Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка з основ права.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
08.05.2019
Размер:
272.38 Кб
Скачать

39

Тема № 1. Основи правознавства.

3.1 Поняття права.

3.2 Норма права.

3.3 Форма права.

3.4 Співвідношення системи права з правовою системою.

3.5 Юридична відповідальність.

1.1 Поняття права.

Право в об’єктивному значенні – це система спрямованих на врегулювання спільних відносин формально визначених, загальнообов’язкових правил поведінки, що виходять від держави і нею гарантуються. Виходячи з цього визначаємо ознаки права: формальна визначеність, загальнообов’язковість, системність, спрямованість на врегулювання суспільних відносин, виходить від держави і гарантується нею.

Право в суб’єктивному значенні – міра можливої поведінки конкретної людини відповідно до закону. Принципи права - керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення у суспільстві. На сьогодні визначені принципи права: принципи справедливості, повага прав людини, рівноправності, законності, правосуддя.

Функції права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, що дозволяють дати узагальнюючу характеристику „роботи” юридичних норм.

1.2 Норма права.

Під нормою права розуміють загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, встановлене і санкціоноване державою, опубліковане в офіційних актах, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов’язків їх учасників.

Ознаки норми права:

  • це формально визначене правило поведінки;

  • це правило поведінки гарантоване державою;

  • воно має системність і структуру;

  • воно закріплює міру свободи виявлення і поведінки людини і визначає права і обов’язки.

Норма права має свою внутрішню структуру (Додаток 2), гіпотеза, диспозиція, санкція.

За соціальним призначенням і роллю в правовій системі норми права класифікуються на установчі, регулятивні, охоронні, забезпечувальні, декларативні, дефінітивні, колізійні, оперативні.

За методом правового регулювання норми права класифікуються на імперативні, диспозитивні, рекомендаційні.

1.3 Форма права.

Форма права – це спосіб зовнішнього вираження державної волі, юридичних правил поведінки, спосіб об’єктування правових норм.

Форми права прийнято класифікувати на:

  • нормативно-правові акти;

  • правові звичаї;

  • юридичні прецеденти;

  • нормативні договори.

Нормативно-правовий акт – офіційний письмовий акт, документ, що приймається у процедурній формі компетентним органом у порядку делегованого законодавства, або референдуму і містить у собі юридичні норми.

За юридичною чинністю н.п.а. класифікуються на закони та підзаконні акти.

Підзаконні акти в Україні розділяються на:

1. Укази Президента України.

2. Постанови Кабінету Міністрів України.

3. Накази, інструкції міністерств і відомств.

4. Рішення органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

1.4 Співвідношення системи права з правовою системою.

Система права – це внутрішня структура права, що відображає об’єднання і диференціацію юридичних норм (Додаток 3). Система права класифікується на галузі права, підгалузі права, інститути права.

Підгалузі права – сукупність однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку ніж галузь групу суспільних відносин (наприклад податкове право – підгалузь фінансового права, зобов’язальне право – підгалузь цивільного права).

На відміну від системи права, правова система охоплює всі правові явища у масштабах держави і суспільства.

Правова система – це цілісний комплекс правових явищ, обумовлених об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлено і постійно відтворювальний людьми та організаціями, що використовується ними для досягнення своїх цілей.

Основні правові системи світу:

1. Англо-американська (система загального права). Головним джерелом права є судовий прецедент. Характерна для США, Канади, Великобританії, Нової Зеландії, Австралії тощо.

2. Романо-германська (система континентального права). Головним джерелом є нормативно-правовий акт. Характерна для більшості пострадянських країн, Європи, Туреччини, деяких країн Африки.

3. Релігійна. Характерна для країн де державною релігією є католицизм (Ватикан), іслам (Іран), індуїзм (Індія), іудаїзм (Ізраїль). Основним джерелом права є релігійні норми права.

4. Соціалістична. Характерна для КНР, КНДР, В’єтнама, Куби. Хоча основним джерелом права є н.п.а., але все підкоряється рішенням правлячої партії.

5. Система звичаєвого права. Характерні для країн Тропічної та Екваторіальної Африки, а також для Мадагаскару. Основне джерело права – традиції, звичаї.