Методичні рекомендації
Кінець Другої світової війни як і Першої, привів до значущих наслідків, які відбилися в міжнародних відносинах. Одним із найважливіших було утворення світової системи соціалізму, яка сформувалася з країн Східної Європи, котрі були звільнені від фашизму радянськими військами. Таким чином, СРСР оточив себе буферною зоною на Заході (Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Югославія) і на Південному сході (Монголія, Китай). Це свідчило як про зростаючий вплив СРСР на міжнародні відносини, так і про намагання розпалити світову революцію, про яку міряли більшовики. Зауважимо, що після війни настав період, коли без участі СРСР, або без врахування його позиції не вирішувалося жодне скільки-небудь значиме міжнародне питання. Це не могло не бентежити колишніх союзників і вже на початку 1946 р. починається період міжнародної конфронтації, який отримав назву «холодна війна». Таким чином, у міжнародних відносинах чітко відслідковувалися два угруповання: капіталістичне на чолі з США і соціалістичне на чолі з СРСР. Саме вони будуть визначати міжнародні відносини майже до кінця ХХ століття.
«Холодна війна» мала багато проявів. Це явище багатопланове. Але однією з найнебезпечніших її сторін було військово-політичне протистояння. Проявом його стала постійна гонка озброєнь, намагання суперників випередити один одного в кількості і якості озброєнь. Небезпеку становило й утворення військово-політичних блоків з обох сторін: НАТО у 1949 р. і Варшавського договору у 1955 р. Сам факт існування цих блоків і безперервне нарощування і удосконалення зброї, особливо масового знищення, становило загрозу людству і життю на Землі.
До кінця 60-х років до політиків провідних держав поступово прийшло розуміння того, що кількісне і якісне нарощування зброї стало безперспективним, адже її накопичено для кількаразового гарантованого знищення один одного. Висновок – переможців не буде. З іншого боку загрозу становили труднощі за контролем зберігання цієї зброї. У 1969 р. Фінляндія запропонувала посередництво у переговорах між СРСР і США та рядом європейських країн з питань зменшення загрози ядерної війни. Так розпочався Хельсінський процес, який тривав до 1975 р. і ознаменувався підписанням договору ОСО-1 (1973 р.) і заключного Акту (1975 р.) Це було зменшення міжнародної напруженості і крок вперед у порозумінні. Наступною сторінкою мав стати договір ОСО-2 (1979 р.), який так і не був ратифікований США через Афганську кризу спровоковану СРСР.
Заняття 6. Формування міжнародних відносин наприкінці 80-х - на початку 90- років XX ст. (2 години)
План
Кінець «холодної» війни. Розпад Радянського Союзу.
Трансформація блоку НАТО і його функцій.
Виникнення регіональних конфліктів, їх причини.
Література.
Жан Батіст Дюрозель. Вказ. Твори.
Всемирная история. Под ред.. Поляка Г.Б., А.Марковой.- ЮНИТИ.-1999.
Павленко Ю. Історія цивілізації.- К. Либідь.- 2000.
Методичні рекомендації
Внутрішні суперечності в країнах соціалістичного табору та в самому СРСР, що виникли в надрах тоталітарних систем, новий стрибок гонки озброєнь, яка вимагала непродуктивне вкладення грандіозних коштів Афганська війна, стали тими дестабілізуючими факторами, які привели в кінці 80-х років минулого століття до Кризи міжнародних відносин, розпаду соціальної системи і блоку Варшавського договору. У 1991 р. внутрішня боротьба в КПРС спричинила кризу влади в СРСР і, як наслідок його розпад.
Зникнення могутньої наддержави без втручання будь-яких зовнішніх сил явилося новою ознакою часу, змінило рівновагу у міжнародних стосунках і привело до нових явищ у відносинах. Одним з найбільш помітних стало утворення Європейського Союзу.
Зміна балансу сил у світі поставила питання про функції блоку НАТО і його спрямованість. Слід підкреслити, що протягом 90-х років відбувався процес трансформації цих функцій. На зміну стримуючому фактору на перше місце виступає миротворчий характер дій блоку, який все більше ставав знаряддям ООН у миротворчих акціях в різних «гарячих точках» планети. (Привести приклади).
Зникнення протистояння надержав і припинення «холодної війни» не привели до зникнення протиріч у міжнародних відносинах. Навпаки, на поверхню стали виходити внутрішні суперечності, які в умовах тоталітарних держав стримувалися як ідеологічним апаратом так і потужною карально-репресивною системою. Так, загострився міжнаціональний конфлікт в Югославії, виникла чеченська війна в Росії, криза в нагорному Карабаху, збуреними виявилися суспільства в Афганістані, Іраку. Ці та інші регіональні конфлікти, на перший погляд, не становлять загрози цивілізації в цілому, але виступають осередками напруженості і можуть стати зручним полем для різних випадковостей, що може загрожувати безпеці сусідніх держав.
Заняття 7. Міжнародні відносини на початку XXI століття.