Формули

Формули, за винятком тих, які є в додатках, мають нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які друкують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають (1).

Посилання в тексті на порядкові номери формули у дужках.

Приклад:

...у формулі (1).

Формули в додатках нумерують окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначення додатка.

Приклад:

...у формулі (В.1)

Можлива нумерація формул у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою.

Приклад:

(3.1),(3.3)

У формулі як символ фізичних величин слід застосовувати позначення, встановленні відповідними стандартами або іншими документами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони на пояснюються в тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою.

Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведено в формулі. Перший рядок пояснення має починатися словом “де”.

Приклад приведення формули в тексті роботи:

Виробнича потужність підрозділів підприємства обчислюється за формулою:

(1.10)

де N_в.п — виробнича потужність групи взаємозамінних агрегатів (верстатів) у натуральному виразі;

Т_р — час роботи одного агрегату за розрахунковий період, год.;

m_о — кількість однотипних взаємозамінних агрегатів у групі;

t_о — затрати часу на виготовлення одного виробу.

Правила посилання на використані джерела

При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться приклади у курсовій роботі або на ідеї і висновки, з яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання у курсовій роботі.

Посилання додаються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела у списку та відповідна сторінка джерела (наприклад [4,c.35]).

Додатки

Матеріал, що доповнює курсову роботу, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути:

• графічний матеріал;

• таблиці великого формату;

• розрахунки;

• опис алгоритмів і програм задач, що розвязують на ЕОМ, тощо.

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком літер Ї,Є,З,І,Й,О,Ч,Ь. Після слова “Додаток” друкують літеру, що позначає його послідовність.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої, симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток___” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими українськими літерами. Наприклад, додаток А, додаток Б і т. д.

Список використаних джерел подається в такій послідовності:

• Закони України;

• Інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

• Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами;

• Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

Зразок складання списку використаних джерел наводиться в додатку А.