- •Глава 4. Врегулювання спору за участю судді
- •6. Експерт в цивільному процесі
- •Забезпечення доказів. Підстави, способи забезпечення доказів.
- •Завдання та порівняльна характеристика стадій підготовки справи до судового розгляду та підготовчого провадження у справі.
- •Захист відповідача в цивільному процесі.
- •Заходи процесуального примусу
- •11. Принцип безпосередності в цпп
- •12.Інстанційна юрисдикція
- •13.Критерії визначення порядку розгляду справи(загального позовного, спрощеного позовного, окремого та наказного провадження)
- •14.Мирова угода в цивільному процесі.
- •15.Обов’язки учасників справи
- •Обов’язок доказування і подання доказів.Обставини (факти), що не входять до предмету доказування.
- •Обчислення процесуальних строків. Продовження та поновлення процесуальних строків. Закінчення та зупиненняпроцесуальних строків
- •18. Організаційно-функціональні принципи правосуддя.
- •19. Особливості пояснень сторін і третіх осіб як засобу доказування.
- •20. Письмові заяви учасників справи .
- •21. Письмові, речові та електронні докази як засоби доказування у цивільному процесі.
- •22. Підстави виникнення законного представництва. Повноваження законного представника.
- •23. Підстави відмови у відкритті провадження у справі.
- •24. Підстави для відводу суддів і процесуальний порядок вирішення заяви про відвід
- •25. Підстави призначення додаткової та повторної експертизи
- •26. Підстави та наслідки закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду
- •27. Поняття принципу змагальності та особливості його реалізації в цивільному судочинстві України
- •28. Поняття та види судових витрат
- •29. Поняття преюдиційних фактів
- •Поняття відкладення розгляду справи, підстави для відкладення справи. (старий цпк)
- •Поняття договірного представництва. Підстави договірного представництва. (старий і новий цпк)
- •Поняття доказів. Засоби доказування.
- •Поняття доказів. Класифікація доказів. Характеристика окремих засобів доказування.
- •Поняття елементів позову. Визначення тотожності позову.
- •Поняття забезпечення позову. Способи забезпечення позову. Поняття позовів та їх види.
- •36.Поняття законного представництва. Процесуальні права та обов’язки законного представника.
- •Поняття зустрічного позову і підстави його пред’явлення.
- •Поняття наказного провадження та його відмінність від позовного.
- •39.Поняття неналежного відповідача. Процесуальний порядок заміни неналежного відповідача.
- •Поняття обов’язкової співучасті. Правовідносини, що лежать в основі обов’язкової співучасті.
- •41.Поняття окремого провадження. Його відмінність від позовного провадження. Справи окремого провадження, що підвідомчі суду. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження.
- •42. Поняття предмету доказування. Визначення предмету доказування. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.
- •44. Поняття процесуальних строків. Види процесуальних строків.
- •45. Поняття процесуального правонаступництва.
- •46. Поняття процесуальної співучасті в цивільному судочинстві України. Види співучасті.
- •47.Поняття сторін у цивільному процесі України. Їх права та обов’язки.
- •48) Поняття та види суб’єктів цивільно-процесуальних відносин.
- •49) Поняття та види територіальної юрисдикції (підсудності)
- •50)Поняття та етапи проведення судового засідання у справі.
- •51)Поняття та підстави залишення заяви без розгляду.
- •52)Поняття та підстави залишення заяви без руху.
- •53) Поняття та підстави зупинення провадження у справі.
- •54 Поняття та система принципів цивільного процесуального права.
- •55.Поняття та склад осіб, що беруть участь у справі, та учасників справ,їх порівняльна характеристика
- •56. Поняття третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги. Процесуальний порядок їх вступу в справу. Процесуальні права та обов’язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги.
- •57. Поняття третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги, порядок їх вступу в справу, їх процесуальні права та обов’язки.
- •58. Поняття факультативної співучасті. (необов’язкова / можлива)
- •59.Поняття цивільних процесуальних правовідносин. Підстави їх виникнення, зміст та об’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •60. Поняття цивільно-процесуального права, його система та предмет.
- •62. Поняття цивільної юриздикції та її види.
- •63. Поняття цивільно-процксуальних правовідносин. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
- •64. Попереднє судове засідання в загальному позовному провадженні.
- •65. Порядок витребування доказів.
- •72. Принципи процесуальної рівності сторін .
- •73. Протокол судового засідання
- •74. Процес доказування та його стадії. Участь суду в процесі доказування.
- •76. Процесуальний порядок допиту свідків. Особливості допиту неповнолітніх осіб.
- •77. Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Форми їх участі.
- •78.Реалізація принципу одноособовості та колегіальності в цивільному судочинстві України.
- •79.Розподіл витрат між сторонами.
- •80.Свідок в цивільному процесі.
- •81.Система і класифікація принципів цивільно-процесуального права та їх взаємозв’язок.
- •82.Спеціаліст у цивільному процесі.
- •83.Спеціальні права та обов’язки відповідача. Форми захисту відповідача.
- •84. Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів
- •85. Стадії цивільного судочинства і їх х-ка
- •86. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •87. Судові виклики та повідомлення
- •88. Тимчасові ускладнення в цивільному процесі
- •89. Форми захисту порушених , невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави
- •90. Цивільна процесуальна форма
24. Підстави для відводу суддів і процесуальний порядок вирішення заяви про відвід
Стаття 20. Підстави для відводу судді
1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;
2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;
4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;
5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.
2. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.
Стаття 24. Порядок вирішення заяви про відвід
1. У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.
2. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
У разі заявлення відводу суд повинен з'ясувати думку особи, якій заявлено відвід, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід повинна бути мотивованою. Якщо заява про відвід або самовідвід заявлена на підставах, передбачених ч. 1 ст. 20 ЦПК, ст. 21 ЦПК, ч. 1 і ч. 2 ст. 22 ЦПК, то вона підля-гає задоволенню з метою усунення сумнівів в об'єктивності суду і винесенні законного й обґрунтованого рішення або ухвали.
Заява про відвід або самовідвід розглядається, як правило, в підготовчій частині судового засідання (див. коментар до ст. 166 ЦПК). Разом з тим, як було відзначено, заява про відвід або самовідвід може бути розглянута і після проведення підготовчої частини судового засідання, але тільки у тому випадку, коли про підстави відводу або самовідводу стало відомо після початку розгляду справи по суті. Розгляд заяви про відвід або самовідвід можливо, як було відзначено, у стадії провадження у справі до судового розгляду в попередньому судовому засіданні.
Питання про задоволення заяви про відвід або самовідвід вирішується судом, що розглядає справу, в дорадчій кімнаті і оформляється мотивованою ухвалою. Вона не зупиняє подальший розгляд справи і окремо від судового рішення не може бути оскаржена в апеляційному порядку, але заперечення на цю ухвалу може бути включено в апеляційну скаргу на рішення суду (див. коментар до ст. 293 ЦПК).
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 24 ЦПК, суддя, якому заявлено відвід, бере участь у розгляді заяви про відвід. Більшість цивільних справ у суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Розгляд справ колегією суддів у першій інстанції передбачений пунктами 1,3,4,9,10 частини 2 ст. 234 ЦПК. Це справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; справи про усиновлення; справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
Крім того, справи в апеляційній інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів (див. коментар до ч. З ст. 18 ЦПК) і в касаційній інстанції — ко-легією у складі не менше трьох суддів (ч. 4 ст. 18 ЦПК в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 8 вересня 2005 р.)1. Як було визначено і як випливає із змісту ч. 2 ст. 234 ЦПК, переважну більшість справ в суді першої інстанції суддя розглядає одноособово. Тому питання про відвід суддів розглядає суддя, якому заявлено відвід. Дане положення навряд чи можна визнати правильним. Як було відзначено, ще в римському праві існувало положення, котре передбачало, що ніхто не може бути суддею у власній справі. Правильнішим слід визнати положення, яке було передбачено в ст. 22 ЦПК 1963 р. до її зміни Законом України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України« від 21 червня 2001р.2. У ній було зазначено, що відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу, вирішується відповідно головою районного (міського) суду, військового суду гарнізону. Це положення, котре передбачало, що сам суддя не може вирішувати питання про відвід, заявлений йому, є правильнішим, ніж чинне положення ст. 23 ЦПК і ст. 22 ЦПК 1963 р. (у редакції Закону України від 21 червня 2001 р.).
Згідно з ч. 2 ст. 24 чинного ЦПК у тому випадку, коли заява про відвід за-явлена всьому складу суду, питання про відвід вирішується більшістю голосів. Головуючий голосує останнім (див. коментар до ст. 19 ЦПК).