42. Поняття предмету доказування. Визначення предмету доказування. Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.

Предметом доказування слід вважати відповідно до ч.1ст. 179 ЦПК України факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предмет доказування визначається судом і особами, які беруть участь у справі, на підставі норм матеріального права, які піддягають застосуванню, і протягом процесу можуть в силу тих чи інших причин піддаватися змінам, наприклад, при відмові позивача від частини позовних вимог.

Як зазначалося вище, обставини, які підлягають доказуванню, випливають з диспозиції норм матеріального права. Така норма вказує на обставини, які слід довести по будь-якій справі даної категорії. Наприклад, загальними фактами, які входять до предмету доказування по всіх справах про розірвання шлюбу, є: факт укладення шлюбу; факт наявності чи відсутності взаємної згоди подружжя на розірвання шлюбу; факт наявності чи відсутності спільних малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Інші факти включаються до предмету доказування в залежності від конкретних обставин справи. Наприклад, у випадку розірвання шлюбу подружжя, які не мають спільних малолітніх та/або неповнолітніх дітей, один Із яких не згоден на розірвання шлюбу, повинно бути розглянуто питання про встановлення факту неможливості подальшого спільного проживання подружжя і збереження сім'ї.

Юридичні факти матеріально-правового порядку, що є основними фактами предмету доказування, служать орієнтиром для сторін. Спираючись на них, позивач обґрунтовує підставу позову, а відповідач - заперечення проти позову. Специфіка справи випливає з позову і заперечень проти нього. З цієї причини конкретні обставини, які необхідно довести по даній справі, випливають з підстав позову і заперечень проти нього.

Правильне визначення предмету доказування по кожній цивільній справі дозволяє визначити коло фактів, з'ясування яких необхідно для успішного виконання завдань, які вирішуються судом.

Поняття та система принципів цивільного процесуального права

Кожній галузі права властивий певний комплекс принципів. Значення правових, зокрема галузевих, принципів полягає в тому, що вони, по-перше, відображають суть змісту, соціальну спрямованість і головні галузеві особливості правового регулювання; по-друге, повинні враховуватися при виявленні прогалин у законодавстві і застосуванні правових норм за аналогією. Значення принципів будь-якої галузі права можна висловити словами Гельвеція: "Знання принципів замінює незнання деяких фактів".

Принципи цивільного судочинства мають важливе значення, оскільки вони є необхідною умовою вдосконалення діяльності судових органів, їх суворе дотримання і реалізація є важливою гарантією захисту прав, свобод та інтересів особи. У принципах цивільного процесу концентруються погляди законодавця на характер і зміст сучасного судочинства щодо розгляду й вирішення судами цивільних справ.

Принципи цивільного процесу є об'єктивними за своїм змістом. Вони визначаються тими соціальними обставинами, які існують в суспільстві.

Принципи цивільного процесу можна визначати з 2 позицій. По-перше, як історичні категорії, вироблені протягом тривалого розвитку процесу, як елемент людської культури. По-друге, як ідеї, закріплені в нормах цивільного процесуального права і мають нормативний характер. З огляду на це, принципи цивільного судочинства — це визначальні ідеї, засади, згідно з якими відбувається регулювання відносин, що виникають у сфері судочинства, і які виражають завдання правосуддя у цивільних справах, характеризують методи їх здійснення.

Принципи цивільного процесуального права дістають вияв як в окремих нормах загального характеру, так і в цілому ряді процесуальних норм, у яких містяться гарантії реалізації на практиці загальних правових приписів.

Принципи цивільного судочинства мають нормативний характер, тобто закріплені в нормах права. За останні роки при обговоренні та розробці кодифікованих актів традиційні радянські принципі зазнали суттєвих кількісних та якісних змін.

Більшість принципів цивільного судочинства закріплені у Конституції, а також Законі "Про судоустрій і статус суддів" та у ЦПК. Традиційно принципи цивільного, господарського, кримінального та адміністративного процесів класифікують за джерелами їх нормативного забезпечення на такі: 1) принципи, закріплені в Конституції; 2) принципи, закріплені в законодавстві про судоустрій.

До принципів цивільного процесу, закріплених Конституцією, належать такі: здійснення правосуддя виключно судами; виборність і призначуваність суддів; здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів; незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові; законність; рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; державна мова судочинства; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; ухвалення судами рішень іменем України і їх обов'язковість до виконання на всій території України; доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і громадянина; участь громадськості у захисті прав громадян; публічність; недоторканність людини; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; охорона особистого і сімейного життя громадянина.

До принципів цивільного процесу, закріплених законодавством про судочинство, належать: диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва, усність, безпосередність.

Також принципи цивільного процесу класифікують залежно від сфери їх поширення на:

— загальноправові принципи, що притаманні всім галузям права, наприклад, законність, демократизм;

— міжгалузеві принципи — це принципи цивільного процесуального, господарського процесуального, адміністративного процесуального права: а) здійснення правосуддя лише судом; б) незалежність суддів і підкорення їх лише закону; в) рівність усіх учасників процесу перед законом і судом; г) поєднання колегіального та одноособового складу суду при розгляді справ; д) гласність та інші принципи;

— галузеві принципи — притаманні лише цивільному процесуальному праву (до них зазвичай відносять принципи диспозитивності, процесуальної рівноправності сторін, однак ці принципі діють також в адміністративному процесі, тому скоріше є міжгалузевими принципами).

Оскільки фактично виключно галузевих принципів, то притаманні тільки цивільному процесу, немає, принципи диспозитивності, процесуальної рівноправності сторін та змагальності будуть нами розглядатися в межах міжгалузевих принципів.

(з конспекту Грабовської)

Під поняттям принцип розуміють основоположні засади, ідеї, аксіоми, підстави, першооснови тощо. Знання принципів цпп дає можливість уявити природу, специфіку цпп, як галузі, а також процесуальний порядок здійснення судочинства у цивільних справах.

Принципи цпп – це встановлені законодавством (не тільки цивільно-процесуальним і не тільки України) основні положення, засади, які відображають специфіку галузі та методи досягнення основної мети правосуддя у цивільних справах (захист прав, свобод та інтересів ф.о., ю.о., держави).

Значення принципів цпп особливо проявляється під час розгляду та вирішення цивільних справ у суді. Зокрема реалізація такого основоположного принципу як принцип диспозитивності юридично заінтресованою особою сприяє виникненню процесу його розвитку та завершення.

Під системою принципів ЦПП розуміється сукупність усіх принципів галузей права у їх співвідношення та взаємозв’язку. Система принципів цпп – цілісна система, тому характеризує галузь права в цілому.

Класифікація:

І. В залежності від джерела, в якому принцип закріплений, усі принципи цпп поділяють на:

1) принципи закріплені в КУ (конституційні принципи);

2) принципи закріплені в законодавстві про судоустрій та статус суддів;

3) принципи, які закріплені безпосередньо в ЦПКУ.

ІІ. В залежності від того, в одній чи в кількох галузях діють відповідні принципи, усі принципи поділяють на:

1) міжгалузеві (законності, незалежності суддів);

2) специфічні галузеві;

ІІІ. Найбільш поширеною в наукових та навчальних джерелах є класифікація за об’єктом регулювання. За цим критерієм усі принципи ЦПП поділяють на:

1) організаційно-професіональні – ті принципи, які одночасно є і принципами організації правосуддя та функціональними. До них відносять:

А) принцип здійснення правосуддя виключно судом;

Б) принцип незалежності суддів та підкорення їх лише закону;

В) принцип рівності громадян перед законом та судом (закріплений в КУ);

Г) принцип гласності судового розгляду;

Д) принцип доступності мови спілкування суду з учасниками процесу;

2)!!! Функціональні (специфіка їх реалізації в ЦПП, що їх і відрізняє).

А) принцип диспозитивності;

Б) змагальності (спочатку пишемо позив, потім обґрунтовуємо);

В) принцип безпосередності;

Г) процесуальної рівності сторін;

Д) принцип усності;

Е) принцип колегіального та одноособового розгляду цивільних справ.

! поділ принципів на організаційно функціональні. Поділ принципів на групи є досить умовним, бо всі принципи взаємопов’язані та взаємообумовлені.

3.

Принципи закріплені в проекті ЦПК

Згідно ст. 3 проекту ЦПК, основними принципами цивільного судочинства є:

1)принцип верховенства права (це новела)

2) законність;

3) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

4) гласність і відкритість судового процесу;

5) змагальність сторін;

6) Диспозитивність;

7) пропорційність;

8) обов’язковість судового рішення;

9) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

10) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення;

11) розумність строків розгляду справи судом;

12) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

13) відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

43. Поняття принципу диспозитивності в цивільному процесі України.

(конспект Грабовської)

Принцип диспозитивності – основоположний принцип цпп. Являє собою комплекс нормативно-правових положень цивільно-процесуального закону, які закріплюють право юридично заінтересованих осіб звернутися з позовом (заявою) до суду, розпорядитися позовом чи заявою на власний розсуд, але в рамках, визначених законом і в таких спосіб сприяти на рух процесу по справі та його завершення. Основні диспозитивні права позивача у цивільному процесу: 1) подати позов до суду; 2) розпоряджатися позовом на власний розсуд (тобто це змінити предмет позову, підстави позову, зміст позову, розмір позовних вимог); 3) відмовитись від позову; 4) ініціювати укладення мирової угоди.

Основні диспозитивні права відповідача: 1) визнати позов повністю, або частково; 2) пред’явити зустрічний позов(виключне позовне провадження); 3) ініціювати укладення мирової угоди (це виключно позовне провадження).

Усі зазначені права сторони можуть реалізувати протягом усього часу розгляду справи (навіть в апеляції та касації). Таким чином диспозитивні права це сукупність матеріальних та процесуальних прав, які надані чи передбачені цивільним процесуальним законом сторонами та іншими особам, які беруть участь у справі щодо розпорядження позовом або реакції на позов.