Закарпатський обласний музей імені й.Бокшая

Закарпатський обласний художній музей імені Йосипа Бокшая є одним із осередків культури та мистецтва нашого краю. Він пройшов непростий шлях свого становлення і розвитку довжиною більше, ніж півстоліть. Все розпочалось у червні 1945 році, коли під експозицію колишньої Земської картинної галереї були передані декілька приміщень в Ужгородському замку. Вони відкрились для шанувальників образотворчого мистецтва у листопаді 1948 року. Йшли роки, музейна експозиція поповнювалася експонатами з приватних колекцій, а також з музеїв Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Харкова, Одеси, Львова. Фондам були потрібні нові площі. І навесні 1979 році наш музей переїздить у історичний центр Ужгороду, в прекрасну будову колишнього жупанату, пам’ятку архітектури 1809 року, взірця класичного мистецтва, де і знаходиться по сьогоднішній день. За вагомі досягнення у популяризації образотворчого мистецтва краю у 1990 році музею присвоюється ім’я корифея закарпатської школи живопису - народного художника СРСР, члена-кореспондента Академії мистецтв СРСР Йосипа Йосиповича Бокшая.

На сьогоднішній день фонди музею налічують більше 5 тисяч експонатів. Тут зібрані твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва.

Сподіваємось, що відвідини музею будуть цікавими, пізнавальними, та корисними. А ми, працівники музею, завжди будемо раді бачити всіх шанувальників мистецтва в наших залах.

На сьогоднішній день фонди музею налічують більше 5 тисяч експонатів. Тут зібрані твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва. Кращі експонати нашої колекції представлені на цьому сайті. Сподіваємось, що сайт музею буде цікавим, пізнавальним, та корисним. А ми, працівники музею, завжди будемо раді бачити всіх шанувальників мистецтва в наших залах.

До одного із таких музеїв належить і Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая, що розташований на затишній пл. Жупанатська, 3. Будівля «жупного дому» слугує прекрасним домом не тільки для творів закарпатського, але й світового образотворчого мистецтва. Коли саме була закладена старовинна ратуша — достовірно невідомо, але початок будівництва припадає, ймовірно, десь на кінець 18 — початок 19 століття.

На сьогодні фонди цього музею налічують більше 5 тисяч експонатів. Тут зібрані різноманітні твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва.

Не зважаючи на багато чисельні потреби та проблеми, Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая влаштовує та захоплює відвідувачів своїми грандіозними виставками. Ось, наприклад, нещодавно музей показав закарпатцям та гостям міста величну експозицію, що приурочена Ужгороду та його жителям — «Ужгород і ужгородці», та об’єднання декілька виставок, що дало символічну другу назву цьому дійству — «виставка у виставці». У ці дні вестибюлі та зали перетворилися у часові коридори, що дають можливість глядачам подорожувати у вікових просторах образотворчого мистецтва та відчути різноманіття та красу художніх шкіл та напрямків.

Нам поталанило неабияк: адже ми мали змогу також побувати і побачити частину експозиції, що розпочалася цьогоріч 30 вересня о 15 годині. Вона була приурочена до сторіччя з дня народження відомого закарпатського скульптора та художника Гарапко Івана Івановича, який навчався у Вищій художньо-промисловій школі в Празі.

Як розповіла Людмила Біксей, заступник директора з наукової роботи, Іван Іванович був надзвичайно скромною, але дуже талановитою людиною. Довгі роки він працював в Ужгородському художньому училищі. Однак скульптор залишив вагомий та пам’ятний слід в історії закарпатського мистецтва: його твори прикрашають не одне місто Закарпаття… Крім різьблених робіт, відвідувачі музею зможуть побачити і рисунки майстра. Нас привабили, зокрема, такі дерев’яні шедеври, як: «Скрипаль», «На пляжі» та «Колгоспниці», в які Іван Іванович вклав, як і в інші свої витвори, власне серце, почуття, характер та майстерність.

Інші експозиції також не менш захоплюючі. Так, у вестибюлі обласного музею зібрані та виставлені кращі роботи закарпатських художніх корифеїв, що були створені в епоху Карпатської України. Серед них немаловідомі твори Й. Бокшая «Іриси», «Старий міст в Ужгороді» і «Хустський замок», та полотна А. Ерделі — «Портрет А. С.», «Автопортрет»…

Інша зала переносить глядачів вже у XVIII-XIX століття художнього Закарпаття. Виставка полотен у цій кімнаті приурочена до двохсотліття старої ратуші (приміщення Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая). На виставлених картинах зображені портрети осіб, які в той час відіграли для розвитку Ужгорода та й всього Закарпаття немалу роль. Портрети імператриці Марії Терезії, єпископа Бачинського А., третього і останнього ужгородського губернатора Грабаря не дають нащадкам забувати про їх вчинки та добродійства, що стали фундаментом для формування історії та культури краю. Так, портрет австрійської імператриці Марії Терезії, що знаходиться у закарпатському музеї, є тільки реплікою — копією оригіналу. У той час підкарпатський народ називав її «матір’ю русинів», адже добре знав милосердне серце правительки. За свого панування Марія Терезія намагалася створити для всіх рівні умови проживання по всій території своєї імперії. Не оминала вона і духовного життя. Так, за час правління австрійська імператриця опікувалася сьогоднішнім Ужгородським греко-католицьким кафедральним собором.

Крім картин, виставка до двохсотліття «жупанатського дому» представила відвідувачам і перші історичні роботи про мальовничий Ужгород, які починали писати з середини XIX століття. До того часу були тільки неґрунтовні записи мандрівників та літописців. Першим, хто систематизував факти з історії Ужгорода був К. Майсарош, юрист за фахом. Над своєю працею він трудився понад 20 років. Прислужився дослідженням Майсароша кількаразовий мер Ужгорода Міхай Фінцицький, який надав юристу свої документальні «Звіти мера». Також в експозиції музею представлені історичні роботи Антона Годінки, Петра Сови та інші немало важливі документи.

Відвідавши Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая, кожен матиме можливість поглибити свої знання з історії міста над Ужем. Упродовж декількох десятиліть та століть Ужгород залишався містом дрібних ремісників, цеховиків, торговців, комівояжерів, виноробів, пекарів, шевців, бляхарів, тощо. Тому і на виставці красуються автентичні матеріали: документи з підписом імператора Франса Йосипа, тогочасні рукописи, аркуші з документальними записами, книги архіву, емблеми цехів, скрині, факсиміле (особистий підпис) цісаря на документах виробничих майстерень та інші цікаві експонати.

Милують око і полотна сучасних митців. До Дня Ужгорода, художники підготували і колекцію своїх робіт, які зображують мальовничі куточки міста та моменти із життя столиці Закарпаття. У них показана велика любов та шана творчих людей до свого краю. Серед полотен представлені такі роботи, як «Замок» В. Габди, «Алея» О. Сидорука, «Ужгород моїх снів» Б. Кузьми, «Зимовий Уж» Й. Рущака та інші шедеври сучасного закарпатського художнього мистецтва.

Як нам стало відомо, більшість експонатів знаходяться у власності Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту

м. Ужгород

На південному схилі Замкової гори, під стінами величного Ужгородського замку на площі 5,5 га розташований один з перших в Україні Закарпатський музей народної архітектури та побуту, побудований в 1970 р. в місці, яке називали "Відьмина яма" і де раніше спалювали тих, кого звинувачували у чаклунстві.

Жителі міста називають музей просто "село".

Музей знаходиться у історичній частині міста, на південному схилі Замкової гори, поряд із середньовічним замком. Це один із перших музеїв просто неба в Україні, який було відкрито 27 червня 1970 року.

Планування експозиції музею співставлене з географічною картою Закарпаття. Із заходу на схід розміщені житло та садиби українців низовинних районів — долинян, етнографічних груп — лемків, бойків та гуцулів, а також по одній садибі угорського та румунського населення краю.

Кількість музейних пам'яток народної архітектури — 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма. Експозиція ужгородського скансену налічує 12 хат, гражду, корчму, водяний млин, ступу-сукновальню, кузню, церкву, дзвіницю, каплицю, школу,а загалом - понад 14 тисяч експонатів. www.travelua.com.ua

Відвідувачі можуть ознайомитися зі зразками житла і садиб закарпатців низовинних районів - долинян, а на пагорбі - горян (лемків,бойків та гуцулів), а також типовою угорською та румунською архітектурою.

На особливу увагу заслуговує церква з села Шелестово Мукачівського району (1777р.) — одна з двох аутентичних лемківських церков, які зберіглися на території України. Храм є зразком класичного поєднання в народній архітектурі двох стилів шатрового і барочного. Церква рублена з дубових брусів, покрита лемешем — гонтом. Складається з двох прямокутних зрубів.Триподільність на вівтар, наву, бабинець яскраво виражена в екстер’єрі, що підкреслюється 3 вежами. Вежі над навою і вівтарем споруджені у вигляді 5-ступінчатих шатрів, які завершується барочними банями та голівками.

Центральне місце в інтер’єрі займає 4-ярусний іконостас, змонтований з ікон XVII – XVIII століть, які є цінними зразками народного живопису.

Експозиція музею — це нетлінні скарби матеріальної і духовної культури народу, шедеври народного зодчества – творіння умільців-теслярів, бондарів, мосяжників, гончарів, ткаль, вишивальниць — справжніх художників, які володіли вродженим хистом і фантазією.

Самобутній ансамбль української національної спадщини, що складається з архітектурних перлин старовинного закарпатського села і зразків найдавніших та найпоширеніших видів народного ужиткового мистецтва. Це один із перших в Україні музеїв просто неба. У музеї під відкритим небом розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвінниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма. Загалом зберігається понад 14 тисяч експонатів.

Музей знаходиться у історичній частині міста, на південному схилі Замкової гори, поряд із середньовічним замком.

Висновок:

1 На цій практиці я вивчила історико-культурний потенціал згідно маршруту практики зокрема пам’ятники історії, культові споруди, музеї, пам’ятники садово-паркового мистецтва.

2 На основі власних спостережень і картографічних і літературних джерел описала об’єкти за маршрутом.

3 Ознайомилася з правилами поведінки в дорозі під час екскурсії загальним вимогам, що до одягу, ночівлі, харчування а також ознайомилася з екстремальними ситуаціями.