Воськало в.І. Курс лекцій Облік зовнішньоекономічної діяльності

Тема 1. Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності, нормативне регулювання

До основних законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання України, належать:

• Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність“ від 16.04.91р. № 959-XII;

• Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті“ від 23.09.94 р. № 185;

• Закон України „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності“ від 23.12.98 р. №351;

• Закон України від 04.10.2001 № 2761-III „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах“;

• Постанова КМУ та НБУ „Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті“ від 21.06.95 р. №444;

• Постанова Правління НБУ „Про затвердження правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України“ від 18.03.99 р. №127;

• Постанова Правління НБУ „Про введення обов’язкового продажу поступлень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб“ від 4.09.98 р. №349;

• Декрет КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю“, від 19.02.93 р. №15-93;

• Інструкція про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527;

• Наказ Державної митної служби України „Про порядок справляння під час митного оформлення товарів, увезених на митну територію України, та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість“ від 09.06.99 року № 346;

• Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України „Про затвердження форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів)“ від 06.09.2001 № 201;

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Доходи“, затверджене наказом МФУ від 29.11.99 р. №290;

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати“, затверджене наказом МФУ від 31.12.99 р. №318;

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 „Вплив зміни валютних курсів“ затверджене наказом МФУ від 10.08.00 р. №193.

Згідно з чинним законодавством суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

– фізичні особи;

– юридичні особи;

– об’єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно із законами України, які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

– структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності;

– інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Право здійснення зовнішньоекономічної діяльності мають:

– юридичні особи згідно з їх статутними документами з моменту набуття ними статусу юридичної особи;

– фізичні особи, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом України „Про підприємництво“ від 07.02.1991р. №698.

До основних видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

– експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

– надання (отримання) послуг іноземним (іноземними) суб’єктами господарської діяльності;

– міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

– кредитні і розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

– спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

– організація і здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

– товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

– орендні операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

– інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Згідно із Декретом КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю“, від 19.02.93 р. №15-93 до валютних операцій належать:

• операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті України;

• операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з переданням заборгованості та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

• операції, пов’язані з ввезенням, переводами та вивезенням з території України валютних цінностей.

Під іноземною валютою розуміють: грошові знаки іноземних держав, а також цінні папери — платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати та ін.), фондові цінності (акції, облігації та ін.) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння і т.д.).

Перелік іноземних валют, які є законним засобом платежу на території України і можуть бути використані при здійсненні торгових і неторгових операцій, подано у класифікаторі іноземних валют.

До 1-ї групи Класифікатора іноземних валют належать вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші валюти (американські та канадські долари, євро та ін.).

До 2-ї групи Класифікатора іноземних валют входять валюти з обмеженою конвертованістю (валюти окремих країн, що розвиваються, країн Центральної та Східної Європи, країн колишнього СРСР).

До 3-ї групи Класифікатора іноземних валют відносять неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти.

Для проведення господарської діяльності суб’єкти, які співпрацюють з нерезидентами, повинні здійснювати операції з купівлі та продажу безготівкової іноземної валюти. З огляду на це необхідно розглянути поняття валютного курсу, видів валютних курсів та способів розрахунку офіційного курсу української валюти.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці національної валюти, виражена в грошовій одиниці валюти іншої країни.

Основними економічними факторами, які впливають на валютний курс, є:

• стан платіжного балансу країни;

• рівень процентних ставок;

• рівень інфляції;

• міждержавна міграція короткотермінових капіталів та ін.

Види валютних курсів:

• Курс, який коливається, — це валютний курс, який вільно змінюється і визначається на основі попиту і пропозиції на ринку.

• Плаваючий курс — різновид курсу, що коливається. Передбачає взаємозв’язок між зміною валютного курсу цієї країни та динамікою курсів окремих валют інших країн або набору валют (валютного кошика).

• Фіксований валютний курс — це офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке ґрунтується на валютних паритетах, закріплених в законодавчому порядку.

Валютний коридор — це встановлення максимального та мінімального значення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют, в межах яких може змінюватись поточний обмінний курс на ринку. Для підтримки валютного коридору потрібно:

• постійний гарантований рівень власних валютних резервів;

• стабільний стан економіки країн — основних торговельних партнерів.

Котировка — це визначення та встановлення курсу іноземної валюти до національної. Вона не є постійною величиною, оскільки попит і пропозиція на валюти на валютному ринку постійно змінюється.

Крос-курс — це котировка двох іноземних валют, жодна з яких не є національною валютою учасників угоди, які встановлюють курс. Під крос-курсом також розуміють курс, обрахований розрахунковим шляхом з курсів двох валют до третьої валюти.

Визначення офіційного курсу української валюти до різних валют світу відбувається у такий спосіб:

• до USD визначається НБУ на основі результатів торгів на УМВБ;

• до всіх інших валют 1-ї групи Класифікатора іноземних валют — через крос-курси Франкфуртської валютної біржі та Московської міжбанківської валютної біржі;

• до національних валют країн колишнього СРСР — через крос-курси ЦБ Росії при встановленні офіційного курсу рубля;

• відносно до решти валют 2-ї групи Класифікатора іноземних валют — через крос-курси, які публікуються в „Financial Times“.

Офіційний курс української гривні використовується:

• у всіх безготівкових операціях купівлі та продажу іноземної валюти;

• в бухгалтерському обліку всіх операцій, які проводяться в іноземній валюті;

• в розрахунках з бюджетом, митницею та іншими державними органами;

• в ціноутворенні тощо.

Національним законодавством встановлена система валютного регулювання в Україні. До основних елементів цієї системи належать:

1) механізм встановлення валютного курсу;

2) конвертованість валюти та режим обміну на інші валюти;

3) валютні інституції;

4) наявність або відсутність валютних обмежень;

5) порядок здійснення міжнародних розрахунків;

6) використання іноземної валюти на території країни;

7) системи національних органів регулювання та ін.

Одними із найактивніших суб’єктів валютного регулювання є банки та фінансово-кредитні установи. Структура міжбанківського валютного ринку України включає в себе такі інституції:

• Національний Банк України;

• уповноважені банки — комерційні банки, які мають ліцензію НБУ на проведення операцій з іноземною валютою;

• інші фінансово-кредитні організації — резиденти (страхові, інвестиційні та ін.), які мають ліцензію НБУ;

• юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти;

• кредитно-фінансові установи — нерезиденти, які отримали індивідуальний дозвіл НБУ;

• валютні біржі;

• валютні відділення товарних та фондових бірж.

Організація розрахунків в іноземній валюті в Україні ґрунтується на таких положеннях:

• валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України;

• всі надходження на користь резидентів в іноземній валюті, що належить до 1-ї категорії Класифікатора іноземних валют, підлягають обов’язковому 50% продажу протягом 5 днів;

• уповноважені банки зобов’язані купувати іноземну валюту на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) за дорученням і за рахунок резидентів з ціллю забезпечення виконання зобов’язань резидентів;

• в розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торгового обігу використовується як засіб платежу іноземна валюта в перерахунку у валюту України в готівковій чи безготівковій формі;

• здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в рамках торгового обігу в валюті України допускається лише при наявності індивідуальної ліцензії НБУ або наявності двосторонніх угод;

• валютні цінності резидентів, які знаходяться за межами України, підлягають обов’язковому декларуванню в НБУ.