2. Основні принципи діалектики.
Принципи діалектики - це вихідні, об’єктивні за змістом ідеї, настанови, критерії, правила, якими слід свідомо керуватися у своїй пізнавальній діяльності.
Принципи:
1. всезагального універсального зв’язку, який показує, що всі предмети, явища і процеси взаємозв’язані між собою. Світ матеріально єдиний, все існуюче в ньому – вияви (види, властивості) матерії, що рухається. Пізнання явищ - це процес поступового розкриття різноманітних зв’язків між ними;
2. розвитку, який стверджує, що у світі немає нічого завершеного: все знаходиться на шляху до нього, тобто, до чогось іншого. Розвиток є необоротна, визначено направлена, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, яка приводить до виникнення нової якості;
3. детермінізму – (лат. – determinatus - визначити) – це принцип причинної залежності всіх речей і явищ, який призначає всезагальний закономірний зв’язок між явищами, тобто вважає, що будь-яке явище пов’язане з іншими явищами, які мали місце в минулому, і зумовлено ними, від них залежить і ними визначається, а також саме, як причина, зумовлює інші явища. Згідно з цим принципом існує можливість пізнання, пояснення і передбачення подій, що мають або визначену, або ймовірну природу;
4. історизму, згідно з яким процеси дійсності повинні розглядатися в їхньому закономірному історичному розвитку, в тісному зв’язку з конкретно - історичними умовами їхнього існування;
5. єдності теорії і практики вимагає, щоб будь-яке теоретичне відкриття було експериментально (практично) підтверджено і, навпаки, будь-яке практичне відкриття має бути теоретично обґрунтоване, пояснене.
3. Категорії діалектики.
Кожна наука виробляє свої поняття, щоб точніше і глибше виразити досліджувані об’єкти. Діалектика, як наука про загальний зв’язок і розвиток, виробила поняття, спільні для всіх видів теоретичного мислення
Категорії діалектики – це найбільш загальні, фундаментальні поняття, які філософія виробила для пояснення свого предмету вивчення і які використовуються у
Розрізняють :
Категорії, що розкривають універсальні зв’язки буття:
одиничне, особливе, загальне
сутність - явище
закон - закономірність
Категорії, що розкривають структурні зв’язки:
частина - ціле
зміст - форма
елемент, структура, система
Категорії, що розкривають зв’язки детермінації:
причина - наслідок
необхідність - випадковість
можливість - дійсність
Категорії, що розкривають діалектику кількісних і якісних змін:
кількість - якість
еволюція - революція
міра, стрибок
Одиничне – категорія для характеристики окремих предметів, які відрізняються один від одного своїми властивостями.
Загальне – категорія, яка служить для відображення схожості властивостей предмета.
Особливе - категорія для відображення менш загальної властивості щодо властивості більш загальної.
Сутність – внутрішня основа явища, головне в зміст предмета, глибока, внутрішня, відносно стійка сторона того чи іншого предмета.
Явище – форма вираження сутності: зовнішня, мінлива сторона процесів і предметів.
Частина – предмет, який в сукупності з іншими предметами утворює новий, більш складний предмет.
Ціле – результат поєднання частин того чи іншого предмету.
Зміст – це сукупність елементів даної речі, єдність властивостей об’єкта, це те, з чого складається форма об’єкта.
Форма – це спосіб існування змісту, внутрішня і зовнішня структура змісту.
Елемент – нерозкладний далі компонент складних предметів, явищ, процесів; відносно самостійна частина складного цілого.
Структура – відносно стійкий спосіб(закон) зв’язку елементів складного цілого.
Система – впорядкована множина взаємопов’язаних елементів, яка має структуру і організацію: це єдність елементів і структури складного цілого.
Причина – обставина, яка викликала яке-небудь явище.
Наслідок – результат дії причини.
Необхідність і випадковість – це різні способи перетворення можливості в дійсність.
Необхідність – неминучий хід розвитку явища; це те, що при наявності певних умов обов’язково повинно відбутися.
Випадковість – явище, яке має підставу для виникнення в інших процесах, а не в сутності даного явища.
Можливість – передумова виникнення якого-небудь об’єкта, предмета, його потенційне існування.
Дійсність – реалізована можливість.
Якість – стійка сукупність властивостей предмета.
Кількість – характеристика явищ, об’єктів по ступені розвитку притаманних їм властивостей, що виражається у величинах і числах.
Міра – діалектична єдність кількості і якості, або такий інтервал кількісних змін, в границях якого зберігається якісна визначеність предмету.
Стрибок – якісна зміна, перехід від однієї якості до іншої. Стрибки бувають різноманітні щодо до свого характеру, тривалості, значення. Наприклад, еволюція – поступові кількісні зміни; революція – різкі кількісні зміни, стрибок, який чинить структурні зміни (термін “революція” використовують стосовно до суспільного життя).
Закономірність – сукупна дія системи законів, які визначають послідовність розвитку будь - якої області природи чи суспільства.