
- •Диференціальне числення функцій кількох змінних.
- •9.2. Функція кількох змінних.
- •9.3. Границя і неперервність функції кількох змінних.
- •9.4. Частинні похідні. Диференційованість функції.
- •9.5. Повний диференціал і його застосування
- •9.6. Диференціювання складних функцій.
- •9.7. Неявні функції та їх диференціюванн.
- •9.8. Скалярне поле. Градієнт і похідна за напрямом.
- •Формула Тейлора для функції кількох змінних.
- •Метод найменших квадратів.
- •Умовний екстремум.
- •Метод виключення (або метод підстановки).
- •Метод множників Лагранжа.
- •Найменше і найбільше значення функції в замкненій області.
- •1) Знаходимо критичні точки
9.2. Функція кількох змінних.
Означення.
Якщо кожній точці
області
поставлено у відповідність певне число
,
то кажуть, що в області
задано функцію точки або функцію
кількох змінних,
і пишуть
або
.
Зокрема,
якщо
,
то це буде функція двох змінних:
або
,
де
координати
точки
.
Подібним чином якщо
,
то маємо функцію трьох змінних:
або
.
Область
називається
областю визначення
даної функції, координати точки
– незалежними
змінними або аргументами
даної функції, множина
областю
значень
функції
.
Надаль ми розглядатимемо в основному функції 2 і 3 змінних, але отримані при цьому висновки залишаються в силі і для будь – якої (скінченої) кількості змінних.
Основним способом задання функції кількох змінних в математичному аналізі є аналітичний, коли функцію задають аналітичним виразом (формулою), що вказує, які дії потрібно виконати над аргументами, щоб отримати значення функції, наприклад
або
.
Широко застосовується, особливо в практичних розрахунках, програмний спосіб, коли функцію задають програмою для обчислювального пристрою.
Табличний спосіб для задання функцій кількох змінних при збільшенні кількості аргументів стає незручним. Таблиця для функції 2 змінних повинна мати два входи, що є ще прийнятним, а таблиця для функціх 3 змінних потребує трьох входів, тобто потрібна вже не одна таблиця, а деякий набір таблиць. Тому для функцій трьох і більше змінних табличний спосіб задання практично не застосовується.
Графіком
функції 2 змінних
є поверхня в 3 – вимірному просторі
.
Кожній точці
області
,
в якій визначена функція
,
відповідає на цій поверхні точка
з аплікатою
,
тобто точка
(рис. 9.3).
Р И С 9.3 !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Графіком
функції 3 змінних
є «поверхня» чотири – вимірного
простору, що лежить поза межами наших
наочних уявлень, отже графічне завдання
функцій 3 і більше змінних неможливе.
Оскільки графік функції 2 змінних є поверхнею тривимірного простору, то практична реалізація такого графіка викликає очевидні труднощі. Тому для наочного зображення функції 2 змінних на площині користуються так званими лініями рівня.
Означення.
Лінією
рівня
функції
називається множина всіх точок площини
,
в яких функція приймає одне й те ж саме
значення
,
тобто множина, яка описується рівнянням
де число
належить до області значень функції
.
Геометрично
лінії рівня утворюються, якщо перетинати
графік функції
площинами, паралельними площині
,
і проектувати лінії перетину на цю
площину (рис. 9.4).
Р И С 9.4 !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1
Інакше кажучи, графік функції розглядається як рельєф деякої місцевості, а лінії рівня є горизонтальними на топографічній карті цієї місцевості. Така карта дає наочне уявлення про поведінку функції.
Для
функції трьох змінних
цілком аналогічно визначаються поверхні
рівня
де
– const
із області значень функції
.
Приклад.
Для функції
вказати її область визначення, графік
і лінії рівня.
Розв’язання.
Функція визначена за умови
.
Щоб знайти межу області визначення, замінимо нерівність на рівність:
, або
.
Отримали
рівняння еліпса з центром у початку
координат і півосями
і
(рис. 9.5)). Еліпс ділить площину на 2
частини: зовнішню і внутрішню. Для точки
,
яка лежить зовні еліпса, маємо
,
отже точки зовнішності еліпса не належать
до області визначення функції. Для точки
(0;0) маємо
,
тобто точки внутрішності еліпса належать
до області визначення даної функції.
Отже, область визначення функції є
внутрішність еліпса
,
включаючи точки самого еліпса.
Р И С 9.5 !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1111
Рівняння
графіка функції
піднесемо до квадрата:
,
або
.
Це
рівняння еліпсоїда з півосями
,
.
Враховуючи, що
для всіх
,
робим висновок, що графіком даної функції
є верхня половина цього еліпсоїда (рис.
9.6).
Р И С 9.6 !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!111
Як із
аналітичного виразу, так і з графіка
заданої функції очевидно, що область
значень функції
.
Нехай
будь – яке число відрізка
.
Відповідна лінія рівня даної функції
має рівняння
,
або
,
Звідки
,
тобто рівняння еліпса з півосями
і
і центром у початку координат. Надаючи
різних значень, які заповнюють область
визначення функції і мають однаковий
ексцентриситет
і спільний центр у початку координат.