Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Евразийский национальный университет им. Л.Н. Гумилёва

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

KYRSOVA1.doc

Скачиваний:

Добавлен:

07.05.2019

Размер:

889.86 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 56 / 86 7 8 > Следующая >>>

5. Проект прив’язки планово-висотних опознаків

Для прив’язки опознаків, тобто визначення координат та висот опознаків, використовують такі геодезичні методи:

а) полігонометричні ходи другого розряду та теодолітні ходи, прокладені між пунктами тріангуляції та полігонометрії IV класу, або першого розряду;

б) прямі обернені та комбіновані засічки, а також полярний метод з вимірюванням контрольного кута на визначуваному пункті;

в) висоти опзнаків визначають технічним нівелюванням.

Загальний перелік опознаків:

ОПВ-5 прив’язані ходом полігонометрії IV класу;

ОПВ-4, ОПВ-7, ОПВ-10, ОПВ-13, ОПВ14 - прив’язані ходом полігонометрії 2-го розряду;

ОПВ-8, ОПВ-11, ОПВ-3, ОПВ-6 – прив’язані теодолітними ходами;

ОПВ-1, ОПВ-9 – прив’язані прямою засічкою;

ОПВ-2, ОПВ-12, ОПВ-15 - прив’язані оберненою засічкою.

Згідно інструкції гранична похибка положення пунктів планової знімальної мережі, серед них і ОПВ, відносно пунктів геодезичної основи не мають перевищувати 0,2 мм у масштабі карти (у масштабі 1:5000 на місцевості становитиме 0,2 мм5000=1 м).

Вважаємо, що 1м – це похибка в положенні найслабшого пункту ходу. Тоді його допустима нев’язка допf_S =2м, а після зрівноваження похибка становитиме 1 м.

Тепер знайдемо допустиму довжину ходу.

Оскільки

то

де Т- відносна похибка ходу.

За цією формулою отримаємо допустиму довжину теодолітного ходу 4 км (Т=2000), а ходу полігонометрії 2-го розряду – 10км (Т=5000).

Для спрощення розрахунку точності теодолітних ходів та ходів полігонометрії 2-го розряду умовно вважатимемо ці ходи витягнутими і розраховуватимемо похибку у положенні опознаку за формулою витягнутого ходу

Якщо хід протягнутий між пунктами з відомими координатами, а кути ходу попередньо ув’язані, то похибка М буде відноситись до середньої точки ходу і обчислюватись за формулою

де n - кількість сторін ходу; L – довжина ходу прив’язки, виміряна на карті; m_ - гранична похибка виміру кута.

Для ходу полігонометрії 2-го розряду m__гран=10, а величина .

Для теодолітного ходу, яким прив’язують опознаки m_=30, а величина [ ] cтановить .

Опознак ОПВ-4, 7, 10, 13, 14, прив’язаний полігонометричним ходом другого розряду і є його найнебезпечнішим місцем (середина ходу). Довжина ходу L=6 км, n=11, S_сер=347 м. Тоді отримаємо

М=0,718 м  1м.

Висновок. Планове положення опознаків, прив’язаних полігонометричним ходом 2-го розряду, визначаються з достатньою точністю, оскільки , а очікувані похибки полігонометричного ходу не перевищують 0,72м.

Опознак ОПВ-8, 11 прив’язаний теодолітним ходом, в якому n=13, довжина ходу L=4,0 км, а S_сер=307 м.

М=0,36 м.

Висновок. Планове положення опознаків, прив’язаних теодолітним ходом, визначаються з достатньою точністю, оскільки , а очікувані похибки теодолітного ходу не перевищують 1м.

Опознак ОПВ-3, 6 прив’язаний теодолітним ходом, в якому n=12, довжина ходу L=2.9 км, а S_сер=244 м.

М=0,34 м.

Економічно найвигідніше планове прив’язування опознаками різними видами засічок.

Похибку у плановому положенні опознака, що визначається оберненою засічкою обчислюємо за формулою

, (37)

(38)

де - сторони оберненого трикутника;

р= - його півпериметр;

F= його площа;

m_=8 - сумарна випадкова похибка вимірювання кута (24).

Для побудови оберненого трикутника спочатку обчислюємо величини r_i:

м, (39)

де S_і – віддалі від вихидних пунктів до визначуваного в м., вимірюються з карти.

Величини r_i вдкладаємо у масштабі карти за трьома відповідними сторонами напрямів від визначуваного пункту до вихідних. З’єднавши три точки, отримуємо обернений трикутник із сторонами . Помірявши ці сторони, за формулою () обчислюємо похибку М.

Для прив’язки ОПВ прямою засічкою похибку у плановому положенні обчислюємо за формулою:

, (40)