Європейський альянс інформаційних агентств – eana

О снову прибутків інформаційного агентства становить продаж його інформаційних продуктів. Але такий бізнес потребує здорової конкуренції, свободи преси та цивілізованих умов. Саме на цьому засновують свою роботу члени Європейського Альянсу Інформаційних Агентств (EANA). Тридцять одне Європейських інформаційних агентства вирішили об’єднати свої ресурси, щоб створити загальну платформу до вирішення на ключових проблемах, зокрема, авторські права, політика тарифу, технологія й доступ до джерел інформації. Це - головна сила EANA. Організація доповнюється зусиллями кожного члена, які переставляють 31 європейську країну із загальним населенням понад 750 млн жителів. Члени Альянсу – це, насамперед, постачальники новин, фотографій, графіків, радіо та відео-звітів, а також іншої інформації як традиційних засобів, так і нових медіа оточень. Інформаційні агентства, які працюють за принципами свободи преси та створюють неупереджені новини, є важливою складовою демократичного суспільства. Однією з головних цілей EANA є захист економічної та юридичної складових роботи інформагентств, які будують свою роботу на демократичних засадах. Головні завдання EANA: - забезпечення ділового клімату, де інформаційні агентства можуть виконувати завдання незалежного й неупередженого повідомлення новин. Це включає захист авторських прав та прав для інформаційних агентств і доступу до джерел інформації; - підвищення кооперації та інформаційного обміну між членами агентства; - створення професійного форуму інформаційних агентств Європи для обміну досвідом, проведення робочих семінарів тощо.br> Один з основних напрямів роботи EANA є дотримання прав на авторські права в країнах-членах Альянсу та у світі. Питання авторських прав у роботі створення новин є першочерговим завданням. Це забезпечує діловий клімат, який гарантує, що інформаційні агентства можуть виконувати свою роль постачальників неупереджених новин до передплатників. Важливість цих прав підкреслює технологічним перетворенням, що має місце на світовому ринку. Дуже важливо дотримання законодавства щодо інтелектуальної власності та прав власності на інтелектуальні й фінансові зусилля, інвестовані інформаційними агентствами, що збирають всі види новин. Неуповноважене використання послуг інформаційного агентства підриває дії незалежних інформаційних агентств як постачальників новин у всіх сферах від політики, економіки до культури та спорту.

ГУАМ

О рганізація за демократію та економічний розвиток ГУАМ є регіональним об'єднанням чотирьох держав – Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. Її назва складається з перших букв назв країн-засновників Організації. В основі утворення цієї форми співробітництва лежить єдність позицій країн із подібними політичними та економічними зовнішніми орієнтирами. Історія виникнення та основні напрями діяльності ГУАМ З аснування політико-консультативного форуму ГУАМ у складі чотирьох країн (України, Азербайджану, Грузії й Молдови) відбулося 10 жовтня 1997 року в Страсбурзі в рамках Саміту Ради Європи, під час якого було схвалено Спільне Комюніке глав держав. У документі було зафіксовано рівень політичного зближення й практичного співробітництва між країнами цієї групи, спільність позицій із ключових міжнародних проблем та процесів на пострадянському просторі. 24 квітня 1999 року під час Вашингтонського саміту президентів країн-членів до ГУАМ приєднався Узбекистан. Розширене таким чином об'єднання держав отримало назву ГУУАМ. Натомість 5 травня 2005 року Узбекистан вийшов зі складу Організації, повернувши їй таким чином стару назву. Спільні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо питань транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Крім того, ефективним напрямом економічного співтовариства є розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, в галузі машинобудування, енергетики й транспорту. Іншим важливим напрямком співпраці в межах ГУАМ є проблеми безпеки та стабільності в регіоні. Співпраця делегацій країн ГУАМ в рамках міжнародних організацій, у першу чергу ООН та ОБСЄ, реалізується на постійній основі, що включає регулярні консультації з метою обговорення тих чи інших питань, які виникають під час роботи та стосуються інтересів країн ГУУАМ, а також вироблення спільних позицій. Зміцнення та поглиблення цієї форми співробітництва країн ГУАМ допомагає більш ефективній координації індивідуальних позицій та зусиль країн об'єднання, реалізації їхніх національних інтересів у діяльності міжнародних організацій. Учасники об'єднання зацікавлені у всебічному розвитку співробітництва з третіми країнами та міжнародними організаціями, які виявляють інтерес до діяльності ГУАМ і можуть сприяти досягненню цілей та принципів, викладених у Ялтинській Хартії ГУАМ. Організаційна структура ГУАМ Н айвищим органом об'єднання ГУАМ є щорічна зустріч глав держав країн-учасниць Організації. Її виконавчим органом є Рада міністрів закордонних справ країн ГУУАМ. Робочим органом є Комітет національних координаторів (КНК ГУУАМ), до складу якого входять координатори по одному від кожної країни-учасниці Організації. Виконання функцій інформаційного центру ГУАМ покладено на Інформаційний офіс ГУАМ у Києві. Координацію співробітництва між чотирма країнами Організації на галузевому рівні покладено на вісім робочих груп - з питань енергетики, транспорту, торговельно-економічних питань, інформатики та телекомунікацій, культури, науки та освіти, туризму, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і розповсюдженням наркотиків.

АЗПАК

АЗПАК - регіональна політико-економічна організація азіатсько-тихоокеанського регіону, до складу якої входять Австралія, Малайзія (до 1973 року), Нова Зеландія, Таїланд, Філіппіни і Японія, а також Південний В'єтнам (до травня 1975 року), Південна Корея і Тайвань. Організація створена в червні 1966 року на конференції міністрів закордонних справ країн-учасниць (з 1966 по 1972 р. проведено 7 сесій). Робочими органами є Постійний комітет і Секретаріат. Штаб-квартира знаходиться у Бангкоці (Таїланд). АЗПАК проголосив своєю метою розширення економічного, науково-технічного і культурного співробітництва країн, що входять до нього. Але найбільш реакційні кола намагалися спрямувати діяльність Організації на боротьбу проти національно-визвольних рухів у країнах Далекого Сходу, Південного Сходу, Азії та західної частини Тихого океану. Країни АЗПАК входили до багатьох регіональних організацій, мають двосторонні угоди зі США і Великою Британією. Наприклад, у 1989 році було підписано американсько-австралійську угоду про подальше співробітництво у військовій сфері терміном на 10 років. П'ять країн АЗПАК (Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея, Філіппіни, Південний В'єтнам) брали участь в агресії проти народів Індокитаю. АЗПАК активно підтримував політику США щодо Демократичної Республіки В'єтнам, Китайської Народної Республіки і з Тайванського та Корейського питань. Успіхи національно-визвольного руху в Індокитаї, прагнення народів азіатсько-тихоокеанського регіону до роззброєння і співробітництва привели до кризи АЗПАК. У березні 1973 року Постійний комітет АЗПАК не зміг прийняти рішення про проведення чергової сесії Ради, тому що Австралія і Малайзія не брали участі в її засіданні, а Японія і Нова Зеландія були представлені спостерігачами. У червні 1973 року було вирішено відкласти сесію на певний час. Це рішення практично паралізувало діяльність Ради. У 1975 році Нова Зеландія і Таїланд відкликали своїх представників з АЗПАК. Ідею США і Японії про перетворення АЗПАК у так звану Тихоокеанську співдружність було відкинуто у зв'язку з ініціативою Австралії про розширення співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Водночас, зміцнюються та поглиблюються двосторонні й багатосторонні зв'язки між країнами-учасниками АЗПАК. В системі АЗПАК працюють два регіональні центри: з питань продовольства і добрив (Тайвань), а також культурний і соціальний (Південна Корея). АЗПАК не має об'єднаного військового командування та об'єднаних збройних сил, але багато уваги приділяється розвиткові військових зв'язків між країнами Ради.