63. Натуральні кілери здатні:

1)в кооперації з Тх та макрофагами перетворюватись у плазмоцити і синтезувати антитіла усіх класів; 2)зберігати інформацію про антиген, що перебував в організмі; 3) вбивати клітини заражені вірусом без спеціальних механізмів імунітету; 4)пригнічувати утворення антитіл.

64. Макрофаги здатні:

1)розпізнавати антигени; 2)в кооперації з Тх та макрофагами перетворю-ватись у плазмоцити і синтезувати антитіла усіх класів; 3)зберігати інформацію про антиген, що перебував в організмі; 4) вбивати клітини заражені вірусом без спеціальних механізмів імунітету;

65. . Макрофаги здатні:

1)в кооперації з Тх та макрофагами перетворюватись у плазмоцити і синтезувати антитіла усіх класів; 2)зберігати інформацію про антиген, що перебував в організмі; 3)фагоцитувати антигени; 4)пригнічувати утворення антитіл.

66. Роль макрофагів полягає у:

1)первинному розпізнанні антигенів; 2)захопленні та перетравленні антигенів; 3)поданні антигенів Т та В лімфоцитам; 4)усі перечислені.

67. Макрофаги здатні:

1)адсорбувати на своїй поверхні комплекс АГ- АТ; 2)захоплювати та перетравлювати антигени; 3)розпізнавати антигени; 4)усі перечислені.

68. Плазмоцити:

1. зберігають інформацію про антиген, що перебував в організмі; 2)погли-нають вдихувальні антигени; 3)пригнічують утворення антитіл; 4)продукують антитіла.

69. Плазмоцити:

1)очищають кров від мікробів; 2) очищають кров від токсинів; 3) проду-кують антитіла.4)передають інформацію про антиген Т-лімфоцитам;

70. Плазмоцити:

1)зберігають інформацію про антиген, що перебував в організмі; 2)погли-нають вдихувальні антигени; 3)продукують антитіла; 4)усі перечислені;

71. Плазмоцити:

1)зберігають інформацію про антиген, що перебував в організмі; 2)поглинають вдихувальні антигени; 3)продукують антитіла; 4)вірна відповідь відсутня.

72. Плазмоцити:

1)зберігають інформацію про антиген, що перебував в організмі; 2)погли-нають вдихувальні антигени; 3)пригнічують утворення антитіл; 4)вірна відповідь відсутня.

Лекція 5

Фактори природньої резистентності

1. До захисних бар’єрів організму відносять:

1)мозок; 2) кістки; 3)м’язи; 4)шкіру.

2. До захисних бар’єрів організму відносять:

1)мозок; 2) слизові оболонки; 3)м’язи; 4)шкіру.

3. До захисних бар’єрів організму відносять:

1)мозок; 2) кістки; 3)лімфатичну систему; 4)шкіру.

4. До захисних бар’єрів організму відносять:

1)кровоносну систему; 2) кістки; 3)м’язи; 4)шкіру.

5. До захисних бар’єрів організму відносять:

1)мозок; 2) кістки; 3)м’язи; 4)шкіру; 5)усі перечислені вірні.

6. . До захисних бар’єрів організму відносять:

1)мозок; 2) кістки; 3)м’язи; 4)шкіру5)вірна відповідь відсутня.

7. До захисних бар’єрів організму відносять:

1)кровоносну систему; 2) лімфатичну систему; 3)слизові оболонки; 4)шкіру; 5)усі перечислені вірні.

8. Фагоцитоз це процес:

1)синтезу антитіл; 2)взаємодії антитіл з антигеном; 3)активізації обміну речовин; 4)ативного поглинання клітинами організму живих та загиблих мікробів.

9. Фагоцитоз це процес:

1)синтезу антитіл; 2)взаємодії антитіл з антигеном; 3)активізації обміну речовин; 4)ативного поглинання клітинами організму живих та загиблих мікробів; 5)усі перечислені вірні.

10. Фагоцитоз це процес:

1)синтезу антитіл; 2)взаємодії антитіл з антигеном; 3)активізації обміну речовин; 4)ативного поглинання клітинами організму живих та загиблих мікробів; 5)вірна відповідь відсутня.

11. Фагоцитоз це процес:

1)синтезу антитіл; 2)взаємодії антитіл з антигеном; 3)активізації обміну речовин; 4)вірна відповідь відсутня.

12. Рухомі макрофаги це:

1)еритроцити; 2)моноцити периферичної крові; 3) Т-лімфоцити; 4)В- лімфоцити.

13. Рухомі макрофаги це:

1)еритроцити; 2)моноцити периферичної крові; 3) Т-лімфоцити; 4)В- лімфоцити; 5)клітини печінки та селезінки.

14. Нерухомі макрофаги це:

1)еритроцити; 2)моноцити периферичної крові; 3) Т-лімфоцити; 4)В- лімфоцити; 5)печінки та селезінки

15. Нерухомі макрофаги це:

1)еритроцити; 2)моноцити периферичної крові; 3)В- лімфоцити; 4)печінки та селезінки; 5)усі перечислені вірні.

16. Нерухомі макрофаги це:

1)лімфатичних вузлів; 2)ендотелію судин; 3)печінки та селезінки; 4)усі перечислені вірні.

17. Завершений фагоцитоз це:

1)затримка розмноження фагоцитованих мікробів; 2)загибель фагоцито-ваних бактерій; 3)прискорення росту фагоцитованих бактерій; 4)зміна геному фагоцитованих бактерій.

18. Завершений фагоцитоз це:

1)затримка розмноження фагоцитованих мікробів; 2)загибель фагоци-тованих бактерій; 3)прискорення росту фагоцитованих бактерій; 4)зміна геному фагоцитованих бактерій; 5)усі перечислені вірні.

19. Завершений фагоцитоз це:

1)затримка розмноження фагоцитованих мікробів; 2)прискорення росту фагоцитованих бактерій; 3)зміна геному фагоцитованих бактерій. 4) вірна відповідь відсутня

20. Незавершений фагоцитоз це:

1)затримка розмноження фагоцитованих мікробів; 2)загибель фагоцитова-них бактерій; 3)розмноження фагоцитованих бактерій; 4)зміна геному фагоцито-ваних бактерій.

22. . Незавершений фагоцитоз це:

1)затримка розмноження фагоцитованих мікробів; 2)загибель фагоцитова-них бактерій; 3)розмноження фагоцитованих бактерій; 4)зміна геному фагоцито-ваних бактерій. 5) усі перечислені вірні.

23. До гуморальних факторів неспецефічного захисту організму відносять:

1)нормальні антитіла; 2)лізоцим; 3)пропердін; 4)лізіни сироватки крові;

5)комплемент; 6) усі перечислені вірні.

24. До гуморальних факторів неспецефічного захисту організму відносять:

1)специфічні антитіла; 2)лізоцим; 3)каталазу; 4)інтерферон;

5)комплемент;

Лекція 6

Види імунної відповіді

1. Види імунної відповіді бувають:

1)тактильна; 2)нейрогенна; 3)гуморальна; 4)рефлекторна.

2. Види імунної відповіді бувають:

1)тактильна; 2)нейрогенна; 3)гуморальна; 4)усі перечислені.

3. Види імунної відповіді бувають:

1)тактильна; 2)нейрогенна; 3)клітинна; 4)рефлекторна.

4. Види імунної відповіді бувають:

1)тактильна; 2)нейрогенна; 3) клітинна; 4)усі перечислені.

5. Основною функцією гуморального імунітету є:

1)кілерний (цитопатичний) ефект; 2)синтез імуноглобулінів різних класів; 3))ферментативно-секреторна. 4)усі перечислені.

6. Основною функцією гуморального імунітету є:

1)кілерний (цитопатичний) ефект; 2)синтез імуноглобулінів різних класів; 3)нервово-рефлекторна регуляція; 4)ферментативно-секреторна.

7. Основною функцією клітинного імунітету є:

1)кілерний (цитопатичний) ефект; 2)синтез імуноглобулінів різних класів; 3))ферментативно-секреторна. 4)усі перечислені.

8. Основною функцією клітинного імунітету є:

1)кілерний (цитопатичний) ефект; 2)синтез імуноглобулінів різних класів; 3)нервово-рефлекторна регуляція; 4)ферментативно-секреторна.

Взаємодія АТ з АГ

1. Комплекс антиген - антитіло утримується завдяки:

1)водневим зв’язкам; 2)кулонівським силам; 3)гідрофобній взаємодії;

4)усі перечислені.

2.Авидність антитіл це:

1)сила зв’язку антитіл та антигену; 2)молекулярна маса; 3)точність спів- падання просторової конфігурації Ат та Аг; 4)валентність.

3. Авидність антитіл це:

1)сила зв’язку антитіл та антигену; 2)молекулярна маса; 3)точність спів- падання просторової конфігурації Ат та Аг; 4)усі перечислені.

4. Авидність антитіл це:

1)сила зв’язку антитіл та антигену; 2)молекулярна маса; 3)точність спів- падання просторової конфігурації Ат та Аг; 4)вірна відповідь відсутня.

5. Афінітет антитіл це:

1)сила зв’язку антитіл та антигену; 2)молекулярна маса; 3)точність спів- падання просторової конфігурації Ат та Аг; 4)валентність.

6. Афінітет антитіл це:

1)сила зв’язку антитіл та антигену; 2)молекулярна маса; 3)точність спів- падання просторової конфігурації Ат та Аг; 4)усі перечислені.

7. Афінітет антитіл це:

1)сила зв’язку антитіл та антигену; 2)молекулярна маса; 3)точність спів- падання просторової конфігурації Ат та Аг; 4)вірна відповідь відсутня.

8. Синтез антитіл відбувається:

1)у плазмоцитах; 2)у полірибосомах; 3)у клітинній стінці;

4)у нуклеоді.

9. Синтез антитіл відбувається:

1)в селезінці; 2)у плазмоцитах; 3)у полірибосомах; 4)усі перечислені.

10. Синтез антитіл відбувається:

1)в лімфатичних вузлах; 2)у плазмоцитах; 3)у полірибосомах; 4)усі перечислені.

11. Синтез антитіл відбувається у:

1) плазмоцитах; 2)еритроцитах; 3)фагоцитах; 4)нуклеоіді.

12. Синтез антитіл відбувається:

1)в селезінці; 2)нирках; 3)шлунку; 4)клітинній стінці.

13. Синтез антитіл відбувається:

1)в лімфатичних вузлах; 2) нирках; 3)шлунку; 4)усі перечислені.

14. Перша фаза антитілогенезу це:

1)продуктивна; 2)індуктивна; 3)стаціонарна; 4)зниження.

15. Друга фаза антитілогенезу це:

1)продуктивна; 2)індуктивна; 3)стаціонарна; 4)зниження.

16. Третя фаза антитілогенезу це:

1)продуктивна; 2)індуктивна; 3)стаціонарна; 4)зниження

17. Четверта фаза антитілогенезу це:

1)продуктивна; 2)індуктивна; 3)стаціонарна; 4)зниження

18. Індуктивна фаза антитілогенезу триває:

1)6 – 12год; 2)1 – 2 дні; 3)10 – 15 днів; 4)20 – 30 днів.

19. Продуктивна фаза антитілогенезу триває:

1)6 – 12год; 2)1 – 2 дні; 3)10 – 15 днів; 4)20 – 30 днів.

20. Стаціонарна фаза антитілогенезу триває:

1)6 – 12год; 2)1 – 2 дні; 3)10 – 15 днів; 4)20 – 30 днів.

21. В індуктивній фазі антитілогенезу відбувається:

1)зростання кількості імуноглобулінів; 2)розпізнання та обробка антигену макрофагами; 3)кількість антитіло утворюючих клітин не змінюється; 4)знижу-ється кількість антитіло утворюючих клітин.

22. В продуктивній фазі антитілогенезу відбувається:

1)зростання кількості імуноглобулінів; 2)розпізнання та обробка антигену макрофагами; 3)кількість антитіло утворюючих клітин не змінюється; 4)знижу-ється кількість антитіло утворюючих клітин.

23. В стаціонарній фазі антитілогенезу відбувається:

1)зростання кількості імуноглобулінів; 2)розпізнання та обробка антигену макрофагами; 3)кількість антитіло утворюючих клітин не змінюється; 4)знижу-ється кількість антитіло утворюючих клітин.

24. В четвертій фазі антитілогенезу відбувається:

1)зростання кількості імуноглобулінів; 2)розпізнання та обробка антигену макрофагами; 3)кількість антитіло утворюючих клітин не змінюється; 4)знижу-ється кількість антитіло утворюючих клітин.

25.Вторинна імунна відповідь це:

1)гіперчутливість негайного типу; 2)відсутність імунної відповіді; 3)приско-рена імунна реакція на повторне попадання антигену; 4)гіперчутливість сповільне-ного типу.

26. Вторинна імунна відповідь це:

1)гіперчутливість негайного типу; 2)відсутність імунної відповіді; 3)приско-рена імунна реакція на повторне попадання антигену; 4)усі перечислені.

27. Вторинна імунна відповідь це:

1)гіперчутливість негайного типу; 2)відсутність імунної відповіді; 3)приско-рена імунна реакція на повторне попадання антигену; 4)вірна відповідь відсутня.

28. Вторинна імунна відповідь обумовлена циркуляцією:

1)Ткілерів; 2)Тсупресорів; 3)Тмеморі; 4)Тхелперів.

29. . Вторинна імунна відповідь обумовлена циркуляцією:

1)Ткілерів; 2)Тсупресорів; 3)Тмеморі; 4)усі перечислені.

30. Вторинна імунна відповідь обумовлена циркуляцією:

1)Ткілерів; 2)Тмеморі; 3)Тхелперів; 4)усі перечислені.

31. . Вторинна імунна відповідь обумовлена циркуляцією:

1)Ткілерів; 2)Тмеморі; 3)Тхелперів; 4)вірна відповідь відсутня.

32. Вторинна імунна відповідь характеризується слідуючими ознаками:

1)пік синтезу антитіл досягається на 3 – 5 день; 2)індуктивна фаза скорочується вдвічі; 3)виробляється більша кількість антитіл; 4)усі перечислені.

33. Вторинна імунна відповідь характеризується слідуючими ознаками:

1)синтез антитіл індукується меншими дозами антигену; 2)афінітет вище; 3)синтезовані антитіла зберігаються довше; 4)усі перечислені.

Лабораторний курс

1.Антигени це:

1)високомолекулярні білки сироватки крові, що утворюються в наслі-док попадання в організм чужерідних білків; 2)клітини імунної системи;

3)генетично чужерідні речовини що при попаданні в організм призводять до утворення специфічних білків.

2.Антитіла це:

1)високомолекулярні білки сироватки крові, що утворюються в наслідок попадання в організм чужерідних білків; 2)клітини імунної систе-ми; 3)генетично чужерідні речовини, що при попаданні в організм призво-дять до утворення специфічних білків; 4)токсини бактерій.

3.Антигени це:

1) специфічна сироватка крові; 2)токсини бактерій; 3)чужерідні клітини; 4)чужерідна сироватка крові.

4.Антигени це:

1)бактерії, віруси; 2)чужерідна сироватка крові; 3) гіперімунна сироватка.

5. Антитіла це:

1)бактерії, віруси; 2)специфічна сироватка крові; 3)чужерідні клітини;

4) гіперімунна сироватка.

6. Серологічні реакції застосовують з метою виявлення:

1)специфічних антитіл; 2)хвороботворності збудників; 3)токсиген-ності бактерій; 4)морфології мікробів.

7. Серологічні реакції застосовують з метою виявлення:

1) морфології мікробів; 2)ідентифікації збудників; 3)хімічного складу бактерій.

8. Ідентифікацію антигену можна проводити з допомогою:

1)нормальної сироватки крові; 2)хімічних речовин; 3)специфічної сироватки крові; 4)біопроби; 5)відомого діагностикуму.

9. Ідентифікацію антитіл можна проводити з допомогою:

1)нормальної сироватки крові; 2)хімічних речовин; 3)специфічної сироватки крові; 4)біопроби; 5)відомого діагностикуму.

10. Клітинним антигеном може бути:

1) сироватки крові; 2) культура бактерій; 3) токсини бактерій; 4)екст-ракт з тканин, корму.

11. Гуморальним антигеном може бути:

1) сироватки крові; 2) культура бактерій; 3) токсини бактерій; 4)екст-ракт з тканин, корму.

12. Гуморальні антигени готують такими методами:

1)фізичними; 2)біологічними; 3)хімічними; 4)радіологічними.

13. Клітинні антигени готують метом:

1)екстрагування бактерій; 2)культивування бактерій; 3)зараженням лабораторних тварин.

14. Гуморальні антигени готують метом:

1)екстрагування бактерій; 2)культивування бактерій; 3)зараження лабораторних тварин.

15. До фізичних методів приготування гуморальних антигенів відносять:

1)кип’ятіння; 2)тривале екстрагування; 3) екстрагування трихлор-оцтовою кислотою; 4) екстрагування в ацетоні.

16. До фізичних методів приготування гуморальних антигенів відносять:

1) екстрагування трихлороцтовою кислотою; 2) екстрагування в ацетоні; 3)заморожування та розморожування; 4)механічне руйнування піском або склом.

17. До хімічних методів приготування гуморальних антигенів відносять:

1) екстрагування трихлороцтовою кислотою; 2) екстрагування в ацетоні; 3)заморожування та розморожування; 4)механічне руйнування піском або склом.

18. До хімічних методів приготування гуморальних антигенів відносять:

1)кип’ятіння; 2)тривале екстрагування; 3)дією трипсину; 4)екстрагу-вання ефіром.

19. Імунні сироватки містять:

1)антигени; 2)токсини; 3)специфічні антитіла; 4)нормальні антитіла.

20. Імунні сироватки отримують шляхом:

1)культивування збудника; 2)інактивування збудника; 3)атенуації збудника; 4)гіперімунізації тварин.

21. Специфічні сироватки отримують шляхом:

1)культивування збудника; 2)інактивування збудника; 3)атенуації збудника; 4)гіперімунізації тварин.

22. Гіперімунізацію проводять:

1)наростаючими дозами сироватки; 2)наростаючими дозами антиге-ну; 3)мінімальними дозами сироватки; 4) мінімальними дозами антигену.

23. Специфічні сироватки отримують шляхом:

1)гіперімунізації тварин живими мікробами; 2)введенням в організм тварин чужерідної сироватки; 3)гіперімунізації тварин вбитими мікробами;

24. Специфічні сироватки отримують шляхом:

1)гіперімунізації тварин живими мікробами; 2)центрифугування;

3)дефібринування.

25. Титр сироватки це:

1)найменше розведення, в якому сироватка спричинює видиму реакцію з антигеном; 2)кількість специфічних білків; 3) найбільше розведе-ння, в якому сироватка спричинює видиму реакцію з антигеном; 4)якісний хімічний склад.

26. Діагностичні сироватки відрізняються від лікувально-профілактичних:

1) кількістю специфічних білків; 2)хімічним складом білків; 3)наяв-ністю консервантів.

27. Діагностичні сироватки консервують:

1)борною кислотою; 2)фенолом; 3)сірчаною кислотою; 4)їдким натрієм.

28. У великої рогатої худоби, коней, овець кров беруть з вени:

1)хвостової; 2)яремної; 3)вуха; 4)гомілкової.

29. У свиней кров беруть з вени:

1)хвостової; 2)яремної; 3)вуха; 4)гомілкової.

30. У кролів кров беруть з вени:

1)хвостової; 2)яремної; 3)вуха; 4)гомілкової.

31 У щурів кров беруть з вени:

1)хвостової; 2)яремної; 3)вуха; 4)гомілкової.

32. Сироватку крові отримують шляхом:

1)дефібринування; 2)згортання; 3)центрифугування.

33. Досліджувану сироватку крові консервують:

1)борною кислотою; 2)фенолом; 3)розчином лугу; 4)сірчаною кислотою.

34. Досліджувану сироватку крові консервують:

1)сірчаною кислотою; 2)фенолом; 3)їдким натрієм; 4)формаліном.

35. Досліджувану сироватку крові консервують:

1)сірчаною кислотою; 2)борною кислотою; 3)їдким натрієм; 4)фор-маліном.

36. Суть реакції аглютинації полягає у тому, що у позитивному випадку утворюється:

1)осад у вигляді дисків; 2)осад у вигляді пластівців; 3)гемоліз еритроцитів; 4)сіро-біла лінія на межі між антигеном та антитілом.

37. Суть реакції аглютинації полягає у тому, що упозитивному випадку утворюється осад у вигляді:

1)зерняток; 2)пластівців; 3)комочків; 4)усі відповіді вірні.

38. Суть методу реакції аглютинації полягає у тому, що при взаємодії антигену з антитілом в разі їх специфічності утворюється комплекс, що має вигляд:

1)сіро-білого диску; 2)пластівців; 3)відсутності гемолізу еритроци-тів; 4)свічення бактерій.

39. До методів реакції аглютинації відносять:

1)дифузійний; 2)крапельний; 3)розбенгал проба; 4)кільцевий.

40. Позитивний результат крапельного методу реакції аглютинації характеризується утворенням:

1)гемолізу еритроцитів; 2)осаду у вигляді пластівців; 3)сіро-білої лінії; 4)помутніння рідини.

41. Негативний результат крапельного методу реакції аглютинації характеризується утворенням:

1)гемолізу еритроцитів; 2)осаду у вигляді пластівців; 3)сіро-білої лінії; 4)рідина каламутна.

42. При проведенні крапельного методу реакції аглютинації необхідно дотримуватись слідуючих умов:

1)ретельного перемішування антигену з антитілом; 2)незмішування антигена з антитілом; 3)інактивування сироватки.

43. При проведенні розбенгал проби реакції аглютинації необхідно дотримуватись слідуючих умов:

1)ретельного перемішування антигену з антитілом; 2)незмішування антигена з антитілом; 3)інактивування сироватки.

44. Розбенгал пробу реакції аглютинації ставлять з метою:

1)ідентифікації антигену; 2)виявлення специфічних антитіл; 3)серо-логічної типізації культури; 4)індикації токсину.

45. Позитивний результат розбенгал проби реакції аглютинації характеризується утворенням:

1)гемолізу еритроцитів; 2)осаду у вигляді пластівців рожевого кольору; 3)сіро-білої лінії; 4)»гудзика» на дні пробірки.

46. Негативний результат розбенгал проби реакції аглютинації характеризується утворенням:

1)сіро-білої лінії на межі між антигеном та антитілом; 2)осаду у вигляді пластівців; 3)пластівців рожевого кольору; 4)каламутної рідини.

47. Для постановки розбенгал проби використовують:

1)предметні скельця; 2)пробірки; 3)металеві пластинки з лунками;

4)аглютинаційні пластини.

48. Для проведення розбенгал проби реакції аглютинації в якості антигену використовують:

1)еритроцити; 2)сироватку крові; 3)живу культуру бактерій; 4)пофа-рбовану культуру бактерій.

49. Реакцію кільцепреципітації ставлять з метою:

1)ідентифікації антигену; 2)виявлення специфічних антитіл; 2)серо-логічної типізації культури; 4)індикації токсину.

50. Позитивний результат реакції кільцепреципітації характеризується утворенням:

1)кільця синього кольору; 2)осаду у вигляді пластівців; 3)сіро-білої лінії; 4)диск сіро-білого кольору.

51. Для постановки реакції кільцепреципітації використовують:

1)предметні скельця; 2)пробірки; 3)металеві пластинки з лунками;

4)аглютинаційні пластини.

52. Для проведення реакції кільцепреципітації в якості антигену використовують:

1)еритроцити; 2)сироватку крові; 3)живу культуру бактерій;

4)екстракт з тканин.

53. Суть методу реакції преципітації полягає у тому, що при взаємодії антигену з анитілом в разі їх специфічності утворюється комплекс, що має вигляд:

1)сіро-білого диску; 2)пластівців; 3)відсутності гемолізу еритроцитів; 4)свічення бактерій.

54. Суть методу реакції преципітації полягає у тому, що при взаємодії антигену з анитілом в разі їх специфічності утворюється комплекс, що має вигляд:

1)сіро-білої лінії; 2)пластівців; 3)сіро-білого диску; 4)свічення бактерій.

55. При проведенні реакції кільцепреципітації необхідно дотримуватись слідуючих умов:

1)ретельного перемішування антигену з сироваткою; 2)температури 37*С; 3)1 год; 4) незмішування антигену з антитілом.

56. Для постановки реакції дифузійної преципітації використовують:

1)предметні скельця; 2)пробірки; 3)металеві пластинки з лунками;

4)аглютинаційні пластини; 5)чашки Петрі.

57. Для проведення реакції дифузійної преципітації в якості антигену використовують:

1)еритроцити; 2)сироватку крові; 3)живу культуру бактерій;

4)екстракт з тканин.

58. Позитивний результат реакції дифузійної преципітації характеризується утворенням:

1)гемолізу еритроцитів; 2)осаду у вигляді пластівців; 3)сіро-білої лінії; 4)диск сіро-білого кольору.

59.Позитивний результат реакції дифузійної преципітації характеризується утворенням:

1)диску сіро-білого кольору; 2)осаду у вигляді пластівців;

3)сіро-білої лінії; 4)пластівців рожевого кольору.

60. Реакція нейтралізації за Ерліхом ставиться на:

1)предметних скельцях; 2)у пробірках; 3)металевих пластинках.

61. Реакція нейтралізації за Ерліхом продовжується:

1)1 – 2 хв; 2)1 – 2 год; 3) 30 – 40 хв; 4)7 – 12 год.

62. При реакції нейтралізації за Ерліхом відбувається:

1)нейтралізація токсинів; 2)гемоліз еритроцитів; 3)утворення пластівців; 4)утворення сірої лінії.

63. Результат реакції нейтралізації за Ерліхом враховується з допомогою:

1)люмінісцентного мікроскопу; 2)лабораторних тварин; 3)безпо-середньо.

64. Комплекс антиген-антитіло в реакції імунофлуоресценції має вигляд:

1)пластівців; 2)сірого диску; 3)пластівців рожевого кольору;

4)жовто-зелене світіння бактерій.

65. У прямому варіанті реакції імунофлуореценції використовують:

1)гемолізин; 2)еритроцити барана; 3)люмінісцуючу сироватку; 4)фізіологічний розчин; 5)завись бактерій.

66. Постановка реакції імунофлуоресценції включає слідуючі етапи:

1)фіксація антигену в ацетоні; 2)нанесення люмінісцуючої сиро-ватки; 3) ретельне перемішування; 4)розміщення у водяній бані.

67. Реакція нейтралізації за Ерліхом ставиться на:

1)предметних скельцях; 2)у пробірках; 3)металевих пластинках.

68. При реакції нейтралізації за Ерліхом відбувається:

1)нейтралізація токсинів; 2)гемоліз еритроцитів; 3)утворення пла-стівців; 4)утворення сірої лінії.

69. Результат реакції нейтралізації за Ерліхом враховується з допомогою:

1)люмінісцентного мікроскопу; 2)лабораторних тварин; 3)безпосе-редньо.

70. До опсонінів належать:

1)специфічна антитіла; 2)нормальні антитіла; 3)макрофаги; 4)еритро-цити.

71. Опсоніни містяться у:

1)молоці; 2)сльозах; 3)сироватці крові; 4)кишечнику; 5)легенях.

72. При постановці опсоно-фагоцитарної реакції використовують:

1)сироватку крові; 2)стабілізовану кров; 3)лабораторних тварин; 4)за-вись бактерій.

73. Опсоніни в опсоно-фагоцитарній реакції:

1)утворюють комплекс з антигеном; 2)готують антигени до фагоци-тозу; 3)нейтралізують токсини; 4)викликають гемоліз еритроцитів.

74. Антигеном в опсоно-фагоцитарній реакції є:

1)позитивна сироватка; 2)гемолітична сироватка; 3)завись бактерій;

4)еритроцити барана.

75. Фагоцитарне число це:

1)частка від ділення фагоцитованих бактерій на кількість лейкоци-тів, що їх фагоцитували; 2) частка від ділення фагоцитарного числа імунної сироватки на фагоцитарне число нормальної сироватки; 3)кількість підра-хованих лейкоцитів; 4) кількість підрахованих бактерій.

76. Опсонічний індекс це:

1)частка від ділення фагоцитованих бактерій на кількість лейкоцитів, що їх фагоцитували; 2) частка від ділення фагоцитарного числа імунної сироватки на фагоцитарне число нормальної сироватки; 3)кількість підра-хованих лейкоцитів; 4) кількість підрахованих бактерій.

77. Визначення нормальних антитіл проводиться методом:

1)імунофлюоресценції; 2)фотоколориметрії; 3)радіальної імуноди-фузії; 4)імуноферментним; 5)моноклональних антитіл.

78. Реакція визначення нормальних антитіл відбувається:

1)у кюветах; 2)у агаровому гелі; 3)на предметних скельцях; 4)у по-лістеролових пластинках.

79. Позитивна реакція визначенням нормальних антитіл характеризується:

1)інтенсивним світінням сироватки у люмінісцентному мікроскопі;

2)зниженням оптичної щільності рідини; 3)утворенням кільця пре-ципітації; 4)зміною кольору рідини.

80. Позитивна реакція визначення нормальних антитіл характеризується:

1)інтенсивним світінням сироватки у люмінісцентному мікроскопі;

2)зниженням оптичної щільності рідини; 3)зміною кольору рідини;

4)вірна відповідь відсутня.

81 У ролі антигену в реакції визначення нормальних антитіл виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)Mikrococcus lysodecticus; 3)тест – мі-кроб; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імунофер-ментний коньюгат.

82. У ролі антигену в реакції визначення нормальних антитіл виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)тест - мікроб; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

83. У ролі антигену в реакції визначення нормальних антитіл виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)тест – мікроб; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)молоко; 5)імуноферментний коньюгат.

84.У ролі антитіла в реакції визначення нормальних антитіл виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)молоко; 3)E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

85. У ролі антитіла в реакції визначення нормальних антитіл виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)Mikrococcus lysodecticus; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

86. У ролі антитіла в реакції визначення нормальних антитіл виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)вірусовмістний матеріал; 3)E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

87. Визначення лізоцимної активності сироватки крові проводиться методом:

1)імунофлюоресценції; 2)фотоколориметрії; 3)радіальної імуноди-фузії; 4)імуноферментним; 5)моноклональних антитіл.

88. Реакція визначення лізоцимної активності сироватки крові відбувається:

1)у кюветах; 2)у агаровому гелі; 3)на предметних скельцях; 4)у по-лістеролових пластинках.

89. Реакція визначення лізоцимної активності сироватки крові відбувається:

1)у кюветах; 2)у агаровому гелі; 3)на предметних скельцях; 4)у по-лістеролових пластинках; 5)вірна відповідь відсутня.

90. Позитивна реакція визначенням лізоцимної активності сироватки крові характеризується:

1)інтенсивним світінням сироватки у люмінісцентному мікроскопі;

2)зниженням оптичної щільності рідини; 3)утворенням кільця пре-ципітації; 4)зміною кольору рідини.

91. Позитивна реакція визначення лізоцимної активності сироватки крові характеризується:

1)інтенсивним світінням сироватки у люмінісцентному мікроскопі;

2) утворенням кільця преципітації; 3)зміною кольору рідини;

4)вірна відповідь відсутня.

92. У ролі антигену в реакції визначення лізоцимної активності сироватки крові виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)Mikrococcus lysodecticus; 3)молоко; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імунофер-ментний коньюгат.

93. У ролі антигену в реакції визначення лізоцимної активності сироватки крові виступає:

1)досліджувана сироватка; 2) Mikrococcus lysodecticus; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

94. У ролі антигену в реакції визначення лізоцимної активності сироватки крові виступає:

1)тест – мікроб; 2)вірусовмістний матеріал; 3)E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

95. У ролі антигену в реакції визначення лізоцимної активності сироватки крові виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)тест – мікроб; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)молоко; 5)імуноферментний коньюгат.

96.У ролі антитіла в реакції визначення лізоцимної активності сироватки виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)молоко; 3)E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

97. У ролі антитіла в реакції визначення лізоцимної активності сироватки виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)Mikrococcus lysodecticus; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)специфічна сироватка

98. У ролі антитіла в реакції визначення лізоцимної активності сироватки виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)вірусовмістний матеріал; 3)E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

99. У ролі антитіла в реакції визначення лізоцимної активності сироватки виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)тест – мікроб; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

100. Визначення бактерицидної активності сироватки крові проводиться методом:

1)імунофлюоресценції; 2)фотоколориметрії; 3)радіальної імуноди-фузії; 4)імуноферментним; 5)моноклональних антитіл.

101. Визначення бактерицидної активності сироватки крові проводиться методом:

1)імунофлюоресценції; 2)фотоколориметрії; 3)радіальної імуноди-фузії; 4)імуноферментним; 5)вірна відповідь відсутня.

102. Визначення бактерицидної активності сироватки крові проводиться методом:

1)імунофлюоресценції; 2)імуноферментним; 3)моноклональних антитіл; 4)вірна відповідь відсутня.

103. Реакція визначення бактерицидної активності сироватки крові відбувається:

1)у кюветах; 2)у агаровому гелі; 3)на предметних скельцях; 4)у по-лістеролових пластинках.

104. Реакція визначення бактерицидної активності сироватки крові відбувається:

1)у кюветах; 2)у агаровому гелі; 3)на предметних скельцях; 4)у по-лістеролових пластинках; 5)вірна відповідь відсутня.

105. Позитивна реакція визначенням бактерицидної активності сироватки крові характеризується:

1)інтенсивним світінням сироватки у люмінісцентному мікроскопі;

2)зниженням оптичної щільності рідини; 3)утворенням кільця пре-ципітації; 4)зміною кольору рідини.

106. Позитивна реакція визначення лізоцимної активності сироватки крові характеризується:

1)інтенсивним світінням сироватки у люмінісцентному мікроскопі;

2) утворенням кільця преципітації; 3)зміною кольору рідини;

4)вірна відповідь відсутня.

107. У ролі антигену в реакції визначення бактерицидної активності сироватки крові виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)Mikrococcus lysodecticus; 3) E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імунофер-ментний коньюгат.

108. У ролі антигену в реакції визначення бактерицидної активності сироватки крові виступає:

1)досліджувана сироватка; 2) Mikrococcus lysodecticus; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)E. coli.

109. У ролі антигену в реакції визначення бактерицидної активності сироватки крові виступає:

1)тест – мікроб; 2)вірусовмістний матеріал; 3)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 4)імуноферментний коньюгат.

110.У ролі антитіла в реакції визначення бактерицидної активності сироватки виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)молоко; 3)E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

111. У ролі антитіла в реакції визначення бактерицидної активності сироватки виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)Mikrococcus lysodecticus; 3)субстрат, що розщеплюється; 4)специфічна сироватка

112. У ролі антитіла в реакції визначення бактерицидної активності сироватки виступає:

1)досліджувана сироватка; 2)вірусовмістний матеріал; 3)E. coli; 4)специфічна сироватка проти глобулінів різних класів; 5)імуноферментний коньюгат.

Контрольні питання

1. Мета застосування серологічних реакцій.

2. Метод виготовлення клітинних антигенів.

3. Фізичні методи виготовлення гуморальних антигенів.

4. Способи отримання крові у різних видів тварин.

5. Виготовлення дефібринованої крові.

6. Отримання сироватки крові та її консервування.

7. Отримання гіперімунних сироваток.

8. Що таке титр сироватки та методи її зберігання.

9. Суть реакції аглютинації.

10. Постановка та врахування результатів крапельного методу реакції аглютинації.

11. Постановка та врахування результатів пластинчатого методу роз-бенгал проби.

12.Суть реакції преципітації та її практичне значення.

13.Постановка та врахування результатів кільцепреципітації.

14.Постановка та врахування результатів дифузійної преципітації.

15.Суть та постановка реакції нейтралізації

16.Суть реакції імунофлуоресценції.

17.Методика постановки прямого методу РІФ та врахування результатів реакції.

18.Суть та методика постановки непрямого (двоступеневого) методу РІФ.

19.Суть опсоно-фагоцитарної реакції.

20.Методика визначення фагоцитарного числа.

21.Суть методу та методика визначення лізоцимної активності сироватки крові.

22.Суть методу та методика визначення бактерицидної активності сироват- ки крові.

Контрольні питання

1. Визначення імунологія та імунітет. Предмет вивчення імунології

2. Основоположники вчення про імунітет.

3. Класифікація форм імунітет. Види інфекційного імунітету.

4. Трасплантаційний імунітет.

5. Притипухлинний імунітет.

6. Поняття антиген та його властивості.

7. Повноцінні, неповноцінні антигени (гаптени, шлепери).

8. Класифікація антигенів тваринного походження.

9. Антигени мікробного походження та розміщення антигенів у мікробній клітині.

10. Поняття антитіло. Повні, неповні, нормальні, спеціфічні антитіла.

11. Структура імуноглобуліну G.

12. Органи імунної системи.

13. Популяції Т і В ліфоцитів та їх функції.

14. Макрофаги, плазмоцити та їх роль в імунній відповіді.

15. Фактори природньої резистентності: захисні бар*єри організму, зміна фізіологічних функцій та обміну речовин за інфекційних захворювань.

16. Фагоцитоз.

17. Гуморальні неспецифічні фактори природнього захисту організму.

18. Види імунної відповіді. Гуморальний імунітет.

19. Валентність, афінітет, та авидність антитіл.

20. Взаємодія антитіл з антигеном.

21. Синтез та динаміка утворення антитіл.

22. Вторинна імунна відповідь.

23. Поняття триклітинної кооперації.

24. Клітинний імунітет.

Модуль 2

Імунопатологія тести

Імунодефіцити

1. До імунопатологій відносять:

1)алергії; 2)імунологічну пам*ять; 3)хвороби імунних комплексів; 4)інфекційні хвороби.

2. До імунопатологій відносять:

1)алергії; 2)імунологічну пам*ять; 3)хвороби імунних комплексів; 4)інфекційні хвороби; 5) вірна відповідь відсутня.

3. До імунопатологій відносять:

1)неінфекційні хвороби; 2)імунологічну пам*ять; 3)протипухлинний імунітет; 4)інфекційні хвороби; 5) вірна відповідь відсутня.

4. До імунопатологій відносять:

1)алергії; 2)імунологічну пам*ять; 3)хвороби імунних комплексів; 4)інфекційні хвороби; 5)усі відповіді вірні.

5. До імунопатологій відносять:

1)алергії; 2)аутоімунні хвороби; 3)хвороби імунних комплексів; 4)усі відповіді вірні.

6. До імунопатологій відносять:

1. імунологічну толерантність; 2)авидність; 3)хвороби імунних комплексів; 4) інфекційні хвороби.

7. Імунодефіцити являють собою стан пов’язаний з:

1)трансплантацію органів та тканин; 2)протипухлинним імунітетом; 3)недостатністю імунної системи; 4)імунною толерантністю.

8. Імунодефіцити являють собою стан пов’язаний з:

1)трансплантацію органів та тканин; 2)протипухлинним імунітетом; 3)недостатністю імунної системи; 4)усі відповіді вірні.

9. Імунодефіцити являють собою стан пов’язаний з:

1)трансплантацію органів та тканин; 2)протипухлинним імунітетом; 3)недостатністю імунної системи; 4)імунною толерантністю; 5)вірна відповідь відсутня.

10. Імунодефіцити являють собою стан пов’язаний з:

1)трансплантацію органів та тканин; 2)протипухлинним імунітетом; 3)імунною толерантністю; 4) вірна відповідь відсутня.

11. Первинні імунодефіцити це такі, що розвинулись:

1)впродовж життя; 2)неонотальний період; 3)постнотальний період. 12. Первинні імунодефіцити це такі, що розвинулись:

1)впродовж життя; 2)неонотальний період; 3)постнотальний період.

4)усі відповіді вірні.

13. Первинні імунодефіцити це такі, що розвинулись:

1)впродовж життя; 2)неонотальний період; 3)постнотальний період;

4) вірна відповідь відсутня.

14. Вторинні імунодефіцити це такі, що розвинулись:

1)впродовж життя; 2)неонотальний період; 3)постнотальний період.

15. Вторинні імунодефіцити це такі, що розвинулись:

1)впродовж життя; 2)неонотальний період; 3)постнотальний період; 4) вірна відповідь відсутня.

16. Вторинні імунодефіцити це такі, що розвинулись:

1)впродовж життя; 2)неонотальний період; 3)постнотальний період;

4)усі відповіді вірні.

17.До специфічних імунодефіцитів відносять:

1)порушення фагоцитозу; 2)аутоімунні захворювання; 3)алергії; 4)дефекти В-системи лімфоцитів;

18. До специфічних імунодефіцитів відносять:

1)порушення фагоцитозу; 2)аутоімунні захворювання; 3)алергії; 4)дефекти В-системи лімфоцитів; 5)вірна відповідь відсутня.

19. До специфічних імунодефіцитів відносять:

1)порушення фагоцитозу; 2)аутоімунні захворювання; 3)алергії; 4)дефекти В-системи лімфоцитів; 5)усі відповіді вірні.

20. До специфічних імунодефіцитів відносять:

1. дефекти Т-системи лімфоцитів; 2) імунологічну толерантність; 3) інфекційні хвороби; 4) аутоімунні захворювання.

21. До специфічних імунодефіцитів відносять:

1)дефекти Т-системи лімфоцитів; 2) імунологічну толерантність; 3) інфекційні хвороби; 4) аутоімунні захворювання; 5)усі відповіді вірні.

22. До специфічних імунодефіцитів відносять:

1)дефекти Т-системи лімфоцитів; 2) імунологічну толерантність; 3) інфекційні хвороби; 4) аутоімунні захворювання. 5)вірна відповідь відсутня.

23. До специфічних імунодефіцитів відносять:

1)дефекти Т-системи лімфоцитів; 2) імунологічну толерантність; 3) інфекційні хвороби; 4) аутоімунні захворювання. 5) дефекти В-системи лімфоцитів.

24. До неспецифічних імунодефіцитів відносять:

1. інфекційні хвороби; 2)недостатність системи комплементу;

3)протипухлинний імунітет; 4) аутоімунні захворювання.

25. До неспецифічних імунодефіцитів відносять: