Форми організації дискусії. Практикум

«Дерево рішень» (метод усіх можливих варіантів)

Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягти певного розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого важ­ливого в минулому рішення. Учні розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач ретельно фіксує у колонки переваги і недоліки кожного з них. Під час обговорення учні заповнюють таблицю.

77

Проблема
1 Переваги	Недоліки

Методика проведення обговорення:

• Учитель ставить задачу для обговорення.

• Учням надається основна інформація з проблеми, історичні факти, да­ти, події тощо (це може бути частиною домашнього завдання).

• Учитель ділить клас на групи по 4-6 чоловік. Кожній групі роздаються таблиці та яскраві фломастери (цю роботу можна також виконати в зо­шитах). Дається час на виконання завдання (10—15 хв.).

• Учні заповнюють таблицю й приймають рішення щодо виголошеної проблеми.

• Представники кожної групи розповідають про результати. Викладач може порівняти отримані результати, відповісти на питання учнів.

Дискусія у стилі телевізійного ток-шоу

Ця форма дискусії поєднує в собі переваги лекції та дискусії в групі. Група з 3—5 чоловік веде дискусію за темою, визначеною заздалегідь, в при­сутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони вислов­люють свою думку або ставлять питання учасникам бесіди. Ток-шоу дає можливість чітко висловити різні точки зору стосовно цієї теми, але для цього основні учасники обговорення повинні бути добре підготовлені. Для всіх рівні умови — 3—5 хвилин. Ведучий повинен стежити, щоб учасники не відхилялись від теми. Ток-шоу можна проводити на здвоєних уроках.

Методика проведення дискусії:

• Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, оголошує поря­док проведення дискусії, регламент виступів.

• Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб «глядачі» були навколо стола основних дійових осіб.

• Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників та оголо­шує тему.

• Першими виступають основні учасники (20 хв.), після чого ведучий за­прошує «глядачів» взяти участь в обговоренні.

• По закінченні дискусії ведучий підбиває підсумки, дає короткий аналіз висловлювань основних учасників.

Структуровані дебати

Цей метод використовують британські парламентарі. Мета учасника дебатів — переконати іншихутому, що саме його підхіддо рішення пробле­ми правильний. Проведення дебатів є ефективним засобом вироблення в учнів вміння зрозуміло й логічно сформулювати свою позицію, знаходи­ти переконливі факти й аргументи на свою підтримку.

78

Структуровані дебати можуть бути різними. На думку Андрола Кристо- долу (Кіпр): «Дебатування більш формальне, ніж обговорення. Це —■ зма­гання між двома командами, де перевіряється рівень їхньої аргументації, щоб виграти підтримку аудиторії. Дебатування дотримується процедурних правил». Іншими словами, обговорення безпосереднє і вільне тому, що структуровані дебати — гра, яка відбувається за правилами. Ми можемо на­вести інше розуміння цього методу, наприклад Майкла Вієнка (Німеччи­на): «Дебати — це тільки інший демократичний спосіб повідомляти інфор­мацію і знайти рішення проблем. Характеризуючись суворими правилами і структурою, дебати змушують учасників ретельніше обмірковувати і пла­нувати свій виступ.

Попри те, що у процесі проведення дебатів розвиваються комунікатив­ні навички, структуровані дебати продовжують практику суспільних пере­говорів й аргументації, сприйняття різних думок, дотримуючись, однак, певних правил у ставленні до партнера, що висловлює іншу точку зору. Партнер — не «ворог», він —. тільки колега з іншим поглядом.

Ось як свої міркування щодо правил дебатів висловив Андрола Кри- стодолу (Кіпр):

має бути дві сторони, здатні до обговорення;

щоб запобігти безладу, все повинно бути позитивним;

твердження має висловлюватися ясно й коротко.

- Учасники дебатів Сторона, що підтримує припущення, називається підтверджуючою; сторона, шо виступає проти,— заперечуючою.

Кожна команда повинна готувати ретельно свої аргументи: вирішити, які пункти має наводити кожний із доповідачів, консультуватися з кни­гами, готувати примітки чи карти і бути готовим спростувати аргумен­ти опонентів.

Мова кожного учасника дебатів повинна бути гарним прикладом якіс­ного виступу.

Порядок проведення дебатів

Голова повідомляє тему, представляє виступаючих, пояснює терміни

і рамки виступів, оголошує рішення судді;

Учасники дебатів говорять у такому порядку:

перший підтверджуючий;

перший заперечуючий;

други й п ідтве рджу юч 11 й;

другий заперечуючий;

треті й п ідтверджу юч и й;

треті й запереч у юч и й.

Перемога віддається стороні (команді), яка наводила більш перекон­ливі аргументи і спростувала аргументи опонента.

79

Методика проведення

• Тему необхідно сформулювати у вигляді резолюцій (Наприклад: Уль­тиматум Раднаркому до УЦР або ст. 6 Закону «Про загальну середню освіту»).

• Розподіл ролей. Розділити учнів на 2 групи: на підтримку, наприклад, резолюції і ту, що виступає проти. Нагадати учасниками порядок про­ведення дебатів. Обрати голову і його помічника, який має спостеріга­ти за дотриманням регламенту.

• Підготовка учасників заняття. Учні повинні підготувати «конструктив­ні аргументи», які грунтуються на 3-5 положеннях, логічно викладених й підкріплених фактами. Вони мають припустити, якими будуть доводи опонента, і намагатися їх спростувати. Учням треба пояснити користь участі в дебатах: набуття навичок пошуку аргументів, щоб переконати опонента; формування усвідомлення розуміти і поважати право інших на власні переконання.

• Проведення дебатів. Голова і учасники дебатів займають місця перед присутніми (праворуч від голови — група, що виступає «за» резолюцію, ліворуч — «проти»)

  • етап

а) Голова формулює проблему і зачитує резолюцію, встановлює регла­мент;

б) голова надає слово першому мовцеві від групи, що підтримує резолю­цію, і просить викласти конструктивні аргументи (помічник голови по­винен попередити доповідача про те, що час вичерпано);

в) голова надає слово першому мовцеві від групи опонентів;

г) голова надає слово другому і так доти, поки не виступлять усі учасники дебатів.

• етап

На цьому етапі кожному учаснику надається можливість спростувати

доводи опонента і відповісти на їх критику. Полеміку завжди починають

представники групи, що виступає «проти резолюції». Процедура її прове­дення аналогічна процедурі проведення І етапу.

• Учні викладають причини, чому вони дотримуються тієї чи іншої пози­ції у ставленні до резолюції. Учитель може записати на дошці ці причи­ни. Учні можуть відповісти на питання, що стосуються причин, але не доводити свою правоту.

• Всі повинні вказати на ті аргументи, які, хоч і не відповідають їх погля­дам, примусили замислитися або звучали найбільш переконливо.

• Наприкінці дебатів учні повинні оцінити наслідки реалізації позиції опонента.

80

Навчальне співробітництво

Генрі Форд зазначав: «Те, що ми зібрались разом,— це тільки початок; те, що ми продовжуємо залишатися разом,— це вже досягнення; те, що ми разом працюємо,— це справжній успіх».

Умови, необхідні для ефективних результатів Свідома творча взаємозалежність членів групи; інтенсивне творче спілкування між учасниками;

усвідомлення необхідності особистої участі й відповідальності за успіх спільної роботи;

уміння працювати з напарником або в складі невеликої групи; регулярне обговорення всією групою ходу роботи з метою підвищення її ефективності.

Роль учителя (керувати, не втручаючись) Визначити цілі заняття (академічні й соціальні); сформувати навчальні групи (чим менше група, тим краще); розподілити ролі між учнями всередині групи; видати завдання, роз'яснити учням, який очікується результат;

• пояснити критерії якості виконаної роботи;

• дати можливість кожному висловитися щодо шляхів виконання за­вдання;

перевірити, чи кожен член групи засвоїв матеріал попереднього завдання; переконатися, що учні познайомилися з матеріалом, який вивчається, і дійшли спільної думки проте, які висновки на основі цього матеріалу можна зробити;

залучити до роботи всіх членів групи;

уважно вислухати думки членів групи;

критикувати погляди, а не людей, які їх висловлюють;

• допомогти учням почати роботу в групі;

контролювати ефективність заняття і втручатися в його хід у разі необ­хідність

оцінювати роботу учнів за допомогою тестів, перевіряючи уміння за­стосовувати свої знання і навички;

організовувати обговорення членами групи рівня взаємодії одне з одним.