1.2 Рівні управління, групи менеджерів.
Сферою застосування управлінської праці є організована діяльність людей. У світі існує велика кількість компаній, фірм, державних установ, громадських об’єднань. Всі вони мають спільні риси через те, що всі вони є організаціями.
Організація - сукупність людей, об'єднаних за змістом і характером спільної діяльності, орієнтована на досягнення взаємопов'язаних специфічних цілей і на формування високоформалізованих структур
Структура - взаєморозміщення та певний взаємозв'язок складових частин цілого, внутрішня будова.
Характеристиками сучасних організацій є:
наявність чітко визначеної цілі існування;
наявність людей, що працюють в організації (персоналу)
наявність визначеної, спеціально розробленої структури.
Для того, щоб організація могла домогтися реалізації своїх цілей, задачі повинні бути скоординовані за допомогою вертикального поділу праці. Тому управління є істотно важливою діяльністю для організації. Майже в усіх організаціях можуть бути виділені три основні ієрархічні рівні: низова ланка (технічний рівень управління), середня ланка (управлінський рівень) та вища ланка (інституційний рівень).
Керівники низової ланки. Молодші начальники, яких також називають керівниками першого (низового) ланки або операційних керівників — це організаційний рівень, який знаходиться безпосередньо над робочими й іншими працівниками (не керуючими). Молодші керівники в основному здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань для безперервного забезпечення безпосередньою інформацією про правильність виконання цих завдань. Для цих керівників важливими професійними вимогами є наявність технічних навичок (керівник має бути найкращим фахівцем серед підлеглих), комунікаційні або навички спілкування, здатність планувати роботи на перспективу .
Керівники середньої ланки. Робота молодших начальників координується і контролюється керівниками середньої ланки. За останні десятиліття середня ланка управління значно зросла і за своєю чисельністю, і за своєю значимістю. У великій організації може бути стільки керівників середньої ланки, що виникає необхідність у поділі даної групи. Якщо такий поділ відбувається, те виникають два рівні, перший з яких називається верхнім рівнем середньої ланки управління (наприклад Інститут економіки НГУ), другий — нижчим (приклад – Факультети менеджменту та Фінансово-економічний у складі ІЕ). Таким чином, утворюються чотири основних рівні управління: вищий, верхній середній, нижчий середній і низовий. Типовими посадами керівників середньої ланки управління є: завідувач відділом (у бізнесі), декан (у коледжі), керуючий збутом по регіону або по країні і директор філії.
Керівники вищої ланки. Вищий організаційний рівень — керівництво вищої ланки — набагато нечисленне за інших. Навіть у самих великих організаціях керівників вищої ланки — усього кілька людей. Типові посади керівників вищої ланки в бізнесі — це голова Ради, президент, віце-президент корпорації. Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому або для основної частини організації, планують і визначають розвиток організації на багато років вперед. Для керівників вищої ланки менш важливими є технічні навички (керуючий металургійним комбінатом не обов’язково має бути металургом за фахом), а більш важливими – концептуальні та комунікаційні.
Рис. 1 . Рівні управління в організації
Технічні навички – навички, що охоплюють знання та майстерність у деякій спеціалізованій сфері.
Концептуальні навички – здатність мислити та обдумувати абстрактні ситуації, бачити організацію як єдине ціле та взаємозв’язок між її окремими підрозділами, а також визначати місце організації у середовищі, у якому вона функціонує.
Управління
вищої
ланки
Управління
середньої
ланки
Управління
низової ланки
Рис. 2 . Значення управлінських навичок для різних груп керівників