ.

Найбільше сільськогосподарської продукції одержують у східній частині Китаю (у тому числі Велика Китайська рівнина), Південній Азії (Індо-Гангська низовина), Південно-Східній Азії (насамперед територія Індонезії), у Західній Європі та Англо-Америці (насамперед, території Центральних і Великих рівнин).

Позначте на контурній карті найбільші сільськогосподарські райони свіу.

Між сільським господарством та іншими галузями економіки існують тісні зв’язки. Так, промисловість забезпечує цю галузь електроенергією, різною технікою, паливно-мастильними матеріалами, добривами, засобами захисту рослин.

Сільське господарство забезпечує промисловість продукцією рослинництва й тваринництва, що використовується для виробництва продуктів харчування, тканин, виробів зі шкіри. Зв'язки між сільським господарством і промисловістю є настільки тісними, що утворюють міжгалузевий агропромисловий комплекс.

Запитання та завдання

1. Поясніть, яке значення має сільське господарство для економіки світу.

2. Доведіть, що основою розвитку галузі в країнах, що розвиваються, є сприятливий клімат і родючі землі. Які чинники є визначальними для розвитку сільського господарства в розвинених країнах?

3. Використовуючи карти атласу й статистичні дані, охарактеризуйте головні райони вирощування найважливіших сільськогосподарських культур за зразком

Група сільсько­господар­ських рослин	Приклади сільсько­господар­ських рослин	Географія вирощування
Зернові культури	Пшениця	Вирощується в помірному й субтропічному пояси у Європі (Франція, Німеччина, Польща, Україна, Росія), Північній Америці (США, Канада, Азії (Китай, Індія, Пакистан, Іран), Південній Америці (Аргентина, Уругвай), Австралії
	Рис	Вирощується в субтропічному, тропічному, субекваторіальному та екваторіальному поясі, у Східній Азії (Китай, Японія), Південно-Східній Азії (Індонезія, Таїланд, М’янма, В'єтнам, Малайзія), Південної Азії (Індія, Бангладеш), Південній Америці (Бразилія) І

4. Розкажіть про аграрні відносини, характерні для різних регіонів (країн) світу.

5. Наведіть приклади районів світу, де виробляється велика кількість сільськогосподарської продукції.

6. Чим би ви пояснили перевищення частки тваринництва над часткою рослинництва в продукції сільського господарства більшості розвинених країн?

7. Рослинництво й тваринництво тісно пов'язані між собою, із галузями промисловості, а також із наукою та торгівлею. Розкажіть про їхні взаємозв'язки. Чому саме в епоху НТР вони посилюються?

8. Чим би ви пояснили, що майже 40 % світового збору кукурудзи й понад 70% її експорту припадає на одну країну — США?

9. Італія — одна з небагатьох розвинених країн Європи, де у валовій продукції сільського господарства значну частку має рослинництво. Як ви можете пояснити таку відмінність структури сільського господарства Італії від сусідньої Швейцарії або Австрії?

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РІЗНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ

Транспорт поділяється на кілька видів – сухопутний (залізничний, автомобільний, гужовий), водний (морський і внутрішній водний), повітряний. Кожен з них має свої переваги і недоліки. Як наслідок, використання того або іншого виду для конкретних перевезень визначається характером і обсягом вантажів, терміновість перевезень тощо.

Переваги та недоліки різних видів транспорту

Вид транспорту	Переваги	Недоліки
Залізнич­ний	Мала залежність від природ­них умов, надійність і регуляр­ність перевезень, відносно не­висока собівартість перевезень, висока вантажопідйомність	Обмежена маневреність, від­носно невисока швидкість перевезень
Автомо­більний	Висока маневреність, досить висока швидкість перевезень	Досить дорогий, сильно за­бруднює довкілля, значна за­лежність від погодних умов, відносно невелика вантажо­підйомність
Морський	Дуже велика пропускна здат­ність, низька вартість пере­везень	Відносно невелика швидкість перевезень, у ряді випад­ків — сезонність, досить зна­чна залежність від погодних умов
Внутріш­ній водний (річковий)	Велика вантажопідйомність, низька вартість перевезень	Часто має сезонний характер, не скрізь є умови для його розвитку, мала швидкість перевезень
Повітря­ний	Дуже велика швидкість пере­везень	Висока собівартість переве­зень, дуже значна залежність від погодних умов
Трубо­провідний	Дешевизна перевезень, на­дійність, велика пропускна здатність	Дуже вузька спеціалізація

Запитання та завдання

1) Як ви вважаєте, у яких випадках і на які відстані можна найбільш ефек­тивно використовувати різні види транспорту?

(Трубопровідний транспорт (магістральний) використовується для передачі рідких і газоподібних вантажів, як правило, на середні й великі відстані в найбільш важливих напрямках. Повітряний транспорт спеціалізуються на перевезенні пасажирів (переважно на великі відстані) і термінових вантажів. Внутрішній водний — на перевезенні недорогих вантажів, які не вимагають швидкої доставки, а також перевезеннях у малонаселених районах. Морський транспорт виграє провідну роль у трансконтинентальних перевезеннях вантажів. Автомобільний і залізничний види транспорту, як найбільш універсальні, перевозять дуже різноманітні вантажі й пасажирів, але автомобільний транспорт доцільніше використовувати на короткі відстані, а залізничний — на середні та великі.)

2) Які показники роботи транспорту ви знаєте?

(Пасажирообіг у пасажиро-кілометрах та вантажообіг у тонна-кілометрах, протяжність у кілометрах і густота транспортної мережі на квадратний кілометр.)

ГЕОГРАФІЯ СВІТОВОГО ТРАНСПОРТУ.

Найгустішою є мережа залізниць у розвинених регіонах світу. За цим показником лідирує невелика європейська країна Бельгія (113 км залізничних шляхів на 1000 км² території). А найдовшу їхню мережу мають США — вад 250 тис. км.

- Використовуючи атлас та статистичні дані, проаналізуйте, які країни мають найбільшу кількість залізничних шляхів.

(Серед цих країн представлені найбільші за територією (залізниці найбільш ефективні при перевезеннях вантажів на середні та дальні відстані) та ряд розвинених країн Західної Європи.)