2. Трипільська культура

Трипільська культура – одна з найрозвиненіших і в той же час найдавніших праслов’янських цивілізацій. Вона існувала у 3 тисячолітті до нашої ери на території Правобережної України в районі міста Трипілля (Київщина). Культура Трипілля – це культура мальованої кераміки.

Вперше пам’ятки трипільської культури дослідив український археолог, чех за походженням Вікентій Хвойка. Жив у Києві, працював учителем. Археологічні дослідження почав у 1893 році.

Лише на території України виявлено понад 1000 поселень цієї культури.

Культура Трипілля поділяється на 2 періоди:

1 Період примітивності у формах посуду, використання знарядь праці із кремнію або каменю. Розвиненими галузями господарства були збиральництво, полювання і рибальство, землеробство, а скотарства майже не було.

2 Період використання міді, більш розвиненої кераміки. Розвивається полювання і скотарство. Закріплюються патріархально-родові відносини.

Житла були двох типів: заглиблені житла(землянки) та наземні.

Наземне житло було чотирикутної форми. Хату обмазували глиною, стіни закладали з плетеного хворосту. Дах покривали соломою або очеретом. Долівка у хатах була викладена з обпалених глиняних вальків, обмазана зверху глиняною. Така підлога добре захищала від вологи. Посередині хати стояла піч, навколо розміщували лежанки з цегли. Стіни розфарбовували ззовні і зсередини жовтими, червоними і білими фарбами.

Трипільські будівельники були досить вправними майстрами. Про це свідчить той факт, що будинки у трипільців нерідко були двоповерховими або і триповерховими. Вони поділялись на кілька житлових приміщень, а також комори. В кожному приміщенні була велика піч і посудини для зберігання зерна.

У кожному будинку проживало 2-3 родини.

Поселення розташовувались в долинах річок і складались з десятків і навіть сотень жител-поселень. Вони розміщувались по колу з майданом посередині. Населення досягало до 10 – 15 тисяч чоловік.

Господарство

Найрозвиненішою галуззю господарства було землеробство. Земельні угіддя знаходились поблизу поселень. Сіяли в основному пшеницю, жито і овес, ячмінь та просо недалеко від поселень. Землю обробляли мотикою з лосячого чи оленячого рога. Колосся збирали руками, використовували серпи. Для переробки зерна існували зернотерки. Зерно зберігали у зернових ямах та у великих глиняних посудинах.

Вчені вважають, що трипільці також вирощували бобові та льон, а також абрикоси, сливи й аличу, тобто ті культури, які дійшли до нашого часу.

Через виснаження землі кожні 30-60 років трипільці залишали освоєні землі і шукали нових.

Врожаї були нечасті. Доводилось займатися рибальством, мисливством, збиральництвом і скотарством.

Про існування скотарства свідчать кістки тварин: биків, корів, овець, свиней Отже, вони розводили велику рогату худобу і свиней. Уже були приручені кінь і собака. Знайдені фігурки цих тварин. Було у них і колесо.

Займались трипільці і полюванням. Вони полювали на оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи кам’яні сокири – клинки, скребки, наконечники стріл.

На ранньому етапі рибалили.

Збиральництво теж було досить розвинене. В основному трипільці збирали черепашки прісноводних молюсків. Їх варили, а м’ясом годували свиней. Черепашки використовували для прикрас і розпису. Збирали і жолуді. Їх сушили в печах, розтирали на зернотерках, а муку домішували в тісто.

У пізній період поширення набуло прядіння та ткацтво. Трипільці першими на території України для виготовлення одягу поряд із шкірою та хутром тварин стали використовувати тканини. Про це свідчать знахідки пряслиць, грузил для примітивного ткацького верстата й відбитки тканин на днищах деяких глиняних посудин. Тканини підкладалися на дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити. Матерії вироблялись двох видів: полотна і килими. Трипільці плели сіті і панчохи.

Кераміка трипільців є однією з найкращих у світі, а керамічні вироби – просто витвори мистецтва для того часу.

Керамічний посуд виготовлявся з гончарської глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився вручну без гончарського кола на твердій основі, випалювався у спеціальних печах. Днище було товще за стіни, а стіни були нерівномірної товщини. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Він був розписний і не розписний. Нерозписний посуд використовувався для приготування їжі (був темно-червоний або сірувато-коричневий)

Розписний посуд був в одну фарбу (чорну), у дві (чорна обводилась білою або червоною), у декілька різних фарб. Крім фарб, на посуд наносився орнамент (спіральний, мотузковий і штамповий), згодом це були зображення людей і тварин.

Статуетки були, як правило. жіночими. Це пов’язано з матріархатом. Вони були стоячі і сидячі. Обличчя були круглої форми. Стоячі фігурки мали волосся, але рук у них не було. У сидячих ноги були відділені одна від одної. Фігурки розміщувалися біля печі-вогнища. Знайдені декілька чоловічих фігурок. Їхнє призначення не з’ясоване до цього часу.

Є версія, що ці фігурки були дитячими іграшками. Згідно з іншою версією, вони мали зв’язок з релігійним чи поховальним культом.

Первісні уявлення трипільців відтворити неможливо. В умовах неоліту це було плем’я досить високої культури і незвичайно сильної тяги до мистецтва.

Релігійні уявлення були розвинуті. В житлах знайдені жертовники у формі хреста, прикрашеного колами, а біля нього розташовувались фігурки. Це були місця жертвоприношень богам.

Одне з центральних місць у віруваннях трипільців займала богиня родючості – Велика Матір всього сущого.

Померлих ховали у житлах, під долівкою. Цей звичай підпорядковувався ідеї збереження сім’ї, продовження роду.

Пізніше небіжчиків ховають у курганах. Вождів та старійшин ховали під великими курганами, які зводили навколо поселення. Вони були складної конструкції з кам’яними банями. У поховальні камери небіжчикам клали посуд, прикраси, зброю тощо. А рядових членів роду клали у безкурганні могильники, які інколи перекривали кам’яними плитами.

Спалення небіжчиків було характерне лише для софіївських племен трипільців.

З культом родючості пов’язувався і обряд поховання у межах житла черепів свійських тварин.

Трипільці вшановували власних богів, мали свій календар, вели астрономічні спостереження. Оригінальними були уявлення трипільців про світобудову.

Трипільські племена мали зв’язки з районами Східного Середземномор’я та Подунав’я, звідки одержували вироби з міді.

За рівнем соціально-економічного розвитку населення трипільської культури підійшло до рівня цивілізацій Єгипту та Близького Сходу, але з різних причин не змогло зрівнятися з ними, не перейшло до державності, створення міст, винайдення писемності.

Доля трипільських племен остаточно не з’ясована. Феномен зникнення трипільської культури і сьогодні лишається нерозгаданим. Є припущення, що ця культура згасла під ударами кочівників у кінці 3 тисячоліття до нашої ери.

Сучасна наука не встановила етногенетичного зв’язку трипільців з наступними племенами на терені України. Тому оголошувати трипільців безпосередніми родоначальниками українців, давніми українцями немає достатніх підстав.