4.2.2 Організація виробничого освітлення виробничих місць

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Залежно від джерел світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

- природне – це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх відгороджуючи конструкціях;

- штучне – здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби або таких приміщень, які не мають природного освітлення;

- сполучене (суміщене) – одночасне поєднання природного і штучного освітлення.

Штучне освітлення в залежності від призначення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.

Розрізняють такі системи робочого освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.

Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення. Вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт різноманітних за характером на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюю чого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.

Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).

Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а головне, безпечними при експлуатації.

Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи.

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його передбачають для робіт І-VІІІ розрядів точності за зоровими параметрами та, коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.

Приміщення, в основному, обладнуються загальним освітленням. На поточних лініях воно локалізоване.

В якості джерел освітлення широко використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання відносяться до теплових джерел світла. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки: велика яскравість (засліплюючи дія), низька світлова віддача (7-20 лм/Вт), відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год), переважання жовто-червоних променів в порівнянні з природним світлом, висока температура нагрівання (до 140? С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також для освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей.

Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Крім того, вони характеризуються високою світловіддачею (40-100 лм/Вт), великим терміном експлуатації (10 тис. год) і порівняно низькою температурою нагрівання (30-60? С), а також можуть забезпечувати світловий потік практично будь-якого спектра. До недоліків газорозрядних ламп можна віднести складність схеми включення, шум дроселів, значний час між включенням та запалюванням. Однак, головною вадою є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту, котрий полягає у спотворенні зорового сприйняття об’єктів, що рухаються, обертаються.

4.3 Техніка безпеки

4.3.1 Охорона праці при роботі з комп’ютером

Джерелом небезпеки для життя при роботі з комп'ютерами є напруга живлення 220 -380 В. До роботи з комп'ютерами допускаються особи, які:

а) ознайомилися з інструкцією щодо роботи ЕОМ і отримали інструктаж на робочому місці;

б) засвоїли відповідний практичний курс, необхідний для роботи за комп'ютерами

Вимоги безпеки при роботі за пультами ЕОМ:

а) при роботі ЕОМ необхідно пам'ятати, що в них є напруга, небезпечна для життя. 16 Кв - постійна напруга на електропроменевій трубці;

змінна напруга 220 В, 50 Гц - напруга живлення мережі;

б) у зв'язку з цим необхідно суворо дотримуватися таких вимог техніки безпеки:

- не вмикати і не вимикати роз'єми кабелів при поданій напрузі живлення;

- не залишати комп'ютери під живленням без нагляду;

Категорично забороняється:

а) включати ЕОМ у розетку при несправному шнурі живлення; .

б) під'єднувати і роз'єднувати роз'єднувати роз'єми кабелів;

в) проводити будь-який ремонт під час включення ЕОМ.

Вимога безпеки після закінчення роботи:

а) після закінчення роботи не ЕОМ необхідно відключити живлення;

б) слід пам'ятати, що після відключення індикатора (виключення індикатора) частина схеми перебуває під напругою 220 В.

Рекомендації щодо організації робочого місця та захисту від шкідливого впливу комп'ютеру на здоров'я людини: положення тіла повинно відповідати напрямку погляду, неправильна поза призводить до виникнення згорблення; нижній край екрану повинен бути на 20 см нижче рівня очей; рівень верхньої кромки екрану повиненбути на висоті чола; екран комп'ютера - на відстані 75 - 120 см від очей.

Висота клавіатури повинна бути встановлена таким чином, щоб кісті рук користувача розміщувались прямо; спинка стільця повинна підтримувіати спину користувача; кут між стегнами і хребтом має становити прямий кут.

Крісло та клавіатуру розміщують таким чином, щоб не було потреби далеко витягуватись; відстань між столами з комп'ютерами повинна бути не менше 1,5 м, між моніторами - 2,2 м.

Якщо під час роботи доводиться дивитись документи, то підставку з оригіналом документа слід встановлювати в одній площині з екраном і на одній з ним висоті; треба уникати яскравого освітлення, не втомлювати очі рікою зміною потіжності світлових потоків.

Екран комп'ютера треба розміщувати під прямим кутом до вікон, а самі вікна під час роботи доцільно завішувати або закривати жалюзями; у робочому приміщенні доцільно збільшувати вологість (оптимальна вологість 60 % при температурі 21 градус С), розмістити квіти, акваріум у радіусі 1,5 м від комп'ютера [ 23 ].