1. Основні теоретичні положення теми.

Антисептика – це сукупність методів, які направлені на зниження чи ослаблення життєдіяльності мікроорганізмів у рані, тканинах і порожнинах людського тіла з метою попередження або лікування хірургічної інфекції.

Класифікація:

1. механічна

2. фізична

3. хімічна

4. біологічна

класифікація антисептиків (М.Д. Мошковський, 1988)

1. галоїди

2. окислювачі

3. кислоти та луги

4. альдегіди

5. спирти

6. солі важких металів

7. феноли

8. барвники

9. детергенти

10. дьогті, смоли, продукти переробки нафти, мініральні масла, синтетичні масла, препарати з вмістом сірки

11. різні фінтоцидні антибактеріальні препарати природного походження

Більш детальну класифікація наводить А.П. Красильников (1995)

І. За походженням:

1. неорганічні речовини

2. біоорганічні речовини і їх синтетичні аналоги

3. органічні сполучення синтетичної природи

ІІ. За хімічною будовою:

1. галогени і їх органічні похідні

2. неорганічні і органічні кислоти і їх похідні

3. перекис водню і калію перманганат

4. альдегіди

5. спирти

6. важкі метали і їх органічні і неорганічні солі

7. барвники

8. фенол і його похідні

9. 8-оксихіноліни

10. 4-хінолони, хінок, саліни, нафтиридини

11. нітрофуранові антисептики

12. сульфаніламідні антисептики

13. імадазольні антисептики

14. четвертично-амонієві сполучення і їх аналоги

15. похідні арил- і алкилсульфонів і їх аналоги

16. Вищі жирні кислоти.

17. Антисептики рослинного і тваринного походження.

18. Антибіотики синтетичного призначення.

19. Імобілізовані антисептики.

III. За направленістю дії:

1. Протибактеріальні.

2. Противірусні.

3. Протигрибкові.

4. Протипаразитарні.

IV. За механізмом дії:

1. Деструктивні.

2. Окислювальні.

3. Мембраноатакуючі.

5. Антиметаболічні і антиферменті.

V. За спектром протимікробної дії:

1. Універсальні

2. Широкого спектру.

3. Помірного спектру.

4. Вузького спектру.

VI. За кінцевим ефектом:

1. Мікробоцидні.

2. Мікробостатичні.

3. Мікробостатичні-цидні,

5. Знижуючі численність мікробної популяції.

VII. За складом:

1. Монопрепарати.

2. Комплексні.

3. Багатокомпонентні лікарські речовини.

VIII. За метою:

1. Профілактичні.

2. Терапевтичні.

3. Профілактично-терапевтичні.

4. Бінарні-антисептичного і хіміотерапевтичного призначення.

5. Бінарні-антисептичного і дезінфекційного призначення.

6. Багатоцільові.

IX. За місцем аплікації:

1. Раньові (хірургічні).

2. Шкірні.

3. Пероральні.

4. Офтальмологічні.

5. ЛОР.

6. Урологічні.

7. Генітальні

8. Стоматологічні.

9. Інгаляційні.

10. Ті, які доносяться до місця дії кровоносною або лімфітичною системою.

Тема: Асептика (8 годин)

5. Основні положення теми.

Історія розвитку антисептики і асептики.

Безсилля хірургів перед інфекційними ускладненнями в XIX столітті було просто застрашливим. Дуже точно охарактеризував стан хірургії в ті часи великий російський хірург Н. А. Вельямінов після відвідування однієї на великих московських клінік: "Бачив блискучі операціі і.... царство смерті».

Так продовжувалося доти, поки наприкінці XIX століття в хірургії не одержало поширення навчання про асептику й антисептик, у виникненні якого виділити п'ять етапів:

• емпіричний період;

• долістеровська антисептика XIX століття;

• антисептика Лістера;

• виникнення асептики;

• сучасна асептика й антисептика.

Емпіричний період

Перші, як ми тепер називаємо "антисептичні методи", можна знайти в роботах лікарів ще стародавніх часів. От деякі з них: древні хірурги вважали обов'язковим видалення стороннього тіла з рани, у законах Мойсея заборонялося торкатися рани руками, Гіппократ проповідував принцип чистоти рук лікаря, говорив про необхідність коротко стригти нігті, застосовував для обробки ран дощову воду, вино, збривав волосяний покрив з операційного поля; говорив про необхідність чистоти перев'язного матеріалу Цілеспрямовані, осмислені дії хірургів з попередження гнійних ускладнень почалися значно пізніше - лише в середині XIX століття

Долістеровська антисептика XI Х століття

Угорський акушер Ігнац Земмельвейс у 1847 р. припустив можливість розвитку в жінок післяпологової гарячки внаслідок занесення студентами і лікарями при вагинальному дослідженні трупної отрути (студенти і лікарі займалися також в анатомічному театрі). Земмельвейс запропонував перед внутрішнім дослідженням обробляти руки хлорним вапном і домігся феноменальних результатів: післяпологова детальність унаслідок розвитку сепсису знизилося з 18,3% до 1,3% Однак Земмельвейса не підтримали, а цькування і приниження, що він випробував, привели до того, що акушер був поміщений у психіатричну лікарню, а пізніше вмер від сепсису внаслідок панарицію.

М.І. Пирогов не створив цільних робіт по боротьбі з інфекцією. Але він був у півкроку від створення навчання про антисептик. Ще в 1844 р. він писав: "Від нас недалеко той час, коли ретельне вивчення травматичних і госпітальних міазм дасть хірургії інший напрямок". М.І.Пирогов шанобливо поставився до праць І.Земмельвейса і сам, ще до Лістера, застосовував в окремих випадках для лікування антисептичні речовини (азотнокисле срібло, хлорне вапно, винний і камфорний спирт).

Роботи Земмельвейса, М.І.Пирогова не могли зробити переворот у науці. Появі лістеровської антисептики сприяли роботи Луї Пастера про роль мікроорганізмів у процесах бродіння і гниття (1863г).

Виникнення асептики.

Успіхи мікробіології, праці Пастера і Р.Коха висунули ряд нових принципів в основу профілактики хірургічної інфекції. Головним з них було - не допускати забруднення бактеріями рук хірурга і предметів, що стикаються з ранню. Таким чином, у хірургію ввійшли обробка рук хірурга, стерилізація інструментів, перев'язного матеріалу і білизни. Розробка асептичного методу зв'язана з іменами Е.Бергмана і його учня К. Шіммельбуша.

На Х Міжнародному конгресі хірургів у Берліні в 1890 р. принципи асептики при лікуванні ран одержали загальне визнання Е.Бергман продемонстрував хворих, оперованих в асептичних умовах, без застосування лістеровської антисептики. Тут же був прийнятий основний постулат асептики: "Усе, що стикається з ранню, повинне бути стерильним"

Для стерилізації перев'язного матеріалу використовувалася насамперед висока температура. Р.Кохом (1881 р.) і Е.Есмархом був запропонований метод стерилізації текучою парою У той же час в Росії Гейденрейх вперше у світі довів, що найбільш досконалою є стерилізація паром під підвищеним тиском, і в 1884 р запропонував використовувати для стерилізації автоклав.

Велика заслуга належить російським хірургам М.С.Суботіну і Л.Л.Левшіну, що створили, власне кажучи, прообраз сучасних операційних. Н.В.Скліфосовський запропонував розрізняти операційні для різних за рівнем інфекційного забруднення операцій.

Сучасна асептика й антисептика

Висока температура, що є основним методом асептики, не могла використовуватися для обробки живих тканин. Завдяки успіхам хімії для лікування гнійних ран і інфекційних процесів був запропонований ряд нових антисептичних засобів. Подібні ж речовини стали використовуватися для обробки хірургічних інструментів і предметів догляду за пацієнтом. Таким чином поступово асептика щільно переплелася з антисептикою, і зараз без єдності цих двох дисциплін хірургія просто немислима.

Теодор Більрот, який насміхався над антисептикою Лістера, у 1891 р. сказав: "Тепер чистими руками і чистою совістю малодосвідчений хірург може досягти кращих результатів, ніж раніш самий знаменитий професор хірургії". Показовими є наступні цифри: до введення асептики й антисептики післяопераційна летальність у Росії в 1857 р. складала 25%, а в 1895 -2,1%.

Асептика - це комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження потрапляння мікробів у рану чи в організм людини.