
- •Лекція №18. Структурно-функціональні особливості будови системи органів розмноження
- •І. Значення органів апарату розмноження для життєдіяльності організму
- •В) Зовнішні статеві органи (органи парування)
- •Ііі. Особливості будови стінок трубкоподібних органів апарату розмноження ссавців та особливості їх інервації.
- •Іv. Філо- та онтогенез статевих органів. Класифікація маток ссавців.
- •Класифікація маток ссавців.
В) Зовнішні статеві органи (органи парування)
- в самок: вульва (соромітні губи та клітор) і сечостатевий присінок піхви, разом з піхвою присінок і вульва є органами парування;
- в самців: статевий член (penis, phalos, уд), який одночасно є органом парування.
Г) Захисні органи – препуцій і мошонка, які властиві лише самцям.
Мошонка разом із загальною піхвовою оболонкою і зовнішнім підвішувачем сім’яника формують сім’яниковий мішок, в якому розміщені сім’яники й придатки сім’яників.
Препуцій (крайня плоть) – складка шкіри, яка вкриває зовні голівку статевого члена. Внутрішня пластинка крайньої плоті містить видозмінені сальні залози, які виділяють секрет – смегму.
Таким чином, головними органами статевого апарату, який визначає статеву належність, є статеві залози, а не зовнішні статеві органи.
Ііі. Особливості будови стінок трубкоподібних органів апарату розмноження ссавців та особливості їх інервації.
Статеві залози – яєчники та сім’яники – паренхіматозні органи, для яких характерно наявність строми і паренхіми. Проте, більша частина органів системи розмноження – трубки. В зв’язку з тим, що трубкоподібні органи статевого апарату знаходяться на межі внутрішнього і зовнішнього середовища, будова шарів їх стінок дещо відрізняється від класичної схеми, що необхідно враховувати в клінічній практиці.
Епітелій слизової оболонки трубкоподібних органів самок змінюється від миготливого в яйцепроводах, циліндричного в матці до багатошарового плоского незроговілого – в піхві і присінку піхви, а самців – від циліндричного з війковими клітинами в придатках сім’яників і сім’япроводах до перехідного – сечостатевому каналі.
Середній шар переважаючої більшості трубок статевого апарату самців (придаток сім’яника, сім’япровід) і самок (яйцепровід, матка, піхва, сечостатевий присінок піхви) представлений непосмугованою м’язовою тканиною, однак у присінку піхви (зовні від непосмугованої мускулатури) і в товщі соромітних губ у самок з’являється посмугована мускулатура, яка формує м’язи-констриктори, а в самців у сечостатевому каналі вона утворює сечостатевий і цибулинокавернозний м’язи. Звідси випливають особливості інервації цих органів: зовнішні статеві органи та присінок піхви в самок і сечостатевий канал у самців інервуються соматичною нервовою системою, а решта трубок – вегетативною, що враховують у клінічній практиці під час застосування блокад. Крім того, в сечостатевому каналі самців виділяється специфічна – судинна (кавернозна) оболонка, основою якої є сполучна тканина, що містить еластичні й непосмуговані м’язові волокна та густу сітку кровоносних судин із розширеннями – лакунами.
Деякі особливості притаманні і зовнішній оболонці трубкоподібних органів статевого апарату. Завдяки тому, що очеревина із черевної порожнини куполоподібно вдається в тазову порожнину, не доходячи до її каудальної межі, яйцепроводи, матка і краніальна частина піхви в самок та придатки сім’яників і сім’япроводи в самців вкриті серозною оболонкою. Решта трубок – каудальна частина піхви і сечостатевий канал із додатковими статевими залозами вкриті адвентицією.