Тема 10. Фінансова діяльність підприємства у сфері зовнішньоекономічних відносин

В процесі організації зовнішньоекономічної діяльності, складання фінансових планів фінансові служби підприємств повинні враховувати той факт, що на території України здійснюється обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між підприємством і Державним валютним фондом України, а також місцевими валютними фондами.

Обов'язковому розподілу підлягає виручка тих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мають постійне місцезнаходження на території України.

В практиці фінансової діяльності використовують такі основні способи здійснення розрахунків в рамках зовнішньоекономічної діяльності:

1. Передоплата (авансовий платіж);

2. Документальний акредитив;

3. Документальне інкасо;

4. Платіж по відкритому рахунку.

Розрахунки з використанням акредитиву або інкасо вважаються документальними (забезпеченими), інші - бездокументні (незабезпечені). В останньому випадку для здійснення платежу не потрібно пред'являти спеціальні документи.

При виборі способу розрахунків виникає конфлікт інтересів між імпортером і експортером (покупцем і продавцем), який обумовлений різним рівнем вигідності одного і того ж способу для різних сторін. Для забезпечення балансу інтересів банки пропонують набір платіжних документів.

Основні завдання фінансиста в процесі здійснення підприємством зовнішньоекономічних операцій наступні:

• Вибір найсприятливішої форми розрахунків і їх організація

• Здійснення операцій по придбанню і продажу валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і міжбанківському валютному ринку

• Оптимізація фінансових відносин з посередниками (брокерами, агентами, консигнаторами), страховиками і транспортно-експедиційними організаціями при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

• Фінансове забезпечення імпортних і експортних операцій

• Визначення умов здійснення товарообмінних операцій, іншої діяльності, заснованої у формі стрічної торгівлі між підприємством і іноземними суб'єктами господарської діяльності

• Податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, оптимізація фінансових відносин з державними органами, відповідальними за регулювання і контроль зовнішньоекономічних операцій

• Управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин .

ПАТ „Чернівецький хлібзавод” не здійснює фінансову діяльність в сфері зовнішньоекономічних відносин, продукція досліджуваного підприємства реалізовується тільки на території чернівецької області.

Тема 11. Фінансовий контролінг на підприємстві

Контролінг – це функціональна система планування, контролю, аналізу відхилень, внутрішнього аудиту і консалтингу.

Головною метою фінансового контролінга є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку і вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності і платоспроможності підприємства.

Основні завдання фінансового контролінга наступні:

Розробка фінансової стратегії підприємства і координація роботи по плануванню фінансово-господарської діяльності.

1. Розробка пропозицій по адаптації організаційної структури підприємства до вибраної стратегії розвитку.

2. Розробка і постійне вдосконалення внутрішньої методики прогнозування і бюджетування.

3. Забезпечення процесу бюджетування.

4. Участь в розробці інвестиційних і інших бюджетів.

5. Внутрішній ( управлінський) облік.

6. Участь в складанні річних, квартальних і місячних звітів.

7. Аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих.

8. Забезпечення постійного аналізу і контролю ризиків фінансово-господарської діяльності, а також розробка способів по їх нейтралізації.

9. Виявлення і ліквідація вузьких місць на підприємстві.

10. Підготовка звіту про виконання бюджету і розробка пропозицій по коректуванню планів і діяльності.

В Україні сьогодні практично немає кваліфікованих науково-практичних досліджень з питань контролінгу. Провідна фахова література з питань контролінгу походить переважно з англо- та німецькомовних джерел.

Так, представники німецької економічної школи (І. Вебер, Г. Кюппер, Д. Хан, П. Хорват, К. Штайнле та ін.) під поняттям "контролінг" здебільшого розуміють систему інформаційного забезпечення, планування та контролю. Найавторитетнішими представниками американської школи контролінгу вважаються Р. Ентоні, Р. Хілтон, Р. Каплан, Ч. Хорнгрен. На відміну від німецьких колег у своїх працях вони оперують здебільшого поняттями “управлінський облік” та “управлінський контроль”

Тому у країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні, місце контролінгу значною мірою залежить від того, яку концепцію: американську чи німецьку - застосовує підприємство.

Більшість вітчизняних науковців схиляються до думки, що контролінг повинен забезпечити досягнення бажаної мети підприємства. Основна ж відмінність заключається у тому, що потрібно робити для досягнення визначеної мети: управляти витратами, прибутком, процесом досягнення цілей чи процесом прийняття рішень, які методи та інструменти використовувати тощо.

Поряд з цим можна зауважити, що в умовах, які склалися на сучасних підприємствах України, неможливо виділити контролінг окремою повнофункціональною системою, оскільки рівень організації управлінського процесу та менеджменту все ще знаходиться на досить низькому рівні.

Використання контролінгу в діяльності підприємств допомагає передбачити всі можливі несприятливі економічні ситуації та уникнути їх. Фінансовий контролінг зорієнтований на спостереження реалізації фінансових завдань, встановлених системою планових фінансових показників і нормативів; вимірювання рівня відхилення фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених; розроблення оперативних управлінських рішень щодо нормалізації фінансової діяльності підприємства відповідно до передбачених завдань і показників; коригування, за потреби, певних завдань і показників фінансового розвитку у зв'язку із зміною зовнішнього фінансового середовища, кон'юнктури фінансового ринку і внутрішніх умов здійснення господарських операцій підприємства.

Підводячи підсумки, можна зазначити, що на ПАТ „Чернівецький хлібзавод” є визначена система керування, відповідно до якої приймаються рішення, реалізується продукт, а в результаті - досягаються чи не досягаються цілі. Контролінг і є організацією роботи цієї системи. Але служба контролінгу ще недостатньо впроваджується в діючу систему досліджуваного підприємства. Тому надзвичайно важливо сьогодні правильно організувати здійснення фінансового контролінгу на підприємстві із врахуванням специфіки його функціонально-організаційної структури та галузі діяльності, що допоможе запобігати виникненню кризових економічних ситуацій, ідентифікувати причини фінансових проблем та сприятиме їх ефективному усуненню.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

В результаті проходження практики на ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» було проаналізовано основні показники діяльності підприємства, рівень організації фінансової роботи на підприємстві, прибутковість його діяльності, перспективи у майбутньому, та інші аспекти роботи суб’єкта господарювання.

Перш за все було досягнуто основної мети практики – закріплення теоретичних знань з курсу практичними навиками і виконано звіт по практиці відповідно до тем робочої програми.

Провівши аналіз джерел формування фінансових ресурсів ми бащимо, що сума власного капіталу збільшилась на 2169 тис. грн., поточні зобов’язання зросли на 15924 тис. грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 14613 тис. грн; поточні зобов’язання за розрахунками зросли на 2292 тис грн. Загалом спостерігаємо, що баланс підприємства зріс на 40223 тис. грн, а це вдвічі більше ніж в 2009 році, отже тенденція позитивна.

Проаналізувавши показники оборотності загальної суми капіталу можна зробити висновок, що тривалість обороту капіталу в 2010р. порівняно із 2009р. збільшилась на 53 дні і це є негативним, оскільки витрачається більше днів для здійснення одного обороту. Віддача капіталу зменшилась на 0,496 грн., а це означає що в 2010 році підприємство з 1 гривні капіталу отримує на 0,496 грн. Менше продукції ніж в 2009р, що також є негативним. Завантаження капіталом в 2010 р. збільшилось на 0,148 грн., це свідчить про те, що в 2010 р. підприємству для отримання 1 грн. виручки необхідно затратити на 0,148 грн більше ніж в попередньому, отже, загалом спостерігається негативна тенденція.

Щодо складу та структури кредиторської заборгованості підприємства, можна визначити, що загальний рівень кредиторської заборгованості підприємства в 2010 році зменшився що є позитивним для Підприємства, адже зменшення зобов’язань свідчить про покращення фінансового стану підприємства. Значною мірою це відбулося за рахунок зменшення в 2010 році розміру кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги.

Отже, можна зробити висновок, що хоча і не всі активи підприємства використовуються ефективно, підприємству необхідно і надалі продовжувати свою діяльність та виготовляти продукцію, оскільки здійснивши ряд заходів по підвищенню ефективності використання наявних у підприємства ресурсів, воно має покращити фінансовий стан, може підвищувати рентабельність шляхом нарощування обсягів виробництва і реалізації продукції, підвищення продуктив­ності праці своїх працівників та зменшенням витрат на виробництво (реалізацію) продукції.