Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Характеристика ґрунтів України.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.07.2019
Размер:
98.3 Кб
Скачать

14

Міністерство освіти та науки України

НПУ ім. М.П.Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра ботаніки

Генетична та агровиробнича характеристика ґрунтів України

Робота

студентки ІІ курсу

24 БІ групи

Єжель Ірини Миколаївни

Київ

2007

Підзолисті ґрунти

Дерново-підзолисті

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф:

Це – ґрунти українського Полісся.

Процес підзолоутворення відбувається на підвищених елементах рельєфу під хвойними і мішаними лісами в умовах промивного водного режиму. Під пологом світло-хвойних і мішаних лісів розвивається трав’яниста рослинність. В цих умовах на підзолистий процес накладається дерновий. Розповсюджені на зандрових і моренно-зандрових рівнинах, моренних пагорбах та пасмах, рідше на борових терасах річок; сформувалися під сосново-дубовими, сосново-дубово-грабовими, сосново-дубово-липовими і рідше сосновими лісами в умовах спорадичного застімо-промивного водного режиму на водно-льодовикових, моренних і лесоподібних відкладах. Ці відклади часто мають невелику потужність, підстилаються різними породами. Так, водно-льодовикові і моренні відклади в області Житомирського Полісся підстилаються кристалічними породами, рідше каолінами; в області Волинського та Новгород-Сіверського Полісь ― крейдяно-мергельними породами. Дуже часто дерново-підзолисті ґрунти розвиваються на двочленних відкладах. При цьому верхня частина їх профілю розвинута на водно-льодовикових відкладах легкого механічного складу, нижня ― на морені більш важкого складу. Місцями морена і лесоподібні суглинки підстилаються пісками.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): цей тип ґрунту належить до категорії низькородючих ґрунтів.

-причини такого рівня родючості: погані водні і фізичні властивості, низький ступінь оструктуреності.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: ємкість вбирання від 2 до 6 мг-екв на 100 г ґрунту. Вони слабко насичені основами (15—20%)

-вміст гумусу та його склад: Середній вміст гумусу в горизонті А становить 3—4%. В його складі переважають фульвокислоти. Вміст гумусу від 1,0 до 2,0%. Завдяки інтенсивному промиванню ці ґрунти мають низький вміст поживних елементів,

-структура ґрунту: Вони мають таку будову профілю Горизонт О — лісова підстилка, опад хвойних, листяних дерев і трав’янистих рослин. Потужність 2—5 см.

Горизонт Ad — дерновий, сірого забарвлення, насичений корінням трав’янистих рослин. Потужність 8—10 см.

Горизонт А — гумусний, сірого забарвлення різних відтінків, структура дрібногрудкувата, неміцна. Разом з горизонтом Ad мають потужність до 20—30 см.

Горизонт Е — підзолистий, елювіальний, ясно-сірого, білястого забарвлення, безструктурний. Потужність від кількох до 20—25 см.

Горизонт В — ілювіальний, бурий, темно-бурий, коричнево-бурий, щільний, горіхувато-призматичної структури. В нижній частині світло-бурий, грудкуватий. Потужність 60 см і більше.

Горизонт С — грунтоутворююча порода.

Загальна потужнісгь горизонтів А і Е в різних районах Полісся коливається від 20 до 40 см,

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Дерново-підзолисті ґрунти мають кислу реакцію, рН сольової витяжки становить 5,0—5,6.

-заходи по меліорації цього ґрунту: Основними меліоративними заходами є осушення перезволожених ділянок і вапнування.

-які культури доцільно вирощувати на цьому ґрунті: Основними культурами є жито, овес, ячмінь, багаторічні трави, в південних районах — льон.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: для підвищення родючості грунтів вносять високі дози органічних і мінеральних добрив.

Дерново-підзолисті оглеєні

26% Дерново-підзолистих ґрунтів мають різний ступінь оглеєння.

Дерново-карбонатні

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Дерново-карбонатні і дернові грунти сформувалися на карбонатних грунтоутворюючих породах (вапняки, крейдяні відклади, вапнякові мергелі, туфи, валунні суглинки з уламками вапняків тощо).

Серед автоморфних грунтів південної тайги заслуговують на увагу дерново-карбонатні, які займають значні площі в межах Прибалтійської провінції. Цей тип грунтів приурочений до районів Ордовицького плато, де вони формуються на сильнокарбонатній морені та елювії карбонатних порід під широколистяними та хвойно-широколистяними лісами з багатим трав’янистим покривом в умовах гумідного клімату та промивного водного режиму.

У вітчизняній і зарубіжній літературі дерново-карбонатні грунти називають рендзинами. Значення цього терміну пов’язують із звуком «рен-дзжік, рен-дзжік», який виникає при оранці плугом глинистих кам’янистих грунтів. В Естонії їх називають альварами. Невеликі масиви дерново-карбонатних грунтів поширені в Білорусі і на заході Українського Полісся. У Польщі, Німеччині та Франції ці грунти займають великі території.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): Дерново-карбонатні грунти мають високу потенціальну родючість

-причини такого рівня родючості: внаслідок щебенюватості, малої вологоємкості і низької водоутримуючої здатності є слабкорозвиненими і, порівняно з дерновими, мають нижчу родючість.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: ємкість вбирання і ступінь насиченості основами високі.

-вміст гумусу та його склад: Вони містять від 5 до 10% гумусу, у складі якого переважають гумінові кислоти, зв’язані з кальцієм.

-структура ґрунту: добре виражений дерновий і слабкорозвинений підзолистий горизонти, високий вміст гумусу, слабкокислу або нейтральну реакцію, міцну грудкувату структуру та інші позитивні властивості

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину нейтральна

-заходи по меліорації цього ґрунту: зменшити щебенюватість.

Сірі лісові ґрунти

Ясно-сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: Ясно-сірі зовні схожі на дерново-підзолисті грунти.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип): потенційно високородючий

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами:

Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н. Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у ясно-сірих — 6,9—8,8мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 4%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е).

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки ясносірих лісових грунтів становить 4,8—6,0.

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту: Ясно-сірі лісові грунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі і стійкі врожаї сільськогосподарських культур.

Сірі

-клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, рельєф: У сірих лісових грунтів суцільного елювіального горизонту немає, тут він замаскований гумусом і має бурувато-сіре забарвлення, темніший, ніж у ясно-сірих. Порівняно з іншими підтипами сірі лісові грунти найпоширеніші в Лісостепу. Сірі лісові грунти сформовані переважно на лесах і лесовидних суглинках різного механічного складу—від легких до важких суглинків, яким характерна карбонатність.

-до якої категорії за рівнем родючості (високо-, середньо-, низькородючий) належить даний ґрунт (тип, підтип):належать до категорії високородючих грунтів.

-причини такого рівня родючості: середній і високий ступінь забезпеченості рухомими формами поживних речовин.

-ємкість вбирання і ступінь насиченості ґрунту основами: Вбирний комплекс сірих лісових грунтів насичений Са, Mg і Н. Увібраний водень становить 20—25% загальної кількості увібраних основ. Сума увібраних основ становить: у сірих — 9—15мг-екв на 100 г грунту.

-вміст гумусу та його склад: вміст гумусу 5%

-структура ґрунту: Характерними особливостями цього підтипу є чітко виражений елювіальний горизонт (Е).

-реакція ґрунтового розчину, ступінь засолення тощо: Реакція грунтового розчину кисла: рН сольової витяжки сірих ґрунтів— 5—6,1

-шляхи поліпшення родючості цього ґрунту. Основними заходами поліпшення родючості грунтів лісостепової зони є боротьба з водною ерозією, вапнування ділянок кислих грунтів і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання). В результаті багатовікової експлуатації грунти Лісостепу значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення високих доз органічних і мінеральних добрив.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.