Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
РОЗДІЛ 4.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
42.52 Кб
Скачать

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Правові і нормативні основи охорони праці

4.1.1 Законодавча та нормативна база охорони праці в Україні

Охорона праці - це система законодавчих актів, що відповідають соціально-економічних, технічних й організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я .

Праця є формою існування суспільства. Створення безпечних умов праці ставати частиною економічною безпекою самої держави. В Україні створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, що розробляє й реалізує державну політику в сфері охорони життя громадян на виробництві й профілактиці побутового травматизму, створює систему державного регулювання галуззю.

Основні напрямки державної політики в області охорони праці закріплені в Конституції України й Законі України "Про охорону праці". Відповідно до Конституції "люди, їх життя здоров'я, честь, гідність, недоторканність, безпека в Україні найвищою соціальною цінністю" (ст. 3) "кожна людина має право на відповідні й безпечні умови праці" (ст. 43). Статті Конституції конкретизуються в Законі "Про охорону праці", Кодексом про працю України та у системі стандартів безпеки праці. У жовтні 2002 року Верховною Радою України прийнятий Закон "Про охорону праці" (нова редакція), що реалізує конституційні права громадян на охорону життя, здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником підприємства й працівниками з питань безпеки, гігієни праці, установлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Згідно Закону, державна політика в сфері охорони праці базується на наступних принципах:

- пріоритет життя, здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних, нешкідливих умов праці;

- комплексне рішення завдань охорони праці на основі національних рограм з цих питань, з урахуванням інших напрямків економічно й соціальної політики, досягнень у галузі науки, техніки, охорони навколишнього середовища;

- установлення єдиних нормативів по охороні праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності й видів діяльності;

- соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків громадянам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві;

- навчання населення, професійна підготовка й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- координація діяльності державних органів, установ, організацій, що вирішують питання організації охорони здоров'я, гігієни й безпеки праці;

- міжнародне співробітництво в області охорони праці, використання світового досвіду організації виробництва й підвищенню безпеки праці.

Чинності закону поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від форми власності й виду діяльності.

Метою глави є аналіз умов праці в районному відділення Пенсійного фонду України. Аналіз умов праці покликаний підвищити ефективність роботи персоналу. Виявлення й нейтралізація шкідливих факторів приведе до росту продуктивності праці, раціональному використанню річного фонду робочого часу й фінансових коштів міського бюджету. Для досягнення поставленої мети варто розглянути низку питань:

- виявлення факторів, що порушують безпечні умови праці;

- розробка заходів щодо їхнього усунення;

- обгрунтування соціально-економічного ефекту заходів.

У цілому охорона праці покликана захистити працівників від впливу небезпечних шкідливих виробничих факторів, забезпечити сприятливі умови.

4.1.2 Фонд соціального страхування

Соціальне страхування — фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

В Україні існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Пенсійний фонд України та недержавні пенсійні фонди.

Для цілей соціального страхування громадян України створено Фонд соціального страхування. До нього спрямовується частка коштів від внесків на державне соціальне страхування підприємств, установ, організацій і кооперативів (крім колгоспів), розташованих на території країни, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, форм власності та господарювання, а також громадян, які працюють на умовах оренди, найму чи займаються індивідуальною трудовою діяльністю. Зазначений фонд є самостійною фінансово-банківською системою і перебуває у віданні профспілок України.

Кошти фонду не підлягають оподаткуванню, грошовим, митним зборам і не входять до складу державного бюджету України.

Усі організації України, в яких працюючі підлягають державному соціальному страхуванню, а також особи, що наймають окремих громадян за трудовими договорами, відповідно до чинного законодавства зобов'язані сплачувати страхові внески, а також вносити до фонду суми:

- одержувані в установленому порядку від своїх працівників за видані профспілковими організаціями путівки на санаторно-курортне лікування, відпочинок і туристичні подорожі; витрат на виплат;

- допомоги з тимчасової непрацездатності, спричиненої трудовими каліцтвами й професійними захворюваннями в результаті порушень адміністрацією правил захисту праці й техніки безпеки;

- у зв'язку з підвищеною захворюваністю з вини адміністрації, а також травмами, що виникли з вини інших організацій чи окремих осіб;

- нарахованої пені у разі несплати страхових внесків у встановлений строк і штрафів, накладених технічними та правовими інспекторами праці профспілкових органів і посадових осіб організацій.

Зазначені штрафи стягуються із заробітної плати цих посадових осіб адміністрацією організацій.

Усі юридичні та фізичні особи, які вносять відрахування до цього фонду, зобов'язані зареєструватися як страхувальники за місцем свого знаходження у відповідних комітетах профспілок.

Страхові внески на соціальне страхування сплачуються за тарифами, встановленими законодавством України.

Страхові внески нараховують, виходячи з установленого тарифу внесків на соціальне страхування та заробітної плати всіх працюючих, які підлягають соціальному страхуванню, в тому числі штатних, позаштатних, сезонних, тимчасових, тих. що працюють за сумісництвом чи виконують разові, випадкові та короткострокові роботи при наявності укладених із ними письмових трудових договорів. Внески не нараховують на такі види виплат працюючих громадян: компенсація за невикористану відпустку; вихідна допомога при звільненні; різні види грошової допомоги, що видається як матеріальна: компенсаційні виплати (добові на відрядження і виплати замість добових, виплати відшкодованих збитків, завданих працівникам каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним з їхньою роботою); вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків або вартість їх відшкодування; вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, знежирюючих засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування. вартість раціону безкоштовного колективного харчування, наданого у випадках, передбачених законодавством; дотації за обіди, вартість путівок на санаторно-курортне лікування та в будинки відпочинку за рахунок Фонду соціального розвитку (фонду споживання);

Відшкодування витрат на проїзд, провезення майна та наймання приміщення при переведенні чи переїзді на роботу до іншої місцевості; доплати й надбавки до заробітної плати замість добових у разі, якщо постійна робота виконується в дорозі чи має роз'їзний характер, або у зв'язку зі службовими поїздками в межах обслуговуваної дільниці; заробітна плата за дні роботи без винагороди (суботники, недільники тощо), перерахована до відповідних бюджетів чи благодійних фондів; заохочувальні виплати (включаючи премії) у зв'язку з ювілейними датами, днями народження, за тривалу й сумлінну працю, активну громадську діяльність та в інших аналогічних випадках, здійснені за рахунок фонду заробітної плати (єдиного фонду оплати праці); грошові нагороди, які присуджуються за підсумками змагань, оглядів, конкурсів; стипендії, виплачувані підприємствами й організаціями студентам (аспірантам), направленим на навчання з відривом від виробництва; допомога, виплачувана за рахунок підприємства, установи та організації молодим спеціалістам за час відпустки після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу; допомога із соціального страхування і пенсій; винагороди, що виплачуються громадянам підприємствами, установами, організаціями та кооперативами за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Нараховані страхові внески, за вирахуванням витрат організації на соціальне страхування, страхувальники сплачують у формі безготівкових розрахунків — перерахуванням відповідних сум зі своїх поточних рахунків у кредитних установах на рахунок фонду в місцевому відділенні банку. За рахунок коштів Фонду соціального страхування здійснюються витрати на такі цілі: виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності й при пологах, при народженні дитини, на поховання; організацію санаторно-курортного лікування та відпочинку трудящих, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.

Кошти фонду можуть витрачатися страхувальниками лише згідно з їхнім цільовим призначенням у встановленому порядку. Витрати за рахунок внесків сплачуються страхувальником із його каси або через його поточний рахунок в установі банку. Для бухгалтерії страхувальника підставою для виплати допомоги за рахунок коштів фонду є відповідні чинні законодавчі та нормативні документи. Допомогу за поточний місяць виплачують у строки, встановлені для виплати заробітної плати за другу половину місяця.

Страхувальники не мають права припиняти виплату допомоги навіть у тих випадках, коли суми нарахованих внесків та інших платежів у Фонд соціального страхування не покривають фактичних витрат на виплату допомоги.

У разі, якщо витрати, оплачені страхувальником за звітний квартал, перевищують нараховану за цей квартал суму внесків та інших платежів, різницю між сумою витрат і сумою внесків зараховують у рахунок оплати наступного кварталу.

Контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків та інших платежів, а також правильністю витрат коштів соціального страхування фонду здійснюють страховики, профспілкові комітети, територіальні та галузеві профспілкові органи, органи Фонду соціального страхування України, Державна податкова адміністрація, ревізійні комісії профспілкових організацій.

4.2 Виробнича санітарія

4.2.1 Оптимальні та допустимі норми метеопараметрів в приміщеннях

Мікроклімат виробничих приміщень – умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря,температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць (табл.4.1).

Таблиця 4.1 – Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих

Період року

Категорія робіт

Температура повітря

Відносна вологість

Швидкість руху м/сек.

Холодний період року

Лега 1а

22-24

60-40

0,1

Легка 1б

21-23

60-40

0,1

Середньої важкості 11а

19-21

60-40

0,2

Середньої важкості 11б

17-19

60-40

0,2

Важка 111

16-18

60-40

0,3

Теплий період рроку

Лега 1а

23-25

60-40

0,1

Легка 1б

22-24

60-40

0,2

Середньої важкості 11а

21-23

60-40

0,3

Середньої важкості 11б

20-22

60-40

0,3

Важка 111

18-20

60-40

0,4

При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово-емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22-24 град.C, відносна вологість 60-40%, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/сек.).

Оптимальні мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Залежно від джерел світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

- природне – це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх відгороджуючи конструкціях;

- штучне – здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби або таких приміщень, які не мають природного освітлення;

- сполучене (суміщене) – одночасне поєднання природного і штучного освітлення.

Штучне освітлення в залежності від призначення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.

При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Таблиця 4.2 – Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року

Категорія робіт

Температура, градус С

Відносна вологість

Швидкість руху

Верхня межа

Нижня межа

На постійних робочих місцях

На непостійних робочих місцях

На постійних робочих місцях

На непостійних робочих місцях

Холодний період року

Легка 1а

25

26

21

18

75

не більше 0,1

Легка 1б

24

25

20

17

75

не більше 0,2

Середньої важкості 11а

23

24

17

15

75

не більше 0,3

Середньої важкості 11б

21

23

15

13

75

не більше 0,4

Важка 111

19

20

13

12

75

не більше 0,5

Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря,температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Таблиця 4.3 – Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень в теплий період

Період року

Категорія робіт

Температура, градус С

Відносна вологість

Швидкість руху

Верхня межа

Нижня межа

На постійних робочих місцях

На непостійних робочих місцях

На постійних робочих місцях

На непостійних робочих місцях

Теплий період рроку

Лега 1а

28

30

22

20

55 при 28 град.С

0,2 - 0,1

Легка 1б

28

30

21

19

60 при 27 град.С

0,3 - 0,1

Середньої важкості 11а

27

29

18

17

65 при 26 град.С

0,4 - 0,2

Середньої важкості 11б

27

29

15

15

70 при 25 град.С

0,5 - 0,2

Важка 111

26

28

15

13

75 при 24 град.С

0,6 - 0,5