Тема 3. Фінансове право і фінансова политика

Ключові терміни: фінансова політика, принципи фінансової політики, господарський механізм, фінансовий механізм, фінансова стратегія, фінансова тактика, податкова політика, бюджетна політика, грошово-кредитна політика.

Класичний	Планово – директивний	Регулюючий (заснований на економічній теорії Дж. Кейнса)
- цілковита свобода ринкових стосунків; - ринок є основним регулятором, забезпечує економічне зростання й збалансованість ресурсів суспільства; - держава має забезпечувати функціонування ринку певними правовими нормами.	- основу складають планово – розподільні функції держави; - жорстка централізація й перерозподіл через державний бюджет значної частини фінансових ресурсів; - держава має забезпечувати функціонування ринку певними правовими нормами.	- держава повинна здійснювати втручання в циклічний розвиток економіки с допомогою певних фінансово-кредитних інструментів (бюджету, податків, відсоткових ставок)

Поняття фінансової політики

заснована на фінансовому законодавстві систематична діяльість держави та муніципалітетів у особі їх органів, направлена на освіту, розподіл і використання публічних фінансів (грошових фондів держави і муніципальних утворень), необхідних для здійснення завдань і функцій держави і його органів.

Фінансова політика

Основні цілі фінансової політики

Зосередження фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах державної політики

Фінансове забезпечення ефективного державного та муніципального управління

Встановлення раціонального режиму використання національних багатств і незаповнюваних ресурсів

Забезпечення фінансової стійкості (фінансового забезпечення стійкого розвитку) і фінансової безпеки (незалежності) держави

Забезпечення нормативного рівня життя населення (рівня прибутковості домогосподарств), відповідного завданням соціальної політики держави

Фінансова політика реалізується за допомогою:

Фінансова політика

фінансового механізму

залежить від:

Принципи формування фінансової політики:

принцип наукової обґрунтованості фінансової політики (фінансова політика не може базуватися на суб'єктивних побажаннях. Вона має ґрунтуватися на точному обліку потреб у фінансових ресурсах та можливостях мобілізації таких ресурсів. В іншому випадку вона може мати негативний спрямований вплив на інші сфери і ланки фінансової системи та розвиток народного господарства загалом);

принцип системного підходу (фінансова політика розглядається, як складна система, як елемент іншої складнішої системи, якою є економічна політика держави. Тому оптимізація фінансової політики як системи досягається за умови встановлення її тісної взаємодії з зовнішнім середовищем, з економічною політикою суспільства в цілому);

принцип цільової спрямованості фінансової політики (суть цього принципу полягає у чіткому встановленні пріоритетів і доцільності виділення певного обсягу фінансових ресурсів для їхнього вирішення).

принцип безперервності фінансової політики (суть цього принципу полягає в тому, що фінансова політика – процес постійно діючий і постійно поновлюваний. Фінансовою політикою пронизана економічна діяльність усіх суб'єктів суспільства. А оскільки суспільство завжди динамічне, то і фінансова політика характеризується динамічністю);

принцип доступності фінансової політики (полягає в тому, що вона має бути зрозумілою за умови достатніх знань, щоб володіти економічною ситуацією. Вона повинна бути сформульована виключно для однозначного тлумачення);

принцип збалансованості доходів і видатків у всіх сферах фінансової системи;

принцип створення фінансових резервів (перевищення доходів над видатками з метою забезпечення ліквідації непередбачених витрат);

принцип сприяння виробництву (підтримки підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення. Він безпосередньо випливає із необхідності підвищення суспільного добробуту населення. Для цього фінансова політика повинна сприяти зростанню ефективності виробництва на основі підвищення продуктивності праці;

пошук і постійне удосконалення форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх економне й раціональне використання з метою сприяння соціально-економічному розвитку суспільства.