53. Порядок сплати податків та зборів

35.1. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

35.2. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

35.3. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

35.4. Щомісячно на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднюється:

інформація щодо сплати податків суб’єктами природних монополій та суб’єктами господарювання, які є платниками рентної плати за користування надрами;

інформація щодо суб’єктів господарювання, які мають податковий борг, із зазначенням керівників таких суб’єктів господарювання, та сум податкового боргу в розрізі платежів та територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, із зазначенням керівників таких територіальних органів.

Форма такої інформації та порядок її оприлюднення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

54. Податковий обов’язок

Поняття податкового обов'язку є однією із центральних категорій податкового права. Зміст податкового обов'язку визначається насамперед імперативними методами фінансово-правового регулювання, особливостями відносин, що складаються між суб'єктами з приводу сплати податків та зборів. Державне управління у сфері фінансів вимагає підпорядкування суб'єкта вимозі управомоченої особи, а точніше - вимозі органів, які здійснюють фінансову діяльність держави. Саме тому правове регулювання відносин у сфері фінансової діяльності держави орієнтовано на односторонні владні приписи державних органів щодо суб'єктів, які беруть участь у сфері фінансової діяльності держави. Владність розпоряджень державних органів виявляється перш за все у тому, що вони приймають рішення, обов'язкові для іншої сторони правовідносин, і приймають ці рішення в межах повноважень, делегованих органу саме державою.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати, та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Податковий обов'язок може виконуватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Обов'язки суб'єктів у податкових правовідносинах є стабільними, закріплюються насамперед у нормативному-правовому акті. Навіть тоді, коли обов'язок суб'єктів установлюється актами індивідуального регулювання, його зміст виступає як деталізація вимог, що містяться в нормативних актах. До особливостей обов'язків, що випливають із податкових правовідносин, можна віднести також їх складний характер. Сам обов'язок платника становить найчастіше систему обов'язків та реалізується через обов'язок ведення податкового обліку, обов'язок сплати податків та зборів, обов'язок податкової звітності.

Виконання податкового обов'язку регулюється податковими правовідносинами пасивного типу значно менше, ніж правовідносинами активного типу. Обов'язок суб'єктів у відносинах подібного типу полягає насамперед у тому, аби не перешкоджати компетентним органам у здійсненні їх прав. Активні дії в регулятивних податкових правовідносинах пасивного типу притаманні державі й уповноваженим органам при встановленні податків та зборів. Фактично йдеться навіть не про права, оскільки податковий орган зобов'язаний реалізовувати такі дії за певних обставин. Так, податкові інспекції зобов'язані здійснювати податкові перевірки, але коли, в якому обсязі, вони вирішують самостійно.

Практично скрізь податковий обов'язок ототожнюють із обов'язком щодо сплати податку. Але це тільки частина його змісту. Дійсно, сплата податку являє собою реалізацію основного обов'язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов'язок у вузькому значенні. Однак податковий обов'язок у широкому значенні включає: І) обов'язок щодо ведення податкового обліку; 2) обов'язок щодо сплати податків та зборів; 3) обов'язок щодо складання та подання податкової звітності.

Податковий обов'язок у широкому значенні можна диференціювати й за видовими обов'язками платника податків, що виникають стосовно кожного податку або збору. Сукупність же подібних окремих обов'язків і складатиме комплекс податкових обов'язків платника податків або податковий обов'язок у широкому значенні.

Обов'язок щодо сплати податку або збору виникає, змінюється або припиняється за наявності підстав, установлених податковим законодавством. Важливо враховувати, що в податкових правовідносинах діє розширювальний принцип, принцип дозволеної поведінки, тобто такий, що охоплює сукупність дій, прямо запропонованих законодавчими актами про оподаткування. У той же час подібне становище закріплює й певні гарантії, встановлюючи рамки для контролюючих органів: підстави виникнення, зміни та припинення обов'язків платника податків як об'єкта контролю мають бути встановлені тільки податковими законами.

Найважливішим питанням при регулюванні правовідносин з приводу сплати податків та зборів є з'ясування моменту, з якого виникає обов'язок сплати податку. Нормативні акти, що регулюють порядок внесення цих платежів, пов'язують обов'язок їхньої сплати з настанням обставин, передбачених законами та підзаконними актами. Такою підставою, зокрема, може бути наявність об'єкта оподаткування при обов'язковому одержанні податкового повідомлення. Таким чином, формується складний юридичний факт (фактичний склад), точно зазначений в гіпотезі фінансово-правової норми. Тому, мабуть, недостатньо виділяти як підставу виникнення податкових правовідносин, що випливають виключно із закону.

Виникнення податкових правовідносин пов'язується з виникненням податкового обов'язку. Таким виступає безпосередній і першочерговий обов'язок платника податку щодо сплати податку або збору за наявності певних обставин. Цими обставинами є такі: по-перше, можливість віднесення конкретного суб'єкта до платника податку відповідно до чинного законодавства; по-друге, наявність у платника податку об'єкта оподаткування або здійснення ним діяльності, пов'язаної зі сплатою податку або збору; по-третє, наявність нормативно-правового (насамперед законодавчого) регулювання всіх елементів податкового механізму.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс України та законодавство з питань митної справи пов'язують сплату ним податку. Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: 1) ліквідація юридичної особи; 2) смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; 3) втрата особою ознак платника податку; 4) скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб (ст. 37 Податкового кодексу України).

Припинення податкового обов'язку сплатою податку платником податків відображає загальне положення теорії права про те, що будь-який обов'язок припиняється належним виконанням. Три інші підстави припинення податкового обов'язку фактично пов'язані з відсутністю особи, зобов'язаної сплачувати податки та збори (смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи). Визначення законодавцем такої підстави, як "скасування податкового обов'язку в передбачений законодавством спосіб", видається штучним. Фактично у цьому разі йдеться про таке внесення змін до податкового законодавства, яке пов'язуватиметься з припиненням податкового обов'язку, тобто скасуванням відповідної законодавчої норми, яка і породжує обов'язок зі сплати податку чи збору. Але в цьому разі не можна наголошувати на тому, що існуючий податковий обов'язок змінюється, при відсутності норми його не існує взагалі. У деяких випадках як підстава припинення податкового обов'язку розглядається скасування податку. Однак навряд чи тут є зовсім однозначна ситуація. Дійсно, обов'язок щодо сплати податку припиняється, але тільки відносно періоду, що випливає за скасуванням податку, а не відносно минулого періоду адже в остаточному підсумку й обов'язку щодо сплати податку з моменту його скасування не існує. У встановлених законодавством випадках податковий обов'язок може припинятися взаємозаліками з бюджетом шляхом направлення сум переплат стосовно одного податку в рахунок погашення недоїмки за іншим або майбутніх платежів за цим самим податком.

Податкове зобов'язання — зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені податковим законодавством України.

Податкове зобов’язання виникає, змінюється та припиняється при наявності підстав, визначених податковим законодавством. Загальними підставами виникнення є наявність у платника податків об’єкта податку та сплив податкового періоду, по закінченні якого сума податку має бути обчислена та сплачена.

По кожному податку можуть встановлюватися свої особливі підстави, які є самостійними юридичними фактами, що формують складний фактичний склад. Наприклад, датою виникнення податкових зобов’язань по податку на додану вартість з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку . Стосовно окладних податків, обчислення яких здійснюють податкові органи такою підставою виступає податкове повідомлення надіслане платникові податків про сплату податку.

За загальним правилом податкове зобов’язання припиняється внаслідок його належного виконання, тобто коли податок сплачений платником податків своєчасно та в повному обсязі. До інших підстав, які тягнуть припинення податкового зобов’язання діюче податкове законодавство України відносить: утримання податку податковим агентом, примусове стягнення податкового боргу, списання податкового боргу, у випадку визнання його безнадійним, сплата податку реорганізованої організації її правонаступником, сплата податку за платника податку податковим поручителем, залік надміру сплаченої суми податку чи стягненого податкового боргу в рахунок майбутніх платежів.