77. Правові основи організації безготівкових розрахунків в Україні

Безготівкові розрахунками—це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Розрахунковий документом є документ, що містить доручення та (або) вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки Із застосуванням платіжних доручень, акредитивів.

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21 січня 2004 року № 22 (далі—Інструкції про безготівкові розрахунки) та інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахункові операції можуть здійснюватися Із застосуванням платіжних інструментів — засобів певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання яких ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки платіжні Інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. Банк під час здійснення розрахункових операцій застосовує платіжні інструменти згідно із нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку.

Банки приймають до виконання лише розрахункові документи:

- своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому догововром банківського рахунку цих клієнтів:

- клієнтів інших банків або органів Державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи Державного казначейства;

- платіжні вимоги стягувача на примусове списання коштів, на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача. якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо).

Інструкція про безготівкові розрахунки встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

- меморіального ордера;

- платіжного доручення;

платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- розрахункового чека;

- акредитива.

Меморіальний ордер є специфічним розрахунковим документом, оскільки складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та II перерахування на рахунок отримувача.

Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхньої—вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої—доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Патіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або, в разі договірного списання, отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Під договірним списанням розуміється списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в Договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком І клієнтом..

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Розрахунковим чеком є розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Строк дії чекової книжки — один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Акредитив—це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них. У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника)—заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи — бенефіціара.

Векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі бувають переказними, які містять письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі, та простими, що містять зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату є акцептом векселя.

Платіж за векселем банки здійснюють тільки в безготівковій формі

До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. їх суть полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання Іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

Використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Платіжна картка е власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом.

Смарт-картка або платіжний додаток платіжної картки, кошти за операціями з якою(им) обліковуються на консолідованому картковому рахунку емітента, є електронним гаманцем. Електронний гаманець дає змогу його держателю в межах установленого ліміту виконувати платіж за товари (послуги) без уведення персонального ідентифікаційного номера. Призначений в основному для здійснення розрахунків і зняття готівки на невеликі суми. Електронний гаманець є одним із типів наперед оплачених платіжних карток. Наперед оплачені платіжні картки можуть емітуватися банками виключно для фізичних осіб. Наперед оплачена платіжна картка може мати фіксований номінал, що може зазначатися на платіжній картці.

До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах.