- •1. Суть і компоненти національної економіки.
- •6. Національна економіка в системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.
- •7. Стан, джерела і завдання вивчення економіки суверенної україни.
- •10. Екологічна ситуація в україні
- •11. Економічне становище населення і мотивація праці в україні у складі колишнього срср
- •13. Людський потенціал україни та його складові
- •14. Демографічна ситуація
- •16. Грошові доходи населення, їхня структура і динаміка в україні.
- •17. Концепція людського розвитку та її реалізація в україні.
- •18. Капітал і його роль у розвитку економіки україни
- •19. Природні ресурси україни, його значення у розвитку національної економіки
- •20. Структурна перебудова економіки україни та її основні напрями.
- •21. Перехідна економіка
- •25. Найважливіші завдання побудови соціальної ринкової економіки україни. Конституція україни
- •29. Підприємство, його функції та роль у здійсненні інституційних перетворень в україні.
- •30. Найважливіші етапи розвитку підприємництва в україні
- •31. Антимонопольна політика та розвиток конкуренції в україні.
- •32. Природні моноплії, їхнє функціонування в економіці україни.
- •35. Безробіття
- •36. Становлення ринку праці в україні.
- •37. Соціальна політика
- •39. Пенсійна реформа
- •40. Чинники і політика становлення середнього класу в україні
- •41. «Тіньова економіка», її основні компоненти.
- •42. Основні напрями детінізації економіки в україні.
- •43. Фінансова система україни та основні засади фінансової політики
- •46. Розвиток фінансового ринку в україні
- •48. Грошово-кредитна система україни. Основні етапи становлення грошової системи україни.
- •50. Розвиток банківської системи 1991-1997
- •53. Місце і роль промисловості у системі національної економіки україни
- •54. Розвиток електроенергетичної галузі України за роки незалежності.
- •55. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.
- •56. Розвиток нафтогазової промисловості
- •57. Розвиток металургійної галузі
- •58. Формування і реалізація державної промислової політики
- •59. Інвестиційний потенціал україни. Основні напрями інвестиційної політики в україні.
- •61 . Транспортна система України
- •62. Залізничний транспорт в Україні
- •67. Трубопровідний транспорт України.
- •68. Будівельний комплекс Укр.,його розвиток в роки незалежності.
- •69. Формування сучасної системи звязку і телекомунікацій в Укр.
- •70. Місце і роль с/г у системі національної економіки україни.
- •71. Аграрна політика
- •72. Формування і функціонування аграрного ринку в україні.
53. Місце і роль промисловості у системі національної економіки україни
Промисловість – це провідна галузь української економіки, від результатів її діяльності залежить успішність інших галузей та сфер нац. господарства. Промисловості України створюється близько 32% валової доданої вартості. В Україні промисловість представлена майже всіма найсучасними галузями, проте є високою частка базових та видобувних галузей з низьким ступенем переробки сировини. Основні показники розвитку промисловості України вказують на несприятливі тенденції у цій галузі економіки. Якщо ж проаналізувати такий показник як кількість збиткових підприємств у промисловості, то їх частка збільшилася від 2 % у 1990 р., до 37 % у 2005 р. Це вказує на те, що практично кожне третє промислове підприємство України, перебуває на межі банкрутства.
Загальні тенденції розвитку промисловості України визначаються за допомогою такого показника, як індекс промислового виробництва, який обчислюється як у процентах до попереднього року, так і у процентах до базового року. Темпи зростання індексу також свідчать про наявність у неї суперечливих тенденцій з одного боку, після зменш. обсягу виробництва впродовж 1990-1991рр. відбулося різке зростання. (до 2008р.) , а з другого – погіршується галузева структура вітчизняної промисловості і зменшується частка тих галузей, які виробляють високотехнологічну продукцію.
Періоди розвитку вітчизняної промисловості за роки незалежності:
1. 1991-1994рр. – скорочення обсягів промислового виробництва у порівнянні з 1990р. склало 40,4
2. 1995-1998рр. – подальше скорочення обсягів виробництва, але повільнішим темпом. Причини: жорстка грош.-кред. політика; зрост. державного боргу; скорочення внутрішнього попиту.
3. 1998р. – серпень 2008р. – відбувалося відновлення обсягів пром. виробн.; 2006р. – досягли рівня 1990р.; 2007р. – перевищили рівень на 11,2%. Причини: стабілізація грош.-кред. системи; приватизація.
4. Вересень 2008р. – до сьогодні – змен. обсягу промислового вироб.; до 2009р. – обсяги вироб. промисл. прод. за січень-жовтень порівняно з відповідним періодом попереднього року скорот. на 26,4%.
Переважна більшість товарів призначена для експорту: 70% - метало-прод.; понад 50% - машинобудування; понад 20% - продукція харчової пром..
Проблеми у промисловому комплексі України зумовлені такими чинниками: недосконалість галузевої структури пром.. вироб.; низький рівень переробки та висока ресурсозатратність; консервативний технологічний уклад; незадовільний технол. стан пром.. вироб.; обмежена платоспроможність суб’єктів внутрішнього. ринку; недостатня потужніст фінансово-кредитної. системи..
Конкурентними перевагами України є: вигідне географічне розташування; достатньо розвинена і диверсифікована транспортна інфраструктура Промисловість є провідною галуззю економіки України, про що свідчать такі факти:
У промисловості виробляється 32% валової доданої вартості
У промисловості задіяно 35% основного капіталу і 30% праці України
Обсяг промислової продукції у загальному обсязі становить 50%
Після розпаду СРСР Україна отримала в спадок економіку з хворобливими тенденціями (40% продукція ВПК), тому вона зазнала глибокої кризи: скорочувались обсяги виробництва аж до 1999 р., посилились негативні тенденції зростання частки матеріало та енерго містких галузей в структурі виробництва (1990 р. – металургія та ПЕК давали 20% ВВП, у 1994 р. – вже 43%).
За даними держкомстату у 2004 р. в Україні налічувалось 112 тис. промислових підприємств. У цей рік рівень виробництва досяг 92% від рівня 1992 р. Проте структура промисловості залишається деформованою: частка машинобудування – 13%, легкої та харчової галузей – 17%, чорної металургії та ПЕК – 46%.
Державі слід активніше проводити політику в галузі промисловості: стимулювати посилення інноваційного характеру виробництва, зменшити дотації нерентабельним та неперспективним підприємствам, активніше відстоювати інтереси вітчизняних підприємств на міжнародному рівні (в умовах вступу в СОТ та інтеграції в ЄС).
