90. Цивільна процесуальна форма

Цивільно-процесуальна форма - це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду цивільних справ, що включає певну систему гарантій.

Отже, процесуальна форма судових процесів - це кожного разу обумовлений процесуальними нормами та певними нормами матеріального права конкретний обсяг процесуальної діяльності суду та всіх інших учасників цивільного процесу, в межах якого виникають, розвиваються і закінчуються процесуальні правовідносини та окремі процесуальні дії.

Цивільна процесуальна форма регламентує порядок здійснення судочинства у цивільних справах шляхом встановлення процесуального порядку вчинення судом та іншими учасниками процесу процесуальних дій в процесі розгляду і вирішення цивільної справи, а також фіксація та оформлення таких дій спеціальними засобами. Це є основою для функціонування цивільних процесуальних правовідносин, рух цивільного судочинства по стадіям в межах судового провадження. Ефективність і правильність вирішення матеріальних вимог у значній мірі залежить від досконалості цивільної процесуальної форми, в межах якої забезпечується законність та обгрунтованість судових рішень у цивільних справах.

Для з'ясування особливостей цивільної процесуальної форми слід охарактеризувати ЇЇ ознаки та принципи на яких вона базується.

Серед ознак цивільної процесуальної форми виділяються:

1. Детальна законодавча регламентація. Нормативне регулювання процесуальної форми в основному здійснюється нормами ЦПК. У загальному цивільна процесуальна форма розглядається як сукупність правил, які визначають зміст поведінки суду і учасників процесу, порядок та послідовність такої поведінки в рамках цивільних процесуальних правовідносин; визначення місця і строків реалізації процесуальних прав та обов'язків. Процесуальна поведінка суду та учасників процесу стає безпредметною, якщо дії вчиняються без дотримання певної послідовності їх реалізації.

2. Єдність цивільної процесуальної форми. Цивільна процесуальна форма передбачає єдині процесуальні правила для всіх категорій цивільних справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства. Одночасно в її межах закріплено інші особливі форми вираження таких правил. Тому процесуальні дії можуть вчинятися в дещо різному порядку. Цим можна пояснити існування різних процедур, підпорядкованих загальним правилам процесуальної форми.

3. Фіксація результатів процесуальної поведінки. Це так звана зовнішня сторона процесуальної форми, основу якої складають процесуальні засоби, за допомогою яких фіксується порядок і результати процесуальної діяльності (позовна заява повинна оформлятися в письмовій формі (ст. 119 ЦПК), відповіді на клопотання сторін оформляються ухвалою суду (ст. 210 ЦПК), розгляд і вирішення справи фіксується в журналі судового засідання і фіксується технічними засобами (ст. 197 ЦПК), тощо). Разом з тим письмова форма поєднується з усною формою, яка є основною в окремих стадіях цивільного процесу (пояснення сторін, показання свідків даються в усній формі, спілкування із головуючим відбувається в словесній формі тощо).

4. Системність цивільної процесуальної форми полягає у визначенні в цивільному процесуальному Кодексі: переліку учасників цивільного судочинства; процесуального становища кожного учасника процесу; послідовності вчинення кожним учасником процесуальних дій; взаємозв'язку і залежності процесуальних дій учасників процесу.

5. Динамізм і стабільність. Динамізм забезпечується принципом диспозитивності, тобто правом заінтересованої особи визначати варіант своєї поведінки із запропонованих нормою ЦПК, обирати процесуальні засоби захисту. Стабільність забезпечується заходами процесуального примусу і юридичною відповідальністю.

Будучи процесуальною конструкцією, цивільна процесуальна форма будується на принципах цивільного судочинства: доступність звернення за судовим захистом; рівність процесуальних прав і обов'язків сторін; розгляд справи незалежним судом; незмінність складу суду під час розгляду справи; гласність і відкритість судового розгляду справи; можливість оскаржити дії суду, судові рішення та ухвали; національна мова судочинства; керівництво процесом головуючим; формальна визначеність процесу. У літературі з цивільного процесуального права виділяються і інші принципи цивільної процесуальної форми, але в сукупності вони створюють ті засади на яких будується та функціонує цивільна процесуальна форма.

Значення цивільної процесуальної форми полягає у встановлення конструкції цивільного судочинства шляхом процесуальної регламентації порядку розгляду цивільних справ судом, з метою забезпечення виконання мети і завдань цивільного судочинства.