4. Правила оформлення курсової

Загальні вимоги.

Курсову друкують на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210X297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали. Висота шрифту 12 кгл. Можна також використати папір форматів у межах від 203X288 до 210X297 мм і подати таблиці й ілюстрації на аркушах формату АЗ.

Обсяг основного тексту курсової має становити не менше 40 сторінок, не враховуючи додатки.

Текст курсової друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 20 мм, праве - 15 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким. Щільність тексту курсової - всюди однакова. Міжрядковий інтервал – одинарний. Абзац – 1 см. Вирівнювання – по ширині аркуша. Заголовки – прописні (велика літера), 12 кгл. напівжирний. Підзаголовки – рядкові (маленька літера), 12 кгл. напівжирний. Номер сторінки – по центру, знизу, 12 кгл. Підписи до рисунків – 12 кгл. Остаточний варіант документу (виправленний) записувати на диск CD-R.

Текст основної частини курсової поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин курсової «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу курсової, визначеного Порядком, не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів курсової підлягають суцільній нумерації.

Нумерація

Першою сторінкою курсової є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних - номер проставляють по центру сторінки, знизу, 12кгл, без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Ілюстрації позначають словом «Рис» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі курсової подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж, табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж, табл. 1.2».

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Ілюстрації

Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно проду­маним тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (під- рисунковий підпис). Підписи до рисунків – 10 кгл.

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

• найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис. »;

• порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

• тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

• експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад:

Рис. 1.24. Візуальні комунікації в середовищі:

1. - реклама, суперграфіка;

2. - вулична інформація;

3. - дизайн трамвая (Сан-Франциско);

4. - вказівні знаки у вестибюлі лікувального центра;

5. - світлова реклама Лас-Вегаса;

6. - павільйон «Великий пончик» (Лос-Анджелес)- дизайн інтер'єра й відкритих просторів різного призначення.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є: креслення, рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'я­зана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері згідно вимог проектної графіки, фотографії – у вигляді якісних відбитків, всі ілюстрації супроводжуються підписами, окремо подається список ілюстрацій.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні курсової необхідно посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в курсовій роботі, або на концепціях, ідеях і стилях, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій з джерела, на яке є посилання в курсовій.

Посилання в тексті курсової на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад,«... у працях [1-7]...».

Коли в тексті курсової необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передавання інформації [6, с. 29]».

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навч. посіб. - К.: КМ Асасіетіа, 1998.-192 с.

Посилання на ілюстрації курсової вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 1.2».

На всі таблиці курсової небхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

1. текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

2. цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

3. кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

4. при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

5. якщо необхідно виявити ставлення автора курсової до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

6. коли автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст - застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. -П.І.Б.виконавця), (підкреслено мною. - П.І.Б.виконавця), (розбивка моя. - П.І.Б.виконавця).

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. [при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимогам чинного міждержавного стандарту ГОСТ 7.1-84, за винятком вимог Изм. № 1 (ШС № 2-2001)]. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93

«СИБИД.Библиографическая запись. Сокращение слов на русском язьіке. Общие требования и правила», ГОСТ 7.11-78 «СИБИД. Сокращения слов и словосочетаний на иностранньїх европейских язьїках в библиографическом описаний».

Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _ __» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою курсової друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації та таблиці розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Рекомендована література:

1. Білодід Ю.М., Поліщук О.П. Основи дизайну. Навчальний посібник. – К.: Парапан, 2004. – 240 с.

2. Воронов Н.В. Производственное искусство – предшественник дизайна. – В сб.: Дизайн. Выпуск ІІ. – М.: НИИ Российской АХ, 1993. – с. 3-55.

3. Воронов Н.В. Производственное искусство – предшественник дизайна. Практика. – В сб.: Дизайн. Выпуск ІІІ. – М.: НИИ Российской АХ, 1995. – с. 3-47.

4. В.Р.Аронов, А.Иконников, А.Джур и др.. 100 дизайнеров Запада. – М.: ВНИИТЭ, 1994 г. –216 с.

5. В.Р.Аронов Теоретические концепции зарубежного дизайна. – М.: ВНИИТЭ, 1992 г. – 122 с., ил.

6. Иттен Иоханес. Искусство формы/ Пер с нем. и предисл. Л.Монаховой. – М.: Изд. Д.Аронов, 2001. – 136с., ил.

7. Любимова Е., Вихореева Н. ВХУТЕМАС-ВХУТЕИН (1920-1930). – в кн.: Московская школа дизайна. – М.: ВНИИТЭ, 1991. – с.20-26.

8. Михайлов С. История дизайна. Том 1: Учеб. Для вузов. –2-е изд. Испр. И дополн. М.: Союз дизайнеров России, 2004.-280 с.

9. Михайлов С. История дизайна. Том 2: Учеб. Для вузов. –2-е изд. Испр. И дополн. М.: Союз дизайнеров России, 2004.- 396 с.

10. Рунге В.Ф., Сеньковский В.В. Основы теории и методологии дизайна. Учебное пособие. 3-е изд., перераб. и доп.- М.: М3 Пресс, Издательство «Социально-политическая мысль», 2005. – 368 с.

11. Рыжов К.В. Сто великих изобретатений. - М.: Вече, 2000 г. –528 с.

12. Стивен Адамс. Движение искусств и ремесел. –М.: Радуга, 2000. –128с., ил.

13. У.Харди. Путеводитель по стилю “Ар-нуво”. – М.: Радуга, 1998. – 128 с. Перевод с английского Т.Бондарук, М.Ламути

14. Харенберг, Бодо. Хроника человечества. – М.: Большая енциклопедія, 1996. – 1200 с., ил.

15. Хан-Магомедов С.О. Архитектура Советского авангарда: в 2 кн.: Кн. 1 Проблемы формообразования. Мастера и течения. – М.: Стройиздат, 1996. – 709с., ил.

16. Хан-Магомедов С.О. ВХУТЕМАС.Книга 1. – М.: Издательство Ладья, 1995. – 424с., ил.

17. Хан-Магомедов С.О. ВХУТЕМАС.Книга 2. – М.: Издательство Ладья, 2000. – 488с., ил.

18. Хан-Магомедов С.О. Пионеры советского дизайна. – М.: Галарт, 1995. – 424с., ил.

19. Шумега С.С. Дизайн. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури. 2004.-300 с.

20. Энциклопедия для детей под редакцией М.Аксеновой. Т.14. «Техника». М.: Аванта+. 2000. – 688с., ил.

21. Charlotte & Peter Fiell. Industrialdesign A-Z. – Taschen, 2000. – 768 s, – ill.