4. Основні закони діалектики.
Закон – поняття, яке відображає необхідне, істотне, повторювальне відношення між матеріальними і духовними явищами об’єктивної дійсності. Закон виражає певний порядок причинного, необхідного і стійкого зв’язку між явищами і властивостями матеріальних об’єктів, коли зміна одних явищ спричиняє зміну інших.
Отже, закон – це необхідний, конкретний, багато разів повторювальний, суттєвий, обов’язковий причинно-наслідковий зв’язок між предметами і явищами дійсності.
1.Закон єдності і боротьби протилежностей - це універсальний закон, в силу якого всім речам і явищам матеріального і духовного світу властиві внутрішні суперечності, протилежні сторони і тенденції, які знаходяться у взаємозв’язку і взаємозапереченні. Боротьба цих протилежностей є джерелом розвитку, внаслідок чого суперечності досягають стадії конфлікту і розв'язуються, завдяки чому старе зникає і виникає нове.
2.Закон взаємного переходу кількісних змін в якісні розкриває механізм процесу розвитку, показує як по мірі накопичення (чи зменшення) кількісних змін відбувається якісна зміна предмету, показує способи переходу від старого до нового.
Специфіка закону розкривається через зміст таких понять як: властивість, якість, кількість, міра, стрибок.
Властивість – це сторона, риса об’єкту, чи предмету.
Якість – це єдність істотних властивостей об’єкту, втрачаючи свою якість предмет перестає бути сам собою; - це стійка кількісна визначеність об’єкта.
Кількість - це ступінь розвитку властивостей предмета, виражена у числовому еквіваленті.
Міра – це межа кількісних змін, за якою вони призводять до змін якісних.
Стрибок – категорія, яка означає перехід від старої якості до нової.
3. Закон заперечення заперечення характеризує напрям і форму розвитку, єдність поступовості і наступності, виникнення нового і відносне повторення певних моментів старого. В структуру цього закону входять категорії: метафізичне заперечення, діалектичне заперечення, заперечення заперечення.
Діалектичне заперечення - це такий перехід від старої якості до нової, за якого певні сторони, елементи змісту і функції старої якості входять у перетвореному вигляді у зміст нової якості. Діалектичне заперечення - це не голе, повне знищення речі, а її перетворення у нову із збереженням і перетворення деяких рис старої якості, він свідчить про те, що між новим і старим існує зв'язок. Діалектичне заперечення включає у себе три моменти: 1) руйнацію, подолання старого; 2) збереження елементів старого; 3) конструювання, утворення нового.
Метафізичне заперечення акцентує основну увагу на моменті зникнення старого і практично ігнорує процеси збереження і творення нового. Внаслідок цього метафізичне заперечення виходить з того, що заперечити - означає відкинути, знищити.
Заперечення заперечення фіксує той факт, що процес розвитку розпочинається з першого заперечення старого, яке, в свою чергу, через певний час заперечується іншим новим, що і є запереченням вихідного заперечення.
Отже, діалектика як система реалізується через принципи, закони і категорії, які знаходяться у взаємозв’язку.
Таким чином теорія діалектики як теорія розвитку - це галузь філософії, яка представляє собою сукупність суб’єктивно усвідомлених, об’єктивно зумовлених і практично виправданих прийомів і навичок пізнавальної і практично-перетворюючої діяльності людини, якими є: принципи, категорії і закони, що виступають теоретичним інструментарієм пізнавальної діяльності людини.