55. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.

Вугільна промисловість є однією з найстаріших галузей віт­чизняної промисловості, її продукція широко використовується в різних сферах людської життєдіяльності. Україна є серед 15 краї світу, які мають найбільші обсяги видобутку вугілля. Розвіданих запасів вугілля вистачить для забезпечення потреб української економіки на найближчі двісті років. Головними регіонами де здійснюється його видобуток є Донбас; Новоград-Волинськ;Червоноград; території Житомир., Кіровог.,Черкаської обл.. В Україні налічується близько 275 шахт (багато в аварійному стані) на яких працює приблизно 650 тис. людей. На шахтах і розрізах України видобувається вугілля різних марок, з якого виробляється близько 60 видів вугільної продукції енергетичного та технологічного призначення.

Більшість підприємств вугільної промисловості потребують оновлення своїх основних виробничих засобів. Зокрема, кожне чет­верте з п'яти вугільних підприємств України на середину 1990-х р. відпрацювали без реконструкції та модернізації понад 20 років, а окремі вугільні розрізи експлуатуються вже понад 100 років. Низькою у порівнянні із зарубіжними вугільними підпри­ємствами є продуктивність праці українських шахтарів. Українське вугілля є одне з найдорожчих, через технічні причини (глибина шахт, товщина пластів). Обсяг видобутку з 1990р. до 2009р. скоротився. Найбільше скорочення видобутку вугілля припадає на 1990-1996 рр., коли величина видобутку скоротилася від 164,8 млн. т у 1990 р. до 70,5 млн. т у 1996 р., тобто на 57,2 %.

Негативні тенденції розвитку вугільної промисловості в Україні зумовили необхідність проведення реформ, метою яких є переорієнтація галузі на ринкові засади господарювання. Тобто необхідно змінити систему управління галуззю, вирішити проблему існування неперспективних вугільних підприємств, підвищити зацікавленість працівників шахт у результатах своєї роботи, залучити інвестиції та оновити основні виробничі засоби тощо. Реалізація вказаних завдань була задекларована в "Програмі розвитку вугільної промисловості і соціальної сфери шахтарських регіонів на період до 2005року", відомою більше під назвою "Програма "Вугілля". У цій програмі враховувалися практично усі аспекти діяльності, управління та регулювання вугільної промисловості.

Реформування вугільної промисловості триває, у вересні 2001 р. було затверджено нову програму її реструктуризації під назвою "Українське вугілля'''.У цій програмі визначено стратегію рефор­мування вугільної промисловості до 2010 р. та враховано недоліки та слабини попередньої. II найважливішими завданнями є розвиток і зміцнення перспективного шахтного фонду, збільшення державної фінансової підтримки для освоєння нових високопродуктивних лав і розрізів. Програма передбачає ретельний аналіз економічного становища підприємств вугільної промисловості, визначення перспектив їх подальшого функціонування.

56. Розвиток нафтогазової промисловості

України представлена підприємствами, що надають послуги з видобутку цих видів енергетичних ресурсів з їх переробки, з транспортування та зберігання. Особливістю нафто­газової галузі України є її значна інтегрованість в нафтогазовий комплекс колишнього СРСР, що зумовило негативні тенденції у розвитку цієї галузі після проголошення незалежності. Упродовж 1990-1995 рр. падають обсяги видобутку нафти та природного газу, що, насамперед зумовлене вичерпністю запасів основних родовищ і незначною кількістю нових. За цей період видобуток нафти в Україні скоротився майже на 23 %, а газу - на 35%. Скорочення обсягів видобутку нафти триває і досі. У 2005 р. рівень видобутку цього виду природних ресурсів становив близько 74 % рівня 1990 р. Ситуацію з видобутку газу в Україні вдалося певною мірою стабілізувати. Стан справ із видобутку природного газу до певної міри покращився за рахунок впровадження нових методів газовилучення, прогресивних технологій розробки та введення свердловин з недіючого фонду. Проте перспективи нафтогазовидобування в Україні не можна визначити як оптимістичні, оскільки для збереження досягнутих обсягів і поступового нарощування власного видобутку цих ресурсів необхідне буріння на вже розвіданих родовищах додаткових свердловин, запровадження сучасних технологій видобування, реконструювання та переоснащення вже існуючих потужностей. залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій тощо.Ще однією складовою нафтогазової галузі України є нафто­переробка. Від 2001 р. відбувається нарощування обсягів виробництва окремих видів продукції нафтоперероблення. Обсяги первинної переробки нафти, виробництва бензину та інших видів продуктів нафтопереробки скоротилися у 4-8 разів у 1990-2000 рр. Тому надзвичайно важливим завданням було відновити обсяги переробки нафти на НПЗ України до визначених потужностей. Це означало пошук стратегічних нафтових партнерів. Ефективним інструментом вирішення цього завдання у другій половині 1990рр. стала приватизація НПЗ. У 1995 р. було створено транснаціональну компанію "Укртатнафта" на базі Кременчуцького НПЗ. У 1999-2000 рр. було приватизовано й інші НПЗ України, їх власниками стали провідні компанії Росії та Казахстану. Передача НПЗ у приватні руки сприяла покращенню результатів роботи цих підприємств. У 2001 р. завантаження виробничих потужностей збільшилося в 1,8 рази, простої НПЗ скоротилися у 2,7 рази, а загальні обсяги переробленої нафти склали 15,6 млн. т. Крім того, нові власники розпочали реконструкцію підприємств, спрямовану на покрашення якості їх роботи та виробництво нових видів продукції. Таким чином, в Україні реформування паливно-енергетичного комплексу триває. Найважливіші напрями розвитку ПЕК визначено в і програмі "Національна енергетична стратегія України до 2030р.", якою передбачається поступове зниження енергомісткості української економіки, застосування енергоощадної техніки і технології; зменшення енергозалежності вітчизняного господар­ства від експорту енергетичних ресурсів тощо.