4. Сарматська культура

Сармати – це загальна назва споріднених із скіфами племен скотарів. Період з 3 століття до нашої ери по 4 століття нашої ери – “сарматська доба”. Сармати панували у причорноморських степах майже 400 років.

Слово “сармати” з давньоіранської мови і означає “той, хто носить меч”.

Довгий час вважалося, що більш войовничі сармати витіснили із степів скіфів. Насправді скіфи покинули територію через суровий клімат (9 місяців зими і 3 – літа). Коли клімат нормалізувався, територію зайняли сармати. У 1-2 століттях Скіфія стала називатися Сарматією. Скіфські племена увійшли до складу сарматських.

Сармати відрізнялися несподіваними, раптовими і багаточисельними нападами. Довго і виснажливо воювали з Римом, а в періоди спокою з Римом торгували.

Військова справа

Сармати жили табором, постійно перевозячи майно в кибитках. Кочове скотарство (випасання коней і овець) і військово-грабіжницька економіка – основні види діяльності сарматів. Збір данини, грабіж, работоргівля, контроль над торгівлею, найманство – основні “галузі” їхньої діяльності. Отже, сарматське суспільство було воєнізоване.

Усі чоловіки були воїнами. Головним типом військ була легка кіннота. Зброя: лук та стріли, мечи, кинджали, важкі списи. Знать складала важку кінноту. Вона вдягалась у панцирі із залізних пластин чи товстої шкіри. Довгі мечі носили зліва, справа у них містились короткі кинджали.

У пішому бою сармати були боязкими. Велике значення мала важко озброєна кіннота.

Коней теж вдягали у збрую.

Жінки-сарматки

Положення жінки у сім’ї та суспільстві було високе. Вони були хранительками вогнища, виховательками дітей і воїнами. Жінки були також жрицями.

Вони їздили на полювання з чоловіками і без них. У дівчат видаляли праві груди. Вважалося, що тоді уся сила і міць перейде у праву руку і плече, і жінка стане краще стріляти на полюванні і під час бою.

Заміж жінка мала право виходити лише тоді, як вбила ворога. Після заміжжя жінка переставала їздити верхи і воювати, аж допоки не з’являлась потреба у загальному поході.

Одяг носили точно такий, як чоловіки.

У могилу жінці, навіть дівчинці, клали, крім прикрас, зброю. Це свідчить про те, що жінка була і воїном.

Нерідко жінки були і царицями і керували всіма справами. Наприклад, цариця Амага.

Релігія

Сарматам було властиве семибожжя з культом бога війни. Цього бога уособлював меч. Сармати також поклонялись вогню. Так, під курганами є сліди вогнищ, а у сарматських могилах знайдено вугілля. Про це також свідчить обпаленість дерев’яних поховальних конструкцій. Поширений був культ предків.

Основні пам’ятки культури сарматів знайдені у сарматських курганах. Вони досягають 5-7 метрів у висоту і розташовані групами на вершинах пагорбів. У багатьох із них знайдені ювелірні вироби, посуд та дорогоцінні метали.

Є “царські” кургани, кургани з похованнями жриць і рядові поховання.

Небіжчиків клали випростаними на спині головою на північ на дно прямокутної ями, іноді перекритої деревом. У чоловічі могили клали мечі, стріли, точильні бруски, а у жіночі – посуд, прикраси тощо.

Культи

Одним із головних культів був культ коня. Коням приносили жертви і коней приносили в жертву. Іноді в могилу господаря клали не коня, а його узду як символ.

Прикраси, одяг, зброю та побутові предмети прикрашали зображенням тварин. У 2 столітті до н.е. досягає розквіту поліхромний стиль: одяг, взуття, прикраси обробляються намистом, бісером, самоцвітами. Зображення тварин схематизується і втрачає реалістичність. Майже всі вироби золоті або срібні з позолотоюі рельєфним зображенням.

Знайдені атрибути влади (гривні, коштовний посуд, пояси), парадна зброя, вузда, діадеми та амулети, що належали жрицям. Ці речі містять безліч вставок з каменів. Особливо багато бірюзових та червоних каменів. Ними прикрашали очі, вуха та хвости тварин.

Прикраси для сарматів виготовляли ювеліри країн Азії та Європи.

Скандинавські вікінги звіриними орнаментами прикрашали борти човнів. Давньоруські літописці запозичили цей орнамент для прикрашування рукописів 12-13 століття.