Кабінет міністрів України Національний університет біоресурсів і природокористування «Мукачівський аграрний коледж» Звіт Про проходження навчальної практики з «Краєзнавства» «Туристичне обслуговування»

Група ОТГ-21

Студентки____________ Візер Роксолани

Керівники практики____________ Токар-Балаж І.І

____________ Патюк Ф.В

Мукачево 2011

Мета і завдання практики:

Знати історико-культурний потенціал згідно маршруту практик, зокрема: Пам’ятки історії, культури оборонної архітектури, музеї, культові споруди, пам’ятки садово-паркового мистецтва, використати набуті знання при складанні тематичних маршрутів. Дослідження рідного краю через призму його туристичної самобутності.

На основі власних спостережень, картографічних та літературних джерел описати об’єкти за маршрутом практики їх місце знаходження, історична цінність. Зробити фото фіксації та сформувати груповий звіт з практики, зробити картосхему з населенням маршруту практики.

Місце проходження практики:

1 Замок Паланок 2 Санаторій «Карпати» 3 Музей прикладного мистецтва Закарпаття (МДУ) 4 Церковно-дерев’яна архітектура Закарпаття 5 Музей історії споживчої кооперації при мукачівському кооперативному коледжі 6 Вивчення краєзнавчого потенціалу закарпатського музею м. Ужгород 7 Художній музей творчості імені М. Мункачі 8 Закарпатський обласний музей імені Й. Бокшая 9 Закарпатський музей народної архітектури та побуту м. Ужгород

Зміст: 1 Замок Паланок 2 Санаторій «Карпати» 3 Музей прикладного мистецтва Закарпаття (МДУ) 4 Церковно-дерев’яна архітектура Закарпаття 5 Музей історії споживчої кооперації при мукачівському кооперативному коледжі 6 Вивчення краєзнавчого потенціалу закарпатського музею м. Ужгород 7 Художній музей творчості імені М. Мункачі 8 Закарпатський обласний музей імені Й. Бокшая 9 Закарпатський музей народної архітектури та побуту м. Ужгород 10 Додатки

Замок Паланок

Історія

Головну туристичну атракцію міста, замок Паланок, видно вже за кілька кілометрів до Мукачева. За фундамент-постамент йому править 68-метровий згаслий вулкан. Місто десь там, внизу, а форпост відкритий всім поглядам і вітрам, і лише за спиною, на півночі, піднімаються вулканічні Карпати. Він чимало бачив на своєму віку а нині вдивляється в Європу і власне минуле довжиною майже в тисячоліття. Паланок — непереможний і фотогенічний релікт Середньовіччя.

За народною, наївною і простенькою псевдо-етимологією, Мукачево й назву свою отримало завдяки замку: закарпатці в муках насипали одинокий пагорб, на якому виріс форпост на перетині торгівельних і військових шляхів. Пагорб, звичайно ж, не штучного, а природного — вулканічного — походження, хоча в IX-XІ ст., коли тут з’явилися первісні дерев’яні укріплення, місцеві жителі зазнали чимало мук від татар, які вривалися через Верецький перевал до Центральної Європи. Втім, підкорити мукачівську твердиню не вийшло ані в половецького хана Кутєшка, що 1089 року 50 днів тримав дерев’яну фортецю в облозі, ані в хана Батия, чия шістдесятитисячна орда двічі ламала зуби об Паланок в 1241 році. Коли в ХIII ст. замість дубового частоколу-паланка, що позичив своє ім’я замку, виросли муровані стіни, мук не поменшало: щороку жителі були зобов’язані вирубувати кожне проросле деревце чи кущик на пагорбі, щоб ворог не міг підійти до фортеці несподівано. У південно-західній частині Мукачева стоїть овіяний легендами і бойовою славою Мукачівський замок, один із найцінніших Історичних і воєнно-архітектурних пам'яток Закарпаття XIV-XVII століть. Замок розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв.м. Точної дати заснування замку немає, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.

З 1396 по 1414 року замком володів Подільський князь Федір Коріятович. Він значно розбудовує і укріплює замок, перетворює його у свою резиденцію. В цей же час у скелястій горі був вирубаний 75 метровий колодязь. Протягом XV-XVI століть замок знаходився в руках багатьох володарів, які проводять його розбудову і укріплення. В цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині знаходився великий палац.

В 1633 р. Мукачівській замок придбав Трансільванський князь Дєрдь І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок в столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року. Після смерті Дєрдя І Ракоці в 1648 р. його дружина Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку і споруджує ще дві тераси — Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. В 1649 р. в замку побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем І Ракоці про спільні дії проти Польщі.

З 1685 по 1688 р. замок переживає одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Їлона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

З 1703 по 1711 р. замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли цей край, проти австрійського гніту. Очолив війну син Їлони Зріні Ференц II Ракоці.

Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення.

У 1782 р. тут відкривається політична в'язниця Австрійської монархії, в якій протягом більше ніж 100 років перебувало понад 20 тисяч в'язнів. У липні 1847 року замок-в'язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. У 1896 р. в'язниця в замку була ліквідована в честь тисячоліття приходу угрів у Європу, але фактично в'язниця продовжувала функціонувати до 1903 р. Найвідомішим в'язнем фортеці був російський революціонер Бакунін. У 1897 р. Паланок викупило міністерство юстиції Австро-Угорщини. Замок поступово приходив в занепад та руйнувався.

У період Чехословацької республіки /1919-1938 роки/ в замку були розташовані військові частини. Під час Другої світової війни замок займають угорські війська. Після визволення у 1944 році та возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною в замку знаходилось профтехучилище. Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей. 15 квітня 2009 Верховна Рада України ухвалила постанову «Про заходи щодо збереження пам’ятки культурної спадщини замку «Паланок, в якій: рекомендовано Генеральній прокуратурі здійснити перевірку законності рішень Мукачівської міськради щодо передачі замку «Паланок» до комунальної власності та вжити відповідних заходів прокурорського реагування Кабміну рекомендовано розробити в установленому порядку заходи зі створення державного історико-архітектурного заповідника «Замок «Паланок» з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури і туризму та обов’язково визначити необхідне фінансування для утримання замку.

Легенда

Легенда розповідає про появу колодязя. Коли в ньому виникла потреба, то князь наказав копати колодязь. Як довго не рили колодязь, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи одну й ту ж саму фразу: «Пресвітлий княже, води немає». Корятович все більше не вірив, що його можна буде викопати. Аж якось одного дня до князя прийшов чорт і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити нечистому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один з вірних лицарів Корятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: «Федоре, мішок золота не обов’язково має бути великий: маленький – теж мішок». Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Все рівно води не питимете», і з цими словами стрибнув у колодязя. З того часу з глибин колодязя кожного вечора чути, як на дні виє чорт від того, що його обдурили…

Паланок побував і оплотом антигабсбурзької боротьби куруців (прихильників антигабзбурзького руху, який очолював син Зріні, князь Ференц Ракоці ІІ) (1703), і столицею Трансільванії (1705 рік) – в ті часи тут навіть був свій монетний двір, – і австрійською політичною в’язницею (1782-1897), яку 12 липня 1847р. відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. Потім юний і вразливий класик записав в своєму щоденнику: «… перетворений на державну тюрму, замок стоїть посеред рівнини на високому круглому пагорбі. На схилі пагорба вирощують виноград, не хотілось би мені пити вино з цього винограду. Мені здавалось би, що я п’ю сльози в’язнів».

Екскурсія до староданьої твердині, та й взагалі затримка в Мукачевому Шандора Петефі мала більш ніж прозаїчну причину: зламався екіпаж поета.

А з грудня 1805-го по березень 1806-го ці стіни переховували від наполеонівських військ найбільший скарб Угорщини: угорську Святу Корону. Про це до цього часу нагадує у дворі замку меморіальна дошка з написом угорською мовою.

За радянських часів замок був школою механізаторів, школою для голів колгоспів і навіть профтехучилищем. Зараз тут розміщується історичний музей (з 1960 р., тф.: (03131) 44096), а в колишніх казармах гарнізону розмістилися картинна галерея, художній салон та затишні кав’ярні. Обов’язково ознайомтесь з усіма трьома терасами-частинами твердині: нижнім, середнім та верхнім замками.

І корисна інформація:

Замок розташований на вул. Підзамковій. Відкритий щодня, крім понеділка, з 10:00 до 18:00. Вартість вхідного квитка для дорослих – 8 грн. (дитячий і пільговий - 5 грн, інформація станом на 2009 рік). З центра Мукачева до замку ходить маршрутка №3. У вихідні дні замок беруть штурмом натовпи туристів, тому краще планувати візит сюди раннім ранком, коли старі бастіони ще не надто залюднені. З них відкривається незабутня панорама міста, яке прокидається від сну.

Санаторій «Карпати»

Санаторій "Карпати" – це дев'ятиповерховий спальний корпус на 442 місця, власний бювет мінеральних вод, їдальня, центр для відпочинку, спортивно-оздоровчий і лікувально-діагностичний корпуси. У санаторному парку розташований ресторан-музей "Гражда", побудований в стилі дерев'яної народної архітектури Гуцульщини. Санаторій розміщений у зоні кліматобальнеологічного курорту Карпати, в Закарпатській області, в мальовничому урочищі Берегвар, в долині ріки Латориця (притока р.Тиса), у передгір’ї вулканічного хребта Українських Карпат на висоті 210-212 метрів над рівнем моря, на відстані 10 км. від м.Свалява і в 16 км. від м.Мукачево.

Прикрасою санаторія є старовинний палац побудований наприкінці ХІХ століття, засновником і власником якого був австрійський державний діяч граф Фрідріх Шенборн. Палац оточує чудовий дендропарк з декоративним озером в центрі. Розказати про враження від відвідування Шенборнівської мисливської "хатинки" - справа невдячна і майже неможлива. Там було класно! - я скажу так, а ви повірте на слово, бо там справді було КЛАСНО.

І починається казка вже з самої залізничної станції. Палець даю на відсіч - це найгарніша станція (не вокзал!)в країні, сама схожа на казковий міні-замок.

Далі - через вхід з написом Санаторій "Карпати" у розкішний парк з його більш як 40 видами жителів, серед яких самшит, катальпа, канадська ялина, японська вишня, рожевий бук та маса інших ботанічних перлин. Ще трохи - і вже за кронами дерев видно високу башту, прикрашену годинником та родинними гербами. Леви. Царі звірів. До речі, в коронах. В такому лігві й справді може жити саме цар. Хоча галявини та алеї навколо всіяні божими кульбабками, які хто йдуть пообідати, а хто просто курсує з процедури на процедуру.

Зараз це село Карпати. А був мисливський палац Шенборнів

В принципі, санаторій "Карпати" - не зовсім Чинадійово. Саме село Карпати (угу, так і називається) належить до Чинадіївської селищної ради і лежить за рельсами-рельсами, шпалами-шпалами, тягнучись довгою тонкою смугою чи не до самого Мукачева (до того всього кілометрів 14). Але ще кілька років тому, здається, за територіальним поділом було не так: і Чинадійово було рідкісним зразком поселення з ДВОМА замковими спорудами, та ще й непогано збереженими. Щоправда, оборонний характер простежується лише в одній. Про неї - на окремій сторінці, а поки насолоджуємося чистим повітрям та красою навколо. Дещо примітивно в цій оазі пихи виглядають бетонні ведмидиця з ведмежатками та олень, які чатують на гостя замку в різних куточках парку. Якщо це пам'ятник фауні, яка водилася тут ще до того, як Шенборни звели це чудо, то нехай, хоча на цій траві набагато краще б дивилися якісь аполони з афродітами.

А починалося ж все у 1840-му з простої дерев'яної хатинки в урочищі Берегвар, куди володарі домінії графи Шенборни частенько навідувалися відпочити та пополювати, та ще й не одні, а з високоповажними гостями. "В урочищі" звучить так, неначе до палацику потрібно було спускатися - але все навпаки, він розташовувався (і його нащадок теж:)) на висоті близько 300 м над рівнем моря.

Берегвар був перлиною Мукачево-Чинадіївської латифундії Шенборнів. Про те, звідки в Карпатах взялися німецькі єпископи, розказав у "Монографії Березької жупи" адвокат Шенборнів Теодор Легоцький. І почав здалеку: з передачі маєтків Ференца Ракоці ІІ у 1711 р. у руки Габсбургів, а від них 31 липня 1728 р. до Фрідріха Лотара Шенборна, 75-річного архієпископа в Майнці, коронного канцлера римської держави - і ще й до купи бамберзькому єпископу. Високолповажний дідок відразу доручив керівництво новими землями своєму кузену Фрідріху Карлу Шенборну - не так через вік, як через... відсутність угорського громадянства. :о)

А маєтки були завидні: 152 села, 15 присілків, 4 міста. Неначе цього мало, у княгинь Софії Баторі та Естергазщі купується ще 33 села навколо Чинадійового. А ще ж були поля. І обов'язкові в Карпатах гори. Ба-а-агато гір.

Цісар Карл VI дарував домінію архієпископу навічно, але вже в січні 1729 р. старенький Шенборн помирає, а за маєтком слідкує його секретар Бауер. 30 січня Фрідріха Карла Шенборна обирають бамберзьким єпископом - і вся спадщина Фрідріха Лотара дістається його кузену. Але єпископ теж в Карпати не поспішає: відправляє двох управляющих (які пишуть йому листи - а ті йдуть до Бамберга аж два тижні!) - та час від часу посилає інспекторів.

Українські селяни, які населяли Чинадіївську домінію, нового пана не надто поважали - часто-густо навіть не спускалися з своїх гірських присілків на панщину. Ті ж, хто приходив, працювали абияк і в техніці не розбиралися. Фрідріх Карл змушений задуматися - і вихід бачить у німецьких колоністах та купцях-євреях з Галичини. Німці ж були спадковими виноробами, лісниками, рільниками та ремісниками. Були й лікарі та учителі, органісти і пивовари. Рільникам надавали безкоштовне поле і дерево для будівництва, плюс на 6 років звільнювали від податків.

Але ми відволіклися. Домінія переходила від одного Шенборна до іншого, останнім власником її був віденець граф Шенборн-Бухейм. В 1928 р. чехословацький уряд ліквідував за земельною реформою Мукачево-Чинадіївську домінію. Після Другої світової всю землю було розділено між бідними селянами.

Хоч і віденські аристократи, а убивцями Шенборни були ще тими. Майже щовересня батько і син, Фрідріх-Карл і Георг-Ервін прибували сюди на кількаденні лови - з чисельними гостями. Потім в Берегвар звозили нещасні тушки невинно убитих оленів - по 30-40 щороку. Нелюди :(.

З іншого боку, розказують і бувальщину про Георга-Ервіна, котрий власноруч вийняв з крижаної води поранене оленятко - і виходив його.

Полювати в цих місцях люблять дотепер, судячи з паноптікуму нещасних, беззахистних голівок сарн, які прикрашають ресторанчик на території санаторію. Ціни там, до речі, дуже навіть московські - навіть не київські. От би голови власників рушниць, які поцілили граціозних лісових жертв - та в такий же бестіарій виродків десь на стінах якоїсь сільської колиби!

А ще Георг-Ервін мав "Мерседес", яким гасав Карпатами. Водія на цей час садовив поруч - і той роздавав місцевим дітям цукерки.

Та повернемося до історії зведення замку. На таблиці біля декоративного ставу під трафарет писано, що перенасичений коминами та прикрашений башточками палац - релікт XVIII століття, хоча Д. і І.Поп в своїй відомій книзі "Замки Підкарпатської Русі" стверджують, що замок в стилі романтизму звели на місці старого дерев'яного в 1890-му році. Слова авторів підтверджує і напис над входом до палацу.

Є десь в Німеччині замок, кількість башт в якому співвідносна з кількістю днів в році. Уявляєте - 365 башт! Я от не уявляю. Та і за Чинадіївським романтичним дивом, що неначе зійшло з ілюстрації мушкетерського роману, можна вивчати календар: 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів. Символічно і безглуздо :). Апофеозом алегоричності був колись став: його контури нагадували абрис Австро-Угорської імперії. Є ж в Києві зараз біля університету фонтан у формі України? Ну так от, традиція робити географічні водойми, виявляється, досить давня.

Місцеві розказують про побудову замку таку от небилицю: палац був даром кохання графа Ервіна-Фрідріха Шенборна своїй дружині Францисці. Тільки слуги перешіптувались, що жінка зраджує графа.

Якось Шенборн раптово повернувся з полювання - і застав Франциску в спальні в обіймах якогось полковника. Від люті граф розстріляв годинник на вежі замку - так, що той аж зупинився. За легендою, полковника-жонолюба скинули за наказом графа з крутої скелі, а Франциску покарали більш витончено: майстри виготовили люстру-русалку, схожу на Франциску фон Шенборн-Бухгейм - але з рогами на голові...

Зрозуміло, що все це романтичні нісенітниці. :о)

Комини мені сподобались. Таке нагромадження входів зіб'є з панетлику будь-якого санта-клауса! Виглядає цей кам'яний лісок дуже мальовничо, хоча мальовничим тут є все: пузаті відображення хмар у вкритій ряскою воді ставу, архітектурний безлад геометричних форм: балкони, 4 різні за формами башти з бляшаними флюгерами з цифрами "1890", вікна, вітражі в каплиці на другому поверсі, герби з коронами та хрестами...

Хрест на гербі не раптово з'явився. Лотар Шенборн був єпископом Бамбергзьким та архієпископом Майнцьським. Саме з Лотара і почалася в цих місцях династія Шенборнів. А герб з п'ятилисником - свідоцтво володіння частиною Рожмберзької домінії на півдні Чехії.

Просковзаємо всередину. Пускають скрізь, крім церкви. Ну, і то вже добре. Дерев'яні сходи. Розкішний камін. Знову геральдичний лев, суворо ковтаючий жуйку "Love is" (забрала і з'їла. Мік вередував, бо хотів її собі. Втішала його, що "Любов - це нести її лижі"). Фотосесія розкішної люстро-жінки. Сідаю попою в камін, тут Мік начинає шалено жестикулювати.

От вам мінус цифровика: покі відкриєш. поки режим вибереш, поки наведеш. то манюнька сіра мишка, яка прогулювалася по килиму біля комина, піде собі геть - гуляти в інших покоях. Я як слідопит дослідила траекторію мишачих подорожей: вона вела у кабінет головного лікаря.

А ще на території санаторію були ятки з народно-промисловими виробами, де Блека купила з нагоди свого ДН собі національну бісерову цацку на шию за 25 гривень. Видно, лише ізувіри з ресторану тут ламають шалені ціни.

Кого ж цікавить не архітектура, а оздоровлення, най знає, що санаторій "Карпати", розташований в долині річки Латориця, у передгір’ї вулканічного хребта Українських Карпат, має 650 місць і функціонує з 1946 року. Є три спальні корпуси, один з них - в замку, водооздоровниця з ванним відділом і закритим плавальним басейном, концертний зал, дендрарій з джерелом "Красоти". Санаторій спеціалізується на лікуванні хворих з патологією

серцево-судинної, нервової систем, обміну речовин, супутньої патології травного тракту. Функціонує реабілітаційне відділення для постінфарктних хворих.

Свого часу тут відпочивав відомий американський художник Рокуелл Кент.